Рішення

від 31.10.2022 по справі 130/1629/21

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/64/2022

130/1629/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника позивача прокурора Лук`янчука Д.О.,

представника третьої особи Соцького Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Енеро» про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки;

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі керівника Жмеринської окружної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року керівник Жмеринської окружної прокуратури Філімонов О.В., який діє в інтересах держави, звернувся до суду з цим позовом в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8456/15-18-СГ від 25.06.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9712 га, (кадастровий номер 0521055300:04:002:0463), що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства; витребувати у відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області цю земельну ділянку та стягнути судові витрати.

Стислий виклад позицій позивача за первісним позовом.

Підставами звернення до суду з первісним позовом стало те, що Жмеринською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області виявлено порушення вимог ЗК України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі - Головне управління) протягом 2018 року у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що наказом Головного управління № 2-8456/15-18-СГ від 25.06.2018 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою та надано із земель державної власності у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Браїлівської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства

На підставі цього наказу державним реєстратором Якушинецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області Бойком А.В. 11.09.2018 зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку.

В подальшому, 02.11.2018 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. посвідчено договір купівлі-продажу № 2851 земельної ділянки, кадастровий номер 0521055300:04:002:0463, укладеного між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що внесено відомості про вчинений правочин до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Прокурор вважає, що вказаний наказ Головного управління області від 25.06.2018 №2-8456/15-18-СГ підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на користь держави, оскільки ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку раніше вже отримав у приватну власність земельну ділянку площею 1,9747 га з кадастровим номером 0521686800:03:000:0400 для ведення особистого селянського господарства на території Радівської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Тобто протиправно отримав вдруге безоплатного земельну ділянку того ж виду використання.

Прокурор первісний позов підтримав, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди просив відмовити з підстав того, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди відповідачем, не доведено наявність жодного з елементів складу цивільно правової відповідальності, що відповідно до ст. 81 ЦПК України є його обов`язком. Прокурор також вважає, що відповідач ОСОБА_2 у разі задоволення цього позову, матиме можливість на відшкодування завданих збитків від продавця ОСОБА_1 .

У судому засіданні прокурор Лукянчук Д.О. первісний позов просив задовольнити, а у задоволенні зустрічного відмовити.

Стислий виклад заперечень відповідачів.

11.10.2021 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну від відповідача за первісним позовом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. За відсутності електронного цифрового підпису відправника, суд не приймає до уваги (т. 1 а.с. 67-69).

11.10.2022 на адресу суду від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 одночасно надійшли відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява до Держави Україна в особі керівника Жмеринської окружної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди (т. 1 а.с. 72-77). ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні первісного позову з підстав того, що в разі задоволення позову він буде позбавлений права власності на земельну ділянку без будь яких компенсаційних витрат від держави або ж від винних осіб. Крім того, держава не прийняла жодних мір, які б перешкодили незаконному набуттю ОСОБА_1 права на земельну ділянку, яку останній передав йому.

Також, з приведених вище підстав ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві до Держави Україна в особі керівника Жмеринської окружної прокуратури просив стягнути з відповідача відповідно до вимог ст.ст. 1173, 1174 ЦК України на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. у зв`язку з законністю набуття ним земельної ділянки та як насідок наявністю моральних страждань діями держави щодо відчуження належної йому на праві власності земельної ділянки, набутої законним шляхом.

Письмові пояснення третьої особи за зустрічним позовом.

25.11.2021 від представника третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області до суду надійшли письмові пояснення відповідно до яких - позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 в поданій до суду позовній заяві не доведено та не підтверджено заподіяння йому моральної шкоди.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судому засіданні просив відмовити у задоволенні зустрічного полову.

23.06.2021 ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

07.09.2021 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження.

11.10.2021 до суду надійшла зустрічна позовна ОСОБА_2 та відзив на первісний позов.

19.10.2021 від керівника Жмеринської окружної прокуратури надійшли відповіді на відзив.

20.10.2022 ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_2 до Держави Україна в особі керівника Жмеринської окружної прокуратури про стягнення моральної шкоди прийнято до спільного провадження з первісним позовом. Вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.11.2021.

09.11.2021 від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву.

31.01.2022 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду на 22.03.2022.

29.11.2021, 22.03.2022, 20.04.2022,26.05.2022, 04.07.2022 та 27.09.2022 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача за первісним позовом. В останнє розгляд справи відкладено на 31.10.2022.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 , повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. ОСОБА_2 надав заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи проводити у його відсутність, проте за участі його представника.

ОСОБА_5 , в чергове було надіслано на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав введеного на території України воєнного стану та його наслідків, в задоволенні якого ухвалою суду справи було відмовлено.

31.10.2022 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи відмовлено.

Відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання було надіслано повістку про виклик до суду. На адресу повернулись конверти із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи (а.с.70,104).

Представник третьої особи за первісним позовом ТОВ «Поділля Енерго», повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився без повідомлення причини.

Суд, за погодженням з сторонами, на підставі ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України провів розгляд справи у відсутність усіх учасників судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до клопотання ОСОБА_6 від 18.12.2017, адресованого начальнику Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, він просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області. Останній також повідомив, що правом безоплатної передачі у власність земельної ділянки по даному цільовому призначенню не скористався (т.1 а.с.110-112).

Наказом Головного управління від 23.02.2018 № 2-2455/15-18 СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності на території Браїлівської селищної ради (т.1 а.с.113).

Згідно даних Витягу з Державного земельного кадастру від 08.05.2018, земельна ділянка кадастровий номер 0521055300:04:002:0463 зареєстрована відділом у Жмеринському районі Головного управління 10.08.2018 (т.1 а.с.114-117).

Відповідно до клопотання ОСОБА_1 , адресованого начальнику Головного управління, він просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 19712 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Браїлівської селищної ради. Останній також повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному цільовому призначенню не скористався (т.1 а.с.118).

Наказом Головного управління №2-8456/15-18-СГ від 25.06.2018 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Браїлівської селищної ради та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9712 га з кадастровим номером 0521055300:04:002:0463 (т.1 а.с.30, 119).

Згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.06.2021 за ОСОБА_1 11.09.2018 було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521055300:04:002:0463, витяг надано на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (т.1 а.с.24-26).

02.11.2018 між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 0521055300:04:002:0463, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. (Т.1 а.с.31-34).

На підставі договору купівлі продажу нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 02.11.2018 внесено інформацію про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом від 18.06.2021 на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Земельна ділянка на підставі договору оренди передана в оренду ТОВ «Поділля Енерго» строком на 7 років (т.1 а.с.24-29).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №074643 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Калинівської районної державної адміністрації являється власником земельної ділянки, розташованої на території Радівської сільської ради, площею 1,9747 га (т.1 а.с.38-39), що також стверджується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка площею 1,9747 га, з кадастровим номером 052686800:03:000:0400 (Т.1 а.с.35-37).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Мотив суду. Норми права, які застосовані судом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересах.

Позов прокурора до суду спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, тобто оспорюються порушені права держави.

Згідно правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року в справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, згідно ч.1 ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ч.1 ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно положень ст.ст.4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Згідно ч.1 ст.83, ч.1 ст.84, ст.122 ЗК України земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до частин 3, 4 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном, (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

Отже, спірні правовідносини, пов`язані з вибуттям земельної ділянки із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес.

В цьому випадку із ОСОБА_1 , суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати власне право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вдруге по тому самому виду її цільового призначення, який свідомо порушуючи закон шляхом обману органу державної влади, набув право власності на неї та у подальшому відчужив її на користь ОСОБА_7 .

У той же час, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.2 ст.19 Конституції України).

На Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області покладено серед іншого функцію державного нагляду (контролю), моніторингу та охорони земель відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Суд визнає безпідставними заперечення представника Держгеокадастру про те, що даний орган державної влади не наділений функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру має здійснюватися з неухильним дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Отже, у даному випадку, ще на стадії погодження розробленого проекту землеустрою, яке здійснювалось Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, останнє повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, у тому числі положенням ч.4 ст.116, п."б" ч.1 ст.121 ЗК України, та лише в разі встановлення такої відповідності його погоджувати. Також суд визначає неаргументованим посилання представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області стосовно того, що оспорюваний наказ, як ненормативний правовий акт одноразового застосування не підлягає скасуванню за наслідком вичерпання своєї дії фактом його виконання, оскільки ці твердження вочевидь суперечать правовому висновку у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 в справі №6-2510цс15, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування саме у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право; у такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права та повинна пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України власник має право витребувати майно з незаконного володіння набувача, якщо майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому прокурором доцільно обрано спосіб захисту порушених прав, шляхом пред`явлення віндикаціного позову в цій частині вимог.

Згідно з практикою ЄСПЛ (до прикладу, рішення у справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" від 08.07.1986 року) одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-1376ц16.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-8456/15-18-СГ від 25.06.2018, площею 1,9712 га, з кадастровим номером 0521055300:04:002:0463 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, вже попередньо скористався таким своїм правом, набувши у власність на підставі рішення Радівської сільської ради від 05.07.2006 №289 земельну ділянку з кадастровим номером 0521686800:03:000:0400.

Сукупність наведених обставин визначає незаконність оспорюваного наказу Головного управління № №2-8456/15-18-СГ від 25.06.2018 про передачу безоплатно вдруге у власність, у межах норм, визначених ЗК України, відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки того ж виду використання. Відповідно спірна земельна ділянка кадастровим номером 0521055300:04:002:0463 незаконно вибула з державної власності з подальшим її відчуженням відповідачем ОСОБА_1 відповідачеві ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2018.

Укладений між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.11.2018 правочин щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 0521055300:04:002:0463 є нікчемним в силу вимог ст.228 ЦК України, оскільки він порушує публічний порядок, будучи спрямованим на незаконне заволодіння майном держави за відсутності відповідного права заздалегідь у продавця ОСОБА_1 . Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК) та закон не вимагає визнання його недійсності судом.

Таким чином, відповідачі не могли законно набути права приватної власності на вказану спірну земельну ділянку. Натомість вони набули такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади незаконного наказу та наступного укладення договору купівлі-продажу.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління № 2-8456/15-18-СГ від 25.06.2018, яким затверджено технічну документацію та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 1,9712 га, (кадастровий номер 0521055300:04:002:0463), що знаходиться на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області та підставність решти заявлених позовних вимог в частині витребування у добросовісного набувача ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на користь її належного власника - держави в особі Головного управління Держгеокастру у Вінницькій області, оскільки вказаний договір купівлі-продажу від 02.11.2018 окрім ознак його нікчемності має відплатний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14 ц висловила позицію про те, що особа із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, в якої він придбав цю ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, відповідно до якого витребування земельної ділянки на користь держави не свідчить про порушення принципу пропорційності у зв`язку з наявністю в покупця земельної ділянки права, передбаченого статтею 661 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, в якої він придбав спірну земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди суд приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, адже задоволення позовних вимог за первісним позовом виключає задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, які є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо дії заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 23.06.2021 заяву позивача про забезпечення позову по даній цивільній справі було задоволено та накладено арешт на земельну ділянку площею 1,9712 га з кадастровим номером 0521055300:04:002:0463, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати відносно неї реєстраційні дії щодо перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонено ОСОБА_2 відчужувати, змінювати цільове призначення земельної ділянки, площею 1,9712 га з кадастровим номером 0521055300:04:002:0463, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, здійснювати її перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонено земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 0521055300:04:002:0463, окрім внесення даних про її належність на праві власності державі.

Таким чином, суд роз`яснює, що у зв`язку із задоволенням позову заходи забезпечення позову по даній справі продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням первісного позову, на підставі ст.141,142 ЦПК України з відповідачів підлягає до стягнення на користь Прокуратури Вінницької області сплачена сума судового збору в розмірі 5675,00 грн.(т. 1 а.с.17,18).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8456/15-18-СГ від 25.06.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9712 га, (кадастровий номер 0521055300:04:002:0463), що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства;

Витребувати у відповідача ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку, площею 1,9712 га, (кадастровий номер 0521055300:04:002:0463), що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути судові витрати з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в розмірі 1891,67 грн, з ОСОБА_1 в розмірі 1891,67 грн., з ОСОБА_2 в розмірі 1891,67 грн. на користь Вінницької обласної прокуратури (реквізити: р/р UA568201720343110002000003988, ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, отримувач коштів Вінницька обласна прокуратура).

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Жмеринська окружна прокуратура (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Національна, 6а, ЄДРПОУ 02909909), Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ЄДРПОУ 39767547), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Енеро» місцезнаходження: 24400, Вінницька обл., м. Бершадь, вул. Першотравнева, 1, кім. 22, ЄДРПОУ 39337253), Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області місцезнаходження: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29, ЄДРПОУ 37979858.

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 03.11.2022