Постанова

від 07.11.2022 по справі 420/8949/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8949/22Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурія О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 161 911,50 грн,

В С Т А Н О В И Л А :

30 червня 2022 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського окружного адміністративного суду позовною заявою, в якій просило стягнути з Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» (65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 101, код ЄДРПОУ 42205392, МФО 334851, р/р НОМЕР_1 Банк ПАТ ПУМБ м. Київ, телефон: 093 852-95-59) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУК в Одеській області, Одержувач - ГУК в Одеській області/50070000, МФО 899998, р/р UA618999980313191230000015744, код ЄДРПОУ 37607526, тел./факс: (048)722-52-42, е-mail:Odessa_fszi@ukr.net) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2021 році у розмірі 161 765,91 грн та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 145,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог Одеське обласне відділення ФСЗІ зазначило, що у 2021 році відповідач не виконав нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, за що передбачені адміністративно - господарські санкції, які Одеським ліцеєм своєчасно не сплачені.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що у 2021 році ним створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а до центру зайнятості направлялась відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування таких осіб.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що направлення відповідачем до центру зайнятості звітів форми 3-ПН, про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, не є виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

11 лютого 2022 Одеським ліцеєм з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» подано до Одеського обласного відділення ФСЗІ звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, за формою № 10-ПОІ, в якому зокрема зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 44, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, творених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 2 (а.с. 10-11).

За результатами розгляду наданого відповідачем звіту та копій документів, позивачем встановлено, що в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачем мала бути працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, проте відповідачем працевлаштовано одну особу з інвалідністю у 2021 році на 12 місяців, а другу особу з інвалідністю лише на 4 місяці. Внаслідок невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 161 765,91 грн та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 145,59 грн (а.с. 13).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано норматив щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю у 2021 році, а обов`язок щодо пошуку працівників на такі вакансії законодавчо покладено саме на позивача, а не на роботодавця.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також зазначено у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, в даному випадку необхідно з`ясувати, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 у справі №825/1790/18 дійшов висновку про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Тобто, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього та передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Порядком подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2013 №316, встановлено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2013 №316 (зі змінами)).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Тобто, що на час виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Проте, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

В апеляційній скарзі позивач наголошував на тому, що товариство не виконало належним чином свого обов`язку стосовно працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2021 році склала 44 особи, отже згідно нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач мав створити 2 робочі місця для таких осіб.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач подавав до Одеського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2021 рік, а саме:

- 06.05.2021, де відповідач зазначив про потребу у наступних працівниках: заступник директора з навчально-виховної роботи - 1 вакансія, заступник директора з виховної роботи - 1 вакансія, інспектор з кадрів - 1 вакансія. Крім того у п.2 розділу ІІ Коментарі до даних про вакансію відповідач зазначив про потребу у працівниках в кількості 3 осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- 07.07.2021, де відповідач зазначив про потребу у наступних працівниках: заступник директора з навчально-виховної роботи - 1 вакансія, інспектор з кадрів - 1 вакансія. Крім того у п.2 розділу ІІ Коментарі до даних про вакансію відповідач зазначив про потребу у працівниках в кількості 2 осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- 02.09.2021, де відповідач зазначив про потребу у наступних працівниках: вчитель початкових класів - 3 вакансії. Крім того у п.2 розділу ІІ Коментарі до даних про вакансію відповідач зазначив про потребу у працівниках в кількості 3 осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- 02.11.2021, де відповідач зазначив про потребу у наступних працівниках: вчитель початкових класів - 4 вакансії. Крім того у п.2 розділу ІІ Коментарі до даних про вакансію відповідач зазначив про потребу у працівниках в кількості 3 осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Відповідно до списку працюючих осіб з інвалідністю за 2021 рік у відповідача протягом року працювали дві особи з інвалідністю:

- ОСОБА_1 , група інвалідності: третя, кількість відпрацьованих місяців: 5 на посаді вчителя математики та інформатики закладу загальної середньої освіти;

- ОСОБА_2 , група інвалідності: друга, кількість відпрацьованих місяців: 12 на посаді вчителя світової літератури закладу загальної середньої освіти.

Відповідачем впродовж 2021 року чотири рази подано до центру зайнятості повідомлення про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, що давало можливість направлення відповідним органом до підприємства відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування у звітному періоді, на виконання приписів Закону № 875.

З викладеного слідує, що протягом 2021 року відповідачем створено від 2 до 7 робочих місць для осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: інваліди, які не досягли пенсійного віку, чим виконано обов`язок зі створення робочих місць для інвалідів.

Більш того, дві посади вчителів, які мали групу інвалідності були працевлаштовані у відповідача.

Судова колегія також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або останні самостійно звертались, але їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем виконано норматив щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю у 2021 році, а обов`язок щодо пошуку працівників на такі вакансії законодавчо покладено саме на позивача, а не на роботодавця.

Щодо доводів апелянта про те, що звернення Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» до органів влади, у вигляді надання звітності про наявність вакансій для осіб з інвалідністю не є виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, судова колегія зазначає наступне.

Так, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

В свою чергу, Закону № 875-ХІІ не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 440/2008/19,від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 05 липня 2020 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко