Рішення

від 03.11.2022 по справі 577/2957/22

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/2957/22

Провадження № 2/577/797/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

за участю секретаря

судового засідання Степаненко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Будстиль ЛТД», виконавчого комітету Конотопської міської ради про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до реєстру,-

ВСТАНОВИВ:

Уточнивши заявлені вимоги ОСОБА_1 просить визнати припиненими трудові відносини з ПП «Будстиль ЛТД» у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України та зобов`язати виконавчий комітет Конотопської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації внести зміни до запису відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши запис про ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , як директора зазначеного підприємства.

На обґрунтування у позові вказано, що згідно наказу №5-К від 02.02.2022 року був призначений директором ПП «Будстиль ЛТД», єдиним власником (засновником) якого є ОСОБА_2 . Діяльність підприємства припинилася з 24.02.2022 року внаслідок початку Російською Федерацією воєнних дій проти України та окупації Сумської області і не відновлена до теперішнього часу. Жодної роботи, як директор, позивач не виконує, а підприємство не здійснює. 17.05.2022 року він звернувся до засновника підприємства із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, яку надіслав по пошті. Проте, відповіді не отримав, тому 07.06.2022 року повторно звернувся вже електронною поштою, але і це звернення залишено без реагування, що і стало підставою для подачі позову до суду. Також зазначив, що внаслідок бездіяльності відповідача позбавлений можливості вільного обрання місця роботи, що гарантується статтею 43 Конституції України.

ОСОБА_1 просить розглянути справу за його відсутності, вимоги підтримує, уточнивши, що внесення відомостей до Реєстру просить зобов`язати Виконавчий комітет Конотопської міської ради, а судовий збір з відповідачів не стягувати (а.с.39, 52).

Представник ПП «Будстиль ЛТД» у судове засідання не з`явився в черговий раз, судова повістка направлена за місцем реєстрації вручена представнику « ОСОБА_3 » (а.с.53).

За таких обставин неявка представника підприємства не перешкоджає вирішенню спору.

Виконавчий комітет Конотопської міської ради подав відзив у якому просить розглянути справу без їх представника, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду. При цьому зазначають, що Виконавчий комітет ніяким чином прав позивача не порушував і з цього приводу останній до них не звертався, а внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача, як директора підприємства не можливо, як технічно, так і відповідно до ст.ст. 9, 17, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (а.с.34-35).

Суд, дослідивши представлені докази, дійшов такого висновку.

Згідно із наказом №5-К від 02.02.2022 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ПП «Будстиль ЛТД», власником (засновником) якого є ОСОБА_2 , на посаду директора підприємства про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 4, 7).

17.05.2022 року та 07.06.2022 року ОСОБА_1 звертався до власника (засновника) ПП «Будстиль ЛТД» ОСОБА_2 із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.6, 8, 9). Проте, звернення до теперішнього часу залишені без реагування, внаслідок чого позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За таких обставин ОСОБА_1 просить припинити його трудові відносини з ПП «Будстиль ЛТД» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Судом установлено, що ПП «Будстиль ЛТД» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора підприємства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно із частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно із ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року N 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року N 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Визначений ч.1 ст.38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява N 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява N 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява N 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява N 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя», як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява N 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява N 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати його звільненим з посади директора ПП «Будстиль ЛТД».

Однак, згідно зі статутом ПП «Будстиль ЛТД» директор підприємства призначається на строк своїх повноважень і затверджується Засновником (п.5.5. Статуту), а питання звільнення взагалі не врегульоване (а.с.40-51).

З огляду на викладене суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ПП «Будстиль ЛТД» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про нього, як директора зазначеного підприємства.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон) в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині першій статті 25 Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону передбачено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

З урахуванням наведеного посилання Виконавчого комітету Конотопської міської ради на неможливість внесення таких відомостей до Реєстру не ґрунтується на Законі, а також положеннях ч.1 ст.19 ЦПК, про що зазначалось вище, оскільки ці вимоги є похідними від спору.

Керуючись: статтями 2, 4, 10, 19, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Будстиль ЛТД», Виконавчого комітету Конотопської міської ради про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до реєстру задовольнити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) і приватним підприємством «Будстиль ЛТД» (юридична адреса: Сумська область м.Конотоп вул.Свободи, 5, ЄДРПОУ 34678023) на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Зобов`язати Виконавчий комітет Конотопської міської ради, структурним підрозділом якого є відділ міської ради з питань державної реєстрації, змінити відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виключивши ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , як директора приватного підприємства «Будстиль ЛТД».

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання.

Суддя Кравченко В. О.