Рішення

від 24.10.2022 по справі 173/2377/20

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2377/20

Провадження №2/173/2/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

за участю: представника позивача - прокурора Галінського І.В.

представника позивача - Решетніка О.Ю.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Клешні О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі суду, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровській області до ОСОБА_1 і товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма "Мишурин Ріг», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Верхньодніпровської районної державної адміністрації Меняйло Тетяна Сергіївна про скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 року до суду звернувся позивач, керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області з позовом про скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки до відповідачів ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма "Мишурин Ріг», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Верхньодніпровської районної державної адміністрації Меняйло Т.С.

19.01.2021 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2021 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 11.03.2021 року.

11.03.2021 року від відповідача ТОВ «Агрофірма "Мишурин Ріг» надійшов відзив на позовну заяву.

11.03.2021 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 19.05.2021 року.

19.05.2021 року від відповідача ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву.

19.05.2021 року постановлена ухвала про заміну позивача Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на її правонаступника Верхньодніпровську міську раду Дніпропетровській області.

19.05.2021 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 16.08.2021 року.

16.08.2021 року розгляд справи відкладений до 20.10.2021 року, в зв`язку з неявкою особи, в інтересах якої подано позовну заяву.

20.10.2021 року розгляд справи відкладений до 13.01.2022 року в зв`язку з неявкою особи, в інтересах якої подано позовну заяву та відповідача.

13.01.2022 року розгляд справи відкладений до 16.03.2022 року в зв`язку з неявкою особи, в інтересах якої подано позовну заяву.

16.03.2022 року розгляд справи відкладений до 09.06.2022 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

09.06.2022 року розгляд справи відкладений до 02.08.2022 року в зв`язку з неявкою особи, в інтересах якої подано позовну заяву та представника відповідача.

02.08.2022 року в судовому засіданні оголошена перерва до 24.10.2022 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

24.10.2022 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно заявлених позовних вимог за позовною заявою позивач просить: скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району з одночасним припиненням речових прав за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32061198).

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району, проведену з ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «МИШУРИН РІГ» (код ЄДРПОУ 30770956), з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «МИШУРИН РІГ» (код ЄДРПОУ 30770956) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 31463523).

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, буд. 38, МФО 820172, р/р ИА228201720343160001000000291 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. І ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.З ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з н.ч.3-5 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений ; державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування, до компетенції якого здійнесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органів прокуратури інтересів держави.

Порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у протиправному вибутті з користування держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 4,6117 га., а Мишуринрізькою сільською радою заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, та фактичне повернення землі не проведена.

Жовтоводською місцевою прокуратурою до Мишуринрізької сільської ради 06.08.2020 скеровано лист № 04/36/1-1446 вих-20 про встановлені факти: порушення земельного законодавства. Проте, згідно з відповіддю Мишуринрізької сільської ради від 07.08.2020 № 249, органом місцевого самоврядування заходи, направлені на скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування земельної ділянки за кадастровим номером 1221087000:01:031:0189 із незаконного володіння та користування не вжито.

Станом на 22.12.2020 порушення інтересів держави не усунуто, право держави на вільне володіння, розпорядження та користування спірною земельною ділянкою не відновлено, державна реєстрація прав власності Відповідача-1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, не скасовано, земля не повернута, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2020 № 208416424.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 01.11.2018 у справі № 173/2452/18 задоволено позов ОСОБА_1 до Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району про встановлення факту належності майна та встановлення права на прийняття спадщини. Вказаним рішенням суду визнано за позивачем право на земельну частку (пай) розміром 4,6117 у.к.г.

На виконання вказаного рішення суду Мишуринрізькою сільською радою винесене рішення від 28.02.2019 № 390-28/УІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_1 ».

У той час, постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.04.2020 за апеляційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області рішення Верхньодніпровського районного суду від 01.11.2018 скасовано, в позові ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили та не оскаржувалося в касаційному порядку.

Враховуючи зазначене та вимоги законодавства, не потребує доказування факт неправомірного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі незаконного рішення Верхньодніпровського районного суду та на підставі рішення Мишуринрізької сільської ради від 28.02.2019 № 390-28/УІІ, в реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної класності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею -4.6117 га, номер запису 30781596.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням речових прав.

У випадку встановлення, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Отже, оскільки наявними в матеріалах справи документами встановлено факт незаконного набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, запис № 30781596 від 14.03.2019 Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4.6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, є та таким, що підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових грав.

Крім того встановлено, що 03.05.2019 державним реєстратором Верхньодніпровської районної державної адміністрації зареєстровано договір оренди земельної ділянки запис №31463523, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.

Враховуючи, що договір оренди є похідною умовою то він підлягає визнанню недійсним.

Оскільки рішення Верхньодніпровського районного суду від 01.11.2018 скасовано судом апеляційної інстанції, яким одночасно відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , виникла правова підстава для скасування запису № 30781596 про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого Державним реєстратором та з одночасним припиненням речових прав, зобов`язання Вітічук повернути Мишуринрізькій сільській раді земельну ділянку площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, на яку нею незаконно набуто право власності, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Представник особи, в інтересах якої подано позовну заяву, Верхньодніпровської міської ради, позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що подана позовна заява містить підстави для її задоволення, оскільки рішення суду, за яким визнане право ОСОБА_1 , на земельну ділянку скасоване.

Відповідач, ОСОБА_1 , проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що позивачем не обгрунтовано які саме інтереси держави порушені. Вона законно отримала земельну ділянку, як спадкоємець бабусі, у якої за життя виникло право на дану земельну ділянку.

Представник відповідача, ТОВ «Агрофірма "Мишурин Ріг», згідно відзиву на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що позивачем не доведено в чому порушення інтересів держави, оскільки спірна земельна ділянка не належить до державної власності, а відноситься до колективної власності земель колишнього КСП «Червоний партизан». Бабуся відповідачки, ОСОБА_2 , була членом цього господарства та була включена до списку членів КСП, які мали право на земельну частку ( пай) та їй був виданий відповідний сертифікат. Тому у відповідачки, ОСОБА_1 , правомірно виникло право на дану земельну ділянку, як у спадкоємиці, і вона звернулась до суду з позовом про витребування зазначеної земельної ділянки. На підставі ухваленого рішення суду, ОСОБА_1 , надано дозвіл на розробку технічної документації та земельна ділянка була виділена в натурі. ОСОБА_1 , звернулась до ТОВ«Агрофірма "Мишурин Ріг», та передала спірну земельну ділянку в оренду, тому договір оренди земельної ділянки був укладений правомірно. А позивач навіть не зазначає в позові за якою підставою він просить визнати даний договір недійсним. Крім того вважає даний позов передчасним, оскільки позивачем порушено умову щодо повідомлення органу місцевого самоврядування, в інтересах, якого подано дану позовну заяву. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, державний реєстратор Верхньодніпровської районної державної адміністрації Меняйло Т.С., в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З наданих сторонами доказів судом встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного суду від 01.11.2018 у справі № 173/2452/18 задоволений позов ОСОБА_1 до Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району про встановлення факту належності майна та встановлення права на прийняття спадщини. Вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) розміром 4,6117 у.к.г., на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на даний час Верхньодніпровської міської ради.

На виконання вказаного рішення суду Мишуринрізькою сільською радою винесене рішення від 28.02.2019 № 390-28/УІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_1 ». Тобто земельна ділянка була виділена ОСОБА_1 в натурі ( на місцевості).

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі незаконного рішення Верхньодніпровського районного суду та на підставі рішення Мишуринрізької сільської ради від 28.02.2019 № 390-28/УІІ, в реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної класності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею -4.6117 га, номер запису 30781596.

Також державним реєстратором був зареєстрований договір оренди землі № 05.04/87, виданий 05.04.2019 року, укладений між ОСОБА_1 , та ТОВ «АГРОФІРМА «МИШУРИН РІГ», що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.04.2020 року за апеляційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області рішення Верхньодніпровського районного суду від 01.11.2018 скасовано, в позові ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили та не оскаржувалося в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України - Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином судом встановлено, що відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 15.04.2020 року, відпала підстава за якою відповідачка, ОСОБА_1 , набула права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання позивача повернути земельну ділянку у власність держави, скасування державної реєстрації на земельну ділянку та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 372 ЦК України - Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України- Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України - Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1,2, 3 ст. 212 ЦК України - Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином;2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;4) відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦК України - Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки підстава, за якою відповідач ОСОБА_1 , набула право власності на спірну земельну ділянку відпала, а саме скасоване рішення Верхньодніпровського районного суду від 01.11.2018 у справі № 173/2452/18 та ОСОБА_1 , відмовлено у визнанні за нею права на земельну частку (пай), суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 , повернути у власність держави в особі Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області ( раніше Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області ( раніше Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) підлягають задоволенню.

Оскільки на час розгляду справи, за рішенням Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області № 126-5/ІХ від 11.03.2021 року затверджений передавальний акт Мишуринрізької сільської ради і Верхньодніпровська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Мишуринрізької сільської ради. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що 31.03.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення юридичної особи Мишуринрізької сільської ради. Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2021 року проведено заміну сторони, особи в інтересах якої подана позовна заява, Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на її правонаступника Верхньодніпровську міську раду Дніпропетровської області.

При цьому доводи представника відповідача про те, що спірна земельна ділянка не перебуває у власності держави суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу глава власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право власності та користування землею набувається і реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13, 14), Земельним Кодексом України (ст.ст. 78, 92, 93, 116, 122, 123, 124), а також іншими законами Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, котрі припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю Верхньодніпровської територіальної громади, від імені якої діє Верхньодніпровська міська рада, за захистом порушених прав якої звернувся позивач.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Верхньодніпровської міської ради ( раніше Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району) з одночасним припиненням речових прав за ОСОБА_1 , на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32061198). Оскільки абзацом 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ« Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

З метою ефективного захисту порушених прав законодавець у вищевказаній правовій нормі застеріг, що ухвалення судових рішень про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав має супроводжуватись визнанням, зміню чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Вищевказана норма вимагає від суду при ухваленні рішення про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію речового права, зазначити одночасно про припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, які виникли на підставі зазначеного документа, незалежно від того, чи просить про це позивач, чи ні.

Оскільки судом ухвалюється рішення про зобов`язання відповідача, ОСОБА_1 , повернути у власність держави в особі Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області ( раніше Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області ( раніше Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації державної реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Верхньодніпровської міської ради ( раніше Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району) за ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 4,6117 га, кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, що розташована на території Верхньодніпровської міської ради (раніше Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району), укладеного між ОСОБА_1 , і ТОВ «АГРОФІРМА «МИШУРИН РІГ» (код ЄДРПОУ 30770956), з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «МИШУРИН РІГ» (код ЄДРПОУ 30770956) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 31463523), суд виходить з наступного.

Відповідно до 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Таким чином відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» - Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд погоджується із доводами представника відповідача, ТОВ «Агрофірма "Мишурин Ріг», про те, що позивач не зазначає за якою саме підставою позивач просить визнати договір оренди землі недійсним.

Відповідно до ч. 1 т. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем не надано примірника оспорюваного договору оренди земельної ділянки та не заявлено клопотання про його витребування.

Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати верховного Суду України від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц зазначається, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника

Таким чином позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами є неефективним способом захисту порушених прав. Так як ефективним способом захисту порушених прав є саме витребування (зобов`язання повернути) спірну земельну ділянку, які заявлені позивачем. Відповідно визнавати недійсним укладений договір оренди земельної ділянки не потребується.

Крім того, відповідно до розділу V ЗУ «Про оренду землі» зміна власника земельної ділянки не є підставою для визнання укладеного договору оренди земельної ділянки недійсним чи його розірвання.

Безпідставними є і посилання представника відповідача, ТОВ «Агрофірма "Мишурин Ріг», на те, що рішення Мишуринрізької сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , не скасоване і позивачем не заявлені вимоги про визнання його недійсним чи скасування, оскільки як вже зазначалось вище позивачем поставлені вимоги про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, тому вимоги про визнання недійсним чи скасування вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування є неефективним способом захисту порушених прав.

Доводи представника відповідача, ТОВ «Агрофірма "Мишурин Ріг», про те, що прокуратурою не повідомлявся орган місцевого самоврядування щодо захисту порушеного права суд також вважає безпідставними, оскільки до позову додано копію листа Жовтоводської місцевої прокуратури № 04/36/1-1446 ВИХ- 20 від 06.08.2020 року щодо необхідності звернення до суду за захистом порушеного права та копію відповіді Мишуринрізької сільської ради від 07.08.2020 року №249 про надання допомоги в зверненні до суду.

Так як судом ухвалюється рішення про часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 , на користь Дніпропетровської обласної прокурати підлягає стягненню 4204.00 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровській області до ОСОБА_1 і товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма "Мишурин Ріг», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Верхньодніпровської районної державної адміністрації Меняйло Тетяна Сергіївна про скасування державної реєстрації речових прав, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4.6117 га., кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Верхньодніпровської міської ради (раніше Мишуринрізької сільської ради) з одночасним припиненням речових прав за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32061198).

Зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 повернути у власність держави в особі Верхньодніпровської міської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4.6117 га., кадастровий номер 1221087000:01:031:0189, розташовану на території Верхньодніпровської міської ради (раніше Мишуринрізької сільської ради).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 4204.00 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2022 року.

Суддя Петрюк Т.М

Направлене до ЄДРСР: 07.11.2022 року

Дата набрання законної сили: 26.11.2022 року