Рішення

від 03.11.2022 по справі 904/1985/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022м. ДніпроСправа № 904/1985/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 72, кімната 308, ідентифікаційний код 43111452) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" (49024, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Яхненківська, буд. 41, ідентифікаційний код 40725641) про стягнення 132 056,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних, 23 720,47 грн. інфляційних втрат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №15/07-22 від 15.07.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" заборгованості на загальну суму 210 990,52 грн., з яких:

- 132 056,20 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 17 285,27 грн. пеня за період з 15.02.2022 по 15.07.2022;

- 36 044,26 грн. 20% штрафу;

- 1 884,31 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 30.06.2022;

- 23 720,47 грн. інфляційні втрати за період з лютого по червень 2022 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 3 164,86 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №37/Д від 14.01.2020 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий на загальну суму 180 221,32 грн. за наступними видатковими накладним:

- №292_1 від 10.02.2022 на суму 71 264,04 грн.;

- №298_1 від 15.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №375_1 від 18.02.2022 на суму 19 009,60 грн.;

- №383_1 від 18.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №417_1 від 23.02.2022 на суму 67 747,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1985/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 11.08.2022 позивача подана заява про надання доказів та пояснень, позивач зазначає, що після подання позовної заяви відповідачем здійснена оплата основного боргу у сумі 2 056,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3395 від 04.08.2022. Таким чином, сума основного боргу станом на 08.08.2022 складає 130 000,00 грн.

Також позивач зазначив, що розмір витрат позивача на правничу допомогу окрім копії договору, рахунку та акту виконаних робіт підтверджується наступними платіжними дорученнями: 20 000,00 грн. - сплачено 06.07.2022 за платіжним дорученням №7745; 15 000,00 грн. - сплачено 03.08.2022 за платіжним дорученням №8166.

За допомогою системи "Електронний суд" 15.08.2022 відповідачем до суду подано відзив на позов в якому зазначає, що визнає позов частково у сумі основного боргу та повідомив, що 11.08.2022 сплачено 3 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №3398.

Також відповідач просить суд не стягувати з відповідача пеню у сумі 17 285,27 грн. та штраф у сумі 36 044,26 грн. посилаючись на те, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення указом президента № 64 військового стану з 5:30 ранку 24.02.2022. Зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/або іншим зобов`язанням, виконання яких/ -го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів та виконання відповідно до яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. З огляду на те, що запровадження правового режиму воєнного стану є обставиною непереборної сили, строки виконання зобов`язань суб`єктами господарювання зупиняються на строк дії таких обставин. Нарахування штрафних санкцій в такий період не провадиться.

Крім того, відповідач зазначає, що сума пені та штрафу складає 53 329,53 грн., при цьому сума основного боргу становить 132 056,20 грн., тобто сума штрафних санкцій складає майже половину усієї суми боргу, що, вочевидь, не відповідає принципу розумності та справедливості. Також з огляду на поведінку відповідача вбачається, що він не мав та не має наміру ухилятися від оплати поставленого товару, прострочення платежу має місце виключно за незалежних від нього обставин, що є наслідком опосередкованого впливу збройної агресії російської федерації.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, що договір купівлі-продажу № 37/Д від 14.01.2020, укладений між сторонами спору не містить положень про те, що сторони дійшли згоди про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань однією із сторін. Отже, підстави для стягнення 3% річних та втрат від інфляції відсутня. Також відповідач зазначає, що доданий до позову розрахунок є арифметично невірним. Оскільки відповідач повністю заперечує проти підстав нарахування цих сум, то контррозрахунок не наводиться.

Також відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/1985/22 оскільки максимальна кількість часу, витраченого на складання нескладного типового позову на підставі кількох документів не може бути більшої за дві години, включаючи їх копіювання за кількістю учасників (позивач та відповідач).

До суду 22.08.2022 позивачем подана відповідь на відзив в якій зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими та непідтвердженими оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а отже відсутність коштів на рахунках позивача не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за виконання грошових зобов`язань. Крім того, строк оплати за частину поставленого товару у відповідача виник вже 14.02.2022, але боржник оплату не здійснив. Натомість, 15 та 18 лютого він замовив та отримав ще одну партію товару, за яку мав би розрахуватися до 21.02.2022, але оплата також не була здійснена у встановлений строк. Більше того, відповідач зробив наступне замовлення та отримав ще одну партію товару 23.02.2022. Позивач стверджує, що вказані обставини спростовують твердження відповідача про його фінансову труднощі, адже якби у нього дійсно був брак коштів, він би не брав не себе додаткові фінансові зобов`язання.

Щодо доказів впливу правого режиму воєнного стану в Україні на діяльність відповідача позивач зазначає, що відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу № 37/Д від 14.01.2020 передбачено обов`язок сторони, для якої створилася неможливість повного або часткового виконання зобов`язань, сповістити іншу сторону про настання або припинення строку дії обставин непереборної сили з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з наступним підтвердженням рекомендованим листом в строк 14 днів. Повідомлення про настання обставин непереборної сили від відповідача не надходило. Таким чином зобов`язання підлягають обов`язковому виконанню на загальних підставах відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що факт настання обставин форс-мажору не означає автоматичне звільнення від відповідальності за невиконання договору. Необхідним елементом для цього має бути причинно-наслідковий зв`язок між обставиною форс-мажору та неможливістю виконання зобов`язання. А саме, що порушення строку оплати є прямим наслідком дії форс-мажорних обставин. Більше того, законодавством України прямо встановлено, що обставинами непереборної сили (тобто форс-мажором) не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГКУ). Додатково до цього, в п. 3.2 Регламенту ТПП із завірення форс-мажорних обставин також зазначено, що до таких обставин не належать фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти. Крім того, строк виконання більшої частини зобов`язання по оплати поставленого товару настав ще 14.02.2022. А отже, станом на 24.02.2022 - день вторгнення рф на територію України з військовою агресією, зобов`язання вже було построчено. Таким чином, посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, як на підставу невиконання договору є необґрунтованим.

Щодо зменшення неустойки позивач зазначає, що відповідач, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не надав докази того, що заявлені позивачем пеня та штраф надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Окрім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити заборгованість та пропонував усі можливі засоби для цього, натомість, відповідач не зважав на це та не здійснював усіх можливих заходів для погашення боргу. При цьому майнові інтереси позивача зазнавали значних втрат, адже як і відповідачу, позивачу також необхідно сплачувати заробітну платню, податки, оренду, розраховуватись з постачальниками тощо. Крім того, через значні курсові зміни на валютному ринку України позивач має великі втрати. Товар, який поставлявся відповідачу є імпортним, а тому його закупівля здійснюється виключно в іноземній валюті, яка по відношенню до гривні на сьогодні вже зросла на 35-40%. На думку позивача, відповідач, зловживаючи існуючим в країні військовим станом, не лише не здійснив оплату боргу, а й намагається уникнути відповідальності за свої порушення.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивача зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Позивач стверджує, що зволікання відповідача з виконанням зобов`язання за договором, призводить до девальвації (знецінення) грошових коштів, та інших втрат, відтак позивач вправі вимагати від відповідача сплати встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також позивач подав до суду заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрати на професійну правничу допомогу в яких зазначає, що позивачем надані всі належні та допустимі докази на підтвердження співмірності та обґрунтованості судових витрат на правничу допомогу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 гонорар адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт. Заявлена позивачем вартість наданої правової допомоги не розраховувалась виходячи з почасової роботи представника, а була фіксованою відповідно до укладеної угоди. Позивач вважає, що вартість професійної правничої допомоги у розмірі 35 000,00 грн. є співмірною та справедливою, а тому просить суд залишити клопотання відповідача без задоволення.

Крім того, позивач звернувся до суду із заявою в якій зазначив, що після подання позовної заяви відповідачем була здійснена оплата основного боргу, а саме 2 056,20 грн. - 04.08.2022, 3 000,00 грн. - 11.08.2022 та 2 000,00 грн. - 19.08.2022 згідно з платіжним дорученням №3388. Таким чином, сума основного боргу станом на 19.08.2022 складає 125 000,00 грн.

За допомогою системи "Електронний суд" 25.08.2022 відповідачем до суду подані заперечення в яких зазначає, що він погоджується із позицією позивача про те, що прострочення сплати боргу мало негативний вплив на його економічний стан, проте наголошує, що відповідач не допустив би довготривалого прострочення за відсутності тих обставин, що склалися в Україні вперше за майже 80 років. Доказів того, що відповідач систематично протягом строку існування товариства допускав довготривалі прострочення виконання своїх зобов`язань позивачем не надано - оскільки такі обставини відсутні, до 24.02.2022 відповідач завжди дотримувався договірних зобов`язань. Відповідач не виправдовує прострочення сплати боргу виключно існуванням форс-мажорних обставин, він лише наводить суду ті обставини, за яких господарська діяльність підприємства була фактично зупинена, тому не може погодитися із численними припущеннями представника позивача щодо того, яким чином він мав планувати та вести господарську діяльність напередодні та після початку воєнної агресії російської федерації, щоб запобігти економічних втрат. Відповідач також не погоджується щодо тверджень представника позивача щодо відсутності з його боку дій, спрямованих на мінімізацію економічних втрат сторони позивача. Як вказано у позові, відповідач здійснив часткове повернення товару та за першої можливості почав сплачувати борг у тих сумах, що мав на рахунках.

За допомогою системи "Електронний суд" 30.08.2022 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до справи доказів про сплату відповідачем 29.08.2020 основного боргу у сумі 3 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №3399 від 29.08.2022.

За допомогою системи "Електронний суд" 15.09.2022 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до справи доказів про сплату відповідачем 06.09.2022 основного боргу у сумі 2 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №3406 від 06.09.2022.

До суду 22.09.2022 позивачем подано клопотання про надання доказів про здійснення відповідачем оплати у розмірі 2 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №3406 від 06.09.2022, після чого залишок суми основного боргу станом на 21.09.2022 становить 120 000,00 грн.

До суду 27.09.2022 позивачем подана заява про надання доказів та пояснень в якій зазначає, що 23.09.2022 відповідачем здійснена оплата основного боргу у розмірі 2 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №3419 від 23.09.2022, після чого залишок суми основного боргу станом на 26.09.2022 становить 118 000,00 грн.

За допомогою системи "Електронний суд" 29.09.2022 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до справи доказів про сплату відповідачем 23.09.2022 основного боргу у сумі 2 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №3419 від 23.09.2022.

На електрону пошту суду 03.10.2022 позивачем подана заява про надання доказів та пояснень в якій зазначає, що 30.09.2022 відповідачем здійснена оплата основного боргу у розмірі 2 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №3419 від 30.09.2022, після чого залишок суми основного боргу станом на 03.10.2022 становить 116 000,00 грн.

За допомогою системи "Електронний суд" 11.10.2022 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до справи доказів про сплату відповідачем 07.10.2022 основного боргу у сумі 3 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №3436 від 07.10.2022.

За допомогою системи "Електронний суд" 18.10.2022 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до справи доказів про сплату відповідачем 17.10.2022 основного боргу у сумі 4 042,72 грн. відповідно до платіжного доручення №3450 від 17.10.2022.

За допомогою системи "Електронний суд" 31.10.2022 відповідачем до суду подано клопотання про приєднання до справи доказів про сплату відповідачем 28.10.2022 основного боргу у сумі 2 100,00 грн. відповідно до платіжного доручення №3468 від 28.10.2022.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №37/Д (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов`язався передати у власність покупця паперову продукцію (далі - товар), що вказана в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, які складаються на кожну партію товару окремо та є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити такий товар.

Ціна договору складається із суми всіх видаткових накладних за договором (п.2.1 договору).

Ціна на товар є договірною. Кількість та ціна кожної окремої партії товару, згідно письмової або усної заявки покупця, вказуються в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що складаються на кожну окрему партію товару та є невід`ємними частинами договору (п.2.2 договору).

Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури та/або специфікації. У разі поставки товару на умовах передоплати (часткової передоплати) підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є сплата (часткова сплата) покупцем рахунку-фактури (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору передача товару від продавця покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях вимірювання, ціну товару та загальну вартість товару. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару продавцем.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент фактичної передачі товару відповідно до умов поставки. Перехід усіх можливих ризиків, пов`язаних з випадковим знищенням або пошкодженням товару до покупця відбувається в момент фактичної поставки (передачі) товару продавцем - покупцю у власність (п.3.2 договору).

Згідно з п.4.2 договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару, якщо інший строк оплати не передбачений у рахунку-фактурі або специфікації.

Розрахунки по окремих партіях товару можуть бути здійснені на умовах 100% передоплати (п.4.3 договору).

Розрахунки в будь-якій іншій формі, ніж передбачено п. 4.2, 4.3 договору, здійснюються після письмового узгодження сторін (п.4.4 договору).

Днем оплати товару вважається день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п.4.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2020. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань (п.11.2 договору).

Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін договору не менше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення. Ця умова застосовується неодноразово (п.11.3 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 180 221,32 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №292_1 від 10.02.2022 на суму 71 264,04 грн.;

- №298_1 від 15.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №375_1 від 18.02.2022 на суму 19 009,60 грн.;

- №383_1 від 18.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №417_1 від 23.02.2022 на суму 67 747,68 грн.

Також позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури:

- №292_1 від 08.02.2022 на суму 71 264,04 грн.;

- №298_1 від 14.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №375_1 від 18.02.2022 на суму 30 109,60 грн.;

- №417_1 від 22.02.2022 на суму 67 747,68 грн.

У рахунках-фактурах сторонами погоджено строк оплати: протягом 1 дня з дня отримання товару.

В свою чергу відповідач повернув товар на суму 45 165,12 грн., що підтверджується накладною на повернення постачальнику №2 від 25.05.2022 та сплатив 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №11 від 20.05.2022.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар становить 132 056,20 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 132 056,20 грн., пеню у сумі 17 285,27 грн. за період з 15.02.2022 по 15.07.2022, 20% штрафу у сумі 36 044,26 грн., 3% річних у сумі 1 884,31 грн. за період з 15.02.2022 по 30.06.2022 та інфляційні втрати у сумі 23 720,47 грн. за період з лютого по червень 2022 року.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 180 221,32 грн. підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору (п.4.2 договору), строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав.

Відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав, у зв`язку у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 132 056,20 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 25 198,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №3395 від 04.08.2022 на суму 2 056,20 грн.;

- №3398 від 11.08.2022 на суму 3 000,00 грн.;

- №3388 від 19.08.2022 на суму 2 000,00 грн.;

- №3399 від 29.08.2022 на суму 3 000,00 грн.;

- №3406 від 06.09.2022 на суму 2 000,00 грн.;

- №3419 від 23.09.2022 на суму 2 000,00 грн.;

- №3419 від 30.09.2022 на суму 2 000,00 грн.;

- №3436 від 07.10.2022 на суму 3 000,00 грн.;

- №3450 від 17.10.2022 на суму 4 042,72 грн.;

- №3468 від 28.10.2022 на суму 2 100,00 грн.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 25 198,92 грн. сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 25 198,92 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення 25 198,92 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 106 857,28 грн. Тому позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 106 857,28 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 106 857,28 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині позовних вимог про стягнення 25 198,92 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність визначену договором та відповідним чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати товару. За прострочення оплати понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.9.2 договору)

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 15.02.2022 по 15.07.2022 у сумі 17 285,27 грн. та 20% штрафу у сумі 36 044,26 грн., суд встановив, що він є арифметично правильним. Тому вимоги щодо стягнення 17 285,27 грн. пені та 36 044,26 грн. 20% штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що він є арифметично правильним. Тому вимоги щодо стягнення 1 884,31 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 30.06.2022 та 23 720,47 грн. інфляційних втрат за період з лютого по червень 2022 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.

Загальним офіційним листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, підтвердивши, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Згідно з п. 7.1 договору жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за затримку або невиконання зобов`язань, обумовлених обставинами, що виникли мимо волі та бажання сторін і які не можливо передбачити або уникнути (форс-мажор), перелік таких обставин визначено у ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Сторона, для якої створилася неможливість повного або частково виконання зобов`язань, сповіщає іншу сторону про настання або припинення строку дії обставин непереборної сили з в строк 14 днів (п.7.2 договору).

Однак, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо сплати боргу за поставлений товар.

Таким чином, посилання відповідачем на настання форс-мажорних обставин, як на підставу у відмові в задоволенні позову, є необґрунтованим.

З приводу про зменшення суму пені та 20% штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту знаходження товариства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені та 20% штрафу в установленому договором розмірі.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та 20% штрафу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 106 857,28 грн. заборгованість за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних та 23 720,47 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки сплата боргу в розмірі 25 198,92 грн. відбулася після пред`явлення позову до суду, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, порушення відповідачем своїх зобов`язань, суд вважає за необхідне судовий збір в цій частині покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 3 164,86 грн. судового збору.

Позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 20.06.2022, рахунку №20/06 від 20.06.2022 на суму 35 000,00 грн., акту про приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2022, платіжного доручення №7745 від 06.7.2022 на суму 20 000,00 грн., платіжного доручення №8166 від 03.08.2022 на суму 15 000,00 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Павла Іванчика і Вікторії Шульги "Акцепт" (далі - адвокатське об`єднання) укладено 20.06.2022 договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу із вирішення спірного питання клієнта із його контрагентом щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат", а саме: скласти позовну заяву та вчинити всі необхідні для цього заходи (збір доказів, розрахунки штрафних санкцій тощо), а у разі необхідності - здійснити представництво і правовий захист інтересів клієнта в суді.

Згідно з розділом 4 договору вартість правової допомоги складає 35 000,00 грн. Оплата послуг може здійснюватися клієнтом на умовах передоплати. Судовий збір клієнт оплачує самостійно. Вартість послуг із представництва клієнта в судових засіданнях оплачується клієнтом окремо та складає 3 000 грн. за участь у одному засіданні.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 договору).

14 липня 2022 року між клієнтом та адвокатським об`єднанням підписано Акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до якого адвокатське об`єднання надало клієнту правову допомогу (послуги) за договором № 20/06-22 від 20.06.2022 щодо складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Паперовий магнат", а саме:

- консультація з клієнтом з метою повного з`ясування обставин та визначення правової позиції у справі;

- збір доказів для підготовки позовної заяви;

- отримання відомостей щодо боржника;

- здійснення розрахунків: пені, штрафу та трьох відсотків річних;

- підготовка та направлення боржнику проекту позовної заяви про стягнення боргу;

- виготовлення копій доказів (додатків) до позову;

- розрахунок судового збору, підготовка квитанції для сплати;

- направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу боржника (відповідача);

- формування позовної заяви для направлення її до Господарського суду.

Вартість наданих послуг становить 35 000,00 грн. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвокатського об`єднання немає. Акт є звітом про надану правову допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу розмірі 15 000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15 00,00 грн., які відповідають умовам договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 164,86 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" про стягнення 132 056,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних, 23 720,47 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Закрити провадження у справі №904/1985/22 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 25 198,92 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" (49024, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Яхненківська, буд. 41, ідентифікаційний код 40725641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 72, кімната 308, ідентифікаційний код 43111452) 106 857,28 грн. заборгованості за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних, 23 720,47 грн. інфляційних втрат, витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 3 164,86 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв