Постанова

від 17.02.2023 по справі 420/11984/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/11984/22Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.

суддів: Танасогло Т.М. , Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі № 420/11984/22 за позовом Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2021 №24471/15-32-18-09

У С Т А Н О В И В:

29.08.2022 Дочірнє підприємство «Інтегровані логістичні системи» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.09.2021 №24471/15-32-18-09.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про не умисне вчинення правопорушення, оскільки в платника податків не вистачало коштів на повну сплату ПДВ. Також, ДП «Інтегровані логістичні системи» зазначало про вчинення усіх можливих дій з метою сплати зобов`язань по податку на додану вартість.

Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що ДП «Інтегровані логістичні системи» порушено термін сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на додану вартість. При цьому, позивач не повідомляв контролюючий орган про наявність обставини, які могли пом`якшити відповідальність або звільнити його від відповідальності. Крім того, відповідач акцентував увагу на тому, що ДП «Інтегровані логістичні системи» вже притягувалось до відповідальності за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022р. у справі №420/11984/22 у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог окружний адміністративний суд вказав про те, що контролюючим органом доведено скоєння платником податків податкового правопорушення, оскільки такий платник податків мав можливість вжити заходів щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певних дій або допускав бездіяльність стосовно своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Між тим, як установлено окружним адміністративним судом означене порушення податкової дисципліни є повторним протягом 1095 календарних днів. До того ж, суд першої інстанції зауважив, що жодних дій щодо повідомлення контролюючого органу про обставини, які пом`якшують відповідальність або звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, позивачем не вчинено.

Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому викладено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказував про оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 06.07.2021 № 15898/15-32-18-09 (справа №420/16367/22), а тому передчасно стверджувати про повторність вчинення порушення податкового законодавства. Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки діям позивача, які вчинялися останнім з метою своєчасної сплати податку на додану вартість.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 20.05.2021 ДП «Інтегровані логістичні системи» до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9132044275, у якій платником податків самостійно визначено суму грошового зобов`язання в загальному розмірі 989185грн.

01.09.2021р. фахівцем Головного управління ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ДП «Інтегровані логістичні системи» податку на додану вартість.

За наслідками вказаної перевірки перевіряючим складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 01.09.2021 №18439/15-32-18-09, у висновках якого зазначено про порушення ДП «Інтегровані логістичні системи» термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на додану вартість, а саме граничний термін сплати 31.05.2021, дата погашення 01.06.2021, кількість днів затримки 1.

На підставі означеного акта перевірки від 01.09.2021 №18439/15-32-18-09 Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 №24471/15-32-18-09 щодо визначення суми штрафу в розмірі 217730,20грн.

Не погодившись із означеним актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із пунктами 36.1, 36.3 та 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Податкового кодексу України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до частини першої пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно із ст.124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Із системного аналізу наведених норм права слідує, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків.

Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, усіх залежних від нього дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до відповідного бюджету.

Під вчиненням усіх залежних від платника податків дій необхідно розуміти, що останнім такі дії мають бути вчинені саме у спосіб та у порядку, передбачені чинним законодавством.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Означене визначено статтею 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначено статтею 111 Податкового кодексу України, згідно із якою за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

- фінансова;

- адміністративна;

- кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Вказані положення податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, вперше ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» порушено терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на додану вартість за період листопад 2020 року лютий 2021 року.

Таке порушення було зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки від 02.06.2021 №10589/15-32-18-09/31012483, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2021 № 15898/15-32-18-09 щодо застосування до ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» штрафу в сумі 387221,42грн.

Колегія суддів зазначає, що вказаний акт індивідуальної дії є чинним, а його оскарження ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» в судовому порядку не призвело до очікуваного платником податку результату, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №420/16367/22 у задоволенні позову відмовлено.

Означене спростовує доводи скаржника стосовно оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 06.07.2021 № 15898/15-32-18-09.

Отже, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у межах спірних правовідносин ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» повторно протягом 1095 календарних днів порушено строки сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на додану вартість.

Стосовно вчинення платником податків дій з метою недопущення несвоєчасної сплати податку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів апеляційним судом установлено, що ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» зверталось до своїх контрагентів з проханням сплатити кошти за послуги з метою своєчасної сплати податку на додану вартість (а.с.22-24).

Натомість, суд апеляційної інстанції відмічає, що такі дії ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» не є беззаперечним доказом, які реабілітують платника податку за порушення податкової дисципліни.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення контролюючого органу про наявність об`єктивних обставин, які перешкоджають платнику податку своєчасно сплатити ПДВ.

Означене не свідчить про вчинення скаржником усіх залежних від нього дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до відповідного бюджету.

Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожного в державі (стаття 67 Конституції України).

Своєчасна сплата узгодженого грошового зобов`язання є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення.

Між тим, матеріали справи не мають будь-яких доказів на підтвердження того, що порушення платником податку термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання відбулося внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням установлених фактичних обставин справи колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах умисел платника податку на порушення вимог вказаного податкового законодавства підтверджується обізнаністю останнього щодо повторного протягом 1095 календарних днів порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на додану вартість.

Відтак, у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України, оскільки у спірних правовідносинах платник податку діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі твердження позивача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення окружним адміністративним судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі № 420/11984/22 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Танасогло Т.М. Крусян А.В.