Ухвала

від 28.10.2022 по справі 592/5212/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/5212/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/401/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2022 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 42020201010000059 від 28 лютого 2020 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2022 року клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020201010000059 від 28 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3, 4 ст.190 КК України, було задоволено частково.

Накладено арешт на майно, а саме:

-на частку належну ОСОБА_7 у статутному капіталі ТОВ «Стройградофф» розміром 30%, з забороною її відчуження;

-на частину майна підозрюваного ОСОБА_7 у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_8 та яке зареєстровано за нею -1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5924782200:04:001:0768, площею 0.0518; 1/2 частку садового будинку загальною площею 56.1 кв.м, який розташований на вищевказаній земельній ділянці з забороною його відчуження.

В іншій частині у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, прокурор Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_9 , що є матір`ю підозрюваного ОСОБА_7 .

Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на:

-садовий будинок загальною площею 56.1 кв.м., який розташований на вищевказаній земельній ділянці;

-земельну ділянку з кадастровим номером 5924782200:04:001:0768, площею 0.0518;

-житловий будинок загальною площею 124.7 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку кадастровий номер:5910136600:20:032:0025 площею 0,0487 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку кадастровий номер:5910136600:20:032:0027 площею 0,0013 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-корпоративні права ОСОБА_7 - частку у статутному капіталі ТОВ«Стройградофф» розміром 30% та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо ТОВ «Стройградофф, у тому числі державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу.

В обгрунтування апеляційних вимог, прокурор зазначає, що слідчий суддя визнав доводи прокурора для накладення арешту на майно ОСОБА_9 що є матір`ю підозрюваного ОСОБА_7 , необґрунтованими, однак, не прийняв до уваги, що у власності ОСОБА_9 є об`єкт житлової нерухомості, а саме житловий будинок загальною площею 124.7 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і саме за вказаною адресою зареєстрований і підозрюваний, який користується зазначеним будинком. Крім у того у власності ОСОБА_9 перебувають декілька земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та адресою: АДРЕСА_2 . У сторони обвинувачення існують підстави вважати, що фактичним власником вказаних земельних ділянок та приватного будинку є саме підозрюваний ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_9 є пенсіонером та не має фінансових можливостей для придбання дорого вартісних об`єктів нерухомого майна, а грошові кошти для їх набуття у власність отримала від свого сина ОСОБА_7 і зазначене майно лише юридично оформлене на ОСОБА_9 . У такий спосіб ОСОБА_7 намагався приховати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, майно яким фактично володіє, з метою уникнення негативних правових наслідків своєї господарської діяльності та неможливості його примусового безоплатного вилучення у власність держави, звернення на нього стягнення у разі банкрутства підприємства, неспроможності виконати свої договірні зобов`язання тощо.

Прокурор зазначає, що у разі доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України, вказане майно підлягатиме конфіскації, що передбачено санкцією ч. 4 ст. 190 КК України, а неврахування вказаних обставин, призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду його учасники були повідомлені завчасно у передбаченому законом порядку.

Від захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 надійшла заява, в якій останній заперечував щодо задоволення апеляційних вимог прокурора та просив розглядати дане провадження за його відсутності та за відсутності ОСОБА_7 .

З заявою про здійснення апеляційного розгляду без участі звернувся також, і прокурор ОСОБА_6 .

Враховуючи наявність вищезазначених заяв, а також, що учасники даного провадження повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за їх відсутності, що не суперечить ч. 4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020201010000059, внесеному до ЄРДР від 27 лютого 2020 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3,4 ст.190 КК України.

В рамках даного кримінального провадження до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся прокурор Окружної прокуратури з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме, земельна ділянка з кадастровим номером 5924782200:04:001:0768, площею 0,0518, садовий будинок площею 56,1 кв.м розташований на цій ділянці, житловий будинок загальною площею 124,7 кв.м та земельну ділянку площею 0,0487 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0013 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та корпоративні права ОСОБА_7 частку у статутному капіталі ТОВ «Стройградофф» розміром 30% з забороною державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного товариства, у тому числі державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в ЄРДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу.

Своє клопотання прокурор вмотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3,4 ст. 190 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, і, зважаючи, що завдані внаслідок таких протиправних дій збитки обчислюються в особливо великих розмірах і належним останньому майном можливо забезпечити їх відшкодування, буде розумним та співрозмірним обмеження його права власності, оскільки існує ризик того, що до вказаного майна можуть вживатися заходи щодо його відчуження або ж приховування, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України.

Перевіряючи доводи вказаного клопотання, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, за вчинення яких, у разі доведеності вини, останньому загрожує покарання з конфіскацією майна.

Крім того, з врахуванням доданих до клопотання доказів, слідчим суддею було встановлено належність ОСОБА_7 30% частки у статутному капіталі ТОВ «Стройградофф» та 1/2 частини майна у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_8 , а саме, земельної ділянки площею 0.0518 та садового будинку загальною площею 56.1 кв.м, який розташований на вказаній земельній ділянці, на яке і було накладено арешт, за наявності реальної загрози, лише з забороною його відчуження, оскільки доказів на підтвердження обставин, що вказане майно може бути приховане, перетворене або пошкоджене, надано не було.

При цьому, за відсутності доказів на підтвердження тих обставин, що інше, зазначене прокурором у клопотанні майно, належить на праві власності ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для його арешту і відмовив у задоволенні клопотання в цій частині.

На спростування доводів апелянта, з такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується в повному обсязі, та вважає безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами закону, з яким пов`язано вирішення вказаного питання, доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно, яке належить на праві власності матері підозрюваного - ОСОБА_9 , з посиланням на те, що у разі доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, вказане майно підлягатиме конфіскації.

Інші доводи, про які зазначає прокурор у поданій апеляційній скарзі, а саме, що у сторони обвинувачення існують підстави вважати, що фактичним власником вказаних земельних ділянок та приватного будинку є саме підозрюваний ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_9 є пенсіонером та не має фінансових можливостей для придбання дорого вартісних об`єктів нерухомого майна, не свідчать про наявність саме законних підстав для накладення арешту на майно, яке на праві власності належить останній, та яка не є суб`єктом злочину, за яким здійснюється досудове розслідування і доказів, за яких можливо було б дійти висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на майно матері підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 здобуто не було.

З врахуванням вищезазначеного, колегія судді вважає, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не встановлено, у зв`язку з чим ухвалу слідчого судді слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2022 року, якою було частково задоволено клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020201010000059 від 28 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3, 4 ст.190 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4