Постанова

від 19.10.2022 по справі 908/2887/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2022 року м.Дніпро Справа № 908/2887/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від відповідача: Гурильов Андрій Станіславович, адвокат, довіреність №0-8-0.62-4/62-21 від 04.01.2021 року;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сторін повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та направлення ухвал суду на електронні пошти

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2021 року (повний текст складено 29.07.2021 року) у справі № 908/2887/20 (головуючий суддя Колодій Н.А., судді - Левкут В.В., Проскуряков К.В.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства Ай - Петрі, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області , м. Запоріжжя

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозова Вікторія Миколаївна , м. Запоріжжя

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев , Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Запорізька область, Оріхівський район, с. Камишеваха

третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м. Запоріжжя

третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , м. Запоріжжя

третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , м. Запоріжжя

третя особа 8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 , м. Запоріжжя

третя особа 9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 , м. Запоріжжя

третя особа 10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8 , м. Запоріжжя

третя особа 11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_9 , м. Запоріжжя

третя особа 12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_10 , м. Запоріжжя

третя особа 13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_11 , Запорізька область, Запорізький район, с.Августинівка

третя особа 14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_12 , м. Запоріжжя

третя особа 15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_13 , Запорізька область, Запорізький район, с. Августинівка

третя особа 16, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_14 , м. Запоріжжя

третя особа 17, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_15 , м. Запоріжжя

третя особа 18, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_16 , м. Запоріжжя

третя особа 19, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_17 , м. Запоріжжя

третя особа 20, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_18 , м. Запоріжжя

третя особа 21, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_19 , м. Запоріжжя

третя особа 22, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_20 , м. Запоріжжя

третя особа 23 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_21 , м. Запоріжжя

третя особа 24, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_22 , м. Запоріжжя

третя особа 25, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_23 , м. Запоріжжя

третя особа 26, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_24 , м. Запоріжжя

третя особа 27, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_25 , м. Запоріжжя

третя особа 28, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_26 , м. Запоріжжя

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, визнання наказу недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею,-

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2021 року заяву Селянського (фермерського) господарства Ай-Петрі про розподіл судових витрат у справі № 908/2887/20 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Селянського (фермерського) господарства Ай - Петрі 47 497,99 грн судових витрат.

В іншій частині заяви відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на те, що належними та допустимими доказами позивачем доведена сума понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 56 000 грн. відповідно до п.8.1 додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року та акту №1 від 27.11.2020 року приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Матеріалами справи також підтверджується факт представництва позивача адвокатом Скуратовим Д.В. у судових засіданнях 24.12.2020, 11.02.2021, 18.02.2021, 30.03.2021, 20.04.2021, 01.06.2021, 07.07.2021 на загальну суму 11 736 грн.

Позивачем дотримано вимоги частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, адвокат позивача надав відповідні докази в підтвердження розміру вищевказаних витрат на правову допомогу.

Разом з тим, суд вважав необхідним вимоги про стягнення правничої допомоги в сумі 56 000 грн. відповідно до п. 8.1. додаткового договору та правничої допомоги в сумі 11 736 грн. відповідно до п. 8.2. додаткового договору, задовольнити частково.

Посилаючись на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вважав, що з відповідача на користь позивача слід стягнути правничу допомогу відповідно до п.8.1 додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року та акту №1 від 27.11.2020 року приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в сумі 37 333,33 грн. та 7 824,00 грн. за правничу допомогу відповідно до п.8.2. додаткового договору №2 від 27.07.2020 року до договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року. У стягненні решти відповідних витрат суд вважав необхідним відмовити.

При цьому суд також відмовив у задоволенні заяви позивача і про стягнення 1 092 000,00 грн правничої допомоги відповідно до п. 9 п. 9.1. додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 про надання правничої допомоги від 03.07.2020 року.

Щодо вказаної суми суд зазначив, що:

- гонорар, який передбачений договором між позивачем та адвокатом Скуратовим Д.В. про надання правової допомоги, може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу;

- сума доплати (гонорар) передбачалась додатковою угодою до договору про надання правової допомоги, що була укладена 27.07.2020 року, а попередній розрахунок суми судових витрат позивачем було подано разом з позовною заявою, підписаною 19.11.2020 року, в якому сума витрат на правничу допомогу була вказана в орієнтовному розмірі 30 000 грн. 00 коп. без суми зазначеного гонорару;

- позивач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на доплату (гонорар), а розмір витрат, заявлених після ухвалення рішення суду, істотно перевищує той, що був заявлений в попередньому розрахунку.

Суд вважав, що у стягненні з відповідача зазначеної суми слід відмовити з підстав недоведеності, позивач не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Судом першої інстанції витрати по сплаті судового збору покладено на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 4 204,00 грн, ця сума стягнута рішенням по справі. Тому суд відмовив позивачу в задоволені стягнення з відповідача 6 306,00 грн судового збору за подачу позову, оскільки це питання вже вирішено судом.

Також суд прийняв рішення щодо сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 051,00 грн при поданні заяви про забезпечення позову. Беручи до уваги, що судом при ухвалені рішення від 07.07.2021 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які поніс позивач при розгляді заяви про забезпечення позову, суд вважав за необхідне заяву позивача задовольнити та в порядку ст.244 ГПК України стягнути з відповідача на користь позивача на 1 051,00 грн судових витрат.

Не погодившись з додатковим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що наявні підстави для зміни мотивувальної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції щодо стягнення з Головного управління витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`яти тисяч) грн. 00 коп.

Скаржник посилається на наступне:

1. Судом порушено норми процесуального права та розглянута подана позивачем заява без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвалу суду скаржник отримав після проведеного судового засідання, суд не пересвідчився, що відповідач повідомлений про розгляд справи, чим порушив право апелянта надати заперечення щодо зазначених позивачем сум понесених витрат.

2. При визначенні судових витрат в розмірі 47 497,99 грн судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, викладені в ч. 4 ст. 126 ГПК України та не правильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Зазначає, що судом першої інстанції з Головного управління стягнуто 37 333,33 грн - правнича допомога відповідно до п. 8.1 додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 від 03.07.2020 року.

Відповідно до п. 8.1 додаткового договору № 2 за правову допомогу, визначену пунктами 7.1 та 7.2 названого додаткового договору, клієнт зобов`язаний був сплатити адвокату 2 000 (дві тисячі) доларів США.

В свою чергу, пунктами 7.1 та 7.2 зазначеного додаткового договору визначено, що правова допомога включає в себе складання позовної заяви до суду та складання відповіді на відзив, складання заперечень, складання усіх без виключення заяв та клопотань, визначених ГПК України, у місцевому господарському суді, ознайомлення з матеріалами справи.

Стосовно позовної заяви Головне управління вважає, що вона не відповідає тим витратам, які були присудженні судом першої інстанції на користь позивача, оскільки відповідна заява по суті в більшій своїй мірі складається із скопійованих висновків суду касаційної інстанції та висновків Європейського суду з прав людини.

Щодо інших заяв адвоката позивача, то їх обсяг, на думку апелянта, не є співмірним присудженим судовим витратам.

Головне управління вважає, що судові витрати в розмірі 37 333,33 грн повинні бути зменшені до 2 500,00 грн.

Щодо суми 7 824,00 грн витрат на правничу допомогу відповідно до п. 8.2 додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 від 03.07.2020 року, апелянт вказує, що присудженні судом першої інстанції витрати також підлягають зменшенню до 2500 грн., оскільки час судових засідань, які відбулись у господарському суді Запорізької області з розгляду справи № 908/2887/20 склав менше однієї години.

Щодо стягнення судом на користь позивача 1 289,66 грн - поштових витрат відповідач вказує, що такі витрати взагалі не підлягають відшкодуванню з огляду на те, що складання описів вкладення, розсилка документів) не є правовою допомогою клієнту, отже не є гонораром. Не є гонораром і виготовлення на вимогу суду копій документів і направлення їх іншій стороні.

Дані витрати можуть розглядатися, як витрати необхідні для надання правничої допомоги, і розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації цих витрат, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.2 ч.2 ст. 126 ГПК України).

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що п. 7 додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 від 03.07.2020 року містить виключний перелік правової допомоги. Враховуючи вищенаведені обставини, Головне управління вважає, що судові витрати в розмірі 47 497,99 грн повинні бути зменшені до 5 000,00 грн.

Апелянт просить змінити п. 2 резолютивної частини додаткового рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2021 року у справі № 908/2887/20, виклавши її в наступній редакції: 2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь Селянського (фермерського) господарства Ай - Петрі (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат. Видати наказ. .

Просить внести відповідні зміни до мотивувальної частини оскаржуваного додаткового рішення господарського суду.

Позивач СФГ Ай - Петрі у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наведених апелянтом обставин, вважає оскаржуване додаткове рішення суду законним та обґрунтованим.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2021 року у справі № 908/2887/20 залишити без змін.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозова Вікторія Миколаївна надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Інші сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явилися, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція позивача щодо апеляційної скарги викладена письмово.

Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися.

Суд також враховує, що треті особи - 3,4 знаходяться на тимчасово окупованій території України. Поштове повідомлення їх про судові засідання з 24.02.2022 року не є можливим. В раніше призначені до вказаної дати судові засідання представники вказаних осіб також до суду апеляційної інстанції не з`являлись та не надали відзив на апеляційну скаргу, яка належним чином була завчасно, ще до прийняття її судом, відправлена цим особам апелянтом.

З урахуванням того, що всі сторони, які не з`явились, були належним чином обізнані про те, що в провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває на розгляді апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення суду по даній справі, строк розгляду спору вичерпано, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що подаючи позовну заяву, позивач в ній повідомив суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з: судового збору у розмірі 6306 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. та 4000 грн. витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 року у справі № 908/2887/20 позов задоволено частково.

Визнано за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року Кущу Петру Никифоровичу для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 року № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29 березня 2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014 року, мас кадастровий номер 2320985800:03:043:0002.

Визнано недійсним пункт 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність.

В решті позову відмовлено.

Протягом 5 днів після ухвалення рішення суду від позивача надійшла заява з проханням розподілити судові витрат у справі № 908/2887/20 і стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судові витрати у сумі 1 169027 (один мільйон сто шістдесят дев`ять тисяч двадцять сім) грн. 50 коп., з яких судові витрати зі сплати судового збору у сумі 7 357 грн., судові витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у сумі 1 934,50 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 159 736 грн. До заяви додані відповідні докази. Заяву подано на підставі ст.ст. 123, 126,129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2021 року прийнята вказана заява та призначено судове засідання на 21.07.2021 року (том 11 а.с.21).

Згідно відмітки канцелярії суду ухвала відправлена сторонам в кількості 2 екземплярів.

Доводи скаржника про те, що ухвала суду отримана ним в день судового засідання, підтверджуються скріншотом з офіційного сайту AT Укрпошта з інформацією про поштове відправлення № 6900120126949 ( том 11 а.с.241), копією Акту від 21.07.2021 року, складеного начальником Відділу організаційного забезпечення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області С. Смірновою Про надходження копії ухвали із запізненням (том 11 а.с.243).

Зі змісту Акту вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 16.07.2021 року по справі № 908/2887/20 надійшла на адресу Головного управління 21.07.2021 року о 12 год. 20 хв., а судове засідання було призначено на цей же день об 11.00 год.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Поряд з цим, в силу ч. З ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Додаткове рішення ухвалено судом за відсутності відповідача та представників третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України1. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже, відсутність доказів належного повідомлення скаржника про час та місце судового засідання, в якому вирішувалось питання про стягнення судових витрат, свідчить про порушення судом вимог процесуального закону, порушення права відповідача надати заперечення щодо заяви позивача, зокрема, надати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).

За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом із тим, згідно зі ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі" у справі № 908/2887/20 здійснювалось адвокатом Скуратовим Дмитром Володимировичем, який діяв на підставі ордеру серії АР № 1028261 від 18.11.2020 року, договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, договору про зміни до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, договору про зміни від 27.07.2020 року до додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року.

Так, 03.07.2020 року між позивачем (клієнт) та адвокатом Скуратовим Дмитром Володимировичем укладено договір № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги), відповідно до якого є надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь - якому статутсі, складання заяв, скарг, запитів, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, представництво інтересів клієнта у судах України, створених відповідно до законодавства (місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді) будь якої спеціалізації, а також в інших без виключення державних і недержавних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони узгодили, що детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із викоанням даного договру, окремо обумовлюється сторонами та визначається додатковою угодою до цього договору. Така додаткова угода набуває чинності з її підписання уповноваженими представниками сторін.

Правнича (правова) допомога вважається наданою адвокатом і прийнятою клієнтом після підписання акту приймання- передачі наданої правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (п. 4.5. договору).

Згідно п. 5.2 договору, договор діє з 03 липня 2020 по 03 липня 2021 року (включно).

22.04.2021 року сторони підписали договір про зміни до договору № 03/07/40/20 про надання правничої допомоги, відповідно до якого викладено п.5.2. договору у наступній редакції: "Термін дії договору. Договір діє до 31.12.2022 року (включно)". Інші умови договору залишаються без змін (п.2 договору про зміни).

27.07.2020 року між позивачем та адвокатом Скуратовим Дмитром Володимировичем укладено додатковий договір № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги) від 03.07.2020 року.

Відповідно до розділу 7 додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги) від 03.07.2020 року сторони погодили наступний перелік правової допомоги: складання позовної заяви до суду (7.1.), складання відповіді на відзив, складання заперечень, складання усіх без виключення заяв та клопотань визначених господарським процесуальним кодексом України у місцевому господарському суді, ознайомлення з матеріалми справи (7.2.), представлення інтересів клієнта у господарському суді Запорізької області (7.3), складання апеляційної скарги, ознайомлення з матеріалами справи (п.7.4), представлення інтересів клієнта у центральному апеляційному господарському суді (п.7.5.), складання касаційної скарги (п. 7.6.), представлення інтересів клієнта у Верховному Суді (п.7.7).

Сторони відповідно до п. 8 додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги) від 03.07.2020 року погодили вартість правової допомоги та порядок її оплати.

Відповідно до п. 8.1. додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги) від 03.07.2020 року, за правову допомогу визначену пунктами 7.1. та 7.2. додаткового договору № 2 клієнт сплачує адвокату 2000 (дві тисячі доларів) США, еквівалентно в національній валюті. Вкзану суму клієнт сплачує адвокату протягом п`яти календарних днів з моменту підписання додаткового договору № 2.

Згідно п. 8.2. додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги) від 03.07.2020 року, за представлення інтересів клієнта в господарському суді Запорізької області (п. 7.3. додаткового договору № 2) клієнт сплачує адвокату 60 доларів США, еквівалентно в національній валюті за одне судове засідання. Вказану суму клієнт сплачує адвокату напередодні призначеного судом судвого засідання (за два дні).

Пунктом 9 додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги) від 03.07.2020 року, за позитивний результат по справі для клієнта, сторони визначили визнання за СФГ "Ай-Петрі" (клієнтом) права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га в межах згідно з планом, розташованої на території Пятихатської сільської ради, призначеної для організації селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я Кущ Петра Никифоровича згідно державного акту па право постійного користування землею 1-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року на підставі рішення Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 року № 28.

Пунктом 9.1. додаткового договору № 2 до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової допомоги) від 03.07.2020 року, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту досягнення позитивного результату (згідно пункту 9 додаткового договору №2), клієнт сплачує адвокату доплату (гонорар) у сумі 40 000 (сорок тисяч) доларів США, еквівалентно в національній валюті на момент оплати.

Позивач в заяві про розподіл судових витрат, витрати на професійну правничу розділив на :

- 1 092 000, 00 грн правничої допомоги відповідно до п. 9 п. 9.1. Додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 про надання правничої допомоги від 03.07.2020 року;

- 56 000,00 грн правнича допомога відповідно до п.8.1 додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договру № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, що підтверджується підписаним актом №1 від 27.11.2020 року приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно додаткового договору №2 від 27.07.2020 року до договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року;

- 11 736,00 грн за надання правничої допомоги відповідно до п.8.2. додаткового договору №2 від 27.07.2020 року до договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, що підтверджується підписаними актами приймання передачі виконаних робіт: №2 від 24.12.2020 на суму 1680,00 грн, №3 від 11.02.2021 на суму 1680,00 грн, №4 від 18.02.2021 на суму 1680,00 грн, № 5 від 30.03.2021 на суму 1680,00 грн, №6 від 20.04.2021 на суму 1680,00 грн, № 8 від 01.06.2021 на суму 1680,00 грн, № 10 від 07.07.2021 на суму 1680,00 грн.

Оскільки апеляційний перегляд додаткового рішення відбувається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції частково стягнув витрати, заявлені позивачем на суми 56 000,00 грн. і 11 736,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове стягнення заявлених сум, оскільки вони підтверджуються належними доказами - актом № 11 приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно додаткового договору № 2 від 27.07.2020 року до договору № 03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, відповідно до якого зазначено перелік послуг які адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу), які відповідають умовам додаткового договору №2 від 27.07.2020 року до договору №03/07/40/20 про надання правничої (правової) допомоги від 03.07.2020 року, з урахуванням договору про зміни від 27.13.2020 року до додаткового договору №2 від 27.07.2020 року.

На підтвердження оплати надання правничої допомоги в сумі 56 000,00 грн позивачем надано прибутковий касовий ордер № 27/11/20 (1) від 27.11.2020 року на суму 56 000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 27/11/20 від 27.11.2020 року на суму 56 000,00 грн.

Також, в підтвердження оплати 11 736 грн. правничої допомоги відповідно до п.8.2. додаткового договору №2 від 27.07.2020 року до договору №03/07/40/20 позивач надав прибутові касови ордери: № 24/12/70 (2) від 24.12.2020 на суму 1680,00 грн, № 11/02/21 (3) від 11.02.2021 на суму 1680,00 грн, № 18/02/21 (4) від 18.02.2021 на суму 1680,00 грн, № 30/03/21(5) від 30.03.2021 на суму 1680,00 грн, № 20/04/21(6) від 20.04.2021 на суму 1680,00 грн, № 01/06/21(8) від 01.06.2021 на суму 1680,00 грн, № 07/07/21 (10) від 07.07.2021 на суму 1680,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується факт представництва позивача адвокатом Скуратовим Д.В. у судових засіданнях 24.12.2020, 11.02.2021, 18.02.2021, 30.03.2021, 20.04.2021, 01.06.2021, 07.07.2021. Вартість цих послуг згідно домовленості сторін складає 11 736,00 грн.

Заперечуючи проти часткового стягнення заявлених сум, скаржник не наводить жодних обґрунтувань, в чому полягає неспівмірність їх з проведеною адвокатом роботою та наданим обсягом послуг. Також скаржник не надає обґрунтувань, чому саме 5 000,00 грн. має бути стягнуто з нього на користь позивача на відшкодування витрат на правову допомогу.

На думку колегії суддів стягнуті суми відповідають вимогам розумності та співмірності обсягу наданих адвокатом послуг, складності даного спору.

Щодо посилання апелянта на неправомірне стягнення витрат, які повязані з розглядом справи, в сумі 1 289,60 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексуУкраїни, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 1 934,50 грн. витрат, пов`язаних із розглядом справи, які складаються з витрат позивача щодо надіслання на адресу учасників справи заяв та доданих до неї документів (заява від 11.05.2021 року) в сумі 1 015,00 грн, витрат щодо надіслання на адресу третіх осіб заяв про їх залучення (заява від 15.02.2021 року) в сумі 104,00 грн, витрат позивача щодо надіслання позову у справі в сумі 87,00 грн та витрат позивача на отримання повернутих поштових відправлень в сумі 728,50 грн.

В підтвердження вказаних витрат позивач надав належним чином засвідчені докази, а саме копії фіскальних чеків, поштових накладних та описів вкладення, які свідчать про поштове відправлення та отриманням вищезазначених документів.

Щодо витрат, пов`язаних з направленням та отриманням поштової кореспонденції на суму 1 934,50 грн суд вірно зазначив, що наведені витрати не віднесені до п. 1 - 3 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, однак аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у п. 4 ч. 3 ст. 123 зазначеного Кодексу, слід дійти висновку, що диспозиція такого пункту пов`язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов`язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат", оскільки вони пов`язані з вчиненням інших "процесуальних дій".

Колегія вважає, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. відправлення документів, є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що понесені позивачем витрати в загальній сумі 1934,50 грн. пов`язані з направленням поштової кореспонденції, є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача загальної суми в розмірі 1 934,50 грн, судом задоволені вимоги в розмірі 1 289,66 грн, що пропорційно від заявлених вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Під час розгляду апеляційної скарги скаржник, в порушення принципу змагальності судового процесу, вказані вище доводи суду не спростував.

Однак, ним доведено, що судом порушено норми процесуального права при ухваленні додаткового рішення, що відповідно до п.3 ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції визначено належним чином суми, що підлягають відшкодуванню на користь позивача. Тому колегія суддів, ухвалюючи рішення, вважає за необхідним стягнути ці ж суми як частину понесених позивачем витрат на правничу допомогу та як частину відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому ж розмірі 47 497,99 грн.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2021 року у справі № 908/2887/20 скасувати.

Заяву Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі" про розподіл судових витрат у справі № 908/2887/20 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь Селянського (фермерського) господарства "Ай - Петрі" (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) 47 497 (сорок сім тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 99 коп. судових витрат.

В іншій частині заяви відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 03.11.2022 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков