Рішення

від 04.11.2022 по справі 200/4052/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2022 року Справа№200/4052/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доДержавної служби України з безпеки на транспорті

провизнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Виговську Ларису Вікторівну, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки від 25 січня 2022 року № 328115 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

25 січня 2022 року виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки Шайхлісламовим В.М. у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову № 328115 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн, яка отримана позивачем 1 лютого 2022 року, за порушення позивачем ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

З метою з`ясування підстав прийняття зазначеної постанови представником позивача на адресу відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій області було надіслано адвокатський запит.

10 лютого 2022 року представником позивача у відповідь на запит було Акт Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 319629 від 26 грудня 2021 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також додані до нього документи.

З даного Акту перевірки вбачається, що 26 грудня 2021 на автомобільній дорозі Київ-Одеса 210км+450м було проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , причіп KOGEL номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , що належить позивачу. Під час проведення перевірки було виявлено порушення: відсутній документ, що підтверджує правомірність використання транспортного засобу автоперевізником, який вказаний у ТТН № 28665 від 26 грудня 2021 року, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до ТТН № 28665 від 26 грудня 2021 року, доданої до матеріалів перевірки, автоперевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕ АГРО».

Позивач зазначає, що згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ відповідальність за вказане порушення несе автомобільний перевізник.

Відповідно до вимог ст. 1 Закон № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а згідно зст. 33 Закону № 2344-ІІІ, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови відповідачу було достеменно відомо, що за даним перевезенням позивач не є автоперевізником.

На підставі нотаріально посвідченого договору найму транспортного засобу від 30 серпня 2019 року позивач передав вказаний вище автомобіль з причепом в користування ТОВ «ХЕДЖЕР ГРУП» на строк до 28 серпня 2022 року.

Також у позові зауважено, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем з 7 червня 2021 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 2002720060001002479), а суб`єктом відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» може бути юридична особа або фізична особа-підприємець.

Крім цього у позові вказано, що позивач не був повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення, постанова винесена без його участі.

4 лютого 2022 року позивач направив до Державної служби України з безпеки на транспорті скаргу на спірну постанову та 22 липня 2022 року отримав відповідь про залишення скарги без задоволення з підстав пропуску строку для оскарження постанови.

Позивач зауважує, що відповідно до п. 32 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, скарга на постанову подається протягом 10 днів після її отримання, отже, строк для оскарження постанови ним пропущено не було (а.с. 1-3).

У відзиві на позов Державна служба України з безпеки на транспорті заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 319629 від 22 грудня 2021 року, під час перевірки виявлено порушення - відсутній документ, що підтверджує правомірність використання транспортного засобу автомобільним перевізником, який вказано у ТТН № 28665 від 26 грудня 2021 року, а саме відсутній протокол про порядок перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, за яке передбачена відповідальність ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо суб`єкта відповідальності за встановлене правопорушення, відповідач зазначив, що Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1197 від 14 листопада 2018 року, передбачено, що належний користувач визначається згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, куди вносяться зміни на підставі визначення належного користувача власником транспортного засобу у зв`язку із переданням цього транспортного засобу в користування.

Відповідно до п. 16 Поряду державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (із змінами), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Згідно п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, зареєстровано наказом МВС від 11 серпня 2010 року № 379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 123/18861, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

За висновком відповідача з вказаних нормативно-правових актів слідує, що для транспортних засобів, що перебувають у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно зі ст.ст. 39, 49 Закону № 2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Отже, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний звернутись із заявою до належного органу щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно належного користувача у зв`язку із переданням транспортного засобу власника в користування іншій особі, а також зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надати для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи на підставі яких на законних підставах ним використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

Посилається при цьому на постанову Верховного Суду у постанові № 840/8740/16 (в частині обов`язкової наявності тимчасового талона).

Вказує, що тимчасовий реєстраційний талон крім іншого входить до числа документів, необхідних платнику податків для підтвердження в податковому обліку податкових витрат з оренди.

Також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України позивач, якщо вважає, що порушення мало місце з боку перевізника, то він (позивач), як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Разом із цим у позовних вимогах позивачем не відображено будь-яких претензій до перевізника.

Крім цього у відзиві вказано, що позивач не довів, що отримує плату за передання транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , причіп KOGEL номерний знак НОМЕР_3 , в оренду, хоча статтею 761 Цивільного кодексу України та ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що передача транспортного засобу його власником іншій особі проводиться на підставі договору оренди за плату.

Щодо суті правопорушення відповідач зазначив, що відповідно до п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24 червня 2010 року контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, крім іншого має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Враховуючи зазначене водій транспортного засобу мав пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті, належні документи.

З огляду на викладене просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі (а.с. 58-64).

Ухвалою суду від 9 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із наявністю недоліків позовної заяви (а.с. 37).

Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву позивача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також докази направлення відзиву позивачу (а.с. 50).

Ухвалою суду від 20 жовтня 2022 року повторно запропоновано Державний служби України з безпеки на транспорті надати суду протягом п`яти днів після отримання даної ухвали відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 (а.с. 53).

1 листопада 2022 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додані до нього матеріали (а.с. 57-95).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 1).

Відповідач,Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, зареєстроване місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, є органом державної влади (а.с. 65-68).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивачу на праві власності належить транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , причіп KOGEL, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 (а.с. 13-14, 17, 1-5, 72).

Відповідно договору оренди, укладеного між позивачем (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Хеджер Груп» (наймач), зареєстрованого в реєстрі за № 3522 від 30 серпня 2019 року, вантажний фургон MANTGA 26363, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого ВРЕР м. Слов`янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 12 січня 2012 року; причіп бортовий тентований KOGEL AN 24, 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видного ВРЕР м. Слов`янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 11 січня 2012 року, - передано наймачу в тимчасове платне користування строком з 30 серпня 2019 року до 28 серпня 2022 року (а.с. 13-14).

Згідно акту прийому-передачі до договору найму транспортного засобу № 3522 від 30 серпня 2019 року, підписаного сторонами 30 серпня 2019 року, позивач (наймодавець) передав, а Товариство з обмеженою відповідальність «Хеджер Груп» (наймач) прийняв на виконання договору найму транспортного засобу транспортні засоби, в тому числі вантажний фургон MANTGA 26363, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого ВРЕР м. Слов`янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 12 січня 2012 року; причіп бортовий тентований KOGEL AN 24, 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видного ВРЕР м. Слов`янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 11 січня 2012 року (а.с. 5).

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, затвердженого 16 грудня 2021 року, та направлення на рейдову перевірку від 16 грудня 2021 року № 012379 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 21 грудня 2020 року по 27 грудня 2020 року проводилась перевірка на окремо визначених ділянках дороги маршрутах руху, в тому числі на а/д М-05 Київ Одеса 210 км + 450 м, за результатом якої 26 грудня 2021 року був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільних транспортом № 319629 (а.с. 27-28, 16, 80-81).

Як вбачається з акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26 грудня 2022 року № 319629 структурним підрозділом відповідача, Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, на автомобільній дорозі Київ-Одеса 210км+450м було проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , причіп KOGEL, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки виявлено таки порушення: відсутній документ, що підтверджує правомірність використання транспортного засобу автоперевізником, який вказаний у ТТН № 28665 від 26 грудня 2021 року, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу (а.с. 16, 71).

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 26 грудня 2021 року № 28665, пред`явленої водієм перевіряючим, автомобільним перевізником вантажу вказане Товариство з обмеженою відповідальність «Салютем Арго» (код ЄДРПОУ 39882153, 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1 (а.с. 18, 73).

11 січня 2022 року відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки рекомендованим поштовим відправленням № 8753701725511 позивачу було направлено за адресою: 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. 60 років Україні, буд. 19, запрошення (вих. № 734/23/24-22) на розгляд справи, що мало відбутись 25 січня 2022 року (а.с. 19-21, 74-76).

Згідно листа АТ «Укрпошта» від 15 лютого 2022 року на адресу представника позивача вказане запрошення (поштове відправлення № 8753701725511) не було вручено позивачеві з вини працівника Укрпошти та 25 січня 2022 року поштовим відділенням № 2 м. Лиман було повернуто за зворотною адресою (а.с. 9).

Постановою структурного підрозділу відповідача - відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки, від 25 січня 2022 року № 328115 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що мало місце на а/д М-05 (км210+450м) 26 грудня 2021 року в 21-05 год, що зафіксовано актом № 319629 (а.с. 31, 82).

Вказана постанова разом із супровідним листом № 5450/23/24-22 від 26 січня 2022 року була направлена позивачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70, 92).

За поясненнями позивача, яке не спростоване відповідачем, вказану постанову він отримав 1 лютого 2022 року (а.с. 1).

4 лютого 2022 року позивач через свого представника подав до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укратрансбезпека) скаргу на постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу від 25 січня 2022 року № 328115, за результатом розгляду якої Укратрансбезпека відмовила у задоволенні скарги позивача та залишила постанову без змін з підстав пропуску позивачем строку подання скарги (а.с. 11).

Будучи не згодним із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся в суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Згідно преамбули Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР (далі Закон № 232/94-ВР, Закон України "Про транспорт") цей Закон визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього закону відносини, пов`язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 5 квітня 2001 року (далі Закон № 2344-III, Закон України "Про автомобільний транспорт", тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень..

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про транспорт" нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Згідно ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень (ч. 2).

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (ч. 4).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті (ч. 6).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16 грудня 2015 року "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державнийконтроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно ст. 1 Закону № 2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до ч.ч. 17, 18 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Суд зазначає, що позивачем не оспорюються правомірність рейдової перевірки, яка проводилась посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 21 грудня 2020 року по 27 грудня 2020 року на окремо визначених ділянках дороги маршрутах руху, в тому числі на а/д М-05 Київ Одеса 210 км + 450 м.

Також не оспорюється факт виявленого під час перевірки порушення водієм транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , причіп KOGEL, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 приписів ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Спірним питанням у даній справі є віднесення позивача до суб`єкта, який має відповідати за встановлене під час рейдової перевірки 26 грудня 2021 року порушення водієм транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 приписів ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність у водія зазначеного транспортного засобу під час здійснення останнім перевозки вантажу протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. […].

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього ж закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із цим абзацом 1 цієї частини визначено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; а згідно ст. 33 Закону № 2344-III, як вже зазначалось судом, визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Отже, у випадку надання власником автомобіля у користування іншій особі, яка використовує цей автомобіль у своїй діяльності, перевізником вантажу на цьому транспортному засобі є саме користувач цього транспортного засобі, а його не власник.

Суд зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено, що транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , причіп KOGEL, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , був переданий позивачем у користування Товариству з обмеженою відповідальність «Хеджер Груп» (а.с. 13-14).

Крім цього, як вбачається з копії товарно-транспортної накладної від 26 грудня 2021 року № 28665 автомобільним перевізником у ній вказане Товариство з обмеженою відповідальність «Салютем Арго» (код ЄДРПОУ 39882153) (а.с. 18, 73).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що позивач в розумінні вимогЗакону України «Про автомобільний транспорт»не є перевізником, а отже не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, як наслідок підстави для застосування до позивача адміністративно господарського, передбаченого абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттями 39і48цього Закону) - відсутні.

Щодо посилань відповідача на те, що належний користувач транспортним засобом визначається згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 Положення про Єдиний державний реєстр транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 листопада 2020 року № 779, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2020 року, Єдиний державний реєстр транспортних засобів - це інформаційна система, яка є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ (ЄІС МВС), що забезпечує накопичення, використання, узагальнення, зберігання, передачу, захист інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.

Відповідно до п. 2 цього Положення Правовою основою функціонування ЄДРТЗ є Закони України«Про дорожній рух»,«Про інформацію»,«Про доступ до публічної інформації»,«Про захист персональних даних»,«Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»,«Про електронні довірчі послуги»,«Про електронні документи та електронний документообіг»,Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371), постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року№ 260«Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів»,Положення про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024, це Положення та інші нормативно-правові акти.

Як вбачається з преамбули цього Положення, зазначене Положення прийнято відповідно достатті 34Закону України «Про дорожній рух»,пункту 3Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388,пункту 12Положення про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024, постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року№ 260«Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів».

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та ї х в л а с н и к і в.

Відповідно до п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року№ 1371) (зі змінами станом на час виникнення спірних правовідносин) державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про ї х в л а с н и к і в, які вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС.

Згідно п. 12 Положення про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024, функціональними підсистемами єдиної інформаційної системи МВС, в тому числі є Єдиний державний реєстр транспортних засобів.

Жодні посилання у зазначених нормативно-правових актах на положення Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутні.

Також будь-які посилання на Єдиний державний реєстр транспортних засобів (відомості, що в ньому містяться) відсутні і у Законі України «Про автомобільний транспорт», яким безпосередньо і врегульовані спірні правовідносини.

При цьому у ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», як вже зазначалось судом, чітко визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Розширеного трактування терміну «автомобільний перевізник» (зокрема, стосовно розповсюдження терміну «автомобільний перевізник» на особу, яка є власником транспортного засобу згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів) - вказана стаття не містить.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до преамбули Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197 (на який посилається відповідач), вказаний порядок прийнято відповідно доч. 4 ст. 14-2Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Враховуючи наведене, посилання відповідача на належність позивача до суб`єкта відповідальності за правопорушення, встановлене в акті перевірки № 319629 від 22 грудня 2021 року, - судом відхиляються.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 840/8740/16, де, як вказує відповідач, міститься правовий висновок про те, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний зробити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон), суд зазначає, що предметом спору в межах адміністративної справи № 840/8740/16 було відсутність у водія ТОВ ВФ «Технополіс» (позивача по справі), певних документів, в тому числі й тимчасового реєстраційного талону, при цьому судом в межах наведеної справи було встановлено, що ТОВ ВФ «Технополіс» (позивач по справі) використовує транспортні засоби для надання послуг перевезень пасажирів автомобільним транспортом на підставі договору або є їх власником, тобто є відповідальною особою за Законом № 2344-III.

Отже, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 840/8740/16 є безпідставними та відхиляються судом.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, керуючись вказаними у цьому рішенні нормативно-правовими приписами, суд дійшов висновку, що спірна постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за подання до Донецького окружного адміністративного суду даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 8644-838-1088-4420 від 13 серпня 2022 року та № 48532 від 17 серпня 2022 року (а.с. 45, 48), з урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, зареєстроване місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову структурного підрозділу Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки від 25 січня 2022 року № 328115 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17000,00 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, зареєстроване місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яності дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна