Постанова

від 01.11.2022 по справі 240/36202/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/36202/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

01 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушнір В. В.,

представника позивача: Юхимчука В.С.

представника відповідача: Байдали І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Звягель пак" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенняГоловного управління ДПС у Житомирській області від 21.10.2021 №00099400705, №00099390705, №00099380705..

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00099400705 від 21.10.2021 на суму 344995 грн., що включає суму збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 313632 грн. та 31363 грн. штрафних санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00099390705 від 21.10.2021 в частині застосування штрафних санкцій на суму 145200 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем на підставі наказів від 27.08.2021 року №1215-п, від 06.09.2021 року №1249-к проведено документальну позапланові виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2017 року по день завершення перевірки, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 року по день завершення перевірки, та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 05.09.2016 року по день завершення перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 15.09.2021 №9170/06-30-07-05/40807006.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем:

-п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.54, п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.136.1 ст.136, п. 137.1 ст.137 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ст.2, ст.3, ст.4 та ст.9, ст. 11 Закону України від 16.07.1999г. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29,11.1999 №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за №85/4306 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 314455 грн., в т.ч: 2017 рік-823 грн.; 2018 рік-313632 грн.

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2172 грн., у тому числі за періоди: січень 2019 року в сумі 886 грн.; квітень 2019 року в сумі 1286 грн.

-п.201,1, п.201,10 ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму ПДВ 292572 грн.

Позивач надав заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято 21.10.2021 податкові повідомлення-рішення:

№00099400705 від 21.10.2021 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток в розмірі 345901, в тому числі 314155 грн. за податковими зобов`язаннями, 31446 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

№00099380705 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2389 грн., в тому числі 2172 грн. - за податковими зобов`язаннями, 217 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

№00099390705 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість в розмірі 145744 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 3.10 "Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 року № 433 встановлено, що у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

До цієї статті можуть наводитись додаткові статті:

"Дохід від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображається дохід від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю.

"Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

До розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

Згідно п.3.20 вищезазначених методичних рекомендацій у статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; витрати підприємств (крім тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами) від зміни балансової вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю; інші витрати, які виникають у процесі господарської діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

У відповідності до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

В силу частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

Водночас, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Податковим повідомленням-рішенням №00099400705 від 21.10.2021 збільшено позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 345901, в тому числі 314155 грн. за податковими зобов`язаннями, 31446 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Разом з тим, таке винесене на підставі встановлених перевіркою наступних порушень:

-заниження доходів від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2018 рік;

-завищення інших операційних витрат по рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2017 рік в сумі 4572 грн.;

Також, перевіркою встановлено взаємовідносини ПП "Звягель Пак" із ТОВ "Овертрейд Компані". ПП "Звятель Пак" в порушення па 14.1.36, п.п. 14.1.54, пп.14.1.257 п. 14.1 пп.. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.136.1 п.136.1 ст.136, п.137.3 ст. 137 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. № 2755-V1 (із змінами та доповненнями), ст.2, ст.3, ст.4 та ст.9, ст..11 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов"язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями) ПП "Звягель Пак" занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток внаслідок заниження доходу за 2018 рік в сумі 1742400 грн., а саме:

-завищено за 2018 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 1452000 грн. в результаті відображення в регістрах бухгалтерського обліку документального оформлення взаємовідносин з ТОВ "Овертрейд Компані" (код згідно ЄДРПОУ 41566334), постачання товару якому не підтверджено в ході проведення перевірки з урахуванням сукупності з`ясованих доказів.

-занижено за 2018 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 1452000 грн. за 2018 рік внаслідок не включення до доходу сум реалізації товару (пробки з ковпачком) іншим (невстановленим) суб`єктам господарської діяльності.

-занижено за 2018 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 1742400 грн. внаслідок не включення до доходу отриманої безповоротної фінансової допомоги перерахованої на банківський рахунок ПП "Звягель Пак" згідно платіжного доручення №614 від 23.10.2018 від ТОВ "Овертрейд Компані" (код ЄДРПОУ 41566334), постачання товару якому не підтверджено в ході проведення перевірки.

Як слідує з акту перевірки підставою для формування зазначених висновків стало, зокрема, нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Овертрейд Компані", оскільки вони мають характер фіктивних. Надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначених позивачем податкових зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій з ТОВ "Овертрейд Компані", позивач здійснював діяльність, зокрема, щодо оптової торгівлі.

18.10.2018 між позивачем (Постачальник) та ТОВ "Овертрейд Компані" (Покупець) укладено договір поставки №005.

Згідно з умовами договору ПП "Звягель пак" повинно поставити товар (пробку з ковпачком) на склад покупця ТОВ "Овертрейд компані" до м. Львів, покупець зобов`язався на протязі 3 днів здійснити оплату за товар шляхом перерахування коштів.

Після підписання договору обидві сторони виконали свої зобов`язання. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 24 від 19.10.2018, ВМД UA906080/2018/022633 від 10.08.2018, ВМД UA122080/2018/024675 від 09.10.2018, специфікацією № 14 від 19.11.2018 та специфікацією № 13 від 05.10.2018 до договору поставки від 13.06.2017 щодо отримання товару та його подальшого розмитнення, звіт операцій по рахунку, який підтверджує отримання коштів від покупця.

При цьому, за умовами специфікацій, такі укладені до договору поставки №002-UKR/17 від 13.06.2017 між позивачем (Покупець) та ООО "Полімір Рус" (постачальник) про те, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити пробку з ковпачком у визначеній кількості, асортименті та вказаним цінам.

Так як товар був придбаний у товарний кредит, то отримані кошти були перераховані згідно контракту ЗЕД постачальнику.

Після поставки, була виписана відповідна податкова накладна за № 9230145266 від 22.10.2018 та належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дослідивши зміст наданих позивачем документів, за результатами співставлення документів по відносинам із ТОВ "Овертрейд Компані" суд дійшов висновку, що спірні господарські операції були спрямовані на настання реальних наслідків.

Слід звернути увагу, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема про не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання.

В судовому засіданні були допитані свідки ревізор-інспектор ОСОБА_1 , та головний бухгалтер ПП "Звягель Пак" ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що при перевірці було надано договір на поставку пробок, видаткові накладні. Товарно-транспортні накладні не було надано, тому невідомо як перевозили товар покупцю.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що доставка товару на підставі договору контрагенту здійснювалася транспортом виробника.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, товар не відгружався на склад підприємства, у зв`язку з його відсутністю, а доставлявся напряму з ООО "Полімір Рус" до контрагента ТОВ "Овертрейд Компані". Оскільки ПП "Звягель Пак" товар не доставляв, а відтак, і докази транспортування товару у позивача відсутні.

Крім того, слід звернути увагу, що документи на перевезення не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Так, у постанові від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Більш того, Верховний Суд вказав на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

У постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 804/5374/17 Верховний Суд виклав аналогічні висновки та зазначив, що доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Також є необґрунтованими доводи суб`єкта владних повноважень щодо сертифікатів якості, оскільки наявність недоліків в оформленні сертифікатів якості (відповідності), так само і їх відсутність не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з тим, слід зазначити, що такі документи, як сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.

Така правова позиція сформована Верховним Судом та відображена, зокрема, у постанові від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а.

В акті перевірки міститься висновок, що контрагент ТОВ "Овертрейд Компані" зареєстрований з метою реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, в т.ч. позивачу, шляхом незаконного формування податкового кредиту, що підтверджується наявною інформацією. Також відповідач посилається на наявність кримінального провадження в яких фігурантом є ТОВ "Овертрейд Компані" .

Водночас, нормами чинного законодавства передбачена можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів, з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань.

Проте, слід зазначити, що наявна в інформаційних базах ДПС інформація не може бути доказом в розумінні процесуального закону щодо реальності господарських операцій.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари не отримувались платником податків від його контрагента.

Слід зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так само, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

При цьому, процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Тобто, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Стосовно зазначення в акті перевірки про кримінальне провадження щодо контрагента, слід зазначити, що його наявність не є підставою для визнання операцій нереальними. Сама по собі наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків не є підставою для визнання операцій нереальними, адже причетність останнього до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим органом.

Вказаний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року по справі №2а- 1570/6063/12 та від 12 червня 2018 року по справі № 822/2198/17.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за неправомірні дії контрагента, а тому невизнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення витрат є безпідставними.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для платника податків, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Слід зазначити, що відповідно до положень ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 КАС України якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність ТОВ "Овертрейд компані", що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Таким чином, беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Також, слід звернути увагу, що у жовтні 2018 року відповідач не відніс ТзОВ "Овертрейд компані" до переліку ризикових суб' єктів господарювання, оскільки не зупиняв реєстрацію та не відмовляв в реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ТзОВ "Овертрейд компані" .

Відтак, за наслідками проведеного в грудні 2018 аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації відповідач не виявив об"єктивних ознак наявності ризиків порушення ТзОВ "Овертрейд компані" норм податкового законодавства та зареєстрував видані ним податкові накладні.

В даному випадку позивачем надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій.

Слід звернути увагу, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема про не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання про відсутність трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем п.14.1.36, п.п. 14.1.54, пп.14.1.257 п. 14.1 пп.. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.136.1 п.136.1 ст.136, п.137.3 ст. 137 Податкового Кодексу України №2755-УІ по взаємовідносинах з ТОВ "Овертрейд Компані" та заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток внаслідок заниження доходу за 2018 рік в сумі 1742400 грн. не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та спростовані дослідженими судом матеріалами справи та доказами.

Щодо порушення в частині завищення інших операційних витрат в сумі 4572 грн. за 2017 рік. Відповідно до розрахунку грошових зобов`язань до рішення №00099400705, на зазначену суму позивачу спірним рішенням нараховано податок на прибуток 823 грн. та штрафні санкції у розмірі 83 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що позивач в порушення п.44.1, п.44.2 ст,44, п.п.134.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік т фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), згідно наданих до перевірки договорів з постачальниками ТМЦ, робіт, послуг, первинних бухгалтерських документів: видаткових накладних, актів приймання-передачі послуг, актів списання ТМЦ, виписок банку, регістрів синтетичного обліку, а саме: даних Журналу - ордеру "Головна книга" за 2017-2021 рр., завищено інші операційні витрати в сумі 4572 грн. за 2017 рік; за рахунок включення платником податків до рядка 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати за 2017 рік (форма №2) витрат, що не підтвердженні первинними документами.

Дане порушення встановлено при співставленні регістрів бухгалтерського обліку та бухгалтерських проведень Д-т 94 К-т 312, 334, 632 з даними рядка 2180; "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати за 2017 рік (форма №2), а саме в ході перевірки встановлено, що сума інших операційних витрат за 2017 рік, які включені до рядка 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (форма №2) становить - 242128 грн., за даними платника (показники рядка 2180 Звіту про фінансові результати) становить - 246700 грн., відхилення складає 4572 грн.

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ревізор ОСОБА_3 пояснила, що позивач на запит про надання документів на підтвердження правильності нарахування інших операційних витрат не надав жодного доказу та пояснень.

Позивач не надав ні на запит відповідача, ні суду документів, на підставі яких формувалися інші операційні витрати.

Слід звернути увагу, що у судовому засіданні в суді першої інстанції позивач також не пояснив суду правомірність нарахування інших операційних витрат та у позовній заяві з приводу зазначеного порушення відсутнє жодне обґрунтування.

З огляду на це, встановлене перевіркою порушення в частині завищення інших операційних витрат в сумі 4572 грн. за 2017 рік. є правомірним.

Відтак, слід зазначити, що податкове повідомлення-рішення №00099400705 від 21.10.2021 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 823 грн. та штрафних санкцій на суму 83 грн. є правомірним.

Підсумовуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №00099400705 від 21.10.2021 підлягає скасуванню у сумі 344995 грн., що включає суму збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на 313632 грн. та 31363 грн. штрафних санкцій. (1742400*18% та 313632*10%)

Стосовно податкового повідомлення-рішення №00099380705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2389 грн., в тому числі 2172 грн. - за податковими зобов`язаннями, 217 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення вказаного рішення стало встановлене перевіркою порушення п. 187.1ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов`язання по ПДВ на загальну суму 290400 грн. внаслідок невключения до складу податкових зобов`язань сум ПДВ при реалізації товару (пробок з ковпачком) іншим (невстановленим) суб`єктам господарської діяльності на загальну суму 1 452 000 грн., в т.ч. ПДВ - 290400 грн. в жовтні 2018 року та завищено суму податкового зобов`язання в жовтні 2018 року на загальну суму 290400 грн. "сумнівному" СГД ТОВ "Овертрейд Компані" (код згідно з ЄДРПОУ 41566334) достачання товару якому не підтверджено.

Крім того, на порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем не нараховані податкові зобов`язання у загальній сумі 2172 грн. по операціях, по яких в ході перевірки не підтверджено відповідними документами обліку їх використання у господарській діяльності.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період по 08.09.2021 року встановлено завищення позивачем податку на додану вартість на загальну суму 290 400 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2018 року в сумі 290 400 грн.; та їх заниження в сумі 292 572 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2018 року в сумі 290 400 грн.; березень 2019 року в сумі 1286 грн.; вересень 2018 року в сумі 886 грн.

Слід звернути увагу, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Овертрейд Компані" та виконання умов договору поставки підтверджена судом в ході розгляду справи, що описано вище.

Перевіркою відображених показників у рядку 4 колонка Б Декларацій "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою" за період з 01.01.2017 по 08.09.2021 у загальній сумі 0 грн. встановлено заниження таких показників всього на загальну суму 2172 грн., в тому числі по періодам: березень 2019 року в сумі 1286 грн.; вересень 2018 року в сумі 886 грн.

На зазначені висновки контролюючого органу вплинув факт списання позивачем ТМЦ, не підтверджений належними документами за відсутності доказів використання в господарській діяльності.

При цьому, висновки контролюючого органу є обґрунтованими, з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у перевіреному періоді проводив придбання Пробок з ковпачком типу 1, відповідно було сформовано податковий кредит при їх придбанні.

Разом з тим, згідно акту на списання №2 від 20 вересня 2018 ПП "Звягель Пак" проведено списання пробка з ковпачком Тип 2 жовта кількість 11 тис.шт., ціна 201,31 грн. На суму 2214,38; пробка з ковпачком Тип 2 червона, 11 тис. шт., ціна 201,31 грн., сума 2214,37 грн.;

Згідно акту на списання №1 від 29.03.2019 ПП "Звягель Пак" проведено списання пробка з ковпачком Тип 2 жовта кількість 16,5 тис.шт., ціна 194,79 гн. На суму 3214,07; пробка з ковпачком Тип 2 червона, 16,5 тис. шт,, ціна 194,79 грн., сума 3214,07 грн.

Всього списано пробок на суму 10856,89 грн. Сума ПДВ з даної операції 2172 грн.

В судовому засіданні в суді першої інстанції допитаний свідок ревізор ОСОБА_1 пояснила, підприємством були списані пробки з ковпачком на випробування, без ПДВ. Підприємство не зробило нарахування умовного продажу по актам на списання і не зареєструвало податкову накладну.

Представник позивача з даного приводу пояснив, що пробки, які були списані, надавалися покупцям для проведення технологічних випробувань пакувальних ліній та їх налаштувань. Випробування проводилось на заводах покупців, які проводили перевірку на якість. Акти на списання та протоколи випробувань від даних підприємств були надані. Позивач також вказав, що протокол випробувань до акту списання від 29.03.2019 у позивача відсутній, оскільки він не надавався випробувачем підприємством "Чумак".

На підтвердження здійснення операцій списання ТМЦ до позовної заяви було надано копію акту списання товарів №2 від 20.09.2018, всього на суму 4628,75 грн., акту списання товарів №1 від 29.03.2019 всього на суму 6428,14 грн., протокол испытаний вспомогательних материалов №41 від 20.09.2018 ТОВ "Щедро".

В актах на списання не зазначається місце складання акту на списання, водночас зазначається "Організація: Приватне підприємство "Звягель Пак" (реквізити), Склад: Основний склад, підстава: протокол випробувань, тоді як згідно пояснення представника позивача, списання пробок з колпачками в кількості 55000 штук відбулось внаслідок випробування на ТОВ "Щедро" у м. Львів.

Протокол випробування допоміжних матеріалів надано тільки до одного з актів на списання (акту списання товарів №2 від 20.09.2018р.) та він не містить штампів та печаток ТОВ "Щедро".

Протокол випробування до акту списання товарів №1 від 29.03.2019 у позивача відсутній, що ним не заперечується.

Водночас, слід звернути увагу, що позивачем не заперечувався факт списання без ПДВ, тоді як при придбанні товару було сформовано податковий кредит. Суму списання віднесено до витрат.

Згідно із пунктом г) пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Оскільки, як було встановлено в ході перевірки, під час придбання товарно-матеріальних цінностей суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен був здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ (зробити нарахування умовного проваджу) на суму 10856,89 грн. при їх списанні.

Враховуючи викладене, твердження позивача про неправомірність висновків контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 2172 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому є правомірними висновки щодо порушення позивачем вимог підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині не підтвердження належними документами обліку факт списання ТМЦ (пробок з ковпачком) на загальну суму 10856, 89 грн., у зв`язку з не нарахуванням умовного проваджу.

З викладеного слідує, що по операціях з списання пробок з ковпачком позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинними документами обліку факт списання ТМЦ (пробок з ковпачком), на загальну суму 10856,89 грн., сума ПДВ з даної операції - 2172 грн.

Враховуючи обсяг списання за вересень 4428,75 грн., за березень - 6428,14 грн. , з огляду на це, сума ПДВ з 4428,75 грн. - 886 грн., сума ПДВ з 6428,14 грн. - 1286 грн.

Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення №00099380705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2389 грн., в тому числі 2172 грн. - за податковими зобов`язаннями, 217 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є правомірним.

Щодо рішення №00099390705 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість в розмірі 145744 грн.

Перевіркою термінів реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних за період з 01.01.2017 по 08.09.2021 на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних, облікових регістрів, первинних документів, встановлено:

на порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ПП "Звягель Пак" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму ПДВ 292572 грн., в т.ч,:

вересень 2018 року на суму ПДВ 886 грн.;

жовтень 2018 року на суму ПДВ 290400 грн.;

березень 2019 року на суму ПДВ 1286 грн., а саме:

за рахунок визначення податкових зобов`язань при реалізації товару (пробок з ковпачком) іншим (невстановленим) суб`єктам господарської діяльності на загальну суму 1 452 000 грн., в т.ч. ПДВ - 290400 грн. в жовтні 2018 року;

за рахунок визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість при нарахуванні ПДВ по операціях, щодо яких документально не підтверджено використання товару в господарській діяльності платника на суму ПДВ 2172 грн., в т.ч. вересень 2018 року на суму ПДВ 886 грн.; березень 2019 року на суму ПДВ 1286 гр.

Встановлений пунктом 198.5 статті 198 ПК України обов`язок платника податку щодо реєстрації зведеної податкової накладної не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, виникає після виконання іншого обов`язку - нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту статті 189 цього Кодексу, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В силу п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень. (ст.120-1 ПКУ)

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування. (ст.120-1.2 ст.120-1 ПКУ)

Щодо не реєстрації податкових накладних по умовному продажу при списанні пробок згідно актів на списання від 20.09.2018 та від 29.03.2019 на суму 10856,89 грн.

Враховуючи акти на списання, обсяг списання за вересень 4428,75 грн., за березень - 6428,14 грн. , з огляду на це, сума ПДВ з 4428,75 грн. - 886 грн., сума ПДВ з 6428,14 грн. - 1286 грн.

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено правомірність донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань з ПДВ по операціям зі списання товару на суму 886 грн. і 1286 грн., відтак у позивача виник обов`язок зареєструвати податкові накладні по кожному факту списання, що ним не було зроблено.

Беручи до уваги викладене, позивачем допущено порушення вимог п.п. "г" п. 198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок не складання та не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності, податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму ПДВ 2172 грн., в тому числі по періодах: вересень 2018 року в сумі 886 грн. березень 2019 року в сумі 1286 грн.

З огляду на це, відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції за не складення та не реєстрацію податкових накладних по умовному продажу всього на суму 544 грн., тому податкове повідомлення-рішення у цій частині є правомірним.

В той же час, щодо застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 145200 грн. за не складення та не реєстрацію податкових накладних внаслідок заниження податкових зобов`язань по ПДВ при реалізації товару (пробок з ковпачком) іншим невстановленим суб`єктам господарської діяльності на суму 1 452 000 грн., в т.ч. ПДВ 290400 грн.

По даному порушенню відповідач не визнає реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Овертрейд Компані" по договору поставки пробок з ковпачками.

Разом з тим, слід звернути увагу, що в матеріалах справи міститься квитанція про реєстрацію податкової накладної від 22.10.2018 №9230145266 на суму ПДВ 1742400 грн.

Зазначене свідчить про те, що позивачем складено та належним чином зареєстровано податкову накладну при визначенні податкових зобов`зань з податку на додану вартість, що спростовує доводи відповідача з даного приводу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення №00099390705 від 21.10.2021 частково є протиправним та підлягає скасуванню на суму штрафних санкцій - 145200 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 листопада 2022 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.