Рішення

від 07.11.2022 по справі 908/1773/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/58/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 Справа № 908/1773/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:

за позовом комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №4» (69106, місто Запоріжжя, вул. Оптимістична, буд. 1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18)

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №4» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення заборгованості у розмірі 339.512,01 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання медичних послуг з проведення періодичного медичного огляду працівників певних категорій №254 від 14.06.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 15.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1773/22, присвоєно справі номер провадження 28/58/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 17.10.2022.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

29.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до якої позивач, з урахування часткової оплати відповідачем наданих послуг, просив суд стягнути заборгованість у розмірі 239.512,01 грн. Також просив повернути з Державного бюджету надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1500,00 грн. До заяви доданий Акт звірки взаєморозрахунків підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану заяву про зменшення позовних вимог, господарський суд оцінює її, виходячи зі змісту такої заяви, а також - змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оцінюючи доводи на надані позивачем докази, суд задовольняє заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» заборгованості за надані послуги в рамках договору №254 від 14.06.2021 у розмірі 239.512,01 грн.

10.10.2022 (в установлений судом строк) від відповідача надійшов відзив на позов №25-16/709 від 06.10.2022, відповідно до якого відповідач зазначив про часткове добровільне виконання ним зобов`язань щодо оплати наданих послуг в рамках договору №254 від 14.06.2021 у розмірі 250.000,00 грн.

17.10.2022 до суду надійшла відповідь на відзив (засобами поштового зв`язку та на електрону пошту суду) комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №4», в якому позивач наголосив про наявність заборгованості в розмірі 239.512,01 грн. Просив суд стягнути з відповідача зазначену суму боргу.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 07.11.2022.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (замовник, відповідач у справі) та комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №4» (виконавець, позивач у справі) 14.06.2021 уклали договір №254 про надання медичних послуг з проведення періодичного медичного огляду працівників певних категорій (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язується надати послуги з проведення періодичного медичного огляду працівників замовника, а замовник прийняти і оплатити такі послуги, код ДК 021:2015 85140000-3.

Загальна вартість цього договору становить 537.311,37 грн без ПДВ (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплаті за цим договором підлягають фактично надані послуги, на підставі Акта здавання прийняття наданих послуг та переліку працівників, котрим були надані медичні послуги у звітній період, який надається до 05 числа наступного за звітним місяцем.

Замовник сплачує послуги щомісячно протягом 15 календарних днів з моменту підписання Акту здавання-приймання наданих послуг сторонами на підставі платіжного рахунку у розмірі визначеному в Акті здавання-приймання наданих послуг. Оплата перераховується у безготівковому порядку на рахунок виконавця (п.4.4.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати рахунки.

Як свідчать матеріали справи позивач надав відповідачу послуги обов`язкові профілактичні медичні огляди працівників замовника на загальну суму 489.512,01 грн, про що свідчать підписані обома сторонами Акти про надання послуг №1 від 31.08.2021 на суму 262.445,79 грн та №2 від 20.10.2021 на суму 227.066,22 грн.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим заборгованість склала 239.512,01 грн.

Факт наявності заборгованості в зазначеному розмірі підтверджується актом звірки взаєморозрахунків №2 від 01.09.2022.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором №254 від 14.06.2021 щодо оплати наданих послуг з проведення періодичного медичного огляду працівників певних категорій стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже зазначалося судом вище, умовами п.п. 4.2-4.4.1 договору сторонами узгоджений порядок та строки оплати.

Суду надані належні та допустимі докази виконання позивачем послуг в рамках договору №254 від 14.06.2019 та прийняття відповідачем цих послуг без будь-яких претензій.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 239.512,01грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати розмірі 3592,68 грн покладаються на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи задоволення судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, приймаючи до уваги наведені вище норми права, суд вважає за правомірне повернути комунальному некомерційному підприємству «Міська лікарня №4» з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1500,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №4» до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення 239.512,01 грн задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 38983006) на користь комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №4» (69106, місто Запоріжжя, вул. Оптимістична, буд. 1, ідентифікаційний код 05498660) 239.512,01 грн (двісті тридцять дев`ять тисяч п`ятсот дванадцять грн. 01 коп) основного боргу, 3592,68 грн (три тисячі п`ятсот дев`яносто дві грн 68 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути комунальному некомерційному підприємству «Міська лікарня №4» (69106, місто Запоріжжя, вул. Оптимістична, буд. 1, ідентифікаційний код 05498660) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір, сплачений на підставі платіжного доручення №1348 від 07.09.2022, в сумі 1.500,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 листопада 2022 року.

Суддя О.В. Федорова