Рішення
від 03.11.2022 по справі 490/6296/20
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1034/2021 Справа № 490/6296/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2022року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді- Гуденко О.А.

за участі секретаря судових засідань Савенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компані «Грін Ко» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТА», третя особа на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку наслідків недійсності правочину,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 року ПАТ «Фідобанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку наслідків недійсності правочину.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до рішення НБУ від 20.05.2016 року №8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) прийнято рішення від 20.05.2016 року №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 по 19.06.2016 року включно, призначену уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Фідобанк», визначені статтями 37-39 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 року включно. У подальшому, Правлінням НБУ прийнято рішення від 18.07.2016 року №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду від 19.07.2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідацію ПАТ «Фідобанк» з 20.07.2016 по 19.07.2018 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» Коваленко Олександру Володимировичу строком з 20.07.2016 по 19.07.2018 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.07.2018 року №2732 продовжені строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» на два роки з 20.07.2018 по 19.07.2020 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.10.2019 року №2732 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» Білій Ірині Володимирівні. Під час процедури ліквідації банків ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» №71 від 26.11.2019 року було встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема станом на 21.04.2016 року на балансі перебував актив-право вимоги за договором кредиту на придбання нерухомого майна №292-в/41 від 17.05.2008 року в розмірі наявної заборгованості позичальника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось: іпотечний договір від 17.04.200 року, посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3005Іпотекодавець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , предмет іпотеки домоволодіння, загальною площею 159,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3007. 21.04.2016 року між банком, в особі представника Єкімука О.Л., що діяв на підставі довіреності від 19.11.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського МНО Падалка Р.О. за р. №8556 та ТОВ «ФК «АВІСТА» (код ЄДРПОУ 39288180) було укладено договір про відступлення право вимоги №21/04/2016-1 (далі Договір цесії).

За умовами договору цесії ПАТ «Фідобанк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ФК АВІСТА» належні банку права вимоги до позичальника за кредитним договором, за що ТОВ «ФК «АВІСТА» зобов`язалась сплатити Банку грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, в строки та порядку, визначені Договором цесії. Розмір заборгованості позичальника на момент відступлення прав вимоги склав 2724032,77 грн. гривневий еквівалент (за офіційним курсом НБУ 25,411365 грн./1 долар США) 107197,42 долари США (п. 2.6 Договору цісії). Договором цісії було обумовлено, що разом з правом вимогипо кредитному договору до Нового кредитора переходять права вимоги за всіма за всіма договорами забезпечення по кредитному договору (п.2.1. Договору цесії). Ціна договора склала 508227,30 грн. без ПДВ. Як свідчать дані ОДБ Банку на відповідні первинні документи, 21.04.2016 р. о 14.22 год. На рахунок банку № НОМЕР_2 з рахунку ТОВ «ФК «АВІСТА» № НОМЕР_3 надійшли кошти в сумі 508227,30 грн. з призначенням платежу «Сплата по договору про відступлення права вимоги №21/04/2016-1 від 21.04.2016 року без ПДВ». 22.03.2016 року сторони склали та підписали Акт приймання-передачі прав вимоги по договору цесії. Відповідно до руху коштів за 21.04.2016 року по рахунку ТОВ «ФК «АВІСТА» за№ НОМЕР_3 джерелом походження коштів ТОВ «ФК «АВІСТА» для оплати прав вимоги по Договору цесії були кошти, внесені фізичною особою ОСОБА_3 в сумі 533638,66 грн. з призначенням платежу: «Оплата прав вимоги до боржника ОСОБА_2 за КД№292-в/41 від 17.04.2008 р. згідно дог.відст.прав вимоги №21/04/2016-2 від 21.04.2016 р. пл-к: ОСОБА_3 ». За результатами перевірки встановлено, що відступлення належних Банку прав вимоги за Кредитним договором та укладення відповідного договору відступлення - Договору цесії було здійснено з явним наданням переваг окремого кредитору ТОВ «ФК «АВІСТА» та здійснено в супереч і на шкоду інтересів Банку». Існуючі ознаки та обставини вчинення Договору цесії вказують на те, що в результаті укладення зазаначеного правочину фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний викуп активів Банку з диконтом понад 80% відсотків (замість 2724032,77 грн гривневий еквівалент; 107197,42 доларів США було продано за 508227,30 грн.), що може свідчити про надання особі , яка проводила такий викуп, нічим не обумовлених переваг та здійснення Банком відмови від власних майнових вимог на суму, що становить різницю між розміром відступленого боргу (прав вимоги) та сумою отримання коштів, вчиненої попри наявність можливості отримати задоволення своїх вимог в більшому розмірі за рахунок наявних засобів забезпечення (іпотеки та коштів основного боржника). Тому, відмовою Банком від власних майнових вимог так-само можна вважати відмову банку від права вимоги по іпотечному договору вд 17.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3005. Встановлено, що поряд з наданням переваг та здійснення банком часткової відмови від власних майнових вимог, сам Договір цесії було вчинено з порушенням вимог законодавства та наявних обмежень у діяльності ПАТ «Фідобанк». Оскільки, при укладанні Договору цесії встановлених НБУ обмежень в діяльності ПАТ «Фідобанк» дотримано не було, адже оплата за відступлене права вимоги за умовами Договору цесії проводилась поза кореспондентського рахунку (п.4.2 Договору цесії), що свідчить про евідповідність укладенного з пов`язаною особою правочину вимогам законодаства України. Крім того, можливість продажу активів Банку на уовах дисконтування напряму та безпосередньо залежала від фінансових показників та дотримання Банком економічних нормативів. Натомість існуючий на момент укладання Договору цесії фінансовий стан Банку та рівень дотримання Банком економічних нормативів не надавали можливості проводити подібного роду операції. Після запровадження в Банку особливого режиму контролю в квітні 2015 року на підставі постанои Правління НБУ від 15.04.2015 року №260 «Про здійсненя діагностичного обстеження банків НБУ» було проведено діагностичне обстеження ПАТ «Фідобанк». За результатами обстеження постановоб Правління НБУ НБУ від 14.01.2016 р. №8/БТ затверджено необхідний обсяг докапіталізації ПАТ «Фідобанк» на рівні 4,15 млрд.грн. Також, на виконання вимог постанови Правління НБУ від 12.05.2015 р. №314 «Про заходи приведення банками обсягів октивних операцій з пов`язаними особами у відповідності до нормативних вимог» НБУ було визнано значний обсяг активних операцій з пов`язаними з ПАТ «Фідобанк» особами, який станом на 01.12.2015 р. становив 3,23 млрд. грн. або 516% від регулативного капіталу за встановленого нормативного значення не більше ніж 25%. За результатами аналізу дотримання ПАТ «Фідобанк» вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності станом на 11.02.2016 р. НБУ було встановлено порушення АТ «Фідобанк» вимог Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні,затвердженої постановою Правління НБУ від 28.01.2001 р. №368, а саме: норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) становив 8,33%, за встановленого нормативного значення не менше ніж 10%; норматив поточної ліквідності (Н5) становив 36,44% за встановленого нормативного значення не менше ніж 40%. За допущення вказаних порушень та неподання реалістичної Програми капіталізації/плану реструктиризації рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діялності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем №83 від 19.02.2016 р. до ПАТ «Фідобанк» були застосовані заходи впливу. В звьязку з допущенням ПАТ «Фідобанк» зменшення на 5% і більше відсотків значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) п`ять і більше разів протягом травня 2016 року рішенням Правління НБУ від 19.05.2016 р. №7/БТ «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії проблемних. Постановою Правління НБУ №8 від 20.05.2016 р. ПАТ «Фідобанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та Фондом запроваджено процедуру тимчасової адміністрації. Оскільки укладення Договору цесії передбачало продаж належних Банку прав вимоги на умовах дисконтування, застосування подібного способу відчуження активів при наявності потреби в докапіталізації призводило до ще більшого погіршення економічних та фінансових показників Банку, а також порушувалло баланс інтересів вкладників/кредиторів Банку та пов`язаних з банком осіб. Тому продаж активів Банку пов`язаній особі ТОВ «ФК «АВІСТА» з дисконтом понад 80% відсотків має розцінюватися як необгрунтована відмова Банком від власних майнових вимог та прийняття зобов`язань, в результаті яких виконання Банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково, на суму здійсненого дисконтування, стало неможливим. Таким чином, уклавши Договір цесії за вказаних вище обставин та на умовах ПАТ «Фідобанк»: фактично відмовився від власних майнових вимог на суму, що становить різницю між розміром відступленого боргу (прав вимоги) та сумою отриманих коштів; взяв на себе зобов`язання (щодо передачі майнових прав у власність ТОВ «ФК «АВІСТА»), внаслідок яких виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково, на суму, що становить різницю між розміром відступленого боргу та сумою отриманих кошт, стало неможливим; здійснив відчуження майна за цінами, нижчими на 20% ібільше відсотків від вартості майна та звичайної ціни; надав переваги окремому кредитору на придбання прав вимоги та укладення Договору цесії; уклав правочин з пов`язаною особою, який не відповідає вимогам законодавства України, що підпадає під критерії нікчемності, наведені в п.п. 1,2,3,7,8 ч. 3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон). В зв`язку із відповідністю вказаних правочинів критеріям нікчемності, зокрема: договору про відступлення прав вимоги №21/04/2016-1 від 21.04.2016 року критеріям нікчемності, наведеним в п.п. 1,2,3,7,8 ч. 3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; правочину щодо відмови/припинення наявних засобів забезпечення по іпотечному договору від 17.04.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3005 підпадає під критерії нікчемності п.п.1,2 ч. 3 ст. 38 Закону. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» 16.12.2019 року прийняте рішення №20, яким вирішено віднести вчинені правочини до категорії нікчемних та вважати їх нікчемними, застосувати до наведених правочинів наслідки недійсності, обумовлені п. 2ст. 216 ЦК України, повідомити про прийняте рішення сторін нікчемних правочинів, в т.ч. позичальника, поручителів/майнових поручителів. ПАТ «Фідобанк» направив на адресу Відповідачів повідомлення про нікчемність правочинів №1-4/2055-ЛК від 27.12.2019 року. Зважаючи на нікчемність укладених правочинів в силу норм ст.ст.202, 50, ч. ст. 215, 216, 599, 1049 Позивач вважає, що як належний кредитор вправі вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, адже нікчемність праовчинів не породжує нового кредитора всіх прав первісного кредитора. Станом на 17.09.2020 року Позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого сума заборгованості ОСОБА_2 , за договором кредиту на придбання нерухомого майна №292/в/41 від 17.04.2008 року становить 107197,42 доларів США, а також додатково нараховані платежі у вигляді процентів, неустойки, тощо. При цьому, в своєму позові ПАТ «Фідобанк» просив в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнути частину наявної основної заборгованості в сумі 140000 грн. за договором кредиту на придбання нерухомого майна №292-в/41 від 17.04.2008 року, що укладений між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_2 .

01.12.2020 року третя особа на стороні Позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осбі подало до суду пояснення, в яких вказав усі обставини викладені в позові та происли суд задовольнити позов в повному обсязі.

11.01.2021 року представник ТОВ "Фінансова компанія"Грін КО"подав до суду клопотання про заміну сторони правонаступника. В обґрунтування заяви зазначив, що 11.12.2020 року між ПАТ "Фідобанк" та ФОП ОСОБА_4 укладено було Договір про відступлення права вимоги № GL1N419171. 15.12.2020 року Відповідач був належним чином повідомлений про відступлення позивачем на користь ФОП ОСОБА_4 прав вимоги за Договором кредиту на придбання нерухомого майна № 292-в/41 від 17 квітня 2008 року. 16.12.2020 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Фінансова компанія "Грін Ко" укладено договір про відступлення права вимоги № 1521 згідно умов якого ФОП ОСОБА_4 відступив правонаступнику позивача право вимоги за 21 беззаставними кредитними договорами, в тому числі, було відступлено право вимоги , що виникла на підставі Договору кредиту на придбання нерухомого майна № 292-в/41 від 17 квітня 2008 року.

10.03.2021 року представником ТОВ «ФК «Грін Ко» до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог з огляду на наступне:як видно із Додатку № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 1521 від 16.12.2020 р. до позивача перейшло право вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 292-в/41 від 17.04.2008 р. в сумі 3009567,56 грн. Із первісно заявлених позовних вимог ПАТ «Фідобанк» в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину просив стягнути з ОСОБА_2 лише частину заборгованості за кредитним договором № 292-в/41 від 17.04.2008 р. в сумі 140000,00 грн. Розрахунком заборгованості ОСОБА_2 за договором № 292-в/41 від 17.04.2008 р. вбачається, що станом на 11.12.2020 р. заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору № 292-в/41 від 17.04.2008 р. становить 3009567,56 грн. Тобто ПАТ «Фідобанк» заявив позовні вимоги не в повному обсязі, а лише в частині суми боргу, а саме в розмірі 140000,00 грн. Як видно із вищевикладеного розмір заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № 292-в/41 від 17.04.2008 р. становить 3009567,56 грн.Отже, позивач вважає за необхідне заявити про збільшення розміру позовних вимог на суму 2869567,56 грн. (3009567,56 грн. 140000,00 грн. = 2869567,56 грн.). Позивач просив суд в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грін Ко» (код ЄДРПОУ 44042139) заборгованість в сумі 3009567 (три мільйони дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 56 коп. за договором кредиту на придбання нерухомого майна № 292-в/41 від 17.04.2008 року витрати по сплаті судового збору.

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2021 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог та в зв`язку з цим оголошено перерву в підготовочму судовому засіданні.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 20.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 28.01.2021 року Заяву представникаТОВ "Фінансова компанія"ГрінКО" про залучення до участі у справі правонаступника позивача було задоволено та залучено до участі у справі за позовом Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВІСТА", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, правонаступника позивача ПАТ "Фідобанк" - ТОВ "Фінансова компанія"Грін КО" (код ЄДРПОУ 44042139, місцезнаходження: 04119, м.Київ, вул.Зоологічна 4А, оф.139).

Ухвалою від 09.03.2021 року було клопотання представника позивача ТОВ "ФК "Грін Ко" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено; призначено судове засідання з розгляду цивільної справи за позовомТОВ "Фінансова компанія "Грін Ко"до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВІСТА", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на 18 травня 2021 року на 12-00 годину в режимі відеоконференції; доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції Бровський міськрайонний суд Київської області ( 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Грушевського 2).

Ухвалою від 07.06.2021 року було клопотання представника позивача ТОВ "ФК "Грін Ко" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено; призначено судове засідання з розгляду цивільної справи за позовомТОВ "Фінансова компанія "Грін Ко"до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВІСТА", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на 06.10.2021 року на 12-30 годину в режимі відеоконференції; доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції Бровський міськрайонний суд Київської області ( 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Грушевського 2).

Ухвалою суду від 12.01.2022 року було закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Грін Ко"до ОСОБА_5 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВІСТА", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; призначено справу до судового розгляду по суті; витребувано у позивача виписку по особовому рахунку позичальника ОСОБА_2 з зазначенням часу та призначення внесених платежів за кредитним договором № 292-в/41 від 17.04.2008 року та детальний розрахунок позовних вимог.

26.07.2021 року та 27.09.2021 року представник Позивача адвокат Тараненко Я.Ю. подав заяву про розгляд справи без участі позивача, позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в тому числі відповідно до вимог ч.11ст. 128 ЦПК України, відповідач відзив не надав.

03.11.2022 року було закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

У відповідності до вимог ст.2ст.210 ЦПК Українисуд вирішив справу на підставі наявних доказів з урахуванням розумного строку розгляду справи.

У зв`язку з неявкою позивача, відповідача ,їх представників та третіх осіб, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши надані докази,у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом втсановлено, що відповідно до рішення НБУ від 20.05.2016 року №8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) прийнято рішення від 20.05.2016 року №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 по 19.06.2016 року включно, призначену уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Фідобанк», визначені статтями 37-39 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 року включно.

У подальшому, Правлінням НБУ прийнято рішення від 18.07.2016 року №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду від 19.07.2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідацію ПАТ «Фідобанк» з 20.07.2016 по 19.07.2018 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» Коваленко Олександру Володимировичу строком з 20.07.2016 по 19.07.2018 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.07.2018 року №2732 продовжені строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» на два роки з 20.07.2018 по 19.07.2020 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.10.2019 року №2732 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» Білій Ірині Володимирівні.

Під час процедури ліквідації банків ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» №71 від 26.11.2019 року було встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема станом на 21.04.2016 року на балансі перебував актив-право вимоги за договором кредиту на придбання нерухомого майна №292-в/41 від 17.05.2008 року в розмірі наявної заборгованості позичальника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось: іпотечний договір від 17.04.200 року, посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3005Іпотекодавець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , предмет іпотеки домоволодіння, загальною площею 159,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3007. 21.04.2016 року між банком, в особі представника Єкімука О.Л., що діяв на підставі довіреності від 19.11.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського МНО Падалка Р.О. за р. №8556 та ТОВ «ФК «АВІСТА» (код ЄДРПОУ 39288180) було укладено договір про відступлення право вимоги №21/04/2016-1 (далі Договір цесії).

За умовами договору цесії ПАТ «Фідобанк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «ФК АВІСТА» належні банку права вимоги до позичальника за кредитним договором, за що ТОВ «ФК «АВІСТА» зобов`язалась сплатити Банку грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, в строки та порядку, визначені Договором цесії. Розмір заборгованості позичальника на момент відступлення прав вимоги склав 2724032,77 грн. гривневий еквівалент (за офіційним курсом НБУ 25,411365 грн./1 долар США) 107197,42 долари США (п. 2.6 Договору цісії). Договором цісії було обумовлено, що разом з правом вимогипо кредитному договору до Нового кредитора переходять права вимоги за всіма за всіма договорами забезпечення по кредитному договору (п.2.1. Договору цесії). Ціна договора склала 508227,30 грн. без ПДВ. Як свідчать дані ОДБ Банку на відповідні первинні документи, 21.04.2016 р. о 14.22 год. На рахунок банку № НОМЕР_2 з рахунку ТОВ «ФК «АВІСТА» № НОМЕР_3 надійшли кошти в сумі 508227,30 грн. з призначенням платежу «Сплата по договору про відступлення права вимоги №21/04/2016-1 від 21.04.2016 року без ПДВ». 22.03.2016 року сторони склали та підписали Акт приймання-передачі прав вимоги по договору цесії.

Відповідно до руху коштів за 21.04.2016 року по рахунку ТОВ «ФК «АВІСТА» за№ НОМЕР_3 джерелом походження коштів ТОВ «ФК «АВІСТА» для оплати прав вимоги по Договору цесії були кошти, внесені фізичною особою ОСОБА_3 в сумі 533638,66 грн. з призначенням платежу: «Оплата прав вимоги до боржника ОСОБА_2 за КД№292-в/41 від 17.04.2008 р. згідно дог.відст.прав вимоги №21/04/2016-2 від 21.04.2016 р. пл-к: ОСОБА_3 ». За результатами перевірки встановлено, що відступлення належних Банку прав вимоги за Кредитним договором та укладення відповідного договору відступлення - Договору цесії було здійснено з явним наданням переваг окремого кредитору ТОВ «ФК «АВІСТА» та здійснено в супереч і на шкоду інтересів Банку». Існуючі ознаки та обставини вчинення Договору цесії вказують на те, що в результаті укладення зазаначеного правочину фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний викуп активів Банку з диконтом понад 80% відсотків (замість 2724032,77 грн гривневий еквівалент; 107197,42 доларів США було продано за 508227,30 грн.), що може свідчити про надання особі, яка проводила такий викуп, нічим не обумовлених переваг та здійснення Банком відмови від власних майнових вимог на суму, що становить різницю між розміром відступленого боргу (прав вимоги) та сумою отримання коштів, вчиненої попри наявність можливості отримати задоволення своїх вимог в більшому розмірі за рахунок наявних засобів забезпечення (іпотеки та коштів основного боржника). Тому, відмовою Банком від власних майнових вимог так-само можна вважати відмову банку від права вимоги по іпотечному договору вд 17.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3005. Встановлено, що поряд з наданням переваг та здійснення банком часткової відмови від власних майнових вимог, сам Договір цесії було вчинено з порушенням вимог законодавства та наявних обмежень у діяльності ПАТ «Фідобанк». Оскільки, при укладанні Договору цесії встановлених НБУ обмежень в діяльності ПАТ «Фідобанк» дотримано не було, адже оплата за відступлене права вимоги за умовами Договору цесії проводилась поза кореспондентського рахунку (п.4.2 Договору цесії), що свідчить про евідповідність укладенного з пов`язаною особою правочину вимогам законодаства України. Крім того, можливість продажу активів Банку на уовах дисконтування напряму та безпосередньо залежала від фінансових показників та дотримання Банком економічних нормативів. Натомість існуючий на момент укладання Договору цесії фінансовий стан Банку та рівень дотримання Банком економічних нормативів не надавали можливості проводити подібного роду операції.

Після запровадження в Банку особливого режиму контролю в квітні 2015 року на підставі постанои Правління НБУ від 15.04.2015 року №260 «Про здійсненя діагностичного обстеження банків НБУ» було проведено діагностичне обстеження ПАТ «Фідобанк». За результатами обстеження постановоб Правління НБУ НБУ від 14.01.2016 р. №8/БТ затверджено необхідний обсяг докапіталізації ПАТ «Фідобанк» на рівні 4,15 млрд.грн. Також, на виконання вимог постанови Правління НБУ від 12.05.2015 р. №314 «Про заходи приведення банками обсягів октивних операцій з пов`язаними особами у відповідності до нормативних вимог» НБУ було визнано значний обсяг активних операцій з пов`язаними з ПАТ «Фідобанк» особами, який станом на 01.12.2015 р. становив 3,23 млрд. грн. або 516% від регулативного капіталу за встановленого нормативного значення не більше ніж 25%. За результатами аналізу дотримання ПАТ «Фідобанк» вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності станом на 11.02.2016 р. НБУ було встановлено порушення АТ «Фідобанк» вимог Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні,затвердженої постановою Правління НБУ від 28.01.2001 р. №368, а саме: норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) становив 8,33%, за встановленого нормативного значення не менше ніж 10%; норматив поточної ліквідності (Н5) становив 36,44% за встановленого нормативного значення не менше ніж 40%. За допущення вказаних порушень та неподання реалістичної Програми капіталізації/плану реструктиризації рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діялності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем №83 від 19.02.2016 р. до ПАТ «Фідобанк» були застосовані заходи впливу. В звьязку з допущенням ПАТ «Фідобанк» зменшення на 5% і більше відсотків значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) п`ять і більше разів протягом травня 2016 року рішенням Правління НБУ від 19.05.2016 р. №7/БТ «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії проблемних. Постановою Правління НБУ №8 від 20.05.2016 р. ПАТ «Фідобанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та Фондом запроваджено процедуру тимчасової адміністрації. Оскільки укладення Договору цесії передбачало продаж належних Банку прав вимоги на умовах дисконтування, застосування подібного способу відчуження активів при наявності потреби в докапіталізації призводило до ще більшого погіршення економічних та фінансових показників Банку, а також порушувалло баланс інтересів вкладників/кредиторів Банку та пов`язаних з банком осіб. Тому продаж активів Банку пов`язаній особі ТОВ «ФК «АВІСТА» з дисконтом понад 80% відсотків має розцінюватися як необгрунтована відмова Банком від власних майнових вимог та прийняття зобов`язань, в результаті яких виконання Банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково, на суму здійсненого дисконтування, стало неможливим. Таким чином, уклавши Договір цесії за вказаних вище обставин та на умовах ПАТ «Фідобанк»: фактично відмовився від власних майнових вимог на суму, що становить різницю між розміром відступленого боргу (прав вимоги) та сумою отриманих коштів; взяв на себе зобов`язання (щодо передачі майнових прав у власність ТОВ «ФК «АВІСТА»), внаслідок яких виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково, на суму, що становить різницю між розміром відступленого боргу та сумою отриманих кошт, стало неможливим; здійснив відчуження майна за цінами, нижчими на 20% ібільше відсотків від вартості майна та звичайної ціни; надав переваги окремому кредитору на придбання прав вимоги та укладення Договору цесії; уклав правочин з пов`язаною особою, який не відповідає вимогам законодавства України, що підпадає під критерії нікчемності, наведені в п.п. 1,2,3,7,8 ч. 3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон). В зв`язку із відповідністю вказаних правочинів критеріям нікчемності, зокрема: договору про відступлення прав вимоги №21/04/2016-1 від 21.04.2016 року критеріям нікчемності, наведеним в п.п. 1,2,3,7,8 ч. 3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; правочину щодо відмови/припинення наявних засобів забезпечення по іпотечному договору від 17.04.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ММНО Криницьким А.А. за р.№3005 підпадає під критерії нікчемності п.п.1,2 ч. 3 ст. 38 Закону.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» 16.12.2019 року прийняте рішення №20, яким вирішено віднести вчинені правочини до категорії нікчемних та вважати їх нікчемними, застосувати до наведених правочинів наслідки недійсності, обумовлені п. 2ст. 216 ЦК України, повідомити про прийняте рішення сторін нікчемних правочинів, в т.ч. позичальника, поручителів/майнових поручителів. ПАТ «Фідобанк» направив на адресу Відповідачів повідомлення про нікчемність правочинів №1-4/2055-ЛК від 27.12.2019 року.

Зважаючи на нікчемність укладених правочинів в силу норм ст.ст.202, 50, ч. ст. 215, 216, 599, 1049 Позивач має право як належний кредитор вправі вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, адже нікчемність праовчинів не породжує нового кредитора всіх прав первісного кредитора.

Станом на 17.09.2020 року Позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого сума заборгованості ОСОБА_2 , за договором кредиту на придбання нерухомого майна №292/в/41 від 17.04.2008 року становить 107197,42 доларів США.

11.12.2020 року між ПАТ "Фідобанк" та ФОП ОСОБА_4 укладено було Договір про відступлення права вимоги № GL1N419171.

15.12.2020 року Відповідач був належним чином повідомлений про відступлення позивачем на користь ФОП ОСОБА_4 прав вимоги за Договором кредиту на придбання нерухомого майна № 292-в/41 від 17 квітня 2008 року.

16.12.2020 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Фінансова компанія "Грін Ко" укладено договір про відступлення права вимоги № 1521 згідно умов якого ФОП ОСОБА_4 відступив правонаступнику позивача право вимоги за 21 беззаставними кредитними договорами, в тому числі, було відступлено право вимоги , що виникла на підставі Договору кредиту на придбання нерухомого майна № 292-в/41 від 17 квітня 2008 року.

Згідно з п. 4ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк та не надав суду жодних доказів на спростування обставин, зазначених позивачем.

Згідно ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 215 ЦК Українипроводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті219,220,224 ЦК Українитощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті222,223,225 ЦК Українитощо).

Відповідно до п.2постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"судам необхідно враховувати, що згідно із статтями4,10та203 ЦКзміст правочину не може суперечитиЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно доКонституції Українита ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановленихКонституцією Українита законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно доКонституції України(статті1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті15,16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другоїстатті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним «не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт і частини другоїстатті 16 ЦК України) або застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до частини першоїстатті 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідно до статей215та216 ЦКсуди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В ідповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов?язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавецьмає право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно дост. 1072 ЦК Українибанк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Згідно з п.22.9ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Пунктом 2.25 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоїпостановою Національного банку України №22 від 21.01.2004, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, встановлено, що платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Згідно зіст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відповідно до п.7.1ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки.

За п.п. 7.1.1, 7.1.2ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п.7.1.3ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

У відповідності до п.27.1ст. 27 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ здійснюється шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Національному банку України; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку. Внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з п.п. 30.1, 30.2ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Згідно з ч.1ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

У відповідності до ч.3ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

За ч 5ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цьогоЗакону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.1ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч.3ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

У відповідності до п.7 ч.3ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банкує нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За п.1 ч.4ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другійстатті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.