Рішення

від 03.11.2022 по справі 233/5442/21

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/5442/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінов О. С.

при секретарі судового засідання Штреккер В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 35879021, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 150), Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 02142879, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 150), про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити середній заробіток за весь час відсторонення,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 року позивач звернулась з вказаним позовом до відповідачів, просила визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 05.11.2021 року № 91 к тр Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області, зобов`язати Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь період відсторонення від роботи, посилаючись на те, що працює керівником гуртка Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради. 3 листопада 2021 року позивачу надали повідомлення про те, що з 8 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, вона має зробити щеплення від COVID-19 та їй необхідно надати медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19 до 5 листопада 2021 року, в іншому випадку її відсторонять від роботи та позбавлять заробітної плати. 04.11.2021 р. позивач надала до адміністрації ЦДЮТ лист-заперечення про незаконність такого відсторонення, але відповіді не отримала. 08.11.2021 р. позивачем було отримано наказ закладу позашкільної освіти Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради від 05.11.2021 р. № 91 к тр «Про відсторонення від роботи». В наказі вказано, що керуючись ст. 46 КЗпП її відсторонюють від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021р. на час відсутності щеплення від СОVID-19. Вказаний наказ мотивований тим, що у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівникиякихпідлягаютьобов`язковимпрофілактичним щепленням», ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-ІІІ, пункту 41-6 Постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р. (із змінами, внесеними постановою КМУ № 1096 від 20.10.2021 р.) необхідно здійснити в обов`язковому порядку щеплення від СОVID - 19 та надати роботодавцю документ, що підтверджує проходження такого щеплення. Однак, позивач стверджує, що ні в її трудовому договорі, ні в її посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Вважає даний наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02.12.2021 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити середній заробіток за весь час відсторонення за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 22.12.2021 р.

Ухвалою від 22.12.2021 р. закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області, Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити середній заробіток за весь час відсторонення за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду на 18.01.2022 року.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити по підставах викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області, у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав відзив, відповідно до якого заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові з тих підстав, що позов не обґрунтований. Вважає, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України, отже, спираючись на міжнародну практику, належну реєстрацію чинного законодавства та відсутність скасування останнього в судовому порядку, вважає твердження позивача про порушення конституційних прав та свобод безпідставними, просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог у повному та закрити провадження по справі.

Представник відповідача Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області, у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав відзив, відповідно до якого заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові з тих підстав, що позов не обґрунтований. Вважає, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України, отже, спираючись на міжнародну практику, належну реєстрацію чинного законодавства та відсутність скасування останнього в судовому порядку, вважає твердження позивача про порушення конституційних прав та свобод безпідставними, просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог у повному та закрити провадження по справі.

Заслухав пояснення сторін і дослідив матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем - працює керівником Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради, що підтверджується відомостями про роботу, які зазначені у трудовій книжці (а.с.13-14).

Згідно повідомлення Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області від 03.11.2021 р. № 01/11-26 позивач ОСОБА_1 була попереджена про обов`язкове щеплення від СОVID 19 для працівників закладів освіти. У разі ненадання документів, що підтверджують наявність профілактичного щеплення або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 р. № 595, 08.11.2021 р. її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 19).

04.11.2021 р. позивач надала заперечення на повідомлення № 01/11-27 від 03.11.2021 р. (а.с. 20).

Згідно наказу відповідача Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради від 05.11.2021 року № 91 к - тр, позивача ОСОБА_1 , керівника гуртка ЦДТЮ, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID 19, з яким позивач була ознайомлена 08.11.2021 р. ( а.с. 12).

Таким чином, фактично 08.11.2021 року позивачка була повідомлена відповідачем про недопущення її до роботи на час відсутності щеплення від COVID-19, а документи про наявність відповідного щеплення вона мала надати відповідачу до 08.11.2021, що є нездійсненною умовою, оскільки суперечить вимогам формальної логіки. Наказом за № 91 к - тр, що датований 05.11.2021 року, позивачка була відсторонена від роботи.

Згідно наказу відповідача Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради від 01.03.2022 р. № 14 ктр, позивача ОСОБА_1 , керівника гуртка, допущено до роботи з 01.03.2022 р. до завершення воєнного часу в Україні, відмітка щодо ознайомлення позивача з даним наказом відсутня (а.с. 109).

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст.129 Основного Закону України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Трудовий спір, який у даному цивільному процесі розглядається судом, стосується встановлення законності наказу про відсторонення від роботи працівника закладу загальної середньої освіти й правомірності невиплати відповідному працівнику заробітної плати.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу від 05.11.2021 року № 91 к - тр про відсторонення її від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я", встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено:

а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян;

б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Крім того, згідно з ч. ч. 1,2ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У даному переліку інфекційних хвороб, які передбачають обов`язкове щеплення, відсутня хвороба COVID-19.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року№ 2153, відповідно до статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 року№ 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (в подальшому Переліком).

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто, фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021року№ 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно ч. 1ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто, фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який і входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021№ 2153 є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 року № 551), щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з якимись датами, як то 03.11.2021 чи то 08.11.2021 є незаконним.

Сама й по собі вимога відповідача надати позивачу докази проведення відносно неї, якихось медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень, є незаконною.

Вказаний висновок суду ґрунтується та тому, що згідно ст.. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ч. 1ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел.

Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

Тобто, вимога відповідача до позивача, щодо надання конфіденційної інформації була незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачем.

В будь-якому випадку відповідач, здійснюючи відсторонення позивача, мав би діяти відповідно до закону.

Зокрема, ст. 46 КЗпП України, допускає відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Застосовуючи способи граматичного, логічного та системного тлумачення вказаної норми права суд виходить з того, що законодавець використовуючи розділовий знак «;» після слів «протипожежної охорони», розділюючи частини речення далекі за змістом, визначив випадки, коли працівник може відсторонюватись з ініціативи від роботи власником або уповноваженим ним органом, тобто поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмова або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та окремо визначив випадки передбачені законодавством, що обумовлює відсутність ініціативи власника або уповноваженого ним органу за відсутності окремої вказівки на це у відповідному законі.

Положення п.5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, він однозначно є безпідставним, свавільним та підлягає скасуванню. Крім того, вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. В той же час МОЗ України не затверджувало на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу від 05.11.2021 року № 91 к - тр про відсторонення її від роботи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання в оспорюваному наказі відповідача на п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236, зі змісту якої, серед іншого, вбачається, що керівникам слід забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком за наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, не може будь-яким чином змінити процедуру відсторонення визначену п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки дана Постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу силу і не може змінювати правове регулювання визначене законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а відтак п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236 слід розуміти не як надання повноважень для відсторонення працівників, а як наголошення необхідності дотримання закону, зокрема п.5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка і регулює процедуру такого відсторонення. В іншому випадку з метою правової визначеності та враховуючи принцип належного урядування КМУ в даній постанові мав би зазначити про це.

В будь якому випадку постановою КМ України від 09.12.2020 № 1236 було введено карантин, термін дії якого закінчився 28 лютого 2021 і в подальшому жодних постанов КМ України, яким би встановлювався карантин на інший період не приймалось. Внесення змін до п. 1постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236 є неприйнятним з точки закону, оскільки КМ України вправі, відповідно вимог ч. 1ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлювати та відміняти карантин, а повноважень продовжувати його дію, шляхом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії не наділений.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в ч. 1ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 08.11.2021 року - дня відсторонення від роботи позивача, останній було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останньої про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного Наказу від 05.11.2021 року № 91 к - тр про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, а тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню, тим самим суд задовольняє позов у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору, керується ч. 1ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено повністю, а тому суд дійшов висновку, що з відповідачів в дохід держави, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до задоволених двох позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 35879021, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 150), Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 02142879, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 150), про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити середній заробіток за весь час відсторонення, задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати Наказ № 91 к тр від 05.11.2021 року Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради про відсторонення від роботи ОСОБА_1 із займаної посади керівника гуртка ЦДТЮ.

Зобов`язати Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 року по 01.03.2022 року.

Рішення суду в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Центру дитячої та юнацької творчості Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 35879021, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 150), Управління освіти Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 02142879, місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 150) судовий збір в розмірі 992, 40 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У повному обсязі рішення виготовлене 03 листопада 2022 року .

Суддя