Рішення

від 19.10.2022 по справі 907/807/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/807/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В,

розглянувши матеріали справи за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до Акціонерного товариства Кристалбанк, м. Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ МП ТРАНС

про стягнення суми 992.543,69 грн.

За участю представників:

від позивача - Данканич Андрій Еміліянович, довіреність № 03-22/25 від 09 січня 2020 року

від відповідача - Гарвасюк Віталій Юрійович, довіреність № 4 від 18 січня 2022 року - в режимі відеоконференції

від 3-ї особи відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 992.543,69грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1,8766 га по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) в період з 06.06.2017 року по 30.11.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №907/807/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24 лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2020 було залучено до часті у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ МП ТРАНС та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 24 березня 2020 р.

З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01, було відкладено підготовче засідання №907/807/19 в межах розумного строку.

Ухвалою суду від 27.10.2021 призначено підготовче засідання на 18 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року задоволено клопотання АТ Кристалбанк про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".

Ухвалою суду від 18.11.2020 року відкладено підготовче засідання на 10 грудня 2020 року та задоволено клопотання АТ Кристалбанк про витребування доказів, а також задоволено клопотання про поновлення процесуального строку подання доказів.

08.12.2020 року ПАТ Закарпаттяобленерго подано на вимогу ухвали суду від 18.11.2020 року копію договору про постачання електроенергії №234028 від 30.08.2013 року з додатками на 16 арк.; Договір надання споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що є публічним договором приєднання та розміщений на веб-сайті товариства на 5 арк. в 1 прим.

Ухвалою суду від 10.12.2020 р. відкладено підготовче засідання на 22 січня 2021 р.

Проте, судове засідання 22.01.2021 р. не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у щорічній відпустці тривалістю один день 22.01.2021 р. згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/1-к від 22.01.2021 року.

Ухвалою суду від 25.01.2021 р. призначено підготовче засідання на 09.02.2021 р.

Ухвалою суду від 09.02.2021 р. за клопотанням представника АТ Кристалбанк, №12.11.2020/1-вих від 13.11.2020 р. було зупинено провадження у справі у справі № 907/807/19 до набрання законної сили рішення у справі господарського суду Закарпатської області №907/265/20.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.10.2021 р. поновлено провадження у справі №907/807/19, підготовче судове засідання у справі №907/807/19 призначено на 04 листопада 2021 р.

Ухвалою суду від 04.11.2021 р. відкладено підготовче засідання на 30.11.2021 р.

Ухвалою суду від 30.11.2021 р. відкладено підготовче засідання на 25.01.2022 р.

Ухвалою суду від 25.01.2022 р. відкладено підготовче засідання на 17.02.2022 р.

Ухвалою суду від 17.02.2022 р. відкладено підготовче засідання на 22.03.2022 р.

До дати судового засідання відповідачем подано суду клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату через введення воєнного стану.

Ухвалою суду від 22.03.2022 р. відкладено підготовче засідання у справі №907/807/19.

01.08.2022 р. представником позивача, подано до суду заяву в якій з огляду на відсутність бойових дій в межах міста Києва просить продовжити розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2022 р. було призначено підготовче засідання на 23 серпня 2022 р.

Проте, судове засідання призначене на 23.08.2022 р. не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у невикористаній частині щорічної основної відпустки з 23.08.2022 р. по 24.08.2022 р. включно, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/28-к від 22.08.2022 р.

Ухвалою суду від 25.08.2022 було відкладено підготовче засідання на 20.09.2022 р.

Ухвалою суду від 20.09.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 жовтня 2022 року.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Пояснив, що 21.10.2019 р. комісією з обстеження умов використання земельної ділянки, обстежено земельну ділянку по вул. Миколи Огарьова, 15, площею 18766 кв.м. та встановлено, що вхід на територію підприємства огороджено металевим та бетонним парканом. По периметру всієї земельної ділянки розташовано будівлі котрі згідно Державного реєстру належать АТ "Кристалбанк".

За доводами Позивача, Відповідачем з 06.06.2017 р. по поточний період 2019 року використовується земельна ділянка комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основник, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.

Вказує на те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

У зв`язку з чим як стверджує позивач, у відповідача виник обов`язок зі сплати суми 992.543,69 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві та письмових поясненнях поданих по суті спору.

А саме, відповідач вказує на те, що АТ «КРИСТАЛБАНК» ніколи не заперечував свого наміру щодо набуття права користування земелькою ділянкою, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, 15, але таке набуття права користування має відбуватись виключно в рамках чинного законодавства України.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що рішення Ужгородської міської ради № 1053 від 20.09.2013 року стосується виключно прав та обов`язків конкретного суб`єкта правовідносин - ТОВ «МП ТРАНС», а відповідно і всіх наслідків, які з цього рішення випливають. Дане рішення не носить характеру загальності, а тому не стосується прав та не покладає жодних обов`язків на АТ «КРИСТАЛБАНК».

У зв`язку з чим, на думку відповідача «МП ТРАНС» є єдиним та законним користувачем даної земельної ділянки та саме щодо нього підлягають стягненню заявлена позивачем сума.

Відсутність, станом на лютий 2020 року, рішення Ужгородської міської ради про передачу АТ «КРИСТАЛБАНК» в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень, розташованих за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Огарьова, 15, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) АТ «КРИСТАЛБАНК» шляхом укладення з банком відповідного договору оренди.

Оскільки Позивачем (кредитором) не вжито належних заходів (допущено прострочення), не виконано своїх прямих обов`язків, визначених ст. 116, 124 3К України, Законом України «Про оренду», Законом України «Про місцеве самоврядування», іншими нормативними актами щодо юридичного оформлення Користування земельною ділянкою відповідно до поданих заяв Банку, то на думку відповідача, у Позивача відсутні правові підстави вимагати у Банку будь-якого виконання своїх обов`язків.

Також, відповідач зауважує, що на сьогодні вказані приміщення постійно перебувають під фізичною охороною, яка організована за ініціативи ТОВ «МП ТРАНС», ОСОБА_1 , що унеможливлює його фактичне використання Банком, що підтверджується належними та допустимими доказами. Банку забороняється будь-яка діяльність, окрім надання фінансових послуг, тому Банк не може і фактично не використовує (через відсутність доступу) нежитлові будівлі, загальною площею 4126,1 кв.м., що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Огарьова, 15 за їх функціональним призначення - ведення господарської діяльності з виробництва чогось або зберігання чогось. Вказане майно набуте Банком у власність лише з метою запобігання збиткам, які виникли внаслідок не виконання позичальником ТОВ «MH ГРУП 2000» (код 36132332) своїх зобов`язань за кредитним договором № КЛ/13/11 від 06.11.2013 року та відображено в балансових рахунках, як -майно до продажу.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.10.2022 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2013 року на підставі пункту 1.3. рішення Ужгородської міської ради № 1053 товариству з обмеженою відповідальністю "МП Транс" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8766 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді та надано її в оренду строком на 10 років, тобто до 20.09.2023 року.

Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га по вул. Огарьова, 15 у м. Ужгород між Ужгородською міською радою та ТОВ «МП Транс» не укладено.

06.06.2017 р. АТ «КРИСТАЛБАНК» (далі позивач) на підставі свідоцтва (серія та номер: 851), виданого 06.06.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К., набув право власності на будівлі та споруди, загальною площею 4126,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15, а саме: адмінбудинок (літ. АА) площею 651,9 кв.м.; басейн (літ. Б) площею 50,2 кв.м.; побутові приміщення (літ. В, Н) площею 396,9 кв.м.; гараж (літ. Г) площею 250,1 кв.м.; цех (літ. Д) площею 427,4 кв.м.; теплопункт (літ. Е) площею 17,0 кв.м.; столярний цех (літ. Ж ) площею 215,5 кв.м.; склади (літ. 3, Л) площею 480,8 кв.м.; прохідна (літ. М ) площею 12,5 кв.м.; ремонтні майстерні (літ. О) площею 1 391,9 кв.м.; бензозаправка (літ. П) площею 6,1 кв.м.; цех (літ. Р) площею 225,8 кв.м.; споруда Ш; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 204320121101.

Право власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88900713 від 06.06.2017р., номер запису про право власності: 20770924.

Вказане майно належало ТОВ «МП ТРАНС» (код З8415178), як майновому поручителю (іпотекодавцю) та виступало забезпеченням за кредитним договором № КЛ/13/11 від 06.11.2013 року, укладеним з ТОВ «МП ГРУП 2000» (код 36132332).

21.10.2019 року комісією з обстеження умов використання земельної ділянки, обстежено земельну ділянку по вул. Миколи Огарьова, 15, площею 18766 кв.м. та встановлено, що вхід на територію підприємства огороджено металевим та бетонним парканом. По периметру всієї земельної ділянки розташовано будівлі котрі згідно Державного реєстру належать АТ "Кристалбанк".

За доводами Позивача, Відповідачем з 06.06.2017 року по поточний період 2019 року використовується земельна ділянка комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основник, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, нормативно грошова оцінка станом на 2017 рік становить 13 322 734,04 грн., на 2018 рік 13 322 734,04 грн., на 2019 рік 13 322 734,04 грн.

Рішенням XXVII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19.02.2015 р. №1651, затверджено розміри орендної плати за землю на території міської ради. Вказаним рішенням встановлено плату за оренду земель несільськогосподарського призначення для заняття промисловістю в розмірі 3% від грошової оцінки землі.

Розмір безпідставно збережених коштів розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Ужгородською міською радою проведено розрахунок безпідставно збережених коштів за фактичне користування Акціонерним товариством Кристалбанк, земельною ділянкою площею 1,8766 га, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, у вигляді орендної плати за землю за період з 06.06.2017 р. по 30.11.2019 р.

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: 992 543,69 грн., а саме за період 06.06.2017 р. - по 31.12.2017 р. 226 486,48 грн., з 01.01.2018 р. - по 31.12.2018 р. у розмірі 399 682,02 грн., з 01.01.2019 р. - по 30.11.2019 р. у розмірі 366 375,19 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи встановлено що, спірна земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 2110100000:65:001:0053.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, тож вона вважається сформованою.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га, у спірний період користування, зокрема укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

У матеріалах справи наявні витяги про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Наявні в матеріалах справи докази не спростовують нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Відтак, суд виходить з того, що дані витяги є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України та правомірно покладені позивачем в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач як фактичний користувач земельної ділянки повинен був заплатити за користування нею.

З огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок суд визнав правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

З урахуванням нормативної грошової оцінки та категорії землі, виходячи зі встановлених ставок розмір орендної плати за користування земельною становить за період 06.06.2017 р. - по 31.12.2017 р. - 226 486,48 грн., з 01.01.2018 р. - по 31.12.2018 р. - 399 682,02 грн., з 01.01.2019 р. - по 30.11.2019 р. - 366 375,19 грн.

Загалом, за спірний період (з 06.06.2017 по 30.11.2019) відповідач мав сплатити позивачу 992 543,69 грн. плати за користування земельною ділянкою.

Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні. Відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м.Ужгород. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м.Ужгород в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 992.543,69 грн. за використання земельної ділянки площею 1,8766 га по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) в період з 06.06.2017 року по 30.11.2019 року, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доводи Відповідача, які фактично зводяться до відсутності правової підстави для стягнення з відповідача зазначених коштів, у зв`язку з невикористовуванням спірної земельної ділянки, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Акціонерного товариства Кристалбанк, м. Київ про стягнення суми 992.543,69грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1,8766 га по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) в період з 06.06.2017 року по 30.11.2019 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», (04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок 2, код ЄДРПОУ 39544699) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3 код ЄДРПОУ 33868924) суму 992 543,69 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві тисячі п`ятсот сорок три гривні 69 коп.) безпідставно збережених коштів.

3.Стягнути з акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», (04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок 2, код ЄДРПОУ 39544699) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3 код ЄДРПОУ 33868924) суму 14 888,15 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 15 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 04.11.2022.

Суддя О.Ф. Ремецькі