Рішення

від 04.11.2022 по справі 910/7595/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2022Справа № 910/7595/22

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7595/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш трейд";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпостач енерго";

про стягнення 50 606,78 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш трейд" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпостач енерго" суму невиконаних зобов`язань згідно договору постачання природного газу № СГ02-91/21 від 17.11.2021 у розмірі 42 601,27 грн, суму нарахованих інфляційних у розмірі 2 470,86 грн, суму нарахованих трьох процентів річних у розмірі 434,18 грн та суму пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 5 100,47 грн.

Ухвалою суду від 18.08.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 7.

На вказану адресу судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.08.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

29.09.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2022, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку повернулося у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом п`ятим частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 18.08.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

17.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш трейд" (далі - позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпостач енерго" (далі-відповідач, постачальник) укладено договір постачання природного газу № СГ02-91/21 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживача, а споживач - прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Обсяг газу, який постачальник зобов`язується передати, а споживач прийняти та оплатити, зазначається в додаткових угодах до даного договору на кожен газовий місяць з щодобовим розподілом споживання протягом газового місяця. Зміни місячних обсягів газу встановлюються сторонами шляхом укладання відповідних додаткових угод до договору, зокрема, в порядку передбаченому пунктом 3.2. договору. Загальна вартість газу, який постачальник передає споживачу, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних в пункті 3.3. договору (пункти 1.3.-1.4. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна газу, з урахуванням вартості транспортування газу до точки виходу з газотранспортної системи, що передається до договору, визначається сторонами по кожному місяцю постачання окремими додатковими угодами, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.9. договору сторони погодили, що надлишкові кошти, які надійшли від споживача зараховуються як попередня оплата.

Пунктами 3.2.-3.3. договору передбачено, що кількість газу, що передається, визначається у відповідності з обсягами, зазначеними у додаткових угодах до даного договору. Передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому-передачі газу.

Підпунктом 4.4.2. договору передбачено, що споживач має право за умови відсутності простроченої заборгованості за цим договором перед постачальником та письмового попередження за 21 день, перейти на постачання газу до іншого постачальника та призупинити дію договору в частині постачання газу або достроково розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Відповідно до пункту 8.1 договору, цей договір складений у двох примірниках, набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до 31.12.2021 включно в частині постачання газу, а в іншій частині зобов`язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. При цьому договір являється дійсним за умови наявності відбитку печатки обох сторін на кожному аркуші договору. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свій намір розірвати та/або внести зміни до нього, даний договір вважається пролонгованим на аналогічних умовах з урахуванням всіх додатків до нього на кожен наступний рік.

Додатковою угодо № 1 від 25.11.2021 сторони погодили, що у грудні 2021 року обсяги передачі газу 1200 м3 на загальну суму 42 136,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив відповідачу за додатковою угодою № 1 від 25.11.2021 загальну суму 37 923,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №337 від 07.12.2021 на суму 12641,00 грн; № 350 від 21.12.2021 на суму 12641,00 грн; № 355 від 29.12.2021 на суму 12641,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № 118 від 31.12.2021 встановлено, що постачальником було передано, а споживачем прийнято за договором постачання природного газу № СГ02-91/21 від 17.11.2021 природний газ у кількості 0,99281 м3 на загальну суму 34 895,38 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Таким чином, споживачем було спожито меншу кількість за грудень 2021 природного газу, у зв`язку з чим виникла передплата в розмірі 3 027,62 грн.

Додатковою угодо № 1 від 24.12.2021 сторони погодили, що у січні 2022 року обсяги передачі газу 1200 м3 на загальну суму 65 596,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив відповідачу за додатковою угодою № 1 від 24.12.2021 загальну суму 65 596,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 710 від 10.01.2022.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № 20 від 31.01.2022 встановлено, що постачальником було передано, а споживачем прийнято за договором постачання природного газу № СГ02-91/21 від 17.11.2021 природний газ у кількості 0,99362 м3 на загальну суму 54 374,50 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Таким чином, споживачем було спожито меншу кількість за січень 2022 природного газу, у зв`язку з чим виникла передплата в розмірі 11 222,17 грн.

Додатковою угодою № 1 від 24.01.2022 сторони погодили, що у лютому 2022 року обсяги передачі газу 1000 м3 на загальну суму 54 663,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив відповідачу за додатковою угодою № 1 від 24.01.2022 загальну суму 54 665,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 734 від 31.01.2022 на суму 20 000,00 грн; №40 від 04.02.2022 на суму 34 665,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № 197 від 28.02.2022 встановлено, що постачальником було передано, а споживачем прийнято за договором постачання природного газу № СГ02-91/21 від 17.11.2021 природний газ у кількості 0,47981 м3 на загальну суму 26 313,52 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Отже, споживачем було спожито меншу кількість за лютий 2022 природного газу, у зв`язку з чим виникла передплата в розмірі 28 351,48 грн.

Таким чином, за розрахунком суду позивачем було надмірно перераховано кошти в розмірі 42 601,27 грн.

До матеріалів справи, позивачем надано лист № 13 від 28.02.2022, відповідно до якого останній звернувся до відповідача з проханням відкріплення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш трейд" від платформи, у зв`язку з переходом на іншого постачальника газу, однак доказів направлення такого листа до суду не надано.

25.03.2022 позивач звернувся з листом №25 до відповідача, в якому просив повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 42 601,27 грн, однак доказів надсилання такого листа до суду не надано.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.06.2021 направив відповідачу претензію № 37 від 24.06.2022 з вимогою сплатити грошові кошти у розмірі 42 601,27 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш трейд". Докази надсилання претензії долучено до матеріалів справи.

Відповіді на вказану претензію позивача матеріали справи не містять.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З поданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що позивач надмірно сплатив кошти у розмірі 42 601,27 грн.

Відповідач заявлені вимоги не заперечив, а тому при розгляді заявленого спору суд вважає за належне керуватися наявними у справі доказами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, договором не передбачено умови, порядок та терміни повернення попередньої оплати, а отже строк на таке повернення має розраховуватися з урахуванням положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а саме у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою. (п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим номером 43021 02804695, відповідач отримав претензію позивача 20.07.2022.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпостач енерго" отримало претензію позивача 20.07.2022, то суд приходить до висновку, що відповідач мав виконати своє зобов`язання в строк до 28.07.2022.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення сплачених грошових коштів станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 42 601,27 грн є обґрунтованими.

У зв`язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпостач енерго" на свою користь 2 470,86 грн інфляційних збитків, 434,18 грн 3 % річних та 5 100,47 грн пені, що разом становить 8 005,51 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що за порушення грошових зобов`язань (умов та строків розрахунків) згідно договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Суд встановив, що умовами договору передбачено стягнення пені виключно за порушення умов та строків розрахунків за поставлений природній газ та не передбачено строків та відповідальності за неповернення попередньої оплати, а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 5 100,47 грн.

Оскільки договором не передбачено терміни повернення попередньої оплати, а отже строк на таке повернення з урахуванням положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України настав у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Судом встановлено, що направлену позивачем претензію відповідач отримав 20.07.2022, а тому останній є таким, що прострочив своє зобов`язання щодо повернення грошових коштів з 28.07.2022.

Суд здійснивши розрахунок 3% річних, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, а саме з 28.07.2022 по 04.08.2022, встановив, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача грошова сума у розмірі 28,01 грн.

Інфляційні втрати позивач у своєму позові просив стягнути за період травень-червень 2022 року, а тому, оскільки, ним невірно визначений період нарахування, суд відмовляє у задоволенні стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правила доказування у господарському процесі визначені у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпостач енерго" (01029, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корпус 7, код ЄДРПОУ 44322584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш трейд" (43000, Волинська обл., Луцький район, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39808792) 42 601 (сорок дві тисячі шістсот одну) грн 27 коп. попередньої плати, 28 (двадцять вісім) грн 01 коп. та 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн 99 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко