Постанова

від 04.11.2022 по справі 461/5779/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 461/5779/20

провадження № 61-9529св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт Дентал Груп»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Дентал Груп» на додаткову постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,

від 12 вересня 2022 року, і виходив із наступного.

Історія справи

У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт Дентал Груп» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 березня 2021 року у задоволені позову ТОВ «Вайт Дентал Груп» відмовлено.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Вайт Дентал Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 68 000,00 грн.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями ТОВ «Вайт Дентал Груп» подало апеляційні скарги.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вайт Дентал Груп» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 березня 2021 року залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 березня 2021 року залишено без змін.

Апеляційну скаргуТОВ «Вайт Дентал Груп» на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2021 року задоволено частково, додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова

від 07 квітня 2021 року змінено, зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуто з ТОВ «Вайт Дентал Груп» на користь

ОСОБА_1 , з 68 000,00 грн до 35 000,00 грн.

Короткий зміст заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції

30 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Львівського апеляційного суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідачу у суді апеляційної інстанції, на загальну суму 40 800,00 грн.

На обґрунтування поданої заяви представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала копії договору про надання правової допомоги від 31 серпня

2020 року № 554-31/08, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери», рахунків від 29 жовтня 2021 року № 2265 на суму 35 700,00 грн, від 26 травня 2022 року № 2545 на суму 1 700,00 грн,

від 26 травня 2022 року № 2546 на суму 3 400,00 грн, а також детального опису робіт по кожному із зазначених рахунків, актів про надану правову допомогу та квитанцій (виписки по особовому рахунку) про їх оплату.

Стислий виклад заперечень проти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

ТОВ «Вайт Дентал Груп» заперечувало проти задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 40 800,00 грн, посилаючись на пропуск відповідачем строку на подання доказів понесення таких витрат (не повідомлення поважних причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі), їх неналежність (надані акти про виконані роботи стосуються іншого договору про надання правової допомоги, більш того, один із актів складено після винесення постанови апеляційного суду та подання заяви про їх відшкодування), а також неспівмірність їх розміру зі складністю виконаних робіт (зосереджено увагу на наявності іншої судової справи (№ 463/6544/20) та подання представником відповідача під час її розгляду аналогічних процесуальних документів, що свідчить про відсутність необхідності витрати адвокатом такої великої кількості часу для підготовки процесуальних документів у цій справі).

Короткий зміст оскарженого судового рішення

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Вайт Дентал Груп» на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Ухвалюючи додаткове судове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд, врахувавши результати розгляду апеляційних скарг ТОВ «Вайт Дентал Груп», складність справи, обсяг виконаних адвокатом відповідача робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на їх виконання, значення справи для сторони, та з огляду на принципи розумності і справедливості дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

30 вересня 2022 року ТОВ «Вайт Дентал Груп» через систему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 01 грудня 2021 року у справі 910/20852/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також неналежне дослідження поданих відповідачем доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що надані відповідачем акти про виконані роботи стосуються договору від 01 жовтня 2020 року № 554-31/08, який відсутній у матеріалах справи, а зі змісту детального опису робіт неможливо встановити у якій справі вони були виконані. Крім того, заявник посилається на те, що акт про надану правову допомогу № 2545 складений 31 травня 2022 року, тобто після ухвалення апеляційним судом судового рішення по суті спору та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх надання. Вважає, що фактичний час, витрачений адвокатом на підготовку процесуальних документів, є значно меншим, оскільки аналогічні процесуальні документи були подані в іншій судовій справі (№ 463/6544/20).

Зосереджує також увагу суду на відсутності у відповідача поважних причин для неподання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/5779/20 за касаційною скаргою ТОВ «Вайт Дентал Груп» на додаткову постанову Львівського апеляційного суду

від 12 вересня 2022 року.

26 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 461/5779/20.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Вайт Дентал Груп», у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року - без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що оскаржене судове рішення апеляційного суду ухвалене з правильним застосуванням норм процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою, зводиться до переоцінки доказів. Особа, яка подала відзив на касаційну скаргу, акцентує увагу на тому, що неточності в актах виконаних робіт, зокрема щодо дати договору про надання правової допомоги, є виключно технічною опискою та не спростовують факт надання правничої допомоги у справі та понесення відповідачем заявлених витрат. Безпідставними вважає доводи касаційної скарги щодо відсутності необхідності надання правничої допомоги у цій справі, з урахуванням наявності іншої судової справи (№ 463/6544/20) та підготовкою у межах її розгляду представником ОСОБА_1 процесуальних документів, оскільки у справі № 463/6544/20 розглядався інший, самостійний позов ТОВ «Вайт Дентал Груп», при цьому відзив на апеляційну скаргу у справі №463/6544/20 стосувався вирішення процесуальних питань (залишення позову без розгляду), а тому правовідносини, щодо яких надавалась правова допомога в суді апеляційної інстанції, є відмінними у зазначених справах.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої, пунктів 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановивши, що судовим рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Вайт Дентал Груп» на рішення Галицького районного суду м. Львова

від 24 березня 2021 року, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Вайт Дентал Груп», залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Вайт Дентал Груп» на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова

від 07 квітня 2021 року задоволено частково, зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуто ТОВ «Вайт Дентал Груп» на користь ОСОБА_1 , з 68 000,00 грн до 35 000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, відповідно до статей 141, 270 ЦПК України.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодувати судові витрати у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову чи скарги на судове рішення, а сторін - до позасудового вирішення спору.

У частинах першій, другій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 при розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд провів належну правову оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував визначений договором порядок визначення гонорару (погодинну оплату у розмірі 1 700,00 грн (пункт 2.2 договору)), оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Зменшуючи розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (з 40 800,00 грн до 15 000,00 грн), суд апеляційної інстанції врахував зазначені вище принципи розумності, співмірності й реальності судових витрат у справі.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено дотримання представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 положень частини восьмої статті 141 ЦПК України, зокрема заявлення відповідачем до закінчення судових дебатів у справі про необхідність вирішення питання щодо розподілу понесених судових витрат та подання відповідних доказів (після завершення надання правничої допомоги) протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення апеляційним судом, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, передбачених частиною третьою статті 124 ЦПК України.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги щодо неналежності доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, несвоєчасного подання зазначених доказів, а також неспівмірності розміру цих витрат колегія суддів відхиляє.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що доводи заявника щодо неправильної дати договору про надання правової допомоги, зазначеної в актах про надану правову допомогу, були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, з огляду наявності посилань на це в запереченнях позивача. З урахуванням правильного номеру договору, вказаного в актах, номеру судової справи, у якій надавалася правнича допомога, змісту наданих послуг (участь представника у всіх судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, підготовка і подання заяви про вступ представника у справу, заяви про ознайомлення із матеріалами справи, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про закриття апеляційного провадження тощо), колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Посилання касаційної скарги щодо складення акту про надану правову допомогу № 2545 лише 31 травня 2022 року, тобто після ухвалення судового рішення апеляційним судом та подання зави про стягнення судових витрат, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду, оскільки зазначеним актом підтверджено витрати на правову допомогу у розмірі 1 700,00 грн за представництво інтересів у судовому засіданні (період надання послуг з 01 по 31 травня 2022 року), а загальний розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу зменшено апеляційним судом з 40 800,00 грн до 15 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків апеляційного суду висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, є необґрунтованими. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Дентал Груп» залишити без задоволення.

Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович