Рішення

від 22.02.2022 по справі 160/12260/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Справа № 160/12260/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Носенко К.В.,

представника позивача: Діденка Р.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Дніпровської міської ради до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Дніпровської міської ради (далі КНП «ДЦПМСД №6» ДМР, позивач) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №259/4.1-12-ФС/186 від 23.12.2020р.;

- визнати протиправним та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №259/4.1-12-ФС/187 від 23.12.2020р.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної 02.11.2020р. перевірки позивача з питань виконання вимог припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 дійшов безпідставного висновку про невиконання КНП «ДЦПМСД №6» ДМР пунктів 2 та 4 цього припису щодо не нарахування колишній працівниці позивача ОСОБА_1 в повному обсязі грошової компенсації за невикористані нею щорічні відпустки та щодо несплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у лютому 2020 року, відтак, протиправно наклав на позивача штрафи спірними постановами за допущення таких правопорушень, в той час, як ці правопорушення фактично позивачем допущено не було, позаяк при проведенні розрахунку з ОСОБА_1 позивачем було враховано всі дні невикористаної нею відпустки та саме з урахуванням цього проведено 24.02.2020р. остаточний розрахунок при звільненні, натомість, акт перевірки від 02.11.2020р. та оскаржувані постанови не містять жодних посилань на конкретні документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 не було в повному обсязі нараховано грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічної відпустки. В свою чергу, інспектором в акті перевірки від 02.11.2020р. зазначається (сторінка 6), що працівником нібито не використано додаткову щорічну відпустку у кількості 7 днів, яку нібито не враховано позивачем при здійсненні остаточного розрахунку з ОСОБА_1 , однак, акт від 02.11.2020р. не містить жодних посилань та доказів того, що, по-перше, у ОСОБА_1 на момент її звільнення (тобто станом на 21.02.2020р.) взагалі було право на додаткову відпустку, тим більше саме тривалістю в 7 днів, по-друге, означена додаткова відпустка не була використана ОСОБА_1 у відповідному календарному періоді, тобто за 2020 рік. Вказане, на думку позивача, беззаперечно та достеменно свідчить, що висновок відповідача про нарахування позивачем не в повному обсязі компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами. Також безпідставними є висновки відповідача про те, що позивачем не здійснено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , виходячи з того, що, за твердженням відповідача, остаточний розрахунок здійснено тільки 13.07.2020р., при цьому, позивачем не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки виплати, однак, такі доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 була звільнена 21.02.2020р. (у п`ятницю), а остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 24.02.2020р. (у понеділок), отже, у розумінні приписів ст.117 КЗпП України у позивача виникло зобов`язання щодо сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні перед ОСОБА_1 виключно за період з 21.02.2020р. по 24.02.2020р. (тобто за 3 дні затримки), який фактично був сплачений працівнику 13.07.2020р. і факт його сплати лише 13.07.2020р. жодним чином не може збільшити розмір такого середнього заробітку, а також не надає інспектору правових підстав посилатися на те, що позивач повинен нарахувати та сплатити ОСОБА_2 середній заробіток саме по 13.07.2020р. Крім цього, позивач зазначав, що виявлені інспектором під час перевірки 02.11.2020р. порушення позивачем трудового законодавства були предметом дослідження в рамках інших судових справ, зокрема, Ленінським районним судом м. Дніпропетровська в рамках судових справ №205/6193/20 та №205/6191/20 розглядалось питання щодо притягнення посадових осіб КНП «ДЦПМСД №6» ДМР ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності на підставі складених інспектором протоколів від 06.08.2020р. №13/4.1-12 (щодо ОСОБА_3 ) та від 06.08.2020р. №12/4.1-12 (щодо ОСОБА_4 ) і за наслідками розгляду вищевказаних судових справ постановами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2020р. у справі №205/6193/20 (відносно ОСОБА_3 ) та у справі №205/6191/20 (відносно ОСОБА_5 ) закрито провадження за ч.1 ст.41 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також позивач посилався на те, що КНП «ДЦПМСД №6» ДМР не мало можливості виконати припис від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 у встановлений у ньому строк до 03.07.2020р., оскільки позивач фактично отримав цей припис засобами поштового зв`язку лише 08.07.2020р., тобто після спливу встановленого строку на його виконання, про що було відомо інспектору під час перевірки 02.11.2020р., бо позивач зазначав про це у запереченнях на акт попередньої перевірки від 19.06.2020р., які надсилав відповідачу 13.07.2020р. і які були отримані останнім 15.07.2020р.,тобто до перевірки стану виконання припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, однак, безпідставно не враховані та залишені без розгляду. Крім того, на думку позивача, у інспектора взагалі не було правових підстав для проведення перевірки 02.11.2020р. стану виконання припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, оскільки ще до проведення цієї перевірки інспектор склав протоколи про вчинення адміністративного правопорушення від 06.08.2020р. №13/4.1-12 (щодо ОСОБА_3 ) та від 06.08.2020р. №12/4.1-12 (щодо ОСОБА_4 ), тобто вже 06.08.2020р. відповідачем здійснено висновок про невиконання позивачем вищевказаного припису, відтак, проводити з цього приводу перевірку у період з3 0.10.2020р. по 02.11.2020р., а також складати акт такої перевірки від 02.11.2020р. не було жодних підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12260/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 26.08.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

30.08.2021 року до суду надійшов відзив ГУ Держпраці у Дніпропетровській області на позовну заяву КНП «ДЦПМСД №6» ДМР, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у період з 30.10.2020р. по 02.11.2020р. відповідно до наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №1398-П від 13.10.2020р. та направлення №808-Н від 13.10.2020 р. інспектором було здійснено перевірку виконання КНП «ДЦПМСД №6» ДМР припису №33/4.1-12-13 щодо усунення порушення вимог законодавства відповідно до вимог п.22 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823 (далі Порядок №823), тобто на законних підставах. Посилання позивача на той факт, що припис був отриманий ним тільки 08.07.2020р. не позбавив останнього можливості його виконати та повідомити про його виконання. Водночас, надіслані позивачем 13.07.2020р. зауваження на акт перевірки, на підставі якого видано припис №33/4.1-12-13, не є документальним підтвердженням виконання цього припису. При цьому, ані Порядком №823, ані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V (далі Закон №877-V) не передбачено ніяких подальших дій із зауваженнями до акта перевірки, тому надані позивачем зауваження на акт перевірки від 19.06.2020р. не можуть спонукати орган державного нагляду (контролю) до відміни/скасування акта перевірки. Відтак, позивач дійшов хибного висновку щодо безпідставності державного заходу з питань перевірки виконання вимог припису №33/4.1-12-13 і такі хибні висновки не можуть бути підставою для визнання оскаржуваних постанов про накладення штрафів в цілому незаконними і не можуть бути підставою для їх скасування. При цьому, вимоги припису №33/4.1-12-13 не були виконані позивачем у повному обсязі. Посилання позивача на адміністративні справи про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб КНП «ДЦПМСД №6» ДМР не можуть братись судом до уваги, так як не були предметом розгляду даної справи. Також, на думку відповідача, є безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на те, що інспекторами праці не зазначено календарний період та не вказано конкретну грошову суму, яка підлягає сплаті при звільненні ОСОБА_1 , оскільки під час здійснення державного заходу інспектори праці затребували розрахунок належних компенсаційних виплат, що компетентними працівниками позивача було проігноровано, тому інспекторами праці були опрацьовані надані документи, а саме: особова картка, накази на відпустку, розрахунково-платіжні відомості за лютий 2020 року, розрахунковий листок за лютий 2020 року тощо. При цьому, відповідно до вимог п.12 Порядку №823 інспекторам праці забороняється підміняти працівників об`єкта відвідування під час проведення розрахунків або перерахунків розмірів належних працівникам коштів. Враховуючи вищевикладене, обставини, наведені позивачем у позовній заяві стосовно визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржуваних постанов про накладення штрафів, є не обґрунтованими та безпідставними, а невиконання позивачем вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України є порушенням вимог законодавства про працю щодо мінімальних державних гарантій (норм і гарантій в оплаті праці), за що абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Відтак, оскаржувані постанови №259/4.1-12-ФС/186 від 23.12.2020р. та №259/4.1-12-ФС/187 від 23.12.2020р. є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

10.09.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві та додатково зауважено, що з наданих відповідачем до відзиву доказів встановлено, що акт перевірки від 02.11.2020р. №259/4.1-12 було направлено на адресу позивача з порушенням вимог п.23 Порядку №823, а саме: не рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення через АТ «Укрпошта», а кур`єрською доставкою компанії «Нова пошта» із зазначенням відправника не ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, а фізичної особи ОСОБА_6 (інспектор), при цьому, доказів саме вручення позивачу направлених документів відповідачем надано не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/12260/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у цій справі на 20.10.2021 року о 15:00 год.

28.09.2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у відзиві на позовну заяву.

20.10.2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка у справі.

Також 20.10.2021 року до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивачем викладено позицію, аналогічну висловленій у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Сторони в підготовче судове засідання 20.10.2021 року не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені належним чином.

Усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено до 23.11.2021 року на 14:00год.

22.11.2021 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 23.11.2021 року 14:00год., у зв`язку із кадровими змінами та великим навантаженням відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

22.11.2021 року до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про виклик свідка.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року клопотання представника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про відкладення розгляду справи задоволено частково та продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/12260/21 до 14.12.2021 року, наступне підготовче судове засідання з розгляду справи призначено на 14 грудня 2021 року о 15:30 год.

У підготовчому судовому засіданні 14.12.2021р. усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/12260/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 січня 2022 року о 16:00 год.

У судове засідання 11.01.2022р. представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, у зв`язку із чим розгляд справи відкладено на 18.01.2022р. на 16:00год.

У судовому засіданні 18.01.2022р. усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у представників сторін витребувано додаткові письмові пояснення відносно наявності у ОСОБА_1 додаткових відпусток і їх використання, а також яка частина відпустки не була нею використана і чи здійснена компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, у зв`язку із чим у судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2022р. на 11:00год.

31.01.2022р. до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначалося, що наведене в акті перевірки від 02.11.2020р. твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не було в повному обсязі нараховано грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічної відпустки не відповідають дійсності, а відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи у суді не вказано календарний період та не вказано конкретну грошову суму, яку нібито позивач не сплатив ОСОБА_1 при її звільненні. Також позивач додатково зазначав, що ним було виконано всі вимоги припису, відтак, відповідно до ст.265 КЗпП України відповідач не мав законних підстав для притягнення позивача до відповідальності та накладення на нього штрафів.

Відповідно до довідки від 01.02.2022р. №221, складеної помічником судді Закопай А.Р., справа №160/12260/21 знята з розгляду 01.02.2022р. у зв`язку із перебуванням судді Турової О.М. з 31.01.2022р. по 04.02.2022р., включно, у щорічній відпустці.

Наступне судове засідання у справі призначено на 16.02.2022р. о 16:00год.

У судовому засіданні 16.02.2022р. усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у відповідача повторно витребувано додаткові письмові пояснення відносно наявності у ОСОБА_1 додаткових відпусток і їх використання, а також яка частина відпустки не була нею використана і чи здійснена компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, у зв`язку із чим у судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2022р. на 11:00год.

21.02.2022р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, в яких останнім, зокрема, зазначалося, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що посадовими особами КНП «ДЦПМСД №6» ДМР вимоги припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 по терміну виконання - 03.07.2020р. виконані не були, листом не було повідомлено про стан виконання припису. Так, припис від 19.06.2020 №33/4.1-12-13 виконаний частково, а саме: в частині повернення трудової книжки та виплати компенсації за 3 дні затримки остаточного розрахунку при звільненні, інші пункти припису залишились не виконаними. Заявник ОСОБА_1 згідно з особовою карткою має право на додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю за безперервну роботу п. «н» ст.77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992р. та за особливий характер праці, що передбачено колективним договором, що не було враховано при розрахунку компенсації щорічної відпустки. Пояснення щодо причин не виплати в повному обсязі компенсації щорічної відпустки не надано. Розрахунки днів відпустки, сум до виплати не входить до повноважень перевіряючих. Остаточний розрахунок, тобто виплату при звільненні здійснено фактично 13.07.2020р., також трудова книжка ОСОБА_1 була повернута 02.09.2020р., при цьому, їй не було нараховано та не було виплачено середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй сум заробітної плати. Водночас, посадовими особами КНП «ДЦПМСД №6» ДМР об`єктивних, обґрунтованих причин, що перешкоджали нарахуванню та виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати не вказано. Заклад перебуває у діючому стані, рахунки діючі. В супровідному листі від 30.10.2020р. №6/5-965 на виконання вимоги заступником генерального директора Петровою А.О. зазначено, що ОСОБА_1 за період часу з моменту звільнення та по теперішній час не зверталась до КНП «ДЦПМСД №6» ДМР щодо будь якої незгоди щодо виплат чи компенсації розрахунку при звільненні не зверталась ні в письмовій ні в усній формі, проте, законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних виплат при звільненні.

22.02.2022р. до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві та відповіді на відзив, а також додатково зауважено, що відповідачем так і не було надано доказів щодо не нарахування та не виплати позивачем компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 у повному обсязі. Водночас, відповідачем не зазначено які саме дії мав вчинити позивач, або які надати документи, аби припис вважався виконаним у повному обсязі.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені в ньому та у відповіді на відзив, а також у додаткових письмових поясненнях доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судових засіданнях пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив, а також у додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 10.06.2020р. №533-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю)» та направлення на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 10.06.2020р. №335-Н головними інспекторами праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Капінус В.П. та ОСОБА_7 у період з 19.06.2020р. по 20.06.2020р. проведено інспекційне відвідування за додержанням законодавства про працю у КНП «ДЦПМСД №6» ДМР з питань дотримання законодавства при звільненні, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 19.06.2020р. №33/4.1-12, згідно з яким проведеним інспекційним відвідуванням встановлено ряд порушень трудового законодавства з боку позивача, а саме:

1) на день звільнення працівника КНП «ДЦПМСД №6» ДМР ОСОБА_1 21.02.2020р. (наказ про звільнення від 21.02.2020р. №31-к/тр) останній не видано належно оформлену трудову книжку, чим порушено вимоги ч.1 ст.47 КЗпП України та п.2.5 гл.2, п.4.1, п.6.2 гл.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (що підтверджується книгою обліку трудових книжок та вкладишів до них);

2) працівнику ОСОБА_1 при звільненні не в повному обсязі нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, чим порушено вимоги ч.1 ст.83 КЗпП України (згідно з розрахунково-платіжною відомістю за лютий 2020 року, розрахунковим листом за лютий 2020 року, даних особової картки, наказів на відпустку);

3) при звільненні працівнику ОСОБА_1 остаточний розрахунок здійснено несвоєчасно, а саме: ОСОБА_1 звільнена згідно із заявою за власним бажанням 21.02.2020р., а остаточний розрахунок з нею проведено 24.02.2020р., що є порушенням вимог ч.1 ст.116 КЗпП України;

4) ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати КНП «ДЦПМСД №6» ДМР не нараховувався та не виплачений, що є порушенням вимог ч.1 ст.117 КЗпП України.

Акт інспекційного відвідування від 19.06.2020р. №33/4.1-12 підписано керівником КНП «ДЦПМСД №6» ДМР із зауваженнями.

На підставі акта інспекційного відвідування від 19.06.2020р. №33/4.1-12 інспекторами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області видано припис про усунення виявлених порушень від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, яким зобов`язано генерального директора КНП «ДЦПМСД №6» ДМР ОСОБА_3 усунути вказані в акті інспекційного відвідування від 19.06.2020р. №33/4.1-12 порушення у строк до 03.07.2020р.

Припис про усунення виявлених порушень від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 направлено на адресу КНП «ДЦПМСД №6» ДМР засобами поштового зв`язку (штрих-кодовий ідентифікатор №4910705090832) та отримано позивачем 08.07.2020р.

13.07.2020р. КНП «ДЦПМСД №6» ДМР подано зауваження на акт інспекційного відвідування від 19.06.2020р. №33/4.1-12 та припис від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, в яких позивачем, зокрема, зауважено про отримання ним означеного припису лише 08.07.2020р., що позбавило КНП «ДЦПМСД №6» ДМР можливості виконати цей припис до 03.07.2020р., а також зазначено, що вручити ОСОБА_1 трудову книжку у день її звільнення видалося неможливим, оскільки остання в односторонньому порядку відмовилася її отримувати, а в подальшому ухилялася від явки до КНП «ДЦПМСД №6» ДМР що б отримати свою трудову книжку; грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки ОСОБА_1 нарахована та виплачена у повному обсязі із урахуванням КНП «ДЦПМСД №6» ДМР всіх днів невикористаних нею відпусток, натомість, інспекторами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області в акті від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 не зазначено яка конкретно кількість днів невикористаної ОСОБА_1 відпустки не врахована при остаточному розрахунку з останньою у день її звільнення, та яку конкретно грошову суму має сплатити позивач на її користь; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 виплачено останній 13.07.2020р.

Листом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 20.07.2020р. №635/4.1-12 «Щодо надання відповіді на зауваження» позивача повідомлено, що оскільки згідно з даними офіційного сайту «Укрпошта» за №4910705090832 КНП «ДЦПМСД №6» ДМР отримало акт та припис 08.07.2020р., про що свідчить запис про отримання відправлення, позивачем втрачено право на подання на цей акт зауважень відповідно до п.21 Порядку №823.

В подальшому на підставі наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 13.10.2020р. №1398-П та направлення на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 13.10.2020р. №808-Н головним інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Капінус В.П. у період з 30.10.2020р. по 02.11.2020р. проведено інспекційне відвідування стану виконання припису про усунення виявлених порушень від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 02.11.2020р. №259/4.1-12, згідно з яким проведеним інспекційним відвідуванням встановлено, що посадовими особами КНП «ДЦПМСД №6» ДМР вимоги припису від 19.06.2020 №33/4.1-12-13 по терміну виконання - 03.07.2020р. у повному обсязі виконано не було, про стан виконання припису не повідомлено. В ході інспекційного відвідування при перевірці виконання припису встановлено, що припис від 19.06.2020 №33/4.1-12-13 виконаний частково, а саме: виконано в частині повернення ОСОБА_1 трудової книжки (пункт 1 припису виконано) та виплати їй компенсації за 3 дні затримки остаточного розрахунку при звільненні відповідно до платіжного доручення від 13.07.2020р. №964 в сумі 1878,89грн. (пункт 3 припису виконано), однак, інші пункти припису (пункти 2 та 4) залишились не виконаними. Так, відповідно до п.2 припису працівнику ОСОБА_1 при звільненні не в повному обсязі нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, чим порушено вимоги ч.1 ст.83 КЗпП України (згідно з розрахунково-платіжною відомістю за лютий 2020 року, розрахунковим листом за лютий 2020 року, даних особової картки, наказів на відпустку). ОСОБА_1 має право також на додаткову оплачувану щорічну відпустку за безперервну роботу відповідно до п. «н» ст.77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992р. та за особливий характер праці, що передбачено колективним договором. Проте, при звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено компенсацію тільки за дні щорічної відпустки, без урахування компенсації за додаткові дні відпусток. Отже, пункт 2 припису не виконано. Також не виконано пункт 4 припису, оскільки за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нараховано середній заробіток звільненому працівнику ОСОБА_1 . Так, враховуючи у сукупності, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 здійснено 13.07.2020р., а трудова книжка ОСОБА_1 була повернута 02.09.2020р., останній не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки виплати. Посадовими особами КНП «ДЦПМСД №6» ДМР об`єктивних причин, що перешкоджали нарахуванню та виплаті середнього заробітку за весь час затримки виплати не вказано.

На підставі акта інспекційного відвідування від 02.11.2020р. №259/4.1-12 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області видано:

- постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №259/4.1-12-ФС/186 від 23.12.2020р., якою на КНП «ДЦПМСД №6» ДМР у зв`язку із невиконанням пункту 2 припису від 19.06.2020 №33/4.1-12-13 та порушенням вимог ч.1 ст.83 КЗпП України через невиплату у повному обсязі грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, включаючи додаткові, колишньому працівнику ОСОБА_1 при звільненні, оскільки відповідно до п.1 наказу про звільнення ОСОБА_1 від 20.01.2020р. №31-к/тр останній доручено виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та щорічні додаткові в кількості 7 календарних днів, що свідчить тільки про виплату компенсації за основну відпустку без урахування додаткових відпусток, в той час, як ОСОБА_1 згідно з особовою карткою має право на додаткову оплачувану щорічну відпустку за безперервну роботу відповідно до п. «н» ст.77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992р. та за особливий характер праці, що передбачено колективним договором, та що не було враховано при розрахунку компенсації щорічної відпустки, накладено штраф на підставі абз.5 ч.2 ст.265 КЗпП України у сумі 10000,00грн.;

- постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №259/4.1-12-ФС/187 від 23.12.2020р., якою на КНП «ДЦПМСД №6» ДМР у зв`язку із невиконанням пункту 4 припису від 19.06.2020 №33/4.1-12-13 та порушенням вимог ч.1 ст.117 КЗпП України через не нарахування та не виплату звільненому працівнику ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні, оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 фактично здійснено 13.07.2020р., а трудова книжка ОСОБА_1 була повернута 02.09.2020р., останній не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки виплати належної їй суми заробітної плати; згідно з наданими документами, наданими під час інспекційного відвідування, остаточний розрахунок при звільненні фактично здійснено 13.07.2020р. згідно з платіжною відомістю від 13.07.2020р. №20071ЗРВ000012912886, але середній заробіток не нарахований, накладено штраф на підставі абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України у сумі 5000,00грн.

Не погодившись із вищевказаними постановами про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.12.2020р. №259/4.1-12-ФС/186 та №259/4.1-12-ФС/187, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справ та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11 лютого 2015 року Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про Державну службу України з питань праці №96 (далі Положення №96).

Відповідно до п.1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 4 Положення №96 органи Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; а також здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч.1 ст.2 Закону №877-V).

За визначенням п.1 ч.1 ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, статтею 259 КЗпП України унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823).

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку №823 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з пп.11) п.5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема невиконання вимог припису інспектора праці.

Пунктом 9 Порядку №823 визначено, що тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

За приписами підпунктів 2,3,6,7 пункту 10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Пунктом 11 Порядку №823 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Відповідно до п. п.16, 17 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Згідно з п.18 Порядку №823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктами 20-21 Порядку №823 визначено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п.22 Порядку №823 стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.

Пунктом 23 Порядку №823 встановлено, що у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З аналізу наведених правових норм слідує, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. При цьому, однією із підстав інспекційного відвідування є невиконання вимог припису інспектора праці, при цьому, стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання і у разі, якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 Порядку №823.

Враховуючи, що інспекційне відвідування позивача призначено у зв`язку із перевіркою стану виконання припису про усунення виявлених порушень від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, на підставі наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 13.10.2020р. №1398-П та проведено згідно із направленням на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 13.10.2020р. №808-Н головним інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Капінус В.П., це інспекційне відвідування призначено за наявності встановлених ч.1 ст.6 Закону України №877-V та пп.11) п.5 Порядку №823 підстав.

Щодо доводів позивача про отримання ним припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 лише 08.07.2020р., тобто після завершення встановленого в ньому терміну на його виконання (до 03.07.2020р.), суд зазначає, що, дійсно, такі твердження знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а також фактично визнаються відповідачем, проте, останнім під час винесення спірних постанов про накладення штрафу позивачеві у провину і не ставиться порушення строку виконання припису, а інспекційне відвідування проведено після фактичного отримання позивачем цього припису, а також після спливу достатнього часу на його виконання (з 30.10.2020р. по 02.11.2020р.), відтак, вказана обставина фактично не вплинула на висновки відповідача за наслідками інспекційного відвідування з питань перевірки стану виконання припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 та винесення ним оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч.4 ст.265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом приписів абз.5 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

При цьому, частиною другою статті 12 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі Порядок №509).

За приписами абз.1 п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з абз.4 п.2 Порядку №509 штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Відповідно до абз.1 п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно з абз.1-3 п.4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Судом встановлено, що у даному випадку позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними в акті інспекційного відвідування від 02.11.2020р. №259/4.1-12, про невиконання КНП «ДЦПМСД №6» ДМР вимог припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 у повному обсязі, а саме: щодо не виконання позивачем вимог пунктів 2 та 4 цього припису.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до п.2 припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 позивачу приписано усунути порушення вимог ч.1 ст.83 КЗпП України, допущене через невиплату у повному обсязі грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, включаючи додаткові, колишньому працівнику ОСОБА_1 при звільненні.

Стверджуючи про допущення позивачем цього порушення, відповідач посилається на те, що відповідно до п.1 наказу про звільнення ОСОБА_1 від 20.01.2020р. №31-к/тр останній доручено виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та щорічні додаткові в кількості 7 календарних днів, що свідчить тільки про виплату компенсації за основну відпустку без урахування додаткових відпусток, в той час, як ОСОБА_1 згідно з особовою карткою має право на додаткову оплачувану щорічну відпустку за безперервну роботу відповідно до п. «н» ст.77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992р. та за особливий характер праці, що передбачено колективним договором, та що не було враховано при розрахунку компенсації щорічної відпустки.

Натомість, судом встановлено, що відповідно до довідки КНП «ДЦПМСД №6» ДМР, складеної старшим інспектором з кадрів відділу організаційно-кадрової та правової роботи ОСОБА_8 , ОСОБА_1 працювала у КНП «ДЦПМСД №6» ДМР з 01.11.2011р. по 21.02.2020р., включно, за вказаний період роботи ОСОБА_1 надавалися:

- основна щорічна відпустка тривалістю 24 календарних днів;

- додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів, передбачена п.3.1.17 Колективного договору;

- додаткова щорічна відпустка за безперервну роботу на посаді понад 3 роки тривалістю 3 календарних дні, передбачена п.3.1.29 Колективного договору.

За періоди роботи з 01.11.2011р. по 31.10.2017р. основні щорічні відпустки та додаткові щорічні відпустки (за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів і за безперервну роботу на посаді понад 3 роки тривалістю 3 календарних дні) ОСОБА_1 використано у повному обсязі.

За період з 01.11.2017р. по 31.10.2018р. основна щорічна відпустка тривалістю 24 календарних днів та додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів використані ОСОБА_1 у повному обсязі відповідно до наказів №72-к/тм, №124-к/тм, №133-к/тм та №133-к/тм і №8-к/тм, відповідно, а додаткова щорічна відпустка за безперервну роботу на посаді понад 3 роки тривалістю 3 календарних дні використана лише частково у кількості 1 календарний день відповідно до наказу №8-к/тм.

Водночас, судом встановлено, що згідно з наказом КНП «ДЦПМСД №6» ДМР від 17.12.2018р. №12-к/тм «З кадрових питань тимчасового строку зберігання» ОСОБА_1 на підставі її заяви від 19.11.2018р. виплачено грошову компенсацію за невикористані 2 календарні дні додаткової щорічної відпустки за безперервну роботу на посаді понад 3 роки за період роботи з 01.11.2017р. по 31.10.2018р., що також підтверджується реєстром виплати заробітної плати КНП «ДЦПМСД №6» ДМР за грудень 218 року та листком-розрахунком отриманої ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2018 року та її складовими, серед яких, зокрема, зазначено виплату компенсації за невикористану відпустку згідно з наказом №12-к/тм у сумі 763,85грн.

Також судом встановлено, що відповідно до вищевказаної довідки КНП «ДЦПМСД №6» ДМР, складеної старшим інспектором з кадрів відділу організаційно-кадрової та правової роботи ОСОБА_8 , за період роботи з 01.11.2018р. по 31.10.2019р. основні щорічні відпустки та додаткові щорічні відпустки (за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів і за безперервну роботу на посаді понад 3 роки тривалістю 3 календарних дні) ОСОБА_1 використано у повному обсязі.

За період з 01.11.2019р. по 21.02.2020р. ОСОБА_1 використано основну щорічну відпустку тривалістю 3 календарні дні відповідно до наказу №111-к/тм, а додаткові щорічні відпустки за особливий характер праці і за безперервну роботу на посаді понад 3 роки використано не було.

Водночас, відповідно до наказу КНП «ДЦПМСД №6» ДМР від 21.02.2020р. №31-к/тр ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку (4 календарні дні) та додаткові щорічні відпустки за особливий характер праці (2 календарні дні) і за безперервну роботу на посаді понад 3 роки (1 календарний день) за період з 01.11.2019р. по 21.02.2020р., сумарно у кількості 7 календарних днів (4+2+1), що підтверджується вищевказаним наказом, листком-розрахунком отриманої ОСОБА_1 заробітної плати за лютий 2018 року та інших виплат при звільненні і їх складовими, серед яких, зокрема, зазначено виплату компенсації за невикористані відпустки згідно з наказом №31-к/тр та платіжним дорученням від 24.02.2020р. №710 про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за лютий 2020 року.

Відтак, наданими позивачем доказами підтверджено факт нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної (основної та додаткової) відпустки, натомість відповідачем взагалі жодним чином не підтверджено або наявність у ОСОБА_1 інших видів відпусток, або більшої кількості невикористаних нею календарних днів щорічної (основної та додаткових (за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів і за безперервну роботу на посаді понад 3 роки тривалістю 3 календарних дні)) відпустки, отже, не доведено порушення КНП «ДЦПМСД №6» ДМР вимог ч.1 ст.83 КЗпП України через невиплату у повному обсязі грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, включаючи додаткові, колишньому працівнику ОСОБА_1 при звільненні, як і не доведено, відповідно, необхідність виконання вимог п.2 припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, тим більше, що у запереченнях припис від 13.07.20220р. позивач стверджував, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки ОСОБА_1 нарахована та виплачена у повному обсязі із урахуванням КНП «ДЦПМСД №6» ДМР всіх днів невикористаних нею відпусток, однак, ці доводи безпідставно не взяті інспектором праці до уваги.

При цьому, інспектор праці, не зважаючи на надані йому приписами п.п. 2,3,6,7 пункту 10 Порядку №823 повноваження, зокрема, щодо можливості безперешкодного ознайомлення з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та можливості отримання завірених об`єктом відвідування їх копій або витягів; можливості отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, у даному випадку вдався до необґрунтованих доводів про нарахування та виплату позивачем його колишньому працівнику ОСОБА_1 грошової компенсації за не всі невикористані дні щорічної відпустки, без підтвердження таких висновків жодними доказами, хоча мав безперешкодний доступ до документації з цього приводу.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що ним не допущено порушення вимог ч.1 ст.83 КЗпП України та, відповідно, підстави стверджувати про не усунення КНП «ДЦПМСД №6» ДМР вимог п.2 припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 відсутні, як і відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці згідно з абз.5 ч.2 ст.265 КЗпП України, тому спірна постанова ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 грудня 2020 року №259/4.1-12-ФС/186 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо доводів відповідача про невиконання позивачем п.4 припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 та накладення на нього за це штрафу відповідно до абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України постановою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 грудня 2020 року №259/4.1-12-ФС/187, суд зазначає наступне.

Так, п.4 припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13 встановлено, що позивачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що є порушенням вимог ч.1 ст.117 КЗпП України.

При цьому, відповідно до акта інспекційного відвідування від 02.11.2020р. №259/4.1-12 та згідно з постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 грудня 2020 року №259/4.1-12-ФС/187 інспектором праці було встановлено, що, оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 фактично здійснено 13.07.2020р., а трудова книжка ОСОБА_1 була повернута 02.09.2020р., останній не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки виплати належної їй суми заробітної плати; згідно з наданими документами, наданими під час інспекційного відвідування, остаточний розрахунок при звільненні фактично здійснено 13.07.2020р. згідно з платіжною відомістю від 13.07.2020р. №20071ЗРВ000012912886, але середній заробіток не нарахований.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З вказаного слідує, що передбачений ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена згідно із її заявою за власним бажанням 21.02.2020р. на підставі наказу КНП «ДЦПМСД №6» ДМР від 21.02.2020р. №31-к/тр, при цьому, 21.02.2020р. був останнім робочим днем ОСОБА_1 .

Отже, саме 21.02.2020р. позивач мав здійснити виплату ОСОБА_1 всіх належних їй сум при звільненні.

Однак, фактично остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 проведено 24.02.2020р., що також встановлено в акті інспекційного відвідування від 19.06.2020р. №33/4.1-12 та підтверджується листком-розрахунком отриманої ОСОБА_1 заробітної плати за лютий 2018 року та інших виплат при звільненні і їх складовими на загальну суму 7441,87грн. та платіжним дорученням від 24.02.2020р. №710 про виплату КНП «ДЦПМСД №6» ДМР на користь ОСОБА_1 коштів за лютий 2020 року на суму 7441,87грн. Тобто, саме 24.02.2020р. позивачем виплачено ОСОБА_1 всі належні їй суми при звільненні.

Доказів наявності будь-якої заборгованості позивача перед ОСОБА_1 з належних їй, як звільненому працівникові, сум після 24.02.2020р. відповідачем не надано.

Отже, затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 відбулася у кількості трьох днів (з 21.02.2020р. по 24.02.2020р.), про що також зазначено в акті інспекційного відвідування від 02.11.2020р. №259/4.1-12.

При цьому, судом встановлено та відповідачем визнається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (21.02.2020р.) по день фактичного розрахунку (24.02.2020р.) позивачем нараховано та виплачено останній 13.07.2020р., що підтверджується платіжним дорученням від 13.07.2020р. №964, платіжною відомістю від 13.07.2020р. №20071ЗРВ000012912886, про що також вказано в акті інспекційного відвідування від 02.11.2020р. №259/4.1-12.

Разом з цим, безпідставними є доводи відповідача стосовно того, що такий період має становити з 21.02.2020р. по 13.07.2020р., бо період, передбачений ст.117 КЗпП України, у розумінні приписів цієї статті включає саме період з дати звільнення по дату проведення остаточного розрахунку зі звільненим працівником, і у даному випадку, як було встановлено судом, такий період складає саме три дні (з 21.02.2020р. по 24.02.2020р.).

Таким чином, суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, доводи відповідача щодо невиконання позивачем п.4 припису від 19.06.2020р. №33/4.1-12-13, яким КНП «ДЦПМСД №6» ДМР було зобов`язано здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати при звільненні, а, відтак, безпідставним накладення на позивача штрафу за порушення інших вимог законодавства про працю відповідно до абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України та, відповідно, доходить висновку про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 грудня 2020 року №259/4.1-12-ФС/187.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог КНП «ДЦПМСД №6» ДМР у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог КНП «ДЦПМСД №6» ДМР у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, у сумі 2270,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 37899736, місцезнаходження: вул. Ближня, буд.31, м. Дніпро, 49102) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, місцезнаходження: вул. Казакова, буд.1Д, м. Дніпро, 49107) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23 грудня 2020 року №259/4.1-12-ФС/186 та №259/4.1-12-ФС/187.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, місцезнаходження: вул. Казакова, буд.1Д, м. Дніпро, 49107) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 37899736, місцезнаходження: вул. Ближня, буд.31, м. Дніпро, 49102) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04.03.2022р.

Суддя: О.М. Турова