Постанова

від 07.11.2022 по справі 479/886/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.11.22

22-ц/812/651/22

Провадження № 22-ц/812/651/22

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 листопада 2022 року м. Миколаїв

справа № 479/886/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Стрілець К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішенняКривоозерського районногосуду Миколаївськоїобласті,ухваленого 30березня 2022року підголовуванням суддіРепушевської О.В.,в приміщенніцього жсуду,повне судоверішення складене11квітня 2022року,у цивільнійсправі

за позовом

ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Мазурівське» про скасування договорів оренди землі,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Фермерського господарства (далі ФГ «Мазурівське») про скасування договорів оренди землі.

Позивач зазначав, що на підставі державних актів серія RA № 546248 від 15 листопада 2005 року та серія RA № 546101 від 15 вересня 2005 року, він є власником земельних ділянок площею 3,04 га та 3,41 га, кадастрові номери яких 48239882600:01:62 та 4823982600:000:0249 відповідно, розташованих в межах території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Цільове призначення цих земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані земельні ділянки дісталися позивачу у спадок після смерті батьків.

Відповідач з 2006 року по 2021 рік за користування вказаними земельними ділянками платив позивачу орендну плату. Але при цьому договори оренди землі між ним та відповідачем укладені не були. Позивач пропонував відповідачу укласти нотаріально посвідчені договори оренди землі, однак відповідач ухилявся від вчинення такого правочину.

18 березня 2019 року вони з відповідачем в усній формі уклали договір на видачу ним довіреності з питань укладання договорів користування на вказані земельні ділянки та на отримання орендної плати.

Відповідач, згідно усної домовленості між ними, повинен був надати позивачу 6445 доларів США. Однак надав не всю суму, що спонукало позивача скасувати довіреність з питань укладання договорів користування на ці земельні ділянки. Позивач повернув відповідачу отриманих від останнього 4000 доларів США, а відповідач повернув позивачу державні акти на право власності на вказані земельні ділянки.

Окрім цього, у серпні 2020 року відповідач надав йому два примірники договорів оренди його земельних ділянок від 20 січня 2016 року, не засвідчених нотаріально, строком на 25 років.

Посилаючись на те, що договори оренди він не укладав та не підписував, позивач просив суд визнати договори оренди земельних ділянок площею 3,4067 для ведення товарного сільськогосподарського товариства, яка знаходиться на території Мазурівської сільської ради з кадастровим номером 4823982600:01:000:0249 від 20 січня 2016 року, та площею 3,0442 для ведення товарного сільськогосподарського товариства, яка знаходиться на території Мазурівської сільської ради з кадастровим номером 4823982600:01:000:0162 від 20 січня 2016 року, між ним та відповідачем, недійсними, нікчемними та не укладеними, а також скасувати їх державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на протязі судового розгляду справи не було заявлено клопотань про проведення експертизи його підписів на спірних договорах оренди землі, тому не спростовано вказаного факту та не можливо іншим чином встановити чи підпис від імені позивача ОСОБА_1 на спірних договорах вчинено іншою особою без дотримання положень ст.207 ЦК України, тому суд прийшов до висновку про те, що спірні договори оренди землі були підписані ОСОБА_1 як стороною в договорі, та з поданих документів підтверджено, що позивач знайомився з умовами договору щодо об`єкту оренди, строку його дії, розміру орендної плати та порядку її виплати, інших істотних умов, визначених договорами.

Суд вважав доведеним, що під час укладання спірних договорів, його текст було підписано саме позивачем, а не сторонньою особою. А тому, можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, передбачених положеннями ст.15 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість вказаного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальненні доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не роз`яснив позивачу його право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності його підпису у договорах оренди. Тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи суд мав вирішувати питання про доведеність чи недоведеність позовних вимог.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу від відповідача відзиву не надійшло.

2. Мотивувальна частина

Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що позивач є власником земельних ділянок: площею 3.4067, кадастровий номер: 4823982600:01:000:0249, та площею 3.0442, кадастровий номер: 4823982600:01:000:0162, розташованих в межах території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено даними Державних актів на право власності на земельну ділянку: серія ЯА №546248 від 15 листопада 2005 року(а.с.7), серія ЯА №546101 від 15 вересня 2005 року(а.с.8), даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 13578304 від 26 лютого 2016 року(а.с.13-14), номер запису про право власності: 13578501 від 26 лютого 2016 року(а.с.20-21).

Згідно договору оренди земельної ділянки без номера від 20 січня 2016 року, ОСОБА_1 надав земельну ділянку площею 3,4067 га, кадастровий номер: 4823982600:01:000:0249, розташовану в межах території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у строкове платне користування ФГ "Мазурівське" в особі голови ФГ Довганя П.М. на строк 25 (двадцять п`ять) років, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 лютого 2016 року за №13578332(а.с.9-11, зворот а.с.13). Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв, в повне користування вказану земельну ділянку(а.с.12).

Згідно договору оренди земельної ділянки без номера від 20 січня 2016 року, ОСОБА_1 надав земельну ділянку площею 3,0442 га, кадастровий номер: 4823982600:01:000:0162, розташованої в межах території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у строкове платне користування ФГ "Мазурівське" в особі голови ФГ Довганя П.М. на строк 25 (двадцять п`ять) років, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 лютого 2016 року за №13578519(а.с.15-17, зворот а.с.20). Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 20 січня 2016 року, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв, в повне користування вказану земельну ділянку(а.с.18).

Позивач в позовній заяві вказував, що у 2019 році в усній формі між ним та відповідачем було домовлено, що він видасть довіреність на укладення договору оренди на вказані вище земельні ділянки, натомість ОСОБА_2 сплатить йому 6445 дол. США. Проте після вчиненого, останній сплатив йому тільки 4000 дол. США, порушивши усний договір. Тому, позивач вирішив скасувати видану раніше ним довіреність, що підтверджується даними заяви, зареєстрованої в реєстрі за №1-544, державним нотаріусом Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Мороз Л.В. від 09 вересня 2001 року(а.с.22), та повернув відповідачу у 2020 році 4000 дол. США, а відповідач натомість повернув йому Державні акти на право власності на земельні ділянки. Крім того, в серпні 2020 року відповідач надав йому два примірники договорів не засвідчених нотаріально, які, як вказує позивач, він не підписував, та жодних договорів на передачу своїх земельних ділянок відповідачу не надавав, відповідно вказані договори з ФГ "Мазурівське" 20 січня 2016 року не укладав.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Частиною першою статті 215 ЦК України, статтями 229-233ЦК України передбачено недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Якщо ж встановлено, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 627ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14Закону України"Прооренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Разом із тим ідентифікація виконавця підпису здійснюється на підставі почеркознавчої експертизи.

Згідно частин першої-другої статті 106ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Як видноз матеріалівсправи,позивач неподав досуду висновкипочеркознавчої експертизина підтвердженнясвоїх доводівпро те,що підписв спірнихдоговорах вчинено не ним, а іншою особою.

Клопотання про призначення відповідної судової експертизи позивач в суді першої інстанції також не заявляв.

Відмовляючи в задоволені позову суд виходив з необґрунтованості доводів позивача про те, що підписи в спірних договорах належать не йому.

В апеляційній скарзі позивач просив апеляційний суд призначити судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою апеляційного суду від 1 листопада 2022 року в задоволені такого клопотання відмовлено.

При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 367ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У пункті 6 частини другої статті 356ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,ухвалою судупершої інстанції10грудня 2021року відкритозагальне позовнепровадження уцій справіта призначенопідготовче судовезасідання на17лютого 2022року.При цьому,суд роз`яснив учасникамсправи положеннястатті 12ЦПК Українипро те,що кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с. 35).

Отримавши вказану ухвалу суду позивач надав свої додаткові пояснення та клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

17 лютого 2022 року таке засідання проведено за участі представника відповідача та справу призначено на 30 березня 2022 року.

Отримавши вказану ухвалу позивач знову надав свої додаткові пояснення та клопотання про проведення судового засідання без його участі.

30 березня 2022 року розгляд справи проведено без участі сторін.

Отже сторона позивача мала можливість та час для того, аби в повній мірі реалізувати свої права учасника справи.

Будь-яких доказів того, що збирання доказів було унеможливлено у суді першої інстанції апелянтом не надано. Будь-яких перешкод для збору та подання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

За такого, доводи апелянта про те, що він не заявляв в суді першої інстанції про проведення експертизи через те, що суд не роз`яснив йому про таке право, є необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. ЛівінськийСуддіН.В. Самчишина Т.В. Серебрякова

Повне судоверішення складено 07 листопада 2022 року.