Постанова

від 02.05.2023 по справі 910/7402/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р. Справа№ 910/7402/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 02.05.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.11.2022

у справі № 910/7402/22 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе згідно договору купівлі-продажу електричної енергії №849/01 від 22.10.2019 грошові зобов`язання з оплати відпущеної електричної енергії, у зв`язку з чим у нього виник борг у розмірі 6 330 035,71 грн. Стягнення відповідного боргу, а також нарахованих на нього 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, було предметом розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/19626/20, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення від 29.06.2021 про часткове задоволення позову. В подальшому такий борг було повністю погашено відповідачем 12.11.2021. Відтак, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 248442,69 грн та 3% річних у розмірі 117 062,31 грн, нарахованих за період з 01.04.2021 (з дати, яка не ввійшла до періоду обрахунку таких сум в межах позову у справі №910/19626/20) по 11.11.2021 (до дати фактично погашення заборгованості).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/7402/22 позовні вимоги задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" 3 % річних у розмірі 117062,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 248442,69 грн та судовий збір у розмірі 5482,57 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судовими рішеннями в межах справи №910/19626/20 встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов`язку зі сплати позивачу коштів у розмірі 6 330 035,71 грн та ним було погашено дану суму боргу лише 12.11.2021, у зв`язку з чим стягнуто з відповідача, зокрема, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані до 31.03.2021. При цьому суд дійшов до висновку, що позивачем у даній справі визначено правомірний період для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2021 (з дати, яка не ввійшла до періоду обрахунку таких сум в межах позову у справі №910/19626/20) по 11.11.2021 (до дати фактично погашення заборгованості), водночас, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення нарахувань, задовольнив позовні вимоги частково.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1,00 грн, оскільки положеннями статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним дотриманням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст.525, 526, 614 ЦК України, ст. ст.174, 193, 196 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та процесуального права - ст.ст.2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, §§ 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті ГПК України.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено дати отримання позивачем актів купівлі-продажу спірного періоду, тоді як матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання Гарантованим покупцем цих актів купівлі-продажу.

Отже, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірному періоді, та відповідно дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів.

Скаржник також наголошує, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на НЕК "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Одночасно змістом зазначених послуг є забезпечення виконання наведених спеціальних обов`язків НЕК «Украенерго» та Гарантованим покупцем. Разом з тим, як вказує скаржник, забезпечити повну оплату електричної енергії відповідно до пункту 10.4. Порядку Гарантований покупець може лише у разі виконання НЕК «Укренерго» зазначених спеціальних обов`язків, тоді як матеріалами справи підтверджується, що вказаних спеціальних зобов`язань у спірний період НЕК «Укренерго» не виконало.

В той же час, суд першої інстанції не врахував тих обставин, що договір укладений Гарантованим покупцем не на підставі його вільного волевиявлення, а саме на виконання покладених спеціальних обов`язків згідно з Законом, Порядком. Така діяльність Гарантованого покупця не може розглядатися як підприємництво, тобто діяльністю, що здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик з метою отримання прибутку (ст.ст.42 - 44 ГК України).

Крім того, апелянт вказує про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 614 Цивільного кодексу та звільнення Гарантованого покупця від відповідальності, оскільки як відповідачем зазначалось вище, діяльність Гарантованого покупця не може розглядатися як підприємництво, а обсяг виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробниками за «зеленим» тарифом ставиться Законом та Порядком в залежність від виконання спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго». Водночас, за доводами скаржника вказаних спеціальних зобов`язань у спірний період НЕК «Укренерго» не виконало.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник позивача у судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення судової кореспонденції на електронну адресу ТОВ «Фабрика Солар».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 22.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" (продавець за "зеленим" тарифом) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №849/01 (надалі - договір), за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 31.03.2020 №982/01/20 до дговору):

- продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (пункт 1.1 Договору);

- купівля-продаж електричної енергії за Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2 Договору);

- продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3 Договору);

- продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором (НКРЕКП), у національній валюті України (пункт 2.4 Договору);

- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 Договору);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору);

- оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3 Договору);

- продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 Договору (пункт 4.1 Договору);

- гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку (пункт 4.5 Договору);

- гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами; гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати; з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати; сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом (пункт 4.6 Договору).

Згідно з пунктом 10.4 Порядку (зі змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2802) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором (НКРЕКП) розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 681 846,11 грн. задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" 6 330 035,71 грн. основного боргу, 139 004,14 грн. 3% річних, 358 159,31 грн. втрат від інфляції, 381 085,29 грн. пені, 443 102,50 грн. штрафу та 114 770,80 грн. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №910/19626/20 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задоволено частково. Клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 в частині стягнення основного боргу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження. В частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/19626/20 викладено у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" 139 004,14 грн. 3% річних; 358 159,31 грн. втрат від інфляції; 190 542,65 грн. пені; 221 551,25 грн. штрафу та 13 638,86 грн. судового збору.". В іншій частині про відмову у задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/19626/20 залишено без змін.

Так, в межах справи №910/19626/20 судами було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" та Державним підприємством "Гарантований покупець" було підписано акти купівлі-продажу електроенергії: за березень 2020 року від 31.03.2020 на загальну суму 1 057 617,46 грн. з ПДВ; за квітень 2020 року від 30.04.2020 на загальну суму 1 662 804,95 грн. з ПДВ; за травень 2020 року від 31.05.2020 на загальну суму 1 389 616,86 грн. з ПДВ; за червень 2020 року від 30.06.2020 на загальну суму 1 415 812,75 грн. з ПДВ та за липень 2020 року від 31.07.2020 на загальну суму 1 554 315,78 грн. з ПДВ.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) постановами від 29.04.2020 №902, від 27.05.2020 №995, від 24.06.2020 №1211, від 22.07.2020 №1435 та від 19.08.2020 №1600 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу у березні-липні 2020 року.

Згідно з наведеними постановами НКРЕКП розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець": у березні 2020 року становить 2 568 247 721,39 грн. (без ПДВ), у квітні 2020 року - 4 944 046 105,48 грн. (без ПДВ)., у травні 2020 року - 4 337 390 779,22 грн. (без ПДВ)., у червні 2020 року - 4 246 519 382,97 грн. (без ПДВ), у липні 2020 року - 4 634 530 383,78 грн. (без ПДВ).

Державне підприємство "Гарантований покупець" здійснило оплату придбаної у позивача електричної енергії за вказані періоди не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" у загальній сумі 6 330 035,71 грн., а саме: 563 958,88 грн. за березень 2020 року; 1 585 341,75 грн. за квітень 2020 року; 1 321 000,43 грн. за травень 2020 року; 1 357 787,38 грн. за червень 2020 року та 1 501 947,27 грн. за липень 2020 року.

Так, ухвалюючи постанову від 29.06.2021 у справі №910/19626/20, Північний апеляційний господарський суд виходив з того, що Державним підприємством "Гарантований покупець" було прострочено виконання своїх зобов`язань з оплати придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" з березня по липень 2020 року електричної енергії, що слугувало підставою для стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

При цьому, Північним апеляційним господарським судом встановлено, що після відкриття провадження у справі №910/19626/20 відповідачем сплачено грошові кошти за електроенергію за березень-липень 2020 року згідно платіжних доручень від 12.11.2021 №177126 на суму 1 585 341,75 грн., №186753 на суму 1 321 000,43 грн., №178153 на суму 1 357 787,38 грн., №177092 на суму 563 958,88 грн., №178879 на суму 1 501 947,27 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті придбаної у березні-липні 2020 року згідно договору електроенергії, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" вказує на наявність підстав для стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" нарахованих за період з 01.04.2021 (з дати, яка не ввійшла до періоду обрахунку таких сум в межах позову у справі №910/19626/20) по 11.11.2021 (до дати, що передувала даті фактичного погашення боргу) інфляційних втрат у розмірі 248 442,69 грн та 3% річних у розмірі 117 062,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №910/19626/20 встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання з оплати придбаної у березні-липні 2020 року електричної енергії, у зв`язку з чим є правомірним нарахування до 31.03.2021 (визначена позивачем в межах справи №910/19626/20 кінцева дата для нарахування) 3% річних, інфляційних втрат та пені на суму боргу у розмірі 6 330 035,71 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №910/19626/20 набрали законної сили, а відтак встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором зі сплати коштів за куплену у березні-липні 2020 року електроенергію; загальної вартості купленої у березні-липні 2020 року електроенергії; дати та суми, сплаченої покупцем в рахунок оплати придбаної у березні-липні 2020 року електроенергії), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішень у справі №910/19626/20, що є недопустимим як в силу законодавства як міжнародного, так і національного.

Отже, судовими рішеннями в межах справи №910/19626/20 встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов`язку зі сплати позивачу коштів у розмірі 6 330 035,71 грн. та ним було погашено дану суму боргу лише 12.11.2021, у зв`язку з чим стягнуто з відповідача, зокрема, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані до 31.03.2021.

Враховуючи викладене є безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірному періоді, та відповідно дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів, а також на невиконання НЕК «Укренерго» своїх спеціальних зобов`язань перед Гарантованим покупцем, оскільки дані обставини були предметом дослідження при розгляді справи №910/19626/20, і в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню.

У даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу у розмірі 6 330 035,71 грн за період з 01.04.2021 по 11.11.2021.

Як встановлено остаточними судовими рішеннями по справі №910/19626/20 відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 248 442,69 грн та 3% річних у розмірі 117 062,31 грн, нараховані за період з 01.04.2021 по 11.11.2021.

Слід зазначити, що позивачем визначено правомірний період для нарахування інфляційних втрат та 3% річних із врахуванням дати, в яку відповідачем було фактично погашено вказаний борг, що спростовує доводи Державного підприємства "Гарантований покупець" про зворотне.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що правомірним є стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних у розмірі 117 062,30 грн та інфляційних втрат у розмірі 248 442,69 грн.

В свою чергу, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1,00 грн, яке мотивоване неспіврозмірністю та/або відсутністю збитків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар"; відсутністю доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; скрутним фінансовим станом боржника; значною кількістю фінансових зобов`язань боржника перед третіми особами; систематичним нездійсненням НЕК "Укренерго" оплат Державному підприємству "Гарантований покупець" та вжиттям останнім заходів для виконання зобов`язань перед позивачем за первісним позовом; неприбутковістю діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець".

Водночас, за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних, у даному випадку пі підлягає застосуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість у даній справі нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар" 3% річних, стягнення яких є правомірним, не перевищує 2% від суми боргу, а відтак обставини справи №910/5725/21 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних у розмірі 117 062,30 грн та інфляційних втрат у розмірі 248 442,69 грн.

Аналогічна правовий висновок щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) та не є завищеною на відміну від ставки річних у справі №902/417/18 (до 40% та 96%), на яку Державне підприємство "Гарантований покупець" посилалось у відповідній заяві про зменшення неустойки, викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/9911/21 та від 26.01.2022 у справі №910/4094/21.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на положення частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, відповідно до яких юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань.

Тож, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої у березні-липні 2020 року.

Суд зазначає, що відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні статті 614 Цивільного кодексу України.

Слід також зазначити, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", відтак останнє зобов`язане добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Солар".

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/7402/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/7402/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/7402/22 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7402/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 13.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська