Постанова

від 02.11.2022 по справі 908/1927/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022 року м.Дніпро Справа № 908/1927/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2022р. у справі №908/1927/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг", м.Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.09.2022р. (повний текст складено - 15.06.2022р., суддя - Юлдашев О.О., м. Запоріжжя) у справі №908/1927/21 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" Шевцова Є.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на директора - ОСОБА_1 та засновника - ОСОБА_2 .

Вказана ухвала в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" арбітражного керуючого Шевцова Є.В. з покладення відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника - директора ОСОБА_1 мотивована тим, що:

- посилання ліквідатора у заяві на обставини, що дебіторська заборгованість у розмірі 357440865,36 грн. не стягнута внаслідок тривалого незвернення з претензіями, позовами щодо повернення/стягнення дебіторської заборгованості, визнанням вимог боржником, дефектів документації, якою підтверджується право вимоги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи;

- керівником боржника ОСОБА_1 були надані пояснення з документальними доказами належного виконання ним своїх обов`язків;

- суд, вивчивши надані керівником боржника ОСОБА_1 документальні докази, встановив, що в порівнянні результатів діяльності банкрута у 2018р. та результатів діяльності банкрута у 2019р. збиток внаслідок господарської діяльності банкрута в 2019р. знизився з 16970 тис. грн. до 3678 тис. грн. Це стало можливим на думку суду саме внаслідок дій керівника боржника ОСОБА_1 і має суттєве значення для вирішення питання про притягнення його до субсидіарної відповідальності, як керівника ТОВ "Енергоінвест Трейдінг";

- керівник боржника ОСОБА_1 не маючи відповідних грошових коштів для сплати судового збору намагався стягнути в судовому порядку суми значних боргів перед ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" з його боржників - ПАТ "СК "Гранд-Поліс" та ТОВ "СК "Актив-Гарант", загальна сума яких у випадку сплати їх на користь банкрута повністю призвела би до погашення боргів перед ТОВ "ФК "Інтерлізинг" та ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" в рамках відповідних виконавчих проваджень №60654835 та №61468868, що в свою чергу призвело би до відновлення платоспроможності боржника;

- ОСОБА_1 , як керівник боржника, в процедурі розпорядження майном боржника у даній справі продовжував вчиняти дії, спрямовані на відновлення платоспроможності ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" шляхом направлення відповідних претензій (вимог) про сплату заборгованості з боржників банкрута;

- дії керівника боржника ОСОБА_1 були спрямовані на покращення фінансового стану та відновлення платоспроможності ТОВ "Енергоінвест Трейдінг";

- посилання ліквідатора банкрута на бездіяльність колишнього керівника боржника ОСОБА_1 щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника з третіх осіб спростовується поданими ОСОБА_1 письмовими поясненнями з підтверджуючими документами та іншими наявними в матеріалах справи доказами;

- ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами факту виведення активів з балансу банкрута, вини колишнього керівника боржника ОСОБА_1 у вчиненні дій, які б призвели до банкрутства ТОВ "Енергоінвест Трейдінг".

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2022р. в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" арбітражного керуючого Шевцова Є.В. з покладення відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника - директора ОСОБА_1 , задовольнити вказану заяву в цій частині, притягнути до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 як директора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг", стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, що становить суму у розмірі 81413100,50 грн.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованою, незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права й такою, що підлягає скасуванню;

- судом першої інстанції не надано правовий аналіз викладених ліквідатором обставин та не розглянуто дії ОСОБА_1 з продажу цінних паперів за грошові кошти, номінальна вартість яких нічого не складає;

- фактично своїми діями директор ОСОБА_1 довів до відсутності будь-яких активів боржника, в діях директора ОСОБА_1 містяться ознаки дій щодо виведення коштів з підприємства та доведення боржника до банкрутства;

- директор Зорін Д.В. мав діяти добросовісно і розумно в інтересах ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" і як виконавчий орган підприємства несе відповідальність перед підприємством за збитки, заподіяні підприємству його винними діями або бездіяльністю (відсутність погашення дебіторської заборгованості; відсутність стягнення кредиторської заборгованості, яка відповідно до заяви ліквідатора становить 357440865,36 грн.);

- саме керівник відповідає: за прийняті рішення та їх наслідки; за фінансові результати підприємства; за бухгалтерський облік; за збереження майна компанії та його цільове використання. Проте, судом першої інстанції не досліджено та не наведено правової оцінки зазначеним ліквідатором обставинам взагалі, що призвело до необґрунтованих висновків та до незаконного судового рішення;

- керівник боржника ухилявся від сприяння щодо приведення діяльності товариства в позитивний економічний стан, умисно здійснював дії щодо недоотримання позитивного результату діяльності, що завдало шкоди та збитки як самому підприємству, так і всім кредиторам, й такі дії фактично були направлені не на відновлення платоспроможності підприємства, а на умисне банкрутство та ліквідацію підприємства з метою уникнення відповідальності та сплати грошових зобов`язань.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник директора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" Зоріна Д.В. вважає, що заявлені в ній вимоги ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" не підлягають задоволенню в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" посилається на статтю 275 ГПК України, як на підставу скасування оскаржуваної ухвали і наголошує, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, судом не надано правового аналізу викладених ліквідатором у його заяві про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" обставин стосовно наявності у власності боржника цінних паперів на загальну суму 157798000,00 грн. і бездіяльності керівника ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" - ОСОБА_1 та засновника/учасника ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" - ОСОБА_2 щодо їх реалізації (продажу) з метою погашення боргів підприємства. Ці доводи не відповідають обставинам, встановленим судом першої інстанції в ухвалі від 09.06.2022р. та матеріалам справи №908/1927/21. В ухвалі від 09.06.2022р. суд зазначив, що судом встановлено, що розмір всіх активів боржника с більшим, ніж сумарний розмір визнаних кредиторських вимог до боржника. У боржника наявні активи (майно та інші вимоги) на загальну суму 520859446,40 грн., у тому числі дебіторська заборгованість на суму 363060546,40 грн., цінні папери на суму 157798000,00 грн., грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, у сумі 900,00 грн. Визнаний судом загальний розмір кредиторських вимог до боржника складає: 438872125,84 грн. Отож різниця між цими показниками на даний час складає 81987320,56 грн.

Таким чином, номінальна вартість активів боржника є більшою ніж загальний розмір заявлених та визнаних судом кредиторських вимог на значну суму.

ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" не надало суду ні на стадії розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" та засновника/учасника ТОВ "Енергоінвест Трейдінг", ні при подачі апеляційної скарги жодного доказу, що активи боржника, в тому числі і цінні папери, не можуть бути продані в майбутньому. Вини керівника та засновника/учасника ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" в тому, що активи боржника - цінні папери не були продані раніше (до порушення справи №908/1927/21 про банкрутство ТОВ "Енергоінвест Трейдінг") немає.

Підставою для обмеження операцій з зазначеними цінними паперами стало розслідування кримінальних проваджень №42017000000001836 від 07.06.2017р. та №4217111200000142 від 17.03.2017р. Вказані кримінальні провадження порушені відносно невстановлених осіб, які здійснювали фінансування щодо будівництва об`єктів інфраструктури до ЄВРО 2012. По цих кримінальних провадженнях не зважаючи на тривалий строк здійснення слідства жодна особа не притягнута до кримінальної відповідальності. Але, не зважаючи на закінчення строків розслідування, на даний час ці кримінальні провадження не є припиненими. Отож, формально обмеження операцій з зазначеними цінними паперами діє, що не дає здійснити їх реалізацію.

Крім того ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" не має грошових коштів для організації і проведення публічних торгів для продажу цих цінних паперів.

ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" робить висновок про те, що керівник та засновник/учасник ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" своїми діями та бездіяльністю, начебто, довели підприємство до банкрутства. Вказані висновки ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" є безпідставними, і також не доведеними.

Вважає, що з апеляційною скаргою ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" також не надає жодного доказу на підтвердження його позиції стосовно здійснення дій керівником та засновником/учасником ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" на неправомірне виведення активів банкрута. Тим самим, як і ліквідатор, ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" голослівно звинувачує колишнього учасника боржника ОСОБА_2 та колишнього керівника божника ОСОБА_1 у доведенні ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" до банкрутства.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.09.2022р.

20.09.2022р. від ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" (кредитор, скаржник) судом отримано клопотання, в якому заявник посилаючись на постійну загрозу ракетних ударів в Дніпропетровській області та з метою забезпечення безпеки учасників судового процесу, просив розглянути апеляційну скаргу, призначену на 21.09.2022р. без участі представника товариства.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2022р. за клопотаннями представників ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" та ТОВ "ФК "Інтерлізинг" розгляд справи відкладено на 02.11.2022р.

В судовому засіданні 02.11.2022р. представники ОСОБА_1 та ТОВ ФК "Інтерлізинг" в режимі відеоконференції, а представник ліквідатора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" арбітражного керуючого Шевцова Є.В. в залі суду надали пояснення по апеляційній скарзі.

02.11.2022р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2021р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Енергоінвест Трейдінг", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В.

На офіційному вебпорталі судової влади України здійснено публікацію оголошення за №67065 від 18.08.2021р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021р. віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "ФК "Інтерлізинг" у розмірі 67014228,01 грн. основного боргу до 4 черги задоволення, визнано кредиторські вимоги до боржника: ОСОБА_1 у розмірі 406522,53 грн., з яких 140613,29 грн. основний борг з 1 чергою задоволення, 265909,24 грн. основний борг з 4 чергою задоволення, 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення; ТОВ "Донбастеплоелектромонтаж" у розмірі 23407023,72 грн. основний борг з 4 чергою задоволення та 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення; ОСОБА_3 у розмірі 13524,00 грн. з 1 чергою задоволення; ТОВ "Енергоміст" у розмірі 4032622,80 грн. основний борг з 4 чергою задоволення, 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення; ТОВ "Донукрінвест" у розмірі 1573400,78 грн. основний борг з 4 чергою задоволення, 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення; ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" у розмірі 122232489,12 грн. основний борг з 4 чергою задоволення, 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення; ОСОБА_4 у розмірі 108624,73 грн. з 1 чергою задоволення; ТОВ "ФК "Артфін" у розмірі 13252082,97 грн. основний борг з 4 чергою задоволення, 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення; ПАТ "Донбасенерго" у розмірі 150222127,18 грн. основний борг з 4 чергою задоволення, 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення; ТОВ "ФК "Інтерлізинг" у розмірі 123569228,01 грн. основний борг з 4 чергою задоволення, 4540,00 грн. судовий збір з 1 чергою задоволення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021р. припинено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Енергоінвест Трейдінг", визнано ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В.

26.04.2022р. до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ліквідатора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" Шевцова Є.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на директора - ОСОБА_1 та засновника - ОСОБА_2 , в якій ліквідатор просив притягнути до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, що становить суму у розмірі 81413100,50 грн.

Колишнім керівником боржника ОСОБА_1 та колишнім учасником боржника ОСОБА_2 були подані до Господарського суду Запорізької області письмові пояснення з підтверджуючими документами. Зазначені особи в своїх письмових поясненнях заперечили щодо наявності в їх діях вини стосовно не стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 357440865,36 грн. на користь боржника та наявності ознак доведення підприємства до банкрутства.

09.06.2022р. місцевий господарський суд, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на директора - ОСОБА_1 та засновника - ОСОБА_2 , стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, що становить суму у розмірі 81413100,50 грн.

З огляду на зміст апеляційної скарги, об`єктом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" арбітражного керуючого Шевцова Є.В. з покладення відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника - директора ОСОБА_1 . В іншій частині ухвала місцевого господарського суду учасниками провадження у справі не оскаржується.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд враховує таке.

Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство на даний час визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутство.

Так, ч. 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть субсидіарну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 ГК України).

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано положеннями ст. 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність, за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його власників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком ліквідатора здійснити всю повноту передбачених законом заходів, спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно із спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на наявність сталої правової позиції щодо застосування субсидіарної відповідальності сформульованої Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018р. у справі №923/862/15, від 28.08.2018р. у справі №927/1099/13, від 18.10.2018р. у справі №923/1297/14, від 05.02.2019р. у справі №923/1432/15, від 03.09.2019р. у справі №923/1494/15, від 10.03.2020р. у справі №902/318/16, від 10.12.2020р. у справі №922/1067/17, від 10.06.2021р. у справі №5023/2837/11.

Визначена ч. 2 ст. 61 КУзПБ відповідальність засновника (учасника, акціонера), керівника боржника та іншої особи, яка має право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, застосовується у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника та повинна обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення - об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (кредиторів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника. Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних із боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки. Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачені наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом при прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності (правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 05.07.2022р. у справі №916/1272/18).

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 61 КУзПБ, суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:

- засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: "заінтересовані особи стосовно боржника" (ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 1 КУзПБ), "пов`язані особи" (ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 14.1.159 ПК України, ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність"), "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" (ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення");

- інші особи, які не мають формалізованих зв`язків із юридичною особою-боржником, однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.

Тлумачення змісту абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ свідчить, що приписами цієї норми до суб`єктів субсидіарної відповідальності віднесено третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника за доведення його до банкрутства.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового становища банкрута (ч. 1 ст. 61 КУзПБ), зобов`язаний звернутись до суду із відповідною заявою.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчинені суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника (аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020р. у справі №910/21232/16, від 10.12.2020р. у справі № 922/1067/17, від 24.02.2021р. у справі №902/1129/15, від 01.06.2021р. у справі №904/4855/17, від 10.06.2021р. у справі №5023/2837/11, від 19.08.2021р. у справі №25/62/09, від 15.02.2022р. у справі №927/219/20, від 05.07.2022р. у справі №916/1272/18).

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, необхідна конкретизація об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема, із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

- вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Така правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 30.01.2018р. у справі №923/862/15, від 05.02.2019р. у справі №923/1432/15 та від 16.06.2020р. у справі №910/21232/16 і не втратила своєї актуальності із введенням в дію КУзПБ.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка має причинно-наслідковий зв`язок із відповідальністю, передбаченою ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1-3 ст. 4 КУзПБ (правова позиція Верховного Суду, сформульована у постановах від 16.06.2020р. у справі №910/21232/16, від 14.07.2020р. у справі №904/6379/16, від 10.12.2020р. у справі №922/1067/17, від 01.06.2021р. у справі №904/4855/17, від 15.02.2022р. у справі №927/219/20).

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, які підтверджують обставини доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує наявність підстав для притягнення керівника/засновника боржника до відповідальності за доведення до банкрутства (банкрутства), а відтак - не надає можливості визначити суб`єкта відповідальності, встановити його вину у діях/бездіяльності та покласти субсидіарну відповідальність на такого суб`єкта (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/21323/16, від 15.02.2022р. у справі №927/219/20).

Тлумачення ч. 2 ст. 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 05.07.2022р. у справі №916/1272/18, від 09.12.2021р. у справі №916/313/20, від 02.03.2021р. у справі №906/904/16, від 01.10.2020р. у справі №914/3120/15.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається із протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством презумпцій, принципів змагальності і диспозитивності судочинства, ліквідатор, як позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Ліквідатор доводить наявність трьох елементів складу правопорушення:

- протиправна поведінка (ліквідатор визначає особу, яка відповідальна за шкоду (суб`єкта відповідальності), наводить конкретні обставини, що пов`язані з діями такої особи, наводить аргументи невідповідності поведінки (дій) нормам конкретного законодавства, нормам господарського та цивільного права та що такі дії зменшили розмір забезпечення вимог, завдали шкоди боржнику і стали каталізатором стану неплатоспроможності, стали підставою припинення господарської діяльності, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства та завдання шкоди майновим інтересам кредиторів);

- шкода та її розмір (за змістом абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначаються з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (постанова Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 922/2391/16)). Тлумачення цієї норми свідчить, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси. Законодавець передбачив, що стягнені суми субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства включаються саме до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою - причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи як причини банкрутства та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що банкрутство боржника стало об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20.10.2020р. у справі №910/17533/19, від 21.04.2020р. у справі №904/3189/19, від 10.12.2018р. у справі №902/320/17).

Таким чином, для застосування субсидіарної відповідальності необхідним є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора.

Водночас, з урахуванням положень ст. ст. 74, 76-77 ГПК України, особа, щодо якої подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності (засновник, керівник, учасник тощо), повинна надати докази з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника.

ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Отже, в цьому контексті, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

З огляду на положення ст. 86 ГПК України, господарський суд у кожному конкретному випадку самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019р. у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022р. у справі №927/219/20, від 14.09.2021р. у справі №923/719/17, від 10.06.2021р. у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021р. у справі №915/1624/16, від 10.03.2020р. у справі №902/318/16, від 10.12.2020р. у справі №922/1067/17, від 10.06.2021р. у справі №5023/2837/11).

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (ст. 1190 ЦК України).

Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

Відтак, у разі заявлення вимог ліквідатора у справі про банкрутство про покладення субсидіарної відповідальності на декількох осіб (учасників/засновників, керівників, інших осіб) суд має враховувати наведене вище та у разі не встановлення таких вимог (щодо спільно завданої шкоди), наявність елементів складу цивільного правопорушення щодо кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди щодо кожної з цих осіб - має бути обов`язково встановлена, в тому числі із метою задоволення заяви потерпілого (у разі її подання) про визначення відповідальності кожної особи у частці відповідного до ступеня її вини, у випадку неподання такої заяви усі особи несуть солідарну відповідальність.

Арбітражний керуючий Шевцов Є.В. під час виконання ним повноважень розпорядника майна боржника провів аналіз фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" (а.с.2-34 т.5).

Під час проведення аналізу було встановлено, що підписання завідомо невигідних для підприємства, у тому числі фіктивних договорів відсутнє; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості відсутнє; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства відсутнє. Цей факт, згідно проведеного арбітражним керуючим аналізу не дає підстав вважати, що підприємство має ознаки дій з доведення до банкрутства.

Також арбітражним керуючим зроблено висновки про тяжкий фінансовий стан підприємства, однак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства на підприємстві не виявлено.

Положеннями п. 7.55 Статуту ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" передбачено, що директор повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства. Директор несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні Товариству цього винними діями або бездіяльністю. Директор звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, зокрема на колишнього керівника банкрута, ліквідатор ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" арбітражний керуючий Шевцов Є.В. зазначав, що за результатом проведеного аналізу, ліквідатором було зроблено висновок, що ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" не має можливості відновити свою платоспроможність.

Згідно з Актом "Про проведення інвентаризації майна" від 22.09.2021р. (а.с.158 т.4) інвентаризаційною комісією встановлено:

1. Товарно-матеріальних цінностей на складах - виявлено, а саме загальною кількістю одиниць 345,100 на суму (грн) 1991,8 од., у незавершеному виробництві та готовій продукції, а також відвантажених і тих, що перебувають у дорозі - не виявлено;

2. Грошових коштів - виявлено на суму 900,00 грн., цінних паперів - виявлено загальною кількістю одиниць 259741286, балансова вартість фінансових інвестицій 157798000,00 грн., бланків суворої звітності - не виявлено;

3. Основних засобів, незавершених ремонтів основних засобів, нематеріальних активів, фінансових вкладень - не виявлено;

4. Стосовно розрахунків із покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами, станом на момент проведення інвентаризації встановлено:

- дебіторська заборгованість - виявлена на загальну суму (грн) 357440865,36;

- кредиторська заборгованість виявлена в загальному розмірі 651410468,70 грн.;

Будь-які інші активи не виявлено.

Таким чином, за результатами проведеної інвентаризації ліквідатором було встановлено фактичну наявність дебіторської заборгованості у розмірі 357440865,36 грн., яка, на його думку, не була стягнута внаслідок тривалого не звернення з претензіями, позовами щодо повернення/стягнення дебіторської заборгованості, визнанням вимог боржником, дефектів документації, якою підтверджується право вимоги.

У разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного (постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №924/669/17, від 24.02.2021р. у справі №Б8/191-10, від 07.04.2021р. у справі №911/1815/17).

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному судовому рішенні наявні посилання на подані особами, які притягуються до субсидіарної відповідальності докази, які спростовують доводи ліквідатора, наведені в заяві на підтвердження наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, зокрема, на колишнього керівника боржника - ОСОБА_1 в порядку ст. 61 КУзПБ.

Зокрема, судом першої інстанції правомірно встановлено, що в порівнянні результатів діяльності боржника у 2018р. та результатів діяльності боржника у 2019р. збиток внаслідок господарської діяльності боржника в 2019р. суттєво знизився з 16970 тис. грн. до 3678 тис. грн., що стало можливим саме внаслідок дій керівника боржника - ОСОБА_1 .

Також, матеріали справи свідчать, що керівник боржника - Зорін Д.В. 06.03.2020р. від імені боржника направив ТОВ "Донукрінвест" претензію (вимогу) №05/03-7 від 05.03.2020р. про сплату заборгованості по договору поворотної фінансової допомоги №21/03-2 від 21.03.2016р. та договору переведення боргу №17/03-01ПД від 17.03.2017р. в сумі 40000000,00 грн. Вказана претензія (вимога) була направлена на адресу ТОВ "Донукрінвест" цінним листом з описом вкладення №0104228902217, накладна за цим номером від 06.03.2020р., фіскальний чек №0075068 0068348 від 06.03.2020р. Зазначена претензія (вимога) також була вручена директору ТОВ "Донукрінвест" Коміссарюк В.О. 06.03.2020р. особисто.

13 та 16 березня 2020р. від ТОВ "Донукрінвест" на виконання претензії (вимоги) на поточний банківський рахунок боржника надійшли грошові кошти у загальній сумі 40000000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" за період з 13.03.2020р. по 17.03.2020р. (АТ "Мегабанк"). Вказані грошові кошти були сплачені в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням №60654835 про стягнення з ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" на користь ТОВ "ФК "Інтерлізинг" суми 143801920,55 грн.

У червні 2020р. керівник боржника Зорін Д.В. від імені боржника звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ПрАТ "СК "Гранд-Поліс" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ71 від 25.05.2018р. на загальну суму 85904100,31 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2020р. у справі №910/9227/20 боржнику було відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 735700,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2020р. у справі №910/9227/20 повернуто позовну заяву з доданими до неї документами боржнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2020р. у справі №910/9227/20 апеляційна скарга ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" залишена без задоволення, а ухвала Господарського суду м. Києва від 14.07.2020р. - без змін.

У червні 2020р. керівник боржника Зорін Д.В. також звернувся від імені боржника до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "СК "Актив-Гарант" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ39 від 07.12.2017р. на загальну суму 361180901,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.06.2020р. у справі №906/730/20 боржнику було відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 735700,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.07.2020р. у справі №906/730/20 повернуто боржнику позовну заяву з доданими до неї документами.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. у справі №906/730/20 апеляційна скарга ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" залишена без задоволення, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 15.07.2020р. - без змін.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що керівник боржника - Зорін Д.В. не маючи відповідних грошових коштів для сплати судового збору намагався стягнути в судовому порядку суми значних боргів перед ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" з його боржників - ПрАТ "СК "Гранд-Поліс" та ТОВ "СК "Актив-Гарант", загальна сума яких у випадку сплати на користь банкрута повністю могла б призвести до погашення заборгованості перед ТОВ "ФК "Інтерлізинг" та ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" в рамках виконавчих проваджень №60654835 та №61468868, що в свою чергу мало сприяти відновленню платоспроможності боржника.

Крім того, керівник боржника - Зорін Д.В. у процедурі розпорядження майном боржника у даній справі про банкрутство продовжував вчиняти дії, направлені на відновлення платоспроможності боржника шляхом направлення відповідних претензій (вимог) про сплату заборгованості з боржників банкрута.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність надання правового аналізу викладених ліквідатором обставин та дій Зоріна Д.В. з продажу цінних паперів, слід врахувати наступне.

Матеріали справи не містять доказів порушення вимог законодавства, пов`язаних із придбанням боржником іменних інвестиційних сертифікатів та простих іменних акцій, які обліковуються на балансі та вказані в Акті інвентаризації, складеному ліквідатором.

Відповідно до Акту №2 від 22.09.2021р. ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" при інвентаризації грошових документів, бланків документів суворої звітності встановлено інвестиційні сертифікати іменні ПВІФ "Євро 2012" номінальною вартістю 92860000,00 грн. у кількості 9286 штук; акції іменні прості ПАТ "Енергія Девелопмент" номінальною вартістю 64938000,00 грн. у кількості 259732000 штук (а.с.176 т.4).

Разом із тим ліквідатор вважає, що ці активи не підлягають включенню до ліквідаційної маси з огляду на наявність рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №763 від 17.10.2017р. заборонено здійснювати облікові операції щодо цінних паперів - акцій іменних простих ПАТ "Енергія Девелопмент" (ЄДРПОУ 33325237), які є в розповсюдженні боржника у кількості 259732000,0 шт., номінальною вартістю 64938000,00 грн.

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №897 від 14.12.2017р. заборонено здійснювати облікові операції щодо цінних паперів - інвестиційних сертифікатів іменних ПВІФ "Євро 2012" (ЄДРПОУ), які є в розповсюдженні боржника у кількості 9286,0 шт., номінальною вартістю 92860000,00 грн.

Проте, заборона здійснювати облікові операції щодо цінних паперів не надає підстав для виключення цих активів з ліквідаційної маси та їх подальшого продажу відповідно до вимог чинного законодавства України.

З огляду на наведене, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо підтвердження вини керівника ОСОБА_1 , яка призвела до недостатності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, ліквідатором не доведено причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями, розпорядженнями чи наказами директора Зоріна Д.В. та неплатоспроможністю боржника і недостатністю у нього майна для задоволення вимог його кредиторів. В зв`язку з чим, ліквідатором не доведено об`єктивну сторону правопорушення в межах справи про банкрутство.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліквідатором не доведено вчинення суб`єктом відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняття суб`єктом відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях.

Таким чином, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника боржника - ОСОБА_1 .

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не отримали підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять порушення судом норм матеріального і процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення в оскаржуваній частині.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності із нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення були дотримані.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених у п. 3.3 даної постанови, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2022р. у справі №908/1927/21 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" арбітражного керуючого Шевцова Є.В. з покладення відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника - ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.11.2022р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяЮ.Б. Парусніков

СуддяТ.А. Верхогляд