Ухвала

від 01.11.2022 по справі 2-480/10

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 Справа №2-480/10

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Кужель К.С.,

представника ДВС Проціва В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмусь Віктор Дмитрович, на бездіяльність державного виконавця Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Проців В.Я. та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмусь В.Д., звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірною бездіяльність начальника Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Проців В.Я. та зобов`язання останнього зняти арешт з всього його майна, накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції Галас В.І. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 липня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11435562, зареєстрований 27 липня 2011 року за №11435562.

В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції, яке в подальшому перейменовано в Козівський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2011 року у справі №2-48/140 про стягнення з нього на користь ВАТ КБ «Надра», в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2008 року «авто пакет» №14/2008-МКМ в сумі 230198,99 грн, сплаченого судового збору в сумі 1700 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Постановою державного виконавця ВП №32763927 від 28 липня 2012 року відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця від 09 червня 2017 року виконавчий лист №2-480/10, виданий 14 червня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, повернуто стягувачу на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові зазначено, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 09 червня 2022 року. Під час винесення вказаної постанови арешт з майна боржника не був знятий.

На даний час виконавче провадження повторно не відкрите та на виконанні у Козівському відділі ДВС не перебуває.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2022 року, яка набрала законної сили, замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінанс Проперті Групп» у цивільній справі №2-480/10 за позовом ВАТ КБ «Надра», в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільського регіональне управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 січня 2008 року «Автопакет» №14/2008-МКМ. У задоволенні вимог про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовлено.

14 лютого 2022 року між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «Фінанс Проперті Групп» відступило право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року «Автопакет» №14/2008-МКМ, укладеного з ОСОБА_2 та забезпечувальними договорами поруки з ОСОБА_1 ТОВ «Деал Фінанс Груп».

14 лютого 2022 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» відступило право вимоги за кредитним договором від 31 січня 2008 року «Автопакет» №14/2008-МКМ, укладеного з ОСОБА_2 та забезпечувальними договорами поруки з ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Сторонами виконано договір про відступлення прав вимоги від 14 лютого 2022 року та ОСОБА_3 , як новий стягувач, не має претензій до ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_4 повністю сплатила борг поза межами виконавчого провадження за кредитним договором від 31 січня 2008 року «Автопакет» №14/2008-МКМ та рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2011 року по справі №2-480/10.

09 вересня 2022 року він звернувся до Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про зняття арешту з всього його майна, накладеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції Галас В.І. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 липня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11435562, зареєстрованого 27 липня 2011 року за №11435562.

На даний час будь-якої відповіді на вказану заяву не надходило та арешт не знятий.

Посилаючись на наведене та те, що на даний час відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження про стягнення з нього заборгованості, просив задовольнити скаргу.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2022 року скаргу прийнято до розгляду.

01 листопада 2022 року представник ДВС подав заперечення на скаргу. Вказав, що державним виконавцем при завершенні виконавчих проваджень правомірно застосовано наслідки передбачені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та не знято арешти, оскільки вказаною статтею не передбачено зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу. Оскільки скаржником у своїй заяві не наведено фактів існування обставин, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем правомірно відмовлено боржнику у знятті арешту без рішення суду, до виключної компетенції якого законодавець відніс зняття арешту з майна боржника в інших випадках.

Крім цього, законодавцем чітко врегульовано процедуру зняття арешту з майна боржника після завершення виконавчого провадження та у разі сплати боргу, боржник зобов`язаний сплатити також виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Оскільки, передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» обставини відсутні, а крім боргу боржником несплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, відсутні підстави для зняття арешту майна боржника, а тому будь-яка протиправна бездіяльність відсутня.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник ДВС Проців В.М. просив відмовити у задоволенні скарги з пісдтав, викладених у запереченнях на скаргу. При цьому, вказав, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження з ОСОБА_1 не виносилась.

Стягувачі в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживались заходи щодо належного повідомлення про час та місце судового засідання.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.450ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 червня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2008 року «Автопакет» №14/2008-МКМ у розмірі 230198,99 грн, сплачений судовий збір у сумі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень.

На підставі вказаного рішення 14 червня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист №2-480/10.

28 травня 2012 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32763927 з примусового виконання виконавчого листа №2-480/2010.

09 червня 2017 року заступником начальника відділу Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про повернення виконавчого документа №2-480/10 стягувачу філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ на підставі вимог п. 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2022 року, яка набрала законної сили, замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінанс Проперті Групп» у цивільній справі №2-480/10 за позовом ВАТ КБ «Надра», в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільського регіональне управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 січня 2008 року «Автопакет» №14/2008-МКМ. У задоволенні вимог про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовлено.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №300359475 від 18 лютого 2022 року, на належне ОСОБА_1 нерухоме майно накладено арешт: реєстраційний номер обтяження: 11435562; зареєстровано: 27.07.2011 15:26:44 за №11435562 реєстратором: Тернопільська філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н 27.07.2011, Відділ державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції, ОСОБА_5 ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції.

09 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Козівського відділу Державної виконавчої служби у Тернопільському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про зняття арешту з його нерухомого майна.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Положеннями пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбаченестаттею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В силувимог частинпершої,другої статті 56Закону України«Про виконавчепровадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника

Відповідно до вимог частини третьої статті 56Закону України«Про виконавчепровадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), .

Судом встановлено, що виконавчий лист №2-480/10, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 14 червня 2011 року був повернутий стягувачу філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ 09 червня 2017 року в рамках виконавчого провадження за №32763927 на підставі постанови державного виконавця від 09 червня 2017 року відповідно вимог п. 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, державним виконавцем у вказаній постанові встановлено граничний строк до якого зазначений виконавчий лист може бути повторно пред`явлено 09 червня 2020 року.

З цього часу і по даний час вказаний виконавчий лист повторно на виконання в органи ДВС не пред`являвся.

Крім цього, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2022 року новому стягувачу ТОВ «Фінанс Проперті Групп» у справі №2-480/10 відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів та поновлені пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Аналізуючи вищенаведене, зокрема те, що виконавчий лист, задля виконання якого накладений арешт на майно боржника, був повернутий стягувачу та з цього часу пройшло більше п`яти років, відсутність доказів про наявність майнових претензій з боку стягувача, беручи до уваги, що боржник звертався із заявою про зняття цього арешту, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту, свідчить про наявність невиправданого втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм нерухомим майном.

Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 , який був боржником у виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.

При цьому, суд виходить із того, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу є доводи представника ДВС про те, що крім боргу боржником несплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для зняття арешту майна боржника, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, представником ДВС не надано будь-яких доказів про наявність винесеної стосовно ОСОБА_1 постанови про стягнення виконавчого збору та наявності виконавчого провадження щодо стягнення останнього з ОСОБА_1 . Більше того, представник ДВС вказав на відсутність такої постанови та виконавчого провадження з її виконання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що скаргу слід задовольнити частково та зобов`язати начальника Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Проціва В.Я. зняти арешт з всього майна ОСОБА_1 , накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції Галас В.І. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 липня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11435562, зареєстрований 27 липня 2011 року за №11435562.

Зважаючи на те, що вимога скарги про визнання протиправною бездіяльність начальника Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Проціва В.Я. щодо не зняття арешту, не приведе до поновлення прав скаржника, ним обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, в цій частині скарга не підлягає до задоволення. Крім того скаржником не доведено, що бездіяльність державного виконавця була протиправною.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 352-354, 447-452 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Скаргу представника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ярмусь Віктор Дмитрович, на бездіяльність державного виконавця Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Проців В.Я. та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати начальника Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Проціва В.Я. зняти арешт з всього майна ОСОБА_1 , накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Козівського районного управління юстиції Галас В.І. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 липня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11435562, зареєстрований 27 липня 2011 року за №11435562.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. М. Позняк