Постанова

від 01.11.2022 по справі 460/8719/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8719/21 пров. № А/857/10772/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засіданняРибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року (головуючий суддя Нор У.М., м. Рівне, повний текст складено 09.06.2022) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Диліжанс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Диліжанс» звернулось в суд першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ф форми «В4» №508517000702 від 15.06.2021, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового)періоду з податку на додану вартість по декларації за січень 2020 р. на суму 646 145 грн. та форми «Р» №508617000702 від 15.06.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7 295 грн. (5836 грн. - основний платіж, 1459 грн. штрафна санкція).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми «В4» №508517000702 від 15.06.2021, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість по декларації за січень 2020 на суму 646 145 грн. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми «Р» №508617000702 від 15.06.2021 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7 295 грн. (5836 грн. - основний платіж, 1459 грн. штрафна санкція). Стягнуто на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Диліжанс» (код ЄДРПОУ 36950487, адреса: 35001, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Сидорова, 11/20) з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9801,61 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Захід- Диліжанс», код ЄДПРОУ 36950487, щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПВКФ «Фіалка» (код ЄДРПОУ 30207687) за січень 2020 року (акт перевірки №2938/17-00-07-02/36950487 від 11.05.2021 року).

За результатами перевірки ТОВ «Захід-Диліжанс» та з урахуванням розглянутих заперечень встановлено порушення п.185.1. ст. 185, пп.«а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту за січень 2020 року в сумі 651981,46 грн.

За результатами перевірки та з урахуванням розглянутих заперечень винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «В4» №508517000702 від 15.06.2021 та форми «Р» №508617000702від 15.06.2021.

Згідно представлених в ході перевірки та до заперечення первинних документів та наведених вище інформаційних ресурсів встановлено, що ТОВ «Захід-Диліжанс» здійснювало документальне оформлення операцій придбання товару бітуму дорожнього 60/90 у ПВКФ «Фіалка» відповідно до договору купівлі-продажу №15/08-1 від 15.08.2018 (місце складання, м.Рівне, Рівненської області).

Так, встановлено невідповідність кількості реалізованого та придбаного бітуму у ПВКФ «Фіалка», відсутність джерела походження отриманого бітуму дорожнього 60/90. Згідно наданих до перевірки видаткових накладних, ТОВ «Захід-Диліжанс» отримало від ПВКФ «Фіалка» бітум дорожній 60/90 в кількості 220,55 тон. У ході аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних по ПВКФ «Фіалка» бітум дорожній 60/90 було придбано у:

-ТОВ «Ультратрейдінг» (код ЄДРПОУ 42487573) в грудні 2019р. в кількості 14,632 тон на суму ПДВ 37 143,57 грн.

-ТОВ «Будкомплект 2006» (код ЄДРПОУ 33901175) у лютому 2019р. в кількості 145тон на суму ПДВ 378 196,54 грн.

Відповідно інформаційної бази даних ДПС України встановлено, що ТОВ «Ультратрейдінг» та ТОВ «Будкомплект 2006» внесені до ІТС «Податковий блок» - режим «Робота Комісії ДПС» - режим «Журнал ризикових платників (ДПС), які відповідають критеріям ризиковості платника податків згідно пункту 8 Додатку 1 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.12.2019 року №1165. Свідоцтва платника ПДВ, видані зазначеним контрагентам, анульовані згідно з рішеннями контролюючих органів.

За даними Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №142019110000000336 від 14.11.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч.3 ст.358 КК України. В ході досудового розслідування проведення ряд слідчих та процесуальних дій відповідно до яких встановлено, що з метою здійснення службових підроблень, проведення безтоварних фінансових операцій, надання незаконних послуг з переведення безготівкових коштів у готівку, мінімізації реальних доходів суб`єктів господарювання від зайняття господарською діяльністю та ухилення останніх від сплати податків та інших загальнообов`язкових платежів до бюджету, розкрадання державних коштів і прикриття своєї незаконної діяльності невстановленими особами за попередньою змовою із службовими особами юридичної особи приватного права створено та організовано роботу «конвертаційного центру».

До складу вказаного «конвертаційного центру» увійшли суб`єкти господарювання з ознаками фіктивності, зареєстровані на території Київської та Харківської областей, зокрема ТОВ «Будкомплект 2006» (код ЄДРПОУ 33901175).

Крім цього, згідно даних ЄРПН та баз даних ДПС України, фактів придбання бітуму дорожнього 60/90, матеріалів для виробництва бітуму ТОВ «Ультратрейдінг» та ТОВ «Будкомплект 2006» по ланцюгу постачання до виробників/імпортерів не прослідковується, оскільки підприємствами в 2019- 2020 роках було придбано лише ТМЦ (арматура, листи, кутики, труби, цемент, шини, шифер,скловата та інше).

Згідно наданих до перевірки товаро-транспортних накладних перевезення бітуму дорожнього 60/90 в графі «Замовник» вказано ПВКФ «Фіалка», в графі «Автопідприємство» (авто перевізник) ТОВ «Транскомгруп» (код 39702940), ТОВ «Трансе Біт Груп» (код 38484105), ТОВ «Партнер транс» (код 36120877), ТОВ «Край Поділля і К» (код 34971395).

Проте, за даними Єдиного реєстру податкових накладних надання послуг перевезення бітуму дорожнього 60/90 зазначеними згідно представлених товарно-транспортних накладних автоперевізниками ТОВ «Транскомгруп», ТОВ «Трансе Біт Груп», ТОВ «Партнер транс», ТОВ «Край Поділля і К» для ПВКФ «Фіалка» не прослідковується.

В ході перевірки направлено запит до Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо місць фіксації транспортних засобів на території Рівненської області відповідно до відомостей з даних системи «Безпечне місто», інші інформаційні системи (по номеру державної реєстрації автомобіля НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , та причепи НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_9 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 ), що зазначені в ТТН на перевезення бітуму дорожнього 60/90 по видаткових накладних протягом листопада 2019р.-січня 2020 р.

Згідно отриманої відповіді дані транспортні засоби із даними системи відео нагляду «Безпечне місто» та інших систем не фіксувалися.

Отже, факт транспортування бітуму дорожнього 60/90 вказаними транспортними засобами з м.Городок Львівської області та п/п.Виступовичі Житомирської області до с.Страшево Сарненського району Рівненської області не підтверджується.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Аналогічна норма міститься в ст. 264 Господарського кодексу України, відповідно до якої матеріально-технічне постачання та збут продукції здійснюється шляхом поставки продукції, придбаної у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва.

З огляду на вищенаведене, за реквізитами вищевказаних суб`єктів господарювання оформлено первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, товарно- транспортні накладні, тощо) з метою введення в законний товарообіг товар невідомого джерела походження та товаровиробників та, як наслідок, формування податкового кредиту для ТОВ «Захід-Диліжанс».

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції (Постанова Верховного Суду №813/6510/15 від 10.07.2020).

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку (Постанова Верховного Суду №814/1145/18 від 30.01.2020).

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій (постанова Верховного Суду у справі від 16.01.2018 №826/1398/14).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 справа №810/4751/13-а).

Наявність у платника зареєстрованої податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, формальна наявність договорів, накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року у справі №2а-12436/11/2670.

Перевіркою встановлено нереальність господарської операції з поставки бітуму дорожнього 60/90 ПВКФ «Фіалка» для ТОВ «Захід-Диліжанс» у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно, нереальність їх одержання ПВКФ «Фіалка» у ТОВ «Ультратрейдінг» та ТОВ «Будкомплект 2006». Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій при складанні первинних документів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.

Викладене вище доводить, що ТОВ «Захід-Диліжанс» порушено п. 185.1. ст. 185, пп.«а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту за січень 2020 року в сумі 651981,46 грн.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необгрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Таким чином, факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вищевикладене узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 19.05.2020р. у справі № №813/2488/14, адміністративне провадження №К/9901/19273/18.

З урахуванням викладеного, Головним управлінням ДПС в Рівненській області вірно встановлено факт порушення податкового законодавства, а відтак, винесені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованим та не підлягають скасуванню.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Захід-Диліжанс» зареєстроване як юридична особа. Види діяльності за КВЕД: 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення, 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 42.11 Будівництво доріг і автострад, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування.

На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 22.04.2021 №799-п та направлень від 22.04.2021 №1093/17-00-07-02, №1094/17-00-07-02 відповідно до п. 78.1.4 ч.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Захід-Диліжанс» по взаємовідносинах із ПВКФ «Фіалка» (код ЄДРПОУ 30207687) за січень 2020.

Результати перевірки оформлені актом №2938/17-00-07-02/36950487 від 11.05.2021.

Як з`ясовано судом першої інстанції, позивач по отриманню акту перевірки подав заперечення на акт перевірки від 01.06.2021 р. разом із документами, що до яких були твердження щодо їх відсутності або не коректності. В подальшому відповідачем, за результатами розгляду заперечень позивача, згідно відповіді на заперечення №6781/6/17-00-07-02-05 від 14.06.2021, висновки акту перевірки залишено без змін.

Згідно висновків акту перевірки, документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Захід-Диліжанс» вимог ПК України в частині правильності визначення податково кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2020 року, а саме в порушення п. 185.1 ст.185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України завищено податковий кредит за січень 2020 р. на суму 651 981,46 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 651 981,46 грн. за січень 2020 р.

На підставі акту №2938/17-00-07-02/36950487 від 11.05.2021 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

форми «В4» №508517000702 від 15.06.2021, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового)періоду з податку на додану вартість по декларації за січень 2020 р. на суму 646 145 грн.;

форми «Р» №508617000702 від 15.06.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 7 295 грн. (5836 грн. - основний платіж, 1459 грн. штрафна санкція).

Судом першої інстанції також встановлено, згідно акту перевірки №2938/17-00-07-02/36950487 від 11.05.2021, то висновки про порушення ТОВ «Захід-Диліжанс» вимог ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника по декларації з ПДВ за січень 2020 року ґрунтуються на твердженні податкового органу про те, що відносини ТОВ «Захід-Диліжанс» з його контрагентом ПВКФ «Фіалка» (код ЄДРПОУ 30207687), які мали місце в січні 2020 р. мають характер нереальних безтоварних (нікчемних). А саме перевіркою по вищевказаному постачальнику в результаті співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі вищевказаного контрагента встановлено: не можливість встановлення реального джерела походження товару за даними Єдиного реєстру податкових накладних; неможливість реального виконання операцій із поставки товару, з огляду на відсутність інформації про переміщення транспортних засобів в базах даних ГУ НП у Рівненській області.

При цьому, із змісту вказаного вище акту, що перевіркою по операції з вищевказаним постачальником встановлено, що протягом січня 2020 року ТОВ «Захід-Диліжанс» задокументовано придбання бітуму дорожнього марки 60/90 у ПФКФ «Фіалка», на загальну суму 3 911 888,73 грн., т.ч. ПДВ 651 981,46 грн (обсяг без ПДВ 3 259 907,27 грн). Однак, згідно тверджень ревізорів, в ході перевірки позивачем не представлено документи, які підтверджують джерело походження товару, паспорти, сертифікати якості. Також, у акті перевірки міститься твердження, про неможливість підтвердження джерела походження зазначеного бітуму у ПВКФ «Фіалка». Так як, на переконання ревізорів, заявлені постачальники бітуму для ПВКФ «Фіалка»: ТОВ «Утратрейдінг» (Код ЄДРПОУ 42487573) та ТОВ «Будкомплект 2006» (Код ЄДРПОУ 33901175) не могли поставити обумовлений бітум для ПВКФ «Фіалка», оскільки згідно рішень контролюючих органів №17971 від 17.04.2020 та №15660 від 05.02.2020) такі особи віднесені до категорії ризикових платників податків на підставі п. 8. Критерії ризиковості платника податку.

Крім того, вказується, що згідно представленої інформації ГУ НП у Рівненській області за даними системи «Безпечне місто» місць фіксації транспортних засобів д.н.з.: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , та причепи НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 протягом листопада 2019 року січня 2020 р. не виявлено. Що на переконання контролюючого органу свідчить про не підтвердження факту транспортування бітум дорожнього марки 60/90.

Відповідно до договору купівлі-продажу №15/08-1 від 15.08.2018 р. ТОВ «Захід-Диліжанс» було придбано у ПВКФ «Фіалка» в січні 2020 р. бітум дорожній марки 60/90 на загальну суму 3 911 888,73 грн., т.ч. ПДВ 651 981,46 грн (обсяг без ПДВ 3 259 907,27 грн). Операції з поставки відповідного товару підтверджуються оформленими на виконання договору видатковими накладними, а саме: №13 від 16.01.2020 р. на суму 1 702 749,12 грн. з ПДВ, №14 від 20.01.2020 р. на суму 1 135 166,08 грн. та №15 від 23.01.2020 р. на суму 1 073 973,53 грн.

Разом із видатковими накладними, ПВКФ «Фіалка» також надано для позивача й товаро-супровідні документи, які підтверджують походження бітуму дорожнього марки 60/90 та її відповідність нормам ДСТУ, а саме: сертифікати якості, паспорти якості, що підтверджують виготовлення такого бітуму Польським нафтовим концерном «Орлен» (Польща) та ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» (Білорусь). Зазначені документи, підтверджують якість отриманого від ПВКФ «Фіалка» бітуму та його походження.

Розрахунок за поставлений бітум дорожній марки 60/90 з ПВКФ «Фіалка» проведено в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками за період з березня по липень 2020 р. При цьому, сформований за такою операцією податковий кредит з ПДВ відображено Позивачем у декларації з ПДВ за січень 2020 р. за першою із подій поставкою, а відомості щодо надходження товару та проведення розрахунків з названим контрагентом Позивачем відображено на рахунку 631 бухгалтерського обліку. Складське оприбуткування відображено по рахунку 201.

Судом також встановлено, що придбаний бітум дорожній марки 60/90, станом на січень 2020 р. (момент поставки) вже знаходився в складських резервуарах позивача, у зв`язку із попереднім наданням послуг із зберігання бітуму для ПВКФ Фіалка. Відтак, відповідного транспортного переміщення такого товару в січні 2020 р. не відбувалося. Такий бітум був фактично доставлений для зберігання ТОВ «Захід-Диліжанс» в листопаді 2019 р., що підтверджується представленими до перевірки товарно-транспортними накладними №07/1 від 07.11.2019 р., №07/2 від 07.11.2019 р., №12/3 від 12.11.2019 р., 12/4 від 12.11.2019 р., №16/1 від 16.11.2019 р., №19/1 від 19.11.2019 р., №22/1 від 22.11.2019 р., №27/1 від 27.11.2019 р.,№29/1 від 11.2019 р., №30/1 від 30.11.2019 р. А саме, згідно Договору зберігання №1 від 07.11.2019 р., ТОВ «Захід-Диліжанс» (будучи підприємством, яке провадить діяльність із виробництва асфальто-бетонних сумішей, одним із основних компонентів яких є бітум дорожній, та володіючи необхідними складським резервуарами) взяло на себе обов`язок зберігання бітуму дорожнього для ПВКФ «Фіалка». Обставини щодо фактичного прийому-передачі ТМЦ (бітуму дорожнього марки 60/90) на зберігання сторонами було зафіксовано у актах прийому-передачі майна на зберігання від 07.11.2019 р., від 12.11.2019 р., від 16.11.2019 р., від 19.11.2019 р., від 22.11.2019 р., від 27.11.2019 р., від 29.11.2019 р., від 30.11.2019 р., згідно якого ПВКФ «Фіалка» передано на відповідальне зберігання для ТОВ «Захід-Диліжанс» бітум дорожній марки 60/90 в загальному обсязі 220,55 т. Зворотнє ж повернення такого бітуму, підтверджується актами прийому-передачі майна від 16.01.2020, від 20.01.2020, 23.01.2020, згідно яких бітум дорожній марки 60/90, в день відповідної його реалізації ТОВ «Захід-Диліжанс», попередньо повертався позивачем із зберігання для ПВКФ «Фіалка». Фактичні обставини щодо надання таких Позивачем для ПВКФ «Фіалка» таких послуг зберігання також підтверджуються відповідним актом №88 про надання послуг зберігання від 23.01.2020,

У подальшому придбаний у ПВКФ «Фіалка» бітум дорожній марки 60/90 був використаний в процесі виробництва асфальтобетонних сумішей, що підтверджується відповідними накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №117 від 02.12.2020 р., №118 від 03.12.2020 р., №120 від 04.12.2020 р. Зміни щодо складських залишків бітуму відображено по рахунку 201.

Згідно акту перевірки, контролюючим органом, незважаючи на наявні твердження про неможливість придбання позивачем такого бітуму у ПВКФ «Фіалка» та водночас визнанні факту його наявності у позивача та подальшого використання у виробничій діяльності, не було встановлено інше фактичне джерело походження товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Захід-Диліжанс», а також не з`ясовано механізм їх набуття. Суд першої інстанції правильно вважав, що в даному разі, має місце відсутність повного з`ясування всіх обставин справи з боку ревізорів ГУ ДПС у Рівненській області, тобто не встановлення об`єктивних даних щодо реального джерела походження, використаних ТОВ «Захід-Диліжанс» ТМЦ, які на переконання контролюючого органу ніде не придбавалися.

Згідно листа ПВКФ «Фіалка» №387/08 від 25.08.2021, копію якого надано позивачем, такий контрагент повністю підтвердив фактичні обставини щодо постачання для ТОВ «Захід-Диліжанс» у в січні 2020 р. бітуму дорожнього марки 60/90 на загальну суму 3 911 888,73 грн, та проведення повного розрахунку, а також формування ним відповідних податкових зобов`язань із ПДВ та включення їх у декларації за січень 2020 р.

Водночас, у такому листі ПВКФ «Фіалка» повідомлено, що продовж червня-липня 2021 р. ГУ ДПС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірки ПВКФ «Фіалка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.03.2021 результати якої оформлені актом №4781/17-00-07-01/30207687 від 21.07.2021.

Як вбачається із акту перевірки №4781/17-00-07-01/30207687 від 21.07.2021 р. ПВКФ «Фіалка», в ході проведення перевірки ПВКФ «Фіалка», жодних порушень по взаємовідносинам такого контрагента із ТОВ «Захід-Диліжанс» працівниками контролюючого органу не було виявлено, випадків завищення податкових зобов`язань з ПДВ контролюючим органом в тому числі по операція з ТОВ «Захід-Диліжанс» не виявлено. Також під час перевірки ГУ ДПС у Рівненській області повністю підтверджено фактичну наявність поставленого для ТОВ «Захід-Диліжанс» бітуму дорожнього марки 60/90 у ПВКФ «Фіалка» на час відповідного продажу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки акту перевірки ТОВ «Захід-Диліжанс» №2938/17-00-07-02/36950487 від 11.05.2021, щодо неможливості поставки ПВКФ «Фіалка» продукції бітуму дорожнього, повністю суперечать висновкам акту перевірки №4781/17-00-07-01/30207687 від 21.07.2021 ПВКФ «Фіалка», якому контролюючим органом підтверджено обставини щодо реальної наявності у такого контрагента спірних ТМЦ та фактичну їх поставку для позивача.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

Покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі.

У відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1246, податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені ТОВ «Захід-Диліжанс» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди, які були прийняті податковим органом без заперечень.

Згідно Постанови КМУ №117 від 21.02.2018 р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», визначено повноваження податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації, а також критерії за якими повинен діяти такий орган. А саме згідно п.5, п. 6, п. 7 зазначеного Порядку Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Як вірно зауважив суд першої ігнстанції, що на час складання податкових накладних та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації не приймалося.

Критерії на які посилалися працівники податкового органу у акті перевірки, ґрунтуються на показниках позитивної податкової історії платника податку постачальника.

Якщо податковий орган вказує, що постачальник ТОВ «Захід-Диліжанс» є недобросовісним, має негативну історію платника податків, а його діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то суд вірно зазначив, що такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм, якраз і створений державою для того щоб відсіювати недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву нормальної господарської діяльності решти платників податків.

Як, наслідок, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних виписаних вище переліченими контрагентами-постачальниками, то у ТОВ «Захід-Диліжанс» були усі підстави вважати, що його постачальники відповідають усім критеріям добросовісності та мають показники позитивної податкової історії платника податку.

Підпунктами 21.1.1., 21.1.2., 21.1.3., 21.1.4. п. 21.1. ст. 21 ПК України закріплено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст.8).

Підпунктами 21.1.1., 21.1.2., 21.1.3., 21.1.4. п. 21.1. ст. 21 ПК України закріплено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Захід-Диліжанс» мало законне право на формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних від вище вказаного контрагента, та правомірно включило їх до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Також, суд вірно зазначив, що неможливість встановлення (виявлення) відповідачем у контрагентів контрагента позивача (по ланцюгу постачання) основних засобів виробництва, виробничих приміщень, жодним чином не може свідчити про відсутність господарської діяльності з боку такого контрагента, адже такі засоби можуть бути залучені контрагентом виключно на умовах оренди, підряду, чи окремих послуг, що і підтвердилося в судовому засіданні згідно показів допитаного свідка. Зазначені відомості можуть бути перевірені відповідачем виключно лише в межах зустрічної перевірки такого контрагента. Згідно матеріалів справи, подальша перевірки ПВКФ «Фіалка» навпаки підтвердила фактичну наявність поставлених для позивача ТМЦ, та правовірність формування таким контрагентом відповідних показників податкової звітності по операціях із позивачем, незважаючи на певні хиби у ланцюгу постачання.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Висновки контролюючого органу базуються крім іншого, на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу відомостей, отриманих від інших податкових органів, та аналізу діяльності по ланцюгу постачання. При цьому контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, слід зважити, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом.

Під час перевірки контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність наданої позивачем первинної документації, а висновки відповідача про безтоварність спірних операцій зроблені лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача або з огляду на неможливість проведення звірки цих контрагентів. Ця інформація (за умови невиконання відповідачем обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту порушення платником податків вимог податкового законодавства) не має преюдиціального значення та не є такою, що достовірно та безсумнівно підтверджує відсутність реального руху активів між позивачем та його контрагентами.

Згідно правової позиції Верховного Суду (постанова від 02.04.2020 у справі № 160/93/19), Верховний Суд зауважив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, критично Верховний Суд відноситься до висновків податкового органу щодо фіктивності господарських операцій через відсутність управлінського та технічного персоналу у контрагента платника податків, що перевіряється. Так, у постановах від 11.09.2018 р. у справі №804/4787/16 та від 30.08.2019 р. у справі №804/17176/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Отже, платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у контрагента, під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.

При цьому, слід зважити, що види діяльності контрагентів позивача, які містяться у ЄДРПОУ охоплюють зміст тих операцій, які мали місце з позивачем.

Суд першої інстанції вірно вважав, що не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а).

Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова ВС від 27.02.2018 р. у справі № 811/2154/13-а).

Також, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16 дійшов висновку, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки є лише відображенням якості роботи окремих працівників контролюючого органу.

У своїй постанові від 05.02.2020 р. по справі № 823/1519/16 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду критично віднісся до посилань контролюючого органу на аналіз податкової інформації, отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/853/14).

Також, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїх постановах: від 13 березня 2018 року у справі №814/3520/13-а, від 31 липня 2018 року у справі №815/3725/13-а, від 03 квітня 2018 року справі №804/1963/17, від 27 березня 2018 у справі №816/809/17, від 27 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, від 17 січня 2018 року у справі №804/8943/13-а, від 23 січня 2018 року у справі № 826/7047/13-а, від 15 травня 2018 року у справі №815/423/17, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 26 червня 2018 року у справі №826/5522/14, від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 23 липня 2019 року у справі №2а/0370/307/11, від 30 серпня 2019 р. у справі №804/17176/14, від 21 січня 2020 року у справі №814/2335/14, від 05 лютого 2020 року у справі №823/1519/16, від 20 лютого 2020 року у справі №802/1255/17-а, висловлює правову позицію, що у ході дослідження господарських операцій необхідно звертати увагу на: реальність здійснення оподатковуваних операцій, які повинні мати ділову мету та економічну вигоду; документальне підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які супроводжують операції певного виду; наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявність розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Верховний Суд у своїх постановах критично ставиться до висновків податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у платника податків документів які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних, оскільки оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року по справі №460/8719/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколін

О.М. Гінда

повний текст складено 04.11.2022