Рішення

від 07.11.2022 по справі 420/25491/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25491/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Приходько А.В,.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , на підставі паспорту,

від представника позивача: Теплякова О.Д., на підставі ордеру,

від відповідача : Добровінська, В.І., на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління статистики в Одеській області (код ЄДРПОУ 02361819, місцезнаходження: 65026, м.Одеса, вул. Польська, 20а) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 14 грудня 2021 року через канцелярію суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління статистики в Одеській області (код ЄДРПОУ 02361819, місцезнаходження: 65026, м.Одеса, вул. Польська, 20а) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, та у відповідності до заяви про зміну предмету позову від 27.01.2022 року, позивач просить:

-Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління статистики в Одеській області № 261-к від 28.10.2021 року про переведення позивача начальника відділу ведення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області з 02.11.2021 року на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області;

-Зобов`язати Головне управління внести зміни в наказ Головного управління статистики в Одеській області № 270-к від 03.11.2021 року про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію в частині формулювання посади, з якої проведене звільнення і підстав звільнення та вважати позивача звільненою з посади начальника відділу введення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про Державну службу», частини 1 статті 38 КЗпП України;

-Зобов`язати Головне управління внести зміни до трудової книжки позивача, серія НОМЕР_2 , а саме: в розділи «відомості про роботу» зазначити «запис за № 24 від 02.11.2021 року є недійсним», «запис за № 25 від 03.11.2021 року змінити, та вважати правильним запис: «звільнено з посади державної служби за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 38 КЗпП України»;

-Зобов`язати Головне управління виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Ухвалою суду 20 грудня 2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 1982 року працювала в Статистичному управлінні Одеської області на посадах: економіста, старшого економіста, провідного економіста та згодом була переведена на посаду начальника відділу вказаного управління.

08.04.1994 року позивач склала присягу державного службовця.

З 2004 року Статистичне управління було реорганізовано у Головне управління статистики в Одеській області.

Так, позивач зазначає, що протягом роботи в Головному управлінні неодноразово переводилась на рівнозначні керівні посади. У 2021 році зайняла посаду начальника відділу введення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення зі збереженням 5 рангу державного службовця в межах підкатегорії «Б3» категорії «Б».

У червні 2021 року у зв`язку з досягненням 60-річного віку, у позивача виникло право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та у відповідності до Закону України «Про державну службу» право на пенсію державного службовця.

Так, позивач зазначає, що у жовтні 2021 року з метою подальшої співпраці, керівництвом відповідача було запропоновано позивачу написати заяву на переведення на нижчу посаду головного спеціаліста, у зв`язку з не можливістю перебування на керівних посадах осіб, що досягли 60 років.

На думку позивача, вказані дії погіршували б її умови проходження державної служби, а саме змінювали б категорію «Б» на «В» та зменшувався б посадовий оклад, що негативно вплинуло б на розмір її пенсійного забезпечення.

Однак, як стверджує позивач, відповідач запевнив її, що таке переведення не обмежить її право на призначення пенсії державного службовця, адже довідки про складові заробітної плати будуть видані з посади начальника відділу та в межах строку її перебування на посаді начальника відділу до дати її переведення на посаду головного спеціаліста.

З огляду на це, позивач стверджує, що перебуваючи під впливом вона була вимушена надати згоду у вигляді заяви на переведення її на нижчу посаду, оскільки ще бажала працювати в Головному управлінні.

Надалі, наказом Головного управління № 261-к від 28.10.2021 року позивач була переведена з 02.11.2021 року на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення.

01.11.2021 року Управлінням фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління статистики в Одеській області позивачу було видано довідки для надання до Пенсійного фонду України з посади начальника відділу.

З метою призначення пенсії державного службовця позивач цього ж дня звернулась до Управління Пенсійного фонду у Приморському районі м. Одеси, де їй було роз`яснено, що реалізувати своє право на пенсію передбачене ст. 37 Закону України «Про державну службу» позивач може у випадку звільнення її саме з посади начальника відділу. У зв`язку з цим, позивач цього ж дня звернулась до керівництва Головного управління з проханням скасувати прийнятий наказ про її переведення на нижчу посаду, адже таке переведення погіршує її матеріальне становище. Однак, керівництвом Головного управління 02.11.2021 року в усній формі було відмовлено у скасуванні наказу на переведення.

Таким чином, у зв`язку з тим, що на думку позивача, її було введено в оману та під тиском вимушено написати заяву на переведення, 03.11.2021 року позивач подала заяву на звільнення. У вказаній заяві позивач зазначила підставою звільнення «у зв`язку з виходом на пенсію».

Так, наказом Головного управління від 03.11.2021 року № 270-к позивача було звільнено з посади державного службовця за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі частини 3 статті 86 Закону України «Про державну службу» та частини 1 статті 38 КЗпП України.

Позивач не погоджується з виданим наказом, адже звільнення державного службовця за цією статтею передбачає припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за згодою сторін, однак у разі якщо державна служба припиняється у зв`язку з виходом на пенсію, то звільнення такого державного службовця має бути здійснено на підставі пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу».

Крім того, при звільненні державного службовця на підставі вказаного пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу», державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Також, позивач зазначила, що відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України, та вимог Закону України «Про державну службу», державний службовець може бути переведений на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду лише за його згодою, що відноситься до зміни істотних умов державної служби, та про зміну істотних умов систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи та інше працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Позивач звернула увагу, що вона не була попереджена відповідачем за 2 місяці про переведення. Переведення на нижчу посаду істотно змінила її становище, погіршилися істотні умови праці, та таке переведення унеможливлює знову заняття посади начальника відділу (необхідно прийняти участь у конкурсі, здати іспит), та зменшений посадовий оклад і відповідні виплати.

Також позивач зазначила, що такими діями, вона була позбавлена права на призначення пенсії згідно з п. 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» відповідно до ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з посадового окладу начальника відділу, що призведе до зменшення суми пенсії.

Позивач як державний службовець має право на просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов`язків.

Також позивач звернула увагу, що у законодавстві не існує вікових обмежень для продовження державної служби та залишення на займаній посаді державного службовця при досягненні ним 60-ти річного віку.

Переведення позивача на нижчу посаду не було обґрунтоване реорганізацією, яка могла передбачити переведення на нижчі посади. Посада начальника відділу була вакантною та нового начальника відділу було призначено 17 листопада 2021 року.

Таким чином, на переконання позивача, оскаржуваний наказ про переведення на нижчу посаду та наказ про звільнення є протиправними та порушують права позивача, а тому підлягають скасуванню.

У свою чергу 12.01.2022 року від відповідача (вхід. № 2309/22) через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу», переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Так само, відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків передбачених чинним законодавством.

Так, представник відповідача зазначає, що 13.10.2021 року керівництво Головного управління отримало заяву позивача з проханням перевести її на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення цього ж управління ГУС в Одеській області з 02.11.2021 року.

Отже, на момент написання заяви про переведення, 13.10.2021 року, на посаду головного спеціаліста було наявне відповідне волевиявлення позивача, про що свідчить власноруч написана та особисто підписана заява позивача.

Так, на підставі поданої позивачем особисто заяви, адже у керівництва були відсутні сумніви щодо добровільності написання такої заяви, 28.10.2021 року було прийнято наказ № 261-к, яким переведено з 02.11.2021 року позивача з посади начальника відділу введення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення ГУС в Одеській області, за її згодою на підставі частини 3 статті 39 та пункту 1 статті 41 Закону України «Про державну службу».

Також, представник відповідача звертає увагу, що позивач до 01.11.2021 року включно, мала право на відкликання поданої заяви на переведення з будь-яких причин, однак таких дій - не вчиняла. Проте, 02.11.2021 року, ознайомившись з наказом про переведення, позивач не відмовилась від підписання вказаного наказу та не надала жодних заперечень, що є підставою вважати, що позивач погодилась на переведення.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного наказу у Головного управління була наявна згода позивача на переведення на іншу посаду, адже заява про переведення не була відкликана позивачем, а тому керівництво Головного управління мало всі законні підстави для переведення позивача на посаду головного спеціаліста.

Стосовно тверджень позивача про вчинення психологічного тиску керівництвом Головного управління щодо неї, представник відповідача зазначає, що вказані доводи не підтверджуються жодними належними доказами і є відвертим наклепом з боку позивача.

Також, представник відповідача звертає увагу, що доказів неправомірного переведення позивача на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення ГУС в Одеській області позивачем до суду не надано.

Стосовно посилання позивача на необхідність її повідомлення про зміну істотних умов праці, відповідач зазначив, що у разі переведення на нижчу посаду за заявою самого державного службовця, вимоги чинного законодавства не передбачають письмового попередження.

Представник відповідача додатково зазначає, що 03.11.2021 року позивач подала заяву про звільнення її з посади головного спеціаліста відділу,у зв`язку із виходом на пенсію.

Наказом Головного управління статистики в Одеській області від 03.11.2021 року № 270-к звільнено позивача - головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення ГУС в Одеській області з посади державної служби у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ч. 3 ст. 86 Закону, ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

03.11.2021 року позивач була ознайомлена із зазначеним наказом.

Стосовно тверджень позивача про порушення оскаржуваним наказом права позивача на призначення пенсії державного службовця, представник відповідача зазначає, що вони не стосуються предмету спору.

Крім того, представник відповідача зазначає, що Головне управління всіляко сприяло реалізації права позивача на призначення пенсії, адже позивачу за її вимогою було надано довідки щодо складових заробітної плати.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що дії Головного управління є правомірними та в повному обсязі відповідають чинному законодавству.

17.02.2022 року (вхід. № 9921/22) через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову, в якій представник відповідача стосовно зазначення позивачем, що у наказі неправомірно вказано підставу звільнення, а саме ч.3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», звернув увагу, що частиною 1 статті 83 цього закону визначено перелік підстав припинення державної служби, зокрема за ініціативою державного службовця або за згодою сторін (ст. 86 цього Закону). У свою чергу, позивачем особисто 03.11.2021 року було подано заяву про звільнення з посади державної служби за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, 03.11.2021 року.

Так, наказом ГУС в Одеській області № 270-к від 03.11.2021 року звільнено ОСОБА_2 головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення ГУС в Одеській області 03.11.2021 року з посади державної служби за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Отже, як зазначає представник відповідача, позивач скористалась своїм правом звільнитись з посади державної служби за власним бажанням, з поважних причин (вихід на пенсію), у строк визначений у поданій позивачем заяві. При цьому, ніяких додаткових клопотань у заяві не міститься.

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що 18.06.2021 року позивач вже вийшла на пенсію за віком та отримувала відповідні виплати.

Щодо виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні представник відповідача зазначає, що відповідно до приписів частини 3 статті 83 Закону, вихідна допомога державному службовцю виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію по досягненню 65-річного віку, у разі звільнення на підставі пункту 7 частини 1 статті 83 Закону.

Таким чином, у ГУС в Одеській області були відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, який вийшов на пенсію не у день звільнення (03.11.2021 року), а раніше (18.06.2021 року).

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що позивач до досягнення 65-річного віку ще може претендувати на зайняття посад державної служби категорії «Б» та «В», та у разі досягнення нею 65-річного віку, за її бажанням отримати одноразову грошову допомогу.

23.02.2022 року (вхід. № 11221/22) через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та додатково зазначила таке.

По-перше, позивач звертає увагу, що в поданій заяві, вона просила перевести її на посаду головного спеціаліста відділу, в якому була начальником, проте, відповідачем у наказі № 261-к позивач переведена на іншу посаду в іншому відділі та на підставі п.1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу», тобто за рішенням керівника державної служби.

Дана обставина, на думку позивача, є підтвердженням того, що рішення про переведення позивача було не її власним волевиявленням, а ініціативою керівництва.

По-друге, стосовно тверджень відповідача про можливість у період з 13.10.2021 року по 01.11.2021 року включно відкликати подану заяву на переведення, позивач зазначає, що до 02.11.2021 року вона продовжувала працювати на посаді начальника відділу і були відсутні підстави для відкликання заяви в цей період. Також, позивач зазначає, що керівництво запевнило її, що переведення на нижчу посаду не вплине на призначення їй пенсії державного службовця.

Так, про порушення власного права позивачу стало відомо лише 01.11.2021 року після звернення до пенсійного органу. Та звернувшись до керівництва про скасування наказу про переведення, 02.11.2021 року в усній формі позивача було повідомлено про відмову у скасуванні наказу.

По-третє, позивач зазначає, що в наказі про звільнення, відповідачем помилково вказано підставу звільнення, а саме: вихід на пенсію на підставі ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», натомість необхідно було застосувати норми п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу».

12.08.2022 року через канцелярію суду (вхід. № 25819/22) від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача від 17.02.2022 року, в яких позивач підтримала заявлені позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Також, стосовно тверджень відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу вихідної допомоги позивач заперечує, та зазначає, що такий висновок Головного управління протирічить правовим нормам, адже по досягненню 60-річчя, а саме з 18.06.2021 року, у позивача виникло право на призначення пенсії за віком та право на пенсію державного службовця.

На думку позивача, факт призначення пенсії за віком не можна вважати виходом особи на пенсію, оскільки вихід на пенсію це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем з дотриманням певних, передбачених законом, процедур.

Таким чином, позивач зазначає, що оскільки вона при досягненні 60-річного віку, не подавала заяву на звільнення, а продовжила працювати до 03.11.2021 року, то твердження відповідача про вихід на пенсію з 18.06.2021 року є хибним.

Позивач звертає увагу, що державна служба припиняється у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом. У поданій 03.11.2021 року заяві про звільнення, в якості підстави для припинення державної служби позивач зазначила у зв`язку з виходом на пенсію. Тобто, на думку позивача, вихід на пенсію має розглядатись як підстава для припинення державної служби, а не як стверджує відповідач, як поважна причина для розірвання трудового договору в строк, який просить працівник.

А тому, на думку позивача, відповідач неправомірно застосував частину 3 статті 86 Закону, замість необхідної пункту 7 частини 1 статті 83 Закону.

29.08.2022 року через канцелярію суду (вхід. № 27440/22) від відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення позивача від 11.08.2022 року, в яких представник заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

15.08.2022 року (вхід. № 25944/22) через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про допит свідка.

06.09.2022 року (вхід. № 28317/22) від позивача надійшла заява про допит позивача в якості свідка в порядку чт. 93 КАС України.

06.09.2022 року (вхід. № 28318/22) від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

09.09.2022 року (вхід. № 28611/22) від представника відповідача надійшли заперечення проти заяви позивача про допит її в якості свідка.

09.09.2022 року (вхід. № 28610/22) від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про долучення доказів до матеріалів справи, в яких представник зазначає, що надані докази не є доказами, які підтверджують чи спростовують обставини справи.

Ухвалою суду від 31 січня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження до 20 березня 2022 року.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 15.08.2022 року відмовлено у клопотанні представника відповідача про допит свідка.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 09.09.2022 року задоволено заяву позивача про допит її в якості свідка. А також з власної ініціативи судом поставлено на обговорення питання щодо допиту в якості свідка ОСОБА_3 та ухвалою, що занесена до протоколу підготовчого засідання ухвалено викликати для допиту в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 .

Ухвалою суду, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 09.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.10.2022 року.

На відкрите судове засідання учасники справи з`явились, також були присутні в будівлі суду й викликані свідки.

У вступному слові позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у вступному слові проти заявлених позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

Також, на судовому засіданні були допитані в якості свідків: позивач ОСОБА_1 за її згодою, та ОСОБА_3 , про що свідчать підписи про складання присяги свідка та розписки про попередження про кримінальну відповідальність.

У показаннях, в якості свідка позивач зазначила, що безпосереднім керівником - ОСОБА_4 їй було запропоновано написати заяву на переведення на нижчу посаду у зв`язку з досягненням 60-річного віку. Позивач погодилась та написала заяву на підставі наданої заяви-зразка, адже була переконана, що пенсію отримає в необхідному розмірі. Ініціатива про переведення на нижчу посаду була з боку керівництва та про порушення своїх прав позивач дізналась лише 01.11.2021 року, звернувшись до пенсійного органу за призначенням пенсії. Також свідок наполягала, що її було введено в оману, а заява на переведення її на нижчу посаду була написана під тиском.

Позивач як свідок показала, що до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії встановленого зразка, не зверталась.

У свою чергу, ОСОБА_3 у своїх показаннях в якості свідка, зазначила, що вона є безпосереднім керівником позивача, а саме з 08.04.2021 року є начальником управління збирання даних вибіркових обстежень населення ГУС в Одеській області. Свідок показала, що позивач самостійно принесла власноруч написану заяву про переведення її на нижчу посаду на підпис для її затвердження, та жодного тиску з її боку на дії позивача здійснено не було.

Після заслуховування додаткових пояснень щодо показань свідків у судовому засіданні було оголошено перерву на 11.10.2022 року.

11.10.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з різким погіршення стану здоров`я.

Судове засідання призначене на 11.10.2022 року було відкладено у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача.

На судове засідання призначене на 19.10.2022 року учасники справи з`явились, та позивачем було надано додаткові пояснення щодо показань свідка ОСОБА_3 , тому судом було поставлено на обговорення питання стосовно повторного допиту в якості свідка ОСОБА_3 , та ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання від 19.10.2022 року судом прийнято рішення про виклик та повторний допит свідка ОСОБА_3 для з`ясування обставин викладених позивачем у поясненнях.

На відкрите судове засідання учасники справи з`явились та надали додаткові пояснення, також повторно було допитано в якості свідка - ОСОБА_3 , яка показала, що ОСОБА_1 принесла їй заяву про переведення, чому вона була здивована. Також свідок показала, що ОСОБА_1 відпускала до пенсійного органу, знає, що неї були надані довідки для призначення пенсії, але документи на призначення пенсії ОСОБА_5 не були подані, з яких причин, їй невідомо.

Заслухавши вступні слова сторін, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, допитавши свідків, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с.37-39).

За освітою ОСОБА_1 є економістом за спеціальністю «статистика» відповідно до диплому серії НОМЕР_4 , виданого Одеським інститутом народного господарства (а.с.10).

Відповідно до відомостей з трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 04.08.1982 року працювала в Статистичному управлінні Одеської області на посадах економіста, старшого економіста та начальників різних відділів в Управлінні (а.с.11-19).

Відповідно до запису № 23 трудової книжки, позивача переведено на посаду начальника відділу введення та контролю даних вибіркових обстежень населення на підставі наказу № 56-к від 01.04.2021 року.

Так, судом встановлено, що 13.10.2021 року позивачем на ім`я Начальника Головного управління статистики в Одеській області було подано заяву, в якій позивач просила перевести її на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення з посадовим окладом 5500,00 грн. з 02 листопада 2021 року (а.с.76).

Наказом Головного управління статистики в Одеській області № 261-к від 28.10.2022 року «про переведення ОСОБА_6 » було вирішено перевести ОСОБА_2 начальника відділу введення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області з 02 листопада 2021 року на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області, за її згодою, із збереженням 5 рангу державного службовця. Підстава: заява ОСОБА_6 від 13.10.2021 року. З наказом позивач ознайомлена була 02.11.2021 року, про що свідчить її підпис (а.с.77).

Суд встановив, що відповідно до актів про відсутність на робочому місці за 01.11.2021 року та 02.11.2021 року начальниками відділів та заступником начальника Головного управління статистики в Одеській області було складено акти про те, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 01.11.2021 та 02.11.2021 року з попередженням керівництва щодо відвідування управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (а.с.85-86).

03.11.2021 року позивачем на ім`я Начальника Головного управління статистики в Одеській області було подано заяву, в якій позивач просила звільнити її за власним бажанням з посади державної служби у зв`язку з виходом на пенсію 03 листопада 2022 року (а.с.134).

Наказом Головного управління статистики в Одеській області № 270-к від 03.11.2021 року «Про звільнення ОСОБА_6 » було вирішено звільнити ОСОБА_2 головного спеціаліста відділу 03 листопада 2021 року з посади державної служби за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, частина третя статті 86 Закону України «Про державну службу» (із змінами), частина перша статті 38 КЗпП України. З наказом позивач була ознайомлена 03.11.2021 року (а.с.20).

Також, судом встановлено, що 01.11.2021 року Головним управлінням позивачу було видано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби станом на жовтень 2021 року (а.с.78-79), довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця на посаді начальника відділу ведення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення станом на листопад 2021 року (а.с.80) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за періоди з 01.11.2016 року по 31.10.2021 року (а.с.81-84).

Не погодившись з прийнятим наказом про переведення на нижчу посаду та стверджуючи, що була введена в оману та підписала заяву на переведення під тиском, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, її проходження, припинення, визначенні Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону № 889-VIII).

Частинами 1, 2 статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина 3 статті 5 Закону № 889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 889-VIII, прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 41 Закону № 889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Отже, Закон №889-VIII встановлює можливість переведення державного службовця на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі без обов`язкового проведення конкурсу.

При цьому, в силу приписів частини 2 статті 41 Закону №889-VIII таке переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Суд зазначає, що Законом №889-VIII та КЗпП України не визначено, у якій формі надається згода державного службовця на його переведення (письмова чи усна), однак за загальним правилом рішення щодо переведення державного службовця приймається за його відповідною заявою про переведення на іншу посаду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2021 року позивачем на ім`я Начальника Головного управління статистики в Одеській області було подано заяву, в якій позивач просила перевести її на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення з посадовим окладом 5500,00 грн. з 02 листопада 2021 року.

Отже, вказаною заявою позивач фактично висловила згоду на відповідне переведення.

Під час надання показань в якості свідка під присягою, позивач підтвердила, що нею була власноручно написана заява про переведення на нижчу посаду, але вона стверджувала, що вказану заяву було написано під тиском, адже безпосереднім керівником - ОСОБА_4 було запропоновано написати заяву на переведення на нижчу посаду у зв`язку з досягненням 60-річного віку, а позивач бажала працювати далі. Також позивач показала, що заява про переведення на нижчу посаду була подана нею з переконанням, що їй буде призначена пенсія як державному службовцю з посади начальника відділу, але таке не відбулось, а тому позивач була введена в оману.

У свою чергу, ОСОБА_3 у своїх показаннях в якості свідка, зазначила, що вона є безпосереднім керівником позивача, а саме з 08.04.2021 року є начальником управління збирання даних вибіркових обстежень населення ГУС в Одеській області, а позивач самостійно та власноруч принесла заяву про переведення її на нижчу посаду на підпис для її затвердження, та жодного тиску з її боку на дії позивача здійснено не було.

Надаючи оцінку вказаним доказам по справі, суд виходить із загальних критеріїв визначення психологічного тиску.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що по справах про звільнення за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого статтею 38 КЗпП України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

У такій категорії справ суди особливу увагу приділяють дослідженню поведінки позивача після написання ним заяви (рапорту) про звільнення, адже якщо на працівника справді чинився тиск з метою його звільнення, то в останнього є можливість відкликання такої заяви, в тому числі засобами поштового, телеграфного чи електронного зв`язку, або звернення із заявою чи скаргою до органів поліції, Державної служби України з питань праці тощо. Саме такі дії позивача можуть свідчити про відсутність наміру і вільного волевиявлення на звільнення.

Вказані висновки підтверджуються також правовими позиціями Верховного Суду викладених в постанові від 17.02.2020 у справі № 495/9926/18 та постанові від 11.12.2019 у справі №483/1070/17.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд враховує, що після написання заяви про переведення на нижчу посаду, з 13 жовтня 2021 року до 02 листопада 2021 року включно, позивач жодним чином не демонструвала своє не бажання переводитися на іншу посаду, не вчиняла дії щодо відкликання поданої заяви на переведення, не зверталась до вище стоячого керівництва та органів поліції з питання вчинення на неї тиску.

Таким чином, суд доходить висновку, що до суду не надано жодних належних та допустимих доказів вчинення тиску з боку безпосереднього керівника при написанні заяви на переведення на нижчу посаду.

Твердження позивача, що 01.11.2021 року вона зверталась до безпосереднього керівника ОСОБА_4 щодо відкликання поданої заяви на переведення, жодними документами не підтверджується.

Також, як встановлено судом, у поданій заяві від 13.10.2021 року позивач просила перевести її на посаду головного спеціаліста з 02 листопада 2021 року.

Відповідачем у відзиві та наданих запереченнях, не заперечується той факт, що позивач мала право на звернення про відкликання поданої заяви до 01.11.2021 року включно.

Суд вважає, що право на відкликання заяви про переведення позивач мала реалізувати й 02 листопада 2021 року, проте позивач ознайомилась із наказом про переведення без жодних зауважень та заперечень.

При цьому у своїх письмових поясненнях позивач визнає, що до 02.11.2021 року вона продовжувала обіймати посаду начальника відділу і підстав щодо відкликання заяви в цей період у неї не було.

Таким чином, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивач особисто та свідомо написала заяву, якою надала згоду на переведення її на нижчу посаду, що й стало підставою для прийняття наказу № 261-к від 28.10.2022 року Головного управління статистики в Одеській області про переведення ОСОБА_6 начальника відділу введення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області з 02 листопада 201 року на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області, за її згодою, із збереженням 5 рангу державного службовця.

Зі вказаним наказом позивач була ознайомлена 02.11.2021 року, про що свідчить її підпис та жодних заперечень чи пояснень не надала.

Суд ще раз звертає увагу, що в такій категорії справ суд приділяє особливу увагу дослідженню поведінки позивача після подання заяви, яка на думку позивача була поданою під тиском, адже якщо на працівника справді чинився тиск з метою його переведення чи звільнення, то в останнього є можливість відкликання такої заяви, в тому числі засобами поштового, телеграфного чи електронного зв`язку, або звернення із заявою чи скаргою до органів поліції, Державної служби України з питань праці тощо. Саме такі дії позивача можуть свідчити про відсутність наміру і вільного волевиявлення на переведення чи звільнення, але такі факти в ході судового розгляду не підтверджено.

Щодо введення позивача в оману з підстав того, що вона розраховала на можливість призначення пенсії як державний службовець за посадою начальника відділу, суд звертає увагу на те, що позивачем не надані докази звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії та прийняття рішення про відмову у призначенні такої пенсії.

Також суд погоджується з доводами відповідача, що умови призначення пенсії позивачу не стосуються питання переведення позивача на іншу нижчу посаду, у свою чергу суду не надано докази того, що позивача було введено в оману стосовно умов та характеру праці, розміру посадового окладу, на яку вона була переведена за своєю заявою.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління статистики в Одеській області № 261-к від 28.10.2021 року про переведення позивача начальника відділу ведення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області з 02.11.2021 року на посаду головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області, а тому ці позовні вимоги не належать задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головне управління внести зміни в наказ Головного управління статистики в Одеській області № 270-к від 03.11.2021 року про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію в частині формулювання посади, з якої проведене звільнення і підстав звільнення та вважати позивача звільненою з посади начальника відділу введення та контролю даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про Державну службу», частини 1 статті 38 КЗпП України, суд зазначає таке.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу», а саме:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади";

9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Відповідно до ст. 86 Закону №889-VIII, державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Пункт 7 частини 1 ст.83 Закону №889-VIII серед підстав для припинення державної служби виокремлює припинення державної служби у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.11.2021 року позивачем на ім`я Начальника Головного управління статистики в Одеській області було подано заяву, в якій позивач просила звільнити її за власним бажанням з посади державної служби у зв`язку з виходом на пенсію 03 листопада 2022 року.

Тобто у вказаній заяві, позивач не зазначає, конкретної посади з якої просить звільнитись, вказуючи «за власним бажанням з посади державної служби у зв`язку з виходом на пенсію».

Також судом встановлено, що Наказом Головного управління статистики в Одеській області № 270-к від 03.11.2021 року «Про звільнення ОСОБА_6 » було вирішено звільнити ОСОБА_2 головного спеціаліста відділу 03 листопада 2021 року з посади державної служби за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, частина третя статті 86 Закону України «Про державну службу» (із змінами), частина перша статті 83 КЗпП України. З наказом позивач була ознайомлена 03.11.2021 року.

Таким чином, на думку суду, в діях відповідача відсутня помилка в частині найменування посади позивача, адже вже з 02.11.2021 року позивач була в законний спосіб переведена на посаду головного спеціаліста відділу, а також, ознайомившись із наказом про звільнення, позивач жодних заперечень не надала.

Також судом не встановлено підстав для визнання протиправним і скасування наказу № 261-к від 28.10.2021 року.

Тому, суд зазначає, що відсутні правові підстави для внесення змін у наказ № 270-к від 03.11.2021 року про звільнення позивача в частині найменування посади, з якої позивача було звільнено, а тому у цій частині позовні вимоги не належать задоволенню.

Проте, суд вважає, що є обґрунтованими доводи позивача щодо неправильного визначення відповідачем підстави звільнення позивача.

Так, відповідач у вказаному наказі посилається на норму частини 3 статті 86 Закону № 889-VIII, що суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, проте судом встановлено, що в поданій заяві позивач просила звільнити її за власним бажанням з посади державної служби у зв`язку з виходом на пенсію, тобто позивачем чітко визначено причину звільнення за власним бажанням, а тому застосуванню підлягає саме норма передбачена пунктом 7 частини 1 статті 83 цього Закону, у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно вчинені дії щодо звільнення ОСОБА_6 з посади головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення Управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 1, ст. 38 КЗпП України. За таких обставин, з метою захисту прав позивача, керуючись ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління статистики в Одеській області щодо звільнення ОСОБА_6 з посади головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення Управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Головне управління внести зміни в наказ Головного управління статистики в Одеській області № 270-к від 03.11.2021 року про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію в частині за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про Державну службу», частини 1 статті 38 КЗпП України та зобов`язання Головне управління внести зміни до трудової книжки позивача, серія НОМЕР_2 , а саме: в розділи «відомості про роботу» зазначити «запис за № 24 від 02.11.2021 року є недійсним», «запис за № 25 від 03.11.2021 року змінити, та вважати правильним запис: «звільнено з посади державної служби за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 38 КЗпП України» є правомірними та належать задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління статистики в Одеській області внести зміни до наказу № 270-к від 03.11.2021 року про звільнення ОСОБА_6 зазначивши підставою звільнення «за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 38 КЗпП України» та внести відповідний запис у трудову книжку ОСОБА_6 .

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання виплатити вихідну допомогу суд зазначає таке.

Так, відповідач у запереченнях зазначила, що у ГУС в Одеській області були відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, яка вийшла на пенсію не у день звільнення (03.11.2021 року), а раніше (18.06.2021 року).

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що позивач до досягнення 65-річного віку ще може претендувати на зайняття посад державної служби категорії «Б» та «В», та у разі досягнення нею 65-річного віку, за її бажанням отримати одноразову грошову допомогу.

Позивач у свою чергу в поясненнях заперечує проти таких доводів відповідача, та зазначає, що факт призначення пенсії за віком не можна вважати виходом особи на пенсію, оскільки вихід на пенсію це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем з дотриманням певних, передбачених законом, процедур.

Тому позивач зазначає, що оскільки вона при досягненні 60-річного віку, не подавала заяву на звільнення, а продовжила працювати до 03.11.2021 року, то твердження відповідача про вихід на пенсію з 18.06.2021 року є хибним.

Так, суд погоджується з думкою позивача та зазначає, що частиною 3 статті 83 Закону № 889-VIII визначено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої цієї статті, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність зазначення в наказі підстави звільнення частину 3 статті 86 Закону № 889-VIII, однак як має бути застосовано норму передбачену пунктом 7 частини 1 статті 83 цього Закону, з урахуванням частини 3 статті 83 Закону № 889-VIII суд зазначає, що державному службовцю має бути виплачена вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Тому, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Головне управління виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати є правомірними та підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління статистики в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову частково не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому належать стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 992, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління статистики в Одеській області (код ЄДРПОУ 02361819, місцезнаходження: 65026, м.Одеса, вул. Польська, 20а) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління статистики в Одеській області (код ЄДРПОУ 02361819, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Польська, 20а) щодо звільнення ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з посади головного спеціаліста відділу організації та збирання даних вибіркових обстежень населення Управління збирання даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики в Одеській області за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Головне управління статистики в Одеській області (код ЄДРПОУ 02361819, місцезнаходження: 65026, м.Одеса, вул. Польська, 20а) внести зміни до наказу № 270-к від 03.11.2021 року про звільнення ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), зазначивши підставою звільнення «за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 38 КЗпП України» та внести відповідний запис у трудову книжку ОСОБА_6 .

Зобов`язати Головне управління статистики в Одеській області (код ЄДРПОУ 02361819, місцезнаходження: 65026, м.Одеса, вул. Польська, 20а) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління статистики в Одеській області (код ЄДРПОУ 02361819, місцезнаходження: 65026, м.Одеса, вул. Польська, 20а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано « 07» листопада 2022 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко