Рішення

від 07.11.2022 по справі 420/11984/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11984/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (1665 км. автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031, код ЄДРПОУ 32012483) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представниками ГУ ДПС у в Одеській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ ДП «Інтегровані логістичні системи», за результатами якої було складено Акт № 18439/15-32-18-09 від 01.09.2021 р. та податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09, яким за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ до ДП «Інтегровані логістичні системи» застосовано штрафні санкції, передбачені п. 124.2. ст. 124 Податкового кодексу України.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної податкової служби України із відповідною скаргою. Проте, Рішенням № 7537/6/99-00-06-030106 від 20.07.2022 р., отриманим 05.08.2022 р., ДПС України залишила скаргу без задоволення, а Рішення - без змiн.

Позивач з податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09 не згоден, вважає його безпідставним, таким, що не відповідає дійсності і прийнятим з порушенням законодавства. Позивач звертає увагу, що лише у разі встановлення що діяння, щодо порушення термінів сплати, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.2 ст. 124 ПКУ). У випадку ДП «Інтегровані логістичні системи» неможливо стверджувати, що мало місце умисне вчинення правопорушення, адже в платника податків не вистачало коштів на повну сплату ПДВ. При цьому, як зазначає позивач, залишок ПДВ за квітень 2021 р. у сумі 451 720,00 грн. ДП «Інтегровані логістичні системи» сплатило 01.06.2021 р., тобто - з запізненням лише на 1 день. Позивач просить врахувати, що ним була проведена робота з покупцями, а саме - розіслані листи з проханням передчасно сплати рахунки, час сплати згідно Договорів яких ще не настав. До того ж, саме з метою отримати можливість сплатити ПДВ в належні строки, підприємство зв`язалось з контрагентами, які мали простроченні сплати рахунків перед ДП «ІЛС». Вказані дії, на думку позивача, свідчать про те, що не мало місце саме умисне вчинення правопорушення.

При цьому, як стверджує позивач, актом перевірки № 18439/15-32-18-09 від 01.09.2021 р. жодних обґрунтувань, що позивач порушив пункт 124.3 статті 124 ПК України, а саме діяння вчинені умисно - не наведено, податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 №24471/15-32-18-09 також не містить таких посилань.

З огляду на викладене, вважаючи згадані висновки ГУ ДПС в Одеській області хибними, та такими, що не відповідають діючому Законодавству України та фактичним обставинам справ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05.09.2022 року прийнято справу до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.09.2022 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ст.76 Податкового кодексу України проведено перевірку ДП «Інтегровані логістичні системи», щодо податкової звітності з податку на додану вартість з питання своєчасності сплати платника ПДВ за поданою декларацією з податку на додану вартість №9132044275 за квітень 2021 року від 20 травня 2021 року, за результатом якої складено акт №18439/15-32-18-09 від 01.09.2021 року.

Платник задекларував податкове зобов`язання у декларації з ПДВ за квітень 2021 року №9132044275 від 20.05.2021 - в сумі 989 185 грн.

Відповідач зазначає, що платник порушив терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Так, граничний термін сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2021 року на суму 435460,4 грн. був до 31.05.2021 року. Проте, платник погасив зобов`язання 01.06.2021 року, таким чином, затримка сплати становить 1 день.

Відповідач звертає увагу, що згідно сторінки 3 Акту, контролюючому органу не були відомі обставини, що могли пом`якшити відповідальність або звільняють від фінансової відповідальності платника. Як зазначає позивач, вина позивача підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, а саме:

самостійно визначив та подав декларації з ПДВ, в якій задекларував суми податкових зобов`язань з ПДВ. Вказані декларації складені і підписані вiдповiдно дост.48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством;

у попередніх звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ;

в Електронному кабiнетi платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків;

платника було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни.

Крім цього, відповідач акцентує увагу, що до ДП «Інтегровані логістичні системи» вже була застосована штрафна санкція за не своєчасно сплачений податок на додану вартість по деклараціям за листопад 2020 - лютий 2021 рр., про що складено акт від 02.06.2021 року №10589/15-32-18-09/32012483 тa податкове повідомлення рішення від 06.07.2021 року №15898/15-32-18-09 (застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відповідно до п.124.2 ст.124 Кодексу).

З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інших заяв по суті станом на час розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який наявний в матеріалах справи, Дочірнє підприємство «Інтегровані логістичні системи» зареєстроване Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 11.07.2002 року за № 15311200000000060 та зареєстроване платником податку на додану вартість 12.07.2022 №200146797. Основний вид економічної діяльності: 52.10 складське господарство.

На підставі п. п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.76 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) головним державним ревізором-інспектором Причорноморського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС в Одеській області Кобзар Людмилою Борисівною проведено перевірку в приміщенні ГУ ДПС в Одеській області податкової звітності з податку на додану вартість з питання своєчасності сплати ДП «Інтегровані логістичні системи» ПДВ за поданою декларацією з податку на додану вартість №9132044275 за квітень 2021 року від 20 травня 2021 року,

За результатами перевірки 01.09.2022 року складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №18439/15-32-18-09.

Так, відповідно акту №18439/15-32-18-09 від 01.09.2022 року, перевіркою встановлено, що платник задекларував податкове зобов`язання у декларації з ПДВ за квітень 2021 року №9132044275 вiд 20.05.2021 - в сумі 989185 грн. Платник порушив терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 Кодексу, п.203.2 ст.203 Кодексу, а саме: граничний термін сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2021 року на суму 435460,4 грн. - 31.05.2021 року; дата погашення зобов`язання 01.06.2021 року; кількість днів затримки сплати - 1 день.

Крім того, актом встановлено, що платником було не своєчасно сплачено податок на додану вартість по деклараціям за листопада 2020 - лютий 2021 рр., про що складено акт від 02.06.2021 року №10589/15-32-18-09/32012483 та податкове повідомлення рішення від 06.07.2021 року № 15898/15-32-18-09 (застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відповідно до п.124.2 ст.124 Кодексу).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС винесено податкове повідомлення - рішення від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09, яким позивача - ДП «Інтегровані логістичні системи» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50 відсотків в сумі 217 130,20 грн. за несплату грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 435 460, 40 грн. (на підставі п.124.3 ст.124 ПК України).

Не погоджуючись із зазначеним, ДП «Інтегровані логістичні системи» на податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09 подано скаргу від 22.10.2021 № 024.

Рішенням ДПС України від 20.07.2022 № 7537/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи протиправним винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09 про донарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 217 130,20 грн., звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ІІК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1, 203.2 ст.203 ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. (статті 111 ПК України).

Таким чином, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Суд зазначає, що Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57, п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість по декларацією з податку на додану вартість за квітень 2021, за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов`язання протягом граничних строків згідно п.124.1, п.124.2, 124.3, ст.124 ПК України.

Позивач не заперечує проти факту затримки сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 на один день.

Обставини які пом`якшують відповідальність або звільняють від відповідальності за вчинення податкових правопорушень відповідно до ст.112 ПК України за даними контролюючого органу відсутні.

При цьому, Актом перевірки встановлено, що платником було не своєчасно сплачено податок на додану вартість по деклараціям за листопад 2020 - лютий 2021 рр., про що складено акт від 02.06.2021року №10589/15-32-18 09/32012483 та податкове повідомлення рішення від 06.07.2021 року № 15898/15-32-18-09 (застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відповідно до п.124.2 ст.124 Кодексу).

Таким чином, перевіркою встановлена кваліфікація податкового правопорушення за п.124.3, ст.124 ПК України, яка передбачає, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Пунктом 124.2 ст.124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 50 відсотків у сумі 217 130,20 грн., відповідно до п.124.3 ст.124 ПУ України, як діяння вчинені умисно та повторно протягом 1095 календарних днів (несплата в установлені строки узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ).

Стосовно застосування відповідачем вимог п.124.3 ст.124 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Податкового кодексу України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125.1.2 - 125.1.4 статті 125.1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125.1.2 - 125.1.4 статті 125.1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Відповідно до п.124.3 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п.109.1 ст.109 ПКУ).

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п.109.3 ст.109 ПКУ).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (п.112.7 ст.112 ПКУ).

Таким чином, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Суд відмічає, що актом перевірки встановлено, що обставини які пом`якшують відповідальність або звільняють від відповідальності за вчинення податкових правопорушень відповідно до ст.112 ПК України за даними контролюючого органу відсутні. При цьому, на підтвердження наявності вини зазначено, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, а саме:

- самостійно визначив та подав декларації з ПДВ, в якій задекларував суми податкових зобов`язань з ПДВ. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст.48 Кодексу, та подані у спосіб визначений діючим законодавством;

- у попередніх звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ;

- в Електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків;

- платника було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни.

Отже, контролюючим органом доведено скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків умисно не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання встановлений ПК України, вчиняв умисно затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання. Тому суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності в акті перевірки обґрунтувань вчинення діяння умисно.

При цьому, відповідачем в Акті перевірки встановлено повторність протягом 1095 календарних днів вчинення діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті.

Так, на підтвердження даного факту до суду надано податкові декларації ДП «Інтегровані логістичні системи» з податку на додану вартість за листопад 2020 року лютий 2021 року, Акт камеральної перевірки від 02.06.2021 року №10589/15-32/18-09 та податкове повідомлення-рішення від 06.07.2021 року №15898/15-32-18-09, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 25 відсотків в сумі 387 921, 45 грн. за несплату грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 551 685, 80 грн. (на підставі п.124.2 ст.124 ПК України).

Суд зазначає, що з боку позивача пояснення щодо повторності вчинення діяння, передбаченого пунктом 124.2, відсутні. Також відсутні будь-які докази скасування або оскарження податкових повідомлень-рішень щодо застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 124.2 ст. 124 ПК України.

Суд звертає увагу, що платником податку було самостійно визначено суму податкового зобов`язання, тобто на етапі підготовки звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання в строк встановлений ПК України.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки, з фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу), вони мають право подати до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки): свої заперечення; додаткові документи і пояснення.

Отже, позивач мав можливість надати до Контролюючого органу пояснення, інформацією щодо неможливості виконання ним обов`язку зі своєчасної сплати податку на додану вартість.

Проте, жодних дій щодо повідомлення контролюючого органу про обставини, які пом`якшують відповідальність або звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, позивач не здійснив.

Таким чином, позивач не вжив достатніх заходів, щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, затримав сплату узгоджених податкових зобов`язань, при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст. ст. 16, 36 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених ПК України правил та норм.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС в Одеській області від 30.09.2021 № 24471/15-32-18-09 було прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139. 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (1665 км. автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031, код ЄДРПОУ 32012483) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.