Ухвала

від 03.11.2022 по справі 420/20715/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/20715/21Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Осіпова Ю.В., суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокар Трейдінг» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року позов ТОВ «Прокар Трейдінг» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 15.06.2021р. №2771981/39188812 про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування ТОВ «Прокар Трейдінг» від 02.07.2020р. №6 до податкової накладної від 22.10.2019р. № 638. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Прокар Трейдінг» суму судового збору в розмірі 2270 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ДПС в Одеській області 30.09.2022р. подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022р. дана апеляційна скарга була залишена без руху з підстав не сплати відповідачем судового збору та пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення. Одночасно, апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних вище недоліків поданої ним апеляційної скарги.

Копію вказаної ухвали направлено на адресу відповідача та отримано останнім 05.10.2022р.

14.10.2022р. до апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про усунення недоліків із платіжним дорученням від 03.10.2022р. №3047 про сплату судового збору у розмірі 3405 грн. та проханням поновити строк оскарження судового рішення від 17.02.2022р. В обґрунтування доводів клопотання апелянт зауважив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення відповідних процесуальних строків. Так, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини, тобто обставини непереборної сили: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022. Як зазначає апелянт, лист Торгово-промислової палати України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Дослідивши вищезазначені доводи відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо ж в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення першої інстанції, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на певну процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання ж встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Як вбачається з змісту апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції ухвалено - 17.02.2022р. та фактично отримано ним - 22.02.2022р. А відтак, строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду 1-ї інстанції, у даному випадку, спливає - 24.03.2022р.

У свою чергу, апеляційна скарга подана ГУ ДПС в Одеській області до суду апеляційної інстанції лише 30.09.2022р., тобто зі значним (більше ніж 6 місяців) пропуском визначеного у КАС України строку на апеляційне оскарження.

Так, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, необхідно надавати оцінку тим причинам, що зумовили пропуск такого строку. У той же час, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними та такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.

Доведення ж поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення такого строку.

Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

Разом із тим, факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Згідно зі ч.2 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, з урахуванням тієї обставини, що скаржник не забезпечує заходів правового режиму воєнного стану в Україні, вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Водночас, відповідач у клопотанні про поновлення пропущеного строку лише посилається на введення воєнного стану та жодним чином не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану унеможливило своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого відповідача (мала суб`єктивний характер), а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, у даному випадку, судова колегія не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.

Доводи позивача із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 відносно засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони стосуються суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

При цьому, апелянтом не було вказано, яким саме чином обставини непереборної сили, про які йдеться у зазначеному вище листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, перешкоджали йому виконати вимоги закону стосовно своєчасного звернення із апеляційною скаргою.

Колегія суддів наголошує на тому, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які необґрунтовані зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у т.ч. і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» вказано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (більше ніж 6 місяців), а також відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Косцова І.П. Скрипченко В.О.