Постанова

від 28.10.2022 по справі 461/2701/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2701/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/3693/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «НТА - Незалежне телевізійне агентство», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1, про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірною й такою, що принижує честь та гідність, а також завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_2, інформацію, озвучену телеведучою ОСОБА_1 у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» телеканалу приватне підприємство «НТА - Незалежне телевізійне агентство» від ІНФОРМАЦІЯ_2 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_3» або «ІНФОРМАЦІЯ_4», що поширена необмеженому колу осіб, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Зобов'язано телеканал приватне підприємство «НТА - Незалежне телевізійне агентство» припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, в мережі YouTube (ІНФОРМАЦІЯ_7), а також в соціальних мережах та будь-яких інших інформаційних джерелах, озвучену телеведучою ОСОБА_1 у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_2 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_3» або «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Стягнуто з приватного підприємства «НТА - Незалежне телевізійне агентство» у користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржила третя особа ОСОБА_1, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що суд не дав належної правової оцінки доказам у справі і дійшов помилкових висновків по суті вирішення даного спору.

На переконання апелянта, оспорювана інформація містить оціночні судження, які не потребують доведення, а тому висновки суду в цій частині вважає помилковими.

Звертає увагу на те, що позивачем не обґрунтовано, яким чином інформація, яку він просить визнати недостовірною та спростувати, може бути перевірена фактами.

Апелянт наголошує, що суд не досліджував загального контексту висловлювання у названій вище передачі, а лише вирвану з нього фразу, що є порушенням вимог закону та суперечить практиці Верховного Суду в такій категорії справ, а також практиці ЄСПЛ.

Додає, що ЗМІ протягом останніх п'яти років про ОСОБА_2, який обіймав посади в державних підприємствах (ДП «Укрпошта), розміщували велику кількість публікацій різного змісту, в тому числі різко негативного, власне, що викликало суспільний інтерес до його особи.

Також апелянт звертає увагу, що висловлювання «відомий шахрай» не є твердженням про те, що позивач вчинив кримінальне правопорушення, за яке встановлена кримінальна відповідальність, передбачена статтею 190 КК України, і стверджує, що слово «шахрай» використано, власне, як оціночне судження.

Окрім того, апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі неналежних та недопустимих доказів, яким є висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 16.03.2020 року, оскільки такий підготовлений особою, що не є судовим експертом, та без дослідження всього сюжету (першоджерела).

08.12.2021 року позивач ОСОБА_2, в особі свого представника - адвоката Чорненького В.І., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.

В судове засідання апеляційного суду, після відкладення розгляду справи за клопотаннями апелянта та сторони відповідача (а.с.194, 204), учасники справи повторно не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, зокрема, шляхом надіслання судових повісток на вказані учасниками електронні адреси, оскільки у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану в суді відсутнє належне фінансування на відправку поштової кореспонденції, а поштове відправлення від ІНФОРМАЦІЯ_2, адресоване апелянту за вказаною нею в апеляційній скарзі адресою для листування, повернулось до суду без вручення адресату (а.с.193), однак, про іншу адресу свого місця проживання (перебування) апелянт суду не повідомляла та інформації про електронну адресу не надавала, разом з тим, обізнаність апелянта про судові засідання підтверджується скеруванням до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.194), ПП «НТА - Незалежне телевізійне агентство», яке займає у справі однакову позицію з апелянтом, повідомлене належним чином (а.с.212), окрім того, справа знаходиться в провадженні апеляційного суду вже тривалий час, інформація про призначені до розгляду апеляційним судом справи є відкритою в доступі для учасників справи, тому розгляд справи проведено апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.10.2022 року, є дата складення повного судового рішення - 28.10.2022 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Конституцією України (ст.34) також гарантується право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з положеннями ст.277 ЦК України, роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.18 названої вище постанови, обов'язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Отже, за змістом статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеканалі ПП «НТА - Незалежне телевізійне агентство» відбулась трансляція телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1», із темою: «ІНФОРМАЦІЯ_3» або «ІНФОРМАЦІЯ_4», під час якої ведучою ОСОБА_1 поширено інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Сюжет відповідної телепередачі також був розміщений на сторінці в YouTube.

Отже, інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною та спростувати, становлять висловлювання про те, що позивач є «відомим шахраєм» та «займається обманом людей».

Поширена інформація є негативною для позивача, оскільки нею стверджується про вчинення ним кримінально-караного діяння, порушень норм чинного законодавства, а також вчинення інших дій: порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття тощо.

Оспорювана позивачем інформація містить чіткі твердження про факти, тобто містить повідомлення про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності, а тому така інформація за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночними судженнями, відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання цієї інформації недостовірною й такою, що підлягає спростуванню в порядку ст.277 ЦК України.

Та обставина, що поширена відносно позивача інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, а також, що інформація є негативною за своїм характером, підтверджено й висновком семантико - текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2948 від 16.03.2020 року, проведеної Київською незалежною судово-експертною установою (а.с.18-28).

Зважаючи на вимоги ст.ст.76-78 ЦПК України, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що вказаний вище висновок експертизи не може бути визнаний як належний і допустимий доказ у справі.

При цьому, необхідно зазначити, що згідно із ч.1 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ст.72 ЦПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування обставин справи.

ЦПК України не містить норми, за якою експертом може бути лише атестований Міністерством юстиції України фахівець.

З дослідженого висновку експертизи встановлено, що проведення експертизи доручено експерту Прохоренко О.Ф., яка має вищу педагогічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», є кандидатом філологічних наук, доцентом, автором наукових публікацій з правничої лінгвістики.

Крім цього, у висновку експертизи зазначено, що у відповідності до ст.106 ЦПК України експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доведеними позивачем тих обставин, що оспорювана інформація є негативною для позивача, оскільки нею стверджується про вчинення позивачем протизаконних діянь, й такою, що підлягає спростуванню, оскільки містить фактологічні твердження, які можна перевірити на предмет їх достовірності, а не оціночні судження, як вважає апелянт, і доказів на підтвердження правдивості зазначених у ній тверджень відповідачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 жовтня 2022 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич