Рішення

від 07.11.2022 по справі 910/7402/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2022Справа №910/7402/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе згідно договору купівлі-продажу електричної енергії №849/01 від 22.10.2019 грошові зобов`язання з оплати відпущеної електричної енергії, у зв`язку з чим у нього виник борг у розмірі 6 330 035,71 грн. Стягнення відповідного боргу, а також нарахованих на нього 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, було предметом розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/19626/20, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення від 29.06.2021 про часткове задоволення позову. В подальшому такий борг було повністю погашено відповідачем 12.11.2021. Відтак, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 248 442,69 грн. та 3% річних у розмірі 117 062,31 грн., нарахованих за період з 01.04.2021 (з дати, яка не ввійшла до періоду обрахунку таких сум в межах позову у справі №910/19626/20) по 11.11.2021 (до дати фактично погашення заборгованості).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7402/22; визнано її малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

31.08.2022 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу (на електронну пошту представника позивача, вказану у позовній заяві), в якому відповідач зазначає, що позивачем не доведено порушення Державним підприємством "Гарантований покупець" строку виконання зобов`язань щодо оплати електроенергії у спірний період, а відтак відсутні підстави вважати, що наданий розрахунок штрафних санкцій є обґрунтованим. Також відповідач звертає увагу суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" було здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних без врахування дат оплати. Крім того, відповідач зазначає, що джерелом надходження коштів для продавців електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг відповідача, однак вказаною компанією не було здійснено розрахунків в повному обсязі, що і перешкоджає здійсненню розрахунків з виробником електроенергії.

Разом із відзивом Державним підприємством "Гарантований покупець" було подано письмові пояснення щодо направлення примірника відзиву позивачу та клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/7402/22 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" строк на подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

До відзиву відповідачем було долучено докази направлення 31.08.2022 примірника відзиву представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" на електронну адресу, вказану ним у позовній заяві.

Зважаючи на місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" на тимчасово окупованій території (м. Херсон) та на відсутність поштового зв`язку із позивачем, суд вважає, що направлення Державним підприємством "Гарантований покупець" примірника відзиву на вказану уповноваженим представником позивача у вступній частині позовної заяви електронну пошту є належним доказом направлення примірника відзиву Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар".

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" мало право подати до суду відповідь на відзив у строк до 05.09.2022 включно, однак таким своїм правом не скористалось.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

22.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" (продавець за "зеленим" тарифом) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії №849/01 (надалі - Договір), за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 31.03.2020 №982/01/20 до Договору):

- продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (пункт 1.1 Договору);

- купівля-продаж електричної енергії за Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2 Договору);

- продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3 Договору);

- продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором (НКРЕКП), у національній валюті України (пункт 2.4 Договору);

- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 Договору);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору);

- оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3 Договору);

- продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 Договору (пункт 4.1 Договору);

- гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку (пункт 4.5 Договору);

- гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами; гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати; з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати; сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом (пункт 4.6 Договору).

Згідно з пунктом 10.4 Порядку (зі змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором (НКРЕКП) розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 681 846,11 грн. задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" 6 330 035,71 грн. основного боргу, 139 004,14 грн. 3% річних, 358 159,31 грн. втрат від інфляції, 381 085,29 грн. пені, 443 102,50 грн. штрафу та 114 770,80 грн. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №910/19626/20 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задоволено частково. Клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 в частині стягнення основного боргу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження. В частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 викладено у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" 139 004,14 грн. 3% річних; 358 159,31 грн. втрат від інфляції; 190 542,65 грн. пені; 221 551,25 грн. штрафу та 13 638,86 грн. судового збору.". В іншій частині про відмову у задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/19626/20 залишено без змін.

Так, в межах справи №910/19626/20 судами було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" та Державним підприємством "Гарантований покупець" було підписано акти купівлі-продажу електроенергії: за березень 2020 року від 31.03.2020 на загальну суму 1 057 617,46 грн. з ПДВ; за квітень 2020 року від 30.04.2020 на загальну суму 1 662 804,95 грн. з ПДВ; за травень 2020 року від 31.05.2020 на загальну суму 1 389 616,86 грн. з ПДВ; за червень 2020 року від 30.06.2020 на загальну суму 1 415 812,75 грн. з ПДВ та за липень 2020 року від 31.07.2020 на загальну суму 1 554 315,78 грн. з ПДВ.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) постановами від 29.04.2020 №902, від 27.05.2020 №995, від 24.06.2020 №1211, від 22.07.2020 №1435 та від 19.08.2020 №1600 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу у березні-липні 2020 року.

Згідно з наведеними постановами НКРЕКП розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець": у березні 2020 року становить 2 568 247 721,39 грн. (без ПДВ), у квітні 2020 року - 4 944 046 105,48 грн. (без ПДВ)., у травні 2020 року - 4 337 390 779,22 грн. (без ПДВ)., у червні 2020 року - 4 246 519 382,97 грн. (без ПДВ), у липні 2020 року - 4 634 530 383,78 грн. (без ПДВ).

Державне підприємство "Гарантований покупець" здійснило оплату придбаної у позивача електричної енергії за вказані періоди не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" у загальній сумі 6 330 035,71 грн., а саме: 563 958,88 грн. за березень 2020 року; 1 585 341,75 грн. за квітень 2020 року; 1 321 000,43 грн. за травень 2020 року; 1 357 787,38 грн. за червень 2020 року та 1 501 947,27 грн. за липень 2020 року.

Так, ухвалюючи постанову від 29.06.2021 у справі №910/19626/20, Північний апеляційний господарський суд виходив з того, що Державним підприємством "Гарантований покупець" було прострочено виконання своїх зобов`язань з оплати придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" з березня по липень 2020 року електричної енергії, що слугувало підставою для стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

При цьому, Північним апеляційним господарським судом встановлено, що після відкриття провадження у справі №910/19626/20 відповідачем сплачено грошові кошти за електроенергію за березень-липень 2020 року згідно платіжних доручень від 12.11.2021 №177126 на суму 1 585 341,75 грн., №186753 на суму 1 321 000,43 грн., №178153 на суму 1 357 787,38 грн., №177092 на суму 563 958,88 грн., №178879 на суму 1 501 947,27 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті придбаної у березні-липні 2020 року згідно Договору електроенергії, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" вказує на наявність підстав для стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" нарахованих за період з 01.04.2021 (з дати, яка не ввійшла до періоду обрахунку таких сум в межах позову у справі №910/19626/20) по 11.11.2021 (до дати, що передувала даті фактичного погашення боргу) інфляційних втрат у розмірі 248 442,69 грн. та 3% річних у розмірі 117 062,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №910/19626/20 встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання з оплати придбаної у березні-липні 2020 року електричної енергії, у зв`язку з чим є правомірним нарахування до 31.03.2021 (визначена позивачем в межах справи №910/19626/20 кінцева дата для нарахування) 3% річних, інфляційних втрат та пені на суму боргу у розмірі 6 330 035,71 грн.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №910/19626/20 набрали законної сили, а відтак встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором зі сплати коштів за куплену у березні-липні 2020 року електроенергію; загальної вартості купленої у березні-липні 2020 року електроенергії; дати та суми, сплаченої покупцем в рахунок оплати придбаної у березні-липні 2020 року електроенергії), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішень у справі №910/19626/20, що є недопустимим як в силу законодавства як міжнародного, так і національного.

Отже, судовими рішеннями в межах справи №910/19626/20 встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов`язку зі сплати позивачу коштів у розмірі 6 330 035,71 грн. та ним було погашено дану суму боргу лише 12.11.2021, у зв`язку з чим стягнуто з відповідача, зокрема, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані до 31.03.2021.

У даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу у розмірі 6 330 035,71 грн. за період з 01.04.2021 по 11.11.2021.

Як встановлено остаточними судовими рішеннями по справі №910/19626/20 відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 248 442,69 грн. та 3% річних у розмірі 117 062,31 грн., нараховані за період з 01.04.2021 по 11.11.2021.

Суд вважає, що позивачем визначено правомірний період для нарахування інфляційних втрат та 3% річних із врахуванням дати, в яку відповідачем було фактично погашено вказаний борг, що спростовує доводи Державного підприємства "Гарантований покупець" про зворотне.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних у розмірі 117 062,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 248 442,69 грн.

Суд не вбачає можливості пояснити яким чином позивачем було розраховано 3% річних на 0,01 грн. більше ніж за розрахунками суду, зважаючи на те, що період нарахування і сума боргу у розрахунках суду та позивача збігаються.

В свою чергу, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1,00 грн., яке мотивоване неспіврозмірністю та/або відсутністю збитків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар"; відсутністю доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; скрутним фінансовим станом боржника; значною кількістю фінансових зобов`язань боржника перед третіми особами; систематичним нездійсненням НЕК "Укренерго" оплат Державному підприємству "Гарантований покупець" та вжиттям останнім заходів для виконання зобов`язань перед позивачем за первісним позовом; неприбутковістю діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість у даній справі нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" 3% річних, стягнення яких є правомірним, не перевищує 2% від суми боргу, а відтак обставини справи №910/5725/21 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних у розмірі 117 062,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 248 442,69 грн.

Аналогічна правовий висновок щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та не є завищеною на відміну від ставки річних у справі №902/417/18 (до 40% та 96%), на яку Державне підприємство "Гарантований покупець" посилалось у відповідній заяві про зменшення неустойки, викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/9911/21 та від 26.01.2022 у справі №910/4094/21.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" підлягають частковому задоволенню, а з Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає стягненню 3% річних у розмірі 117 062,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 248 442,69 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" (73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 18; ідентифікаційний код 41844384) 3% річних у розмірі 117 062 (сто сімнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 248 442 (двісті сорок вісім тисяч чотириста сорок дві) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 5 482 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 57 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 07.11.2022.

Суддя Р.В. Бойко