Постанова

від 02.11.2022 по справі 380/23331/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/23331/21 пров. № А/857/10878/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадської організації «Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство «Побужани» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року, ухвалене суддею Кедик М.В. у м.Львів о 14 год. 59 хв. у справі № 380/23331/21 за адміністративним позовом громадської організації «Кам`янка-Бузьке районне товариство мисливців і рибалок» ТМР «Крижень» до Добротвірської селищної ради Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадської організації «Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство «Побужани» про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Добротвірської селищної ради Львівської області 9 сесії 8 скликання № 33 від 29.07.2021року «Про розгляд звернення», яким надано погодження громадській організації«Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство«Побужани»на користування мисливськими угіддями, загальною площею 8610,8000 га (в тому числі польових - 3173,9116 га, лісових - 4982,5364 га, водно-болотних - 454,3520 га), що розташовані на території Добротвірської селищної ради Львівської області терміном на 15 років.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Добротвірської селищної ради Львівської області 9 сесії 8 скликання від 29.07.2021 року № 33«Про розгляд звернення», яким надано погодження громадській організації«Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство«Побужани»на користування мисливськими угіддями, загальною площею 8610,8000 га (в тому числі польових - 3173,9116 га, лісових - 4982,5364 га, водно-болотних - 454,3520 га), що розташовані на території Добротвірської селищної ради Львівської області терміном на 15 років.

Стягнуто з Добротвірської селищної ради Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань в користь громадської організації «Кам`янка-Бузьке районне товариство мисливців і рибалок» ТМР «Крижень» 2270,00 грн. судових витрат.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має повноваження на надання погодження на користування мисливськими угіддями, як власник мисливських угідь, водночас таке повноваження не може бути використане відповідачем у період дії попереднього договору про користування мисливськими угіддями. З цих підстав, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач прийняв протиправне рішення про погодження третій особі права користування тими ж мисливськими угіддями, якими користується позивач у цій справі і строк договору користування, на момент прийняття рішення, ще не сплив.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила третя особа, громадська організація «Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство «Побужани», подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Таку позицію відповідач пояснює тим, що надання погодження на користування мисливськими угіддями є лише одним із етапів отримання дозволу на користування мисливськими угіддями, а тому прийняте відповідачем рішення про надання погодження третій особі на користування тими самими мисливськими угіддями, якими користується позивач не порушує право позивача на користування мисливськими угіддями.

Зважаючи на ці міркування, суд першої інстанції, на думку третьої особи, дав неправильну оцінку нормам матеріального права, внаслідок чого зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що рішенням Львівської обласної ради 9 сесії 5 демократичного скликання від 05.12.2006 року № 145 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 11.02.1997 року № 127 «Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області» (пункт 3) надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 років ТМР «Крижень» Кам`янка-Бузького району (додаток 3), зокрема, загальна площа мисливських угідь67780 га, з них53 006 гапольові, 12 218 галісові, 2556 гаводно-болотні. Зобов`язано ТМР «Крижень» Кам`янка-Бузького районуприступити з 01.01.2007 року до ведення мисливського господарства на новоприйнятих мисливських угіддях та забезпечити працевлаштування вивільнених працівників ДП «Радехівське лісомисливське господарство».

На підставі рішення Львівської обласної ради від 05.12.2006 року № 145, між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та «Кам`янка-Бузьким районним товариством мисливців і рибалок ТМР «Крижень» укладено договір № 49 про умовиведення мисливського господарства від 19.11.2010 року.

Строк дії права користування до 05.12.2021 року.

На підставі рішення 8 сесії 8 скликання Добротвірської селищної ради Львівської області від 01.07.2021 року № 30 «Про розгляд звернення» відповідач надав погодження Громадській організації ««Кам`янка-Бузьким районним товариством мисливців і рибалок ТМР «Крижень» на користування мисливськими угіддями загальною площею 8610,8000 га (в т.ч.: польових3173,9116 га, лісових - 4982,5364 га, водно-болотних - 454,3520 га), які розташовані на території Добротвірської селищної ради терміном на 15 років.

Рішенням 9 сесії 8 скликання Добротвірської селищної ради Львівської області від 29.07.2021 року № 323 «Про розгляд звернення» відповідач надав погодження громадській організації ««Кам`янка-Бузькемисливсько-рибальське господарство «Побужани» на користування мисливськими угіддями загальною площею 8610,8000 га (в т.ч.: польових3173,9116 га, лісових - 4982,5364 га, водно-болотних -- 454,3520 га), які розташовані на території Добротвірської селищної ради терміном на 15 років.

Не погодившись із цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначено Законом України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 №1478-III, в редакції чинній на час винесення оскарженого рішення (далі- Закон № 1478-III), статтею 1 якого передбачено, що користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону № 1478-III, ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Згідно зі статтею 22 Закону № 1478-II,I мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Із наведеного нормативного положення слідує, що мисливські угіддя в користування надає, зокрема, обласна рада, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, шляхом прийняття відповідного рішення.

Водночас, прийняттю цього рішення передує процедура погодження надання в користування мисливських угідь обласною державною адміністрацією та власником або користувачем мисливських угідь.

Сторони не заперечують того факту, що відповідач є власником мисливських угідь, які в користування бажають отримати позивач та третя особа.

Відповідно до положеньстатті 116 Земельного кодексу Україниюридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом надання земельних ділянок у користування. Земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування мисливськими угіддями визначені положеннямистатті 23 Закону № 1478-III,згідно з якими таке право припиняється, зокрема, у разі закінчення строку користування.

Суд першої інстанції встановив те, що оскаржене рішення про погодження на користування мисливськими угіддями прийняте 29.07.2021року, тобто на момент коли позивач володів правом користування мисливськими угіддями

Із цього слідує, що відповідач порушив порядок прийняття рішення про погодження на користування мисливськими угіддями.

Щодо аргументів скаржника про те, що оскаржене рішення не дає третім особам права використовувати мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, а тому не порушує право позивача на користування мисливськими угіддями, то апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що надання такого погодження є одним із обов`язкових етапів для подальшого надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у користування та є формою реалізації повноважень відповідача як органу місцевого самоврядування, покликаного вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відсутність відповідного погодження є порушенням визначеного статтею 22 Закону № 1478-III порядку надання в користування мисливських угідь, що, як наслідок, впливає на реалізацію права на користування мисливськими угіддями, а тому такий етап не можна розглядати як суто формальний.

Тому надання погодження на користування мисливськими угіддями третій особі, в той час, коли дійсне право користування позивача мисливськими угіддями не припинене, порушує право позивача на користування мисливськими угіддями.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини, практика якого в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» підлягає застосуванню судами разом з Конвенцією як джерело права, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (29979/04), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Отже зважаючи на наведені міркування, апеляційний суд вважає, що рішення Добротвірської селищної ради Львівської області 9 сесії 8 скликання № 33 від 29.07.2021року «Про розгляд звернення», яким надано погодження громадській організації«Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство«Побужани»на користування мисливськими угіддями, загальною площею 8610,8000 га (в тому числі польових - 3173,9116 га, лісових - 4982,5364 га, водно-болотних - 454,3520 га), що розташовані на території Добротвірської селищної ради Львівської області терміном на 15 років є протиправним, а тому його необхідно скасувати.

Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення відповідача є не правомірним і порушує право позивача на користування мисливськими угіддями.

З цього слідує, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу громадської організації «Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство «Побужани» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі № 380/23331/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 03.11.2022 року