Постанова

від 26.10.2022 по справі 569/18981/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 569/18981/20

провадження № 61-17015св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне Управління Пенсійного фонду України в

Рівненській області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби

у Рівненській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів (пенсійних виплат) у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в особі його структурних підрозділів виплачував йому пенсію у заниженому розмірі, і лише на виконання рішень судів нарахував та виплатив різницю між фактично виплаченою пенсією та належною до виплати, однак за вказаний період зросли ціни на споживчі товари та тарифи на послуги, що привело до втрати ним частини грошових доходів, а відтак він має право на їх компенсацію.

Просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів (пенсійних виплат) у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 28 квітня 2015 року по 17 травня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду від 02 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (пенсійних виплат) у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 28 квітня 2015 року по 17 травня 2018 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, зокрема, через призначення та виплату позивачеві заниженого розміру пенсії внаслідок порушення закону, позивач має право на компенсацію частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих йому на підставі рішення суду. Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок

№ 159), є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України № 21-518а14 від

18 листопада 2014 року.

Отже, позивач має право на одержання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, і позовні вимоги заявлені до належного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області як до уповноваженого державного органу, що здійснював нарахування пенсії позивачу з 28 грудня 2009 року в заниженому розмірі.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Петняк В. В. задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2021 року скасовано. Провадження у цивільній справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Компенсовано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок держави судовий збір в розмірі 1 261,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Предметом спору у цій справі є недоотримана позивачем сума пенсії, яка нараховується й виплачується в установленому законом порядку. При цьому, посилання у позовній заяві на положення статті 1173 ЦК України не змінює суті спору, оскільки він стосується саме розміру виплачуваної пенсії.

Відповідачем у справі є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, здійснює нарахування і виплату пенсії позивачу.

Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу розміру виплачуваної пенсії.

Таким чином, спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 336/7704/16-ц.

Позивачем були пред`явлені вимоги про стягнення компенсації за втрату доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже спір, що виник у справі між позивачем та органом Пенсійного фонду України, як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від

15 травня 2019 року у справі № 759/9631/17.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини другої статті 377 ЦПК України.

Аргументи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц визначено, що позовні заяви такого виду підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства. Зокрема, вирішуючи питання юрисдикційної належності спору Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що позивач заявив про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір, справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, а тому адміністративний суд не має повноважень щодо вирішення такого спору.

При розгляді указаної справи апеляційний суд мав застосувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від

03 липня 2019 року у справі № 676/1557/16, однак її не застосував.

Аргументи інших учасників справи

У листопаді 2021 року Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спір, що виник у справі між позивачем та органом Пенсійного фонду України, як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У листопаді 2021 року Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 .

Зазначає, що позивачем у позовній заяві не порушено питання про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області чи Головного управління Казначейства, а тому суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно дійшов висновку про необхідність розгляду справи № 569/18981/20 у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим вважає касаційну скаргу в частині залишення в силі рішення суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки підстави для задоволення позову відсутні.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 21 січня 2011 року у справі № 2-а-9/11 визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії та щомісячної додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інваліду другої групи, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком визначеному у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум за період з 28 грудня 2009 року по 09 грудня 2010 року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року постанову Костопільського районного суду Рівненської області від

21 січня 2011 року змінено, виключено з резолютивної частини постанови суду слова «і ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «по 09 грудня 2010 року». В іншій частині постанову суду залишено без змін.

11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області зі скаргою щодо неналежного виконання судових рішень у справі № 2-а-9/11.

18 квітня 2019 року Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області повідомило ОСОБА_1 про виконання рішення суду Державною казначейською службою України 17 травня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі

№ 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19) зазначено, що «пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 21 березня 2016 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу про закриття провадження у справі № 676/7544/15-а за позовом ОСОБА_1 про відшкодування фінансових втрат, завданих внаслідок несвоєчасного виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду у від 10 липня 2013 року у справі № 2208/2757/12 начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Кам`янець-Подільському та Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Кацап Зоєю Володимирівною. Суд вважав, що позивач заявив за правилами адміністративного судочинства вимогу про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір. А тому адміністративний суд не має юрисдикції щодо розгляду такого спору. Оскільки 23 березня 2016 року - на час звернення позивача до суду у справі № 676/1557/16-ц - відповідач погасив борг за пенсійними виплатами, ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо юрисдикції адміністративного суду».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року справі

№ 757/63985/16 (провадження № 14-556 цс 19) вказано, що «слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати. Так у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідач (Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість спір у цій справі (№ 757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18)».

У справі, що переглядається, апеляційний суд не звернув уваги, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та застосування компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру; позивач просив виплатити йому компенсацію втрати частини доходів (пенсійних виплат) у зв`язку з порушенням строків їх виплати, посилаючись на те, що відповідач виконав рішення судів щодо нарахування та виплати йому пенсійних виплат, однак за вказаний період зросли ціни на споживчі товари та тарифи на послуги, що привело до втрати ним частини грошових доходів, а тому він має право на їх компенсацію.

Таким чином у цій справі виник спір саме щодо компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру, без вимоги вирішити публічно-правовий спір, тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про закриття провадження в справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року скасувати.

Справу № 569/18981/20 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук