Рішення

від 15.01.2021 по справі 461/2701/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2701/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання Волошин Ю.П.,

представника позивача Чорненького В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом адвоката Чорненького Віталія Ігоровича (АДРЕСА_1) в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; РНОКПП: НОМЕР_1) до Приватного підприємства НТА - Незалежне телевізійне агентство (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 6; код ЄДРПОУ: 30053161), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору - ОСОБА_2 (АДРЕСА_3 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, -

в с т а н о в и в :

25.03.2020 року адвокат Чорненький В.І. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1. до ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство , за участю третьої особи: ОСОБА_2, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, а також завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1. інформацію, озвучену телеведучою ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди телеканалу ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство від ІНФОРМАЦІЯ_1 на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 , що поширена необмеженому колу осіб, а саме: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 ; зобов'язати телеканал ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство спростувати недостовірну інформацію шляхом зачитування телеведучою ОСОБА_2 вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі без будь-якого редагування та/або коментаря до нього в найближчому телевізійному ефірі телепередачі Теорія правди , але не пізніше одного місяця з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили; зобов'язати телеканал приватне підприємство НТА - Незалежне телевізійне агентство (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 6; код ЄДРПОУ: 30053161) припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на власному веб - сайті http://www.nta.ua/як-група-за інтересами-у-львівян-п/), в мережі YouTube (ІНФОРМАЦІЯ_3), а також в соціальних мережах та будь - яких інших інформаційних джерелах, озвучену телеведучою ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди від ІНФОРМАЦІЯ_1 на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 ; стягнути з ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану поширенням недостовірної інформації в розмірі 1 гривня; стягнути з ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем, а саме: кошти в розмірі 24 000 грн. вартості лінгвістичної експертизи, складеної Київською незалежною судово - експертною установою та судовий збір.

В обгрунтування позову вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство відбулась трансляція телепередачі Теорія правди , темою якої було: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сюжет відповідної телепередачі також був розміщений на сторінці в YouTube. Зі змісту поширених відповідачем тверджень, під час трансляції відповідної телепередачі на 2 хвилині 21 секунді, наведене наступне: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 . При цьому, після заявленого висловлювання було використано відеозображення ОСОБА_1, що безпосередньо вказує на те, до якої особи висловлено зазначене твердження. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 є високоосвіченим керівником, який вже не перший рік успішно очолює одну з найпотужніших компаній України - ТОВ Концерн КИЇВПІДЗЕМШЛЯХБУД та протягом своєї професійної діяльності здобув значну кількість нагород (подяка Міністерства інфраструктури України, грамота Львівської обласної державної адміністрації та інші), що є наслідком сумлінної праці та вагомого внеску в розвиток України. Натомість, твердження, озвучене відповідачем в ефірі телепередачі Теорія правди від ІНФОРМАЦІЯ_1, темою якої було ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_1 займається обманом людей та є відомим шахраєм є таким, що безумовно ганьбить честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації останнього. Вважає, що зміст озвученого твердження не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням, оскільки таке ґрунтується на прямих, впевнених, безапеляційних висловлюваннях. Вказане узгоджується з Висновком №2948 від 16.03.2020 року, зробленим за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи Київської незалежної судово-експертної установи. Оскільки озвучене на 2 хвилині 21 секунді телепередачі Теорія правди від ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що ОСОБА_1 є відомим шахраєм , який займається обманом людей здійснено в принизливій, грубій формі, що є фактичним твердженням, поширеним в засобах масової інформації необмеженому колу осіб та що ганьбить честь і гідність, а також завдає шкоди діловій репутації такої особи, вважає за необхідне вимагати відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу у розмірі 1 грн. За наведених вище обставин, просить позов задоволити.

29.04.2020 року представник відповідача ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство - адвокат Юнко М.В. скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує проти позову, з огляду на наступне. Так, позивачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином інформація, яку він просить визнати недостовірною та спростувати може бути перевірена фактами. У відповідному відеосюжеті викладено погляд журналістів на ситуацію, що є безпосередньо важливою для суспільства та повинна бути доведеною до відома громадян. Водночас, жодних фактів, тобто точних даних, що ідентифікують останнього, та безпосередньо вказують на позивача, в сюжеті телеканалу не було надано, що вказує на безпідставність доводів останнього. Звертає увагу суду на те, що інтонація та спосіб подання інформації вказують на те, що викладені твердження є саме судженнями, тобто висловлюють суб'єктивну позицію та припущення наявності зв'язку із головною темою сюжету особи на ім'я ОСОБА_1. Про те, що у відповідному відеосюжеті надається саме оцінка ситуації вказує і подальша фраза ведучої, де використовується слово Підозрюємо . Вважає, що позивачем не надано належних допустимих доказів, які б підтверджували висловлення недостовірної інформації в межах сюжету телепередачі. Зокрема, долучений до позовної заяви Висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 16.03.2020 року вважає недопустимим доказом, оскільки такий підготовлений із порушенням вимог законодавства особою, що не є судовим експертом, тобто неналежним суб'єктом. При цьому, до матеріалів справи безпосередньо не долучено технічних засобів збереження інформації, що досліджувались експертами. Також вказує, що позивачем не долучено до матеріалів справи повного тексту відповідного сюжету телепередачі, не долученого відео, яке на його думку містить інформацію, що підлягає спростуванню. Натомість додає документ, який є неналежним доказом, оскільки є сумніви щодо відповідності зафіксованої інформації в такій стенограмі . Враховуючи, що висловлена інформація не підлягає спростуванню, оскільки має характер оціночних суджень, надані позивачем не належні та не допустимі докази, просить суд в задоволенні позову відмовити.

04.05.2021 року представником позивача - адвокатом Чорненьким В.І. скеровано на адресу суду відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що оскаржуване висловлювання відповідача є фактичним твердженням та не може вважатись оціночним судженням, оскільки позивач не притягувався до кримінальної відповідальності за жодною зі статей Кримінального Кодексу України. Відтак, поширена інформація є не тільки недостовірною, а й такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 та має ознаки наклепу. Поширене необмеженому колу осіб безапеляційне твердження про те, що ОСОБА_1 є відомим шахраєм , який займається обманом людей створює у широкого кола осіб (кому вказана інформація стала відомою) викривлене уявлення про діяльність позивача, тобто сприймається як звинувачення останнього у вчиненні шахрайських дій як кримінальних правопорушень/злочинів, що, беззаперечно порушує гідність, честь та ділову репутацію позивача. Також наголошує, що відповідач свідомо вказав не тільки ім'я та прізвище позивача, а й використавши відеозображення ОСОБА_1, підкреслив щодо якої особи зроблений відповідний умовивід. Додатково зазначає, що з метою проведення експертного лінгвістичного дослідження оскаржуваного висловлювання, позивач звернувся до Київської незалежної судово-експертної установи із заявою від 05.03.2020 року, надавши в якості додатка стенограму телепередачі Теорія правди від ІНФОРМАЦІЯ_1, темою якої було: ІНФОРМАЦІЯ_2 у львів'ян приміщення віджимає ? з посиланням на відео цієї телепередачі. Тобто, експерт мав можливість не тільки ознайомитись із повним текстом вказаної телепередачі, а й безпосередньо таку переглянути. Крім того, просить суд врахувати те, що у відповідності до вимог ст.9 ЗУ Про судову експертизу та ч.1 ст.72 ЦПК України, підготовка висновку доручена ОСОБА_3., яка має вищу педагогічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст , є кандидатом філологічних наук, доцентом та автором наукових публікацій з правничої лінгвістики, що не ставить під сумнів наявність в останньої спеціальних знань для дослідження усного висловлювання. При цьому, вважає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач є шахраєм та належних обґрунтувань вважати свої джерела в сюжеті достовірними. Відтак, просить відхилити доводи відповідача та задоволити позов.

14.01.2021 року представник позивача - адвокат Чорненький В.І. скерував на адресу суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що внаслідок розповсюдження відповідної телепередачі були порушені особисті немайнові права позивача, передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України, а саме: право на повагу до честі та гідності позивача, на недоторканість його ділової репутації, а тому, вважає належним і ефективним способом захисту порушених особистих немайнових прав позивача покладення на відповідача обов'язку припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на власному веб-сайті, в мережі YouTube, а також в соціальних мережах та будь-яких іншим інформаційних джерелах, озвучену телеведучою ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди від ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Чорненький В.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задоволити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, не подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Водночас, згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, з урахуванням того, що відповідач, його представник та третя особа на стороні відповідача неодноразово не прибували у судові засідання, в т.ч. без поважних причин, суд приходить до висновку, про розгляд справи у відсутності останніх, на підставі наявних у справі доказів.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 згідно якої, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, з наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).

Згідно з п. 9, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі ПП НТА - Незалежне телевізійне агентство відбулась трансляція телепередачі Теорія правди , темою якої було: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сюжет відповідної телепередачі також був розміщений на сторінці в YouTube. Зі змісту поширених відповідачем тверджень, під час трансляції відповідної телепередачі на 2 хвилині 21 секунді, наведено наступне: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 .

Згідно з Висновком за результатами проведення семантико - текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2948 від 16.03.2020 року, озвучене на 2 хвилині 21секунді висловлювання ведучої ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди телеканалу НТА від ІНФОРМАЦІЯ_1 на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 , що поширене необмеженому колу осіб, а саме: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 є фактичними твердженнями, а не оціночним судженням. Озвучене на 2 хвилині 21 секунді висловлювання ведучої ОСОБА_2 у вказаній телепередачі містить інформацію негативного характеру, щодо ОСОБА_1, яка виражена у принизливій формі (а.с.18-27).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується факт поширення вказаного матеріалу, водночас, представник останнього зазначає, що жодних фактів, тобто точних даних, які ідентифікують позивача, та вказують на особу останнього, в сюжеті телепередачі не було надано.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, оскільки оскаржуваний сюжет, в цілому, враховуючи його побудову, фоторяд, відеоепізоди, текстуальне наповнення та загальний контекст мали єдиний негативний тон та спрямування на віднесення інформаційного матеріалу на адресу позивача - ОСОБА_1., тобто, у якому були зроблені інші твердження, які мали очевидне спрямування на формування у споживачів вказаної інформації думки про недоброчесність позивача та його причетність до протиправної діяльності. Разом з тим, суд зазначає, що підтвердженням відсутності факту притягнення позивача до кримінальної відповідальності є Довідка, видана Департаментом інформатизації МВС України серії АА №0873336 від 29.04.2020 року про не притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України (а.с.59).

Суд також не бере до уваги заперечення представника відповідача про те, що в промові телеведучої ОСОБА_2 були лише критичні оціночні судження щодо ОСОБА_1, оскільки, на підтвердження вказаних доводів не надано жодного доказу, як і не надано жодних доказів достовірності розповсюдженої в мережі інтернет інформації, натомість, такі спростовані стороною позивача.

Зокрема, відповідно до ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч.1, 3 ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч.5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з ч.1 ст.200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України Про інформацію , поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень. Відповідно до положень ч.1, 2 ст.30 цього ж Закону, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При винесенні рішення, суд бере до уваги Висновок за результатами проведення семантико - текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2948 від 16.03.2020 року, наданий позивачем, згідно з яким, озвучене на 2 хвилині 21 секунді висловлювання ведучої ОСОБА_2 у вказаній телепередачі є фактичними твердженнями, а не оціночним судженням, та такі не є конструктивною критикою діяльності позивача, а містить негативну інформацію щодо особи останнього. Зокрема, аналізоване речення містить не оцінку, а саме факти, які існують об'єктивно: адресу, за якою здійснюється діяльність; ім'я та прізвище особи, яка займається такою діяльністю; назва виду діяльності (шахрайство, обман людей). Вказане висловлювання є твердженням про неправомірну діяльність особи - ОСОБА_1 (шахрайство), що кореспондується зі статтею 190 Кримінального кодексу України: заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, відтак, подає твердження про порушення особою позивача чинного законодавства України. Наданий висновок є чіткий та зрозумілий, містить логічний підсумок такого дослідження та не підлягає двоякому трактуванню.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо визнання вказаного висновку неналежним доказом, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для зясування відповідних обставин.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про судову експертизу , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у проваджені органів дізнання, досудового і судового слідства.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ Про судову експертизу , судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці, експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Закону, особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів або іншими фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Згдно п.1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України від 08.10.1998 року №53/5 призначення судових екпсретиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково- дослідних установ судових екпсретиз МЮ України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформленя їх результатів здійснюєься у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарськимпроцесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства, Митним кодексом України, Законами України Про судову експертиз , Про виконаче провадження , іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності цією Інструкцією.

Як вбачається із вказаного висновку, підготовку такого здійснено ОСОБА_3., яка має вищу педагогічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст , кандидат філологічних наук, доцент, автор наукових публікацій з правничої лінгвістики.

З наведеного вбачається, що освітньо-кваліфікавційний рівень спеціаліста з лінгвістики та кандидата філологічних наук жодним чином не ставить під сумнів наявність у ОСОБА_3. спеціальних знань для проведення дослідження усного висловлювання.

Крім цього, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок.

За загальним правилом, переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Водночас, повага до принципу свободи слова та гарантій здійснення журналістської діяльності, а також, розширені межі допустимої критики щодо політичного діяча не можуть знівелювати захист особистої честі до надмірної межі.

Поширена відповідачами інформація, за своїм характером та змістом, ґрунтується на твердженнях про причетність позивача до вчинення кримінального правопорушення та здійснення протиправної діяльності.

Проаналізувавши інформацію, поширену відповідачем, а також характер використаних при її викладенні мовностилістичних засобів, зокрема, відсутність алегорій, сатири, гіпербол тощо, з урахуванням наданого висновку, суд дійшов висновку, що вказана інформація подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження.

На підставі всебічної та повної оцінки доказів у справі суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про позивача є недостовірною, оскільки доказів про вчинення позивачем кримінальних правопорушень, притягнення його за вироком суду до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, відповідачами не надано. Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що поширення інформації, про спростування якої просить останній, порушуються його немайнові права на повагу до честі та гідності.

Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Фізична особа відповідно до ст. 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, ст. 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Суд вважає, що оскаржувані твердження, формують негативну громадську думку про позивача, руйнують його репутацію, при цьому, вони не є підтвердженими жодними належними доказами, а тому є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.

Оглянувши подані докази у їх сукупності, оцінивши аргументи кожної зі сторін у даній справі суд приходить до висновку, що у даному випадку повага до принципу свободи слова та гарантій здійснення журналістської діяльності не може знівелювати захист особистих немайнових прав на повагу до честі та гідності, недоторканості ділової репутації.

Відтак, слід визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, озвучену телеведучою ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди телеканалу приватне підприємство НТА - Незалежне телевізійне агентство від ІНФОРМАЦІЯ_1 на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 , що поширена необмеженому колу осіб, а саме: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 .

Визначаючи спосіб, у якій підлягає спростуванню вищевказана інформація, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з п.5 Постанови Пленуму ВСУ, відповідно до статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому, суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Згідно із ч.1 ст.64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширеної у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону України Про телебачення і радіомовлення відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телеорганізації або автор (автори) програми та /чи передачі. Між тим, телеорганізація не несе відповідальність за інформацію, поширену особою під час прямого ефіру.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим, суд повинен брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо (п.3 постанови ВСУ).

На підставі наведеного, враховуючи, що частина тверджень, оприлюднених в ефірі, були визначені судом як недостовірна інформація, яка порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, враховуючи похідний характер вказаних позовних вимог, суд вважає за можливе визначити для позивача наступний спосіб захисту його порушеного права, а саме через зобов'язання телеканалу приватне підприємство НТА - Незалежне телевізійне агентство припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на власному веб - сайті http://www.nta.ua/як-група-за-інтересами-у-львівян-п/), в мережі YouTube (ІНФОРМАЦІЯ_3), а також в соціальних мережах та будь - яких інших інформаційних джерелах, озвучену телеведучою ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди від ІНФОРМАЦІЯ_1 на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 .

Вказаний спосіб захисту суд вважає таким, що відповідно ч.2 до ст.5 ЦПК України визначається судом.

Водночас, суд враховує, що способи захисту порушеного права мають бути співмірними зі змістом порушеного права, характером дій, якими воно було порушено, а також наслідкам, які спричинило таке порушення. При цьому, саме судове рішення, яким задоволено вимоги позивача про спростування недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права вже містить у собі спростування.

Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з приватного підприємства НТА - Незалежне телевізійне агентство моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації, в розмірі 1 грн, оскільки розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки з долучених до матеріалів справи документів, не вбачається доказів того, що позивачем сплачено кошти в сумі 24 000,00 грн. вартості лінгвістичної експертизи, суд не вбачає підстав для стягнення вказаної суми з відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 258 - 259, 263, 264, 265,268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, а також завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 інформацію, озвучену телеведучою ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди телеканалу приватне підприємство НТА - Незалежне телевізійне агентство від ІНФОРМАЦІЯ_1 на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 , що поширена необмеженому колу осіб, а саме: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 .

Зобов'язати телеканал приватне підприємство НТА - Незалежне телевізійне агентство (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 6; код ЄДРПОУ: 30053161) припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на власному веб - сайті http://www.nta.ua/як-група-за-інтересами-у-львівян-п/), в мережі YouTube (ІНФОРМАЦІЯ_3), а також в соціальних мережах та будь - яких інших інформаційних джерелах, озвучену телеведучою ОСОБА_2 у телепередачі Теорія правди від ІНФОРМАЦІЯ_1 на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: За останньою адресою займається обманом людей і відомий шахрай - ОСОБА_1 .

Стягнути з Приватного підприємства НТА - Незалежне телевізійне агентство (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 6; код ЄДРПОУ: 30053161) у користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1681,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько