Постанова

від 07.11.2022 по справі 120/3031/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3031/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс Михайло Богданович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

07 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Немирівської міської ради в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 31.01.2022 за № 17-р "Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 27.01.2022 року "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " № 852";

- визнати протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивачки від 11.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989;

- зобов`язати Немирівську міську раду надати позивачці дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.10.2021 ОСОБА_1 звернулась до Немирівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1989.

До клопотання долучено копію паспорта заявниці, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та нотаріально засвідчену згоду землекористувача ФГ "Доладу" на вилучення земельної ділянки.

Рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 27.01.2022 № 852 "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

31.01.2022 Немирівський міський голова Качур В.М. видав розпорядження від 31.01.2022 за № 17-р "Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 27.01.2022 року "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " № 852". В розпорядженні зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" клопотання позивачки необхідно винести повторно на розгляд сесії 8 скликання 03 лютого 2022 року о 10:00 годині із обґрунтуванням зауважень.

11.02.2022 на розгляд 27 (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради винесено повторно проект рішення ради "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" 9 депутатів, "проти" 0, "утримались" 8. Рішення не прийнято.

Підсумки голосування відображено у результатах поіменного голосування депутатів Немирівської міської ради на 27 (позачерговій) сесії 8 скликання 11.02.2022.

Позивачка вважає, що такий стан розгляду клопотання є протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а тому за захистом прав та законних інтересів звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Аналіз норм ч. 6 - 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Безспірно встановлено, що бажана для позивачки земельна ділянка відносяться до земель комунальної власності, а відтак повноваженнями щодо розгляду поданого позивачкою клопотання наділена Немирівська міська рада.

Правовий статус Немирівської міської ради визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Згідно частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи у комплексі норми ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та частини 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР суд зазначає, що при вирішенні клопотання позивачів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у Ради виникає обов`язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.

Позивачка вважає, що її клопотання Радою у спосіб передбачений нормами ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону № 280/97-ВР не розглянуто. Тому, на думку позивачки, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування.

У матеріалах справи відсутнє рішення Немирівської міської ради стосовно розгляду клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації чи мотивоване рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Разом з тим в матеріалах справи наявні документ про результати поіменного голосування депутатів Немирівської міської ради на 27 (позачерговій) сесії 8 скликання 11.02.2022, з якого видно що позитивне для позивачки рішення не було підтримано під час голосування на сесії Ради.

Суд вважає, що вказані результати голосування не можуть бути оцінені судом як мотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання позивачки.

Як зазначалося, згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, рішення про відмову у наданні дозволу повинно бути мотивованим та містити чіткий та повний перелік підстав його ухвалення. У такий спосіб зацікавленій особі забезпечується гарантія для висловлення незгоди із прийнятим Радою актом та його оскарження у встановленому порядку.

Крім того, Рада (суб`єкт владних повноважень) приймаючи рішення із ініційованого позивачкою земельного питання не може діяти свавільно, на власний розсуд чи в інший спосіб ігнорувати встановлені Земельним кодексом України процедури розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Це ж стосується і оцінки підстав для відмови у наданні відповідного дозволу. За наявності обставин, які унеможливлюють наданню позивачці дозволу, підстави відмови повинні чітко документуватися у прийнятому рішенні і тим самим Рада зобов`язана виправдати свої дії, навівши обґрунтування свого рішення.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 580/704/21.

У п. 27-28 цієї постанови Суд касаційної інстанції сформував такі висновки: "Неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу, оскільки ст. 118 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у рішенні про відмову у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладати мотиви відмови (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).

Частина 7 ст. 118 ЗК України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу)".

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідачем у цій справі було допущено протиправну бездіяльність яка полягала у незабезпеченні розгляду клопотання позивачки у спосіб визначений Кодексом та неприйняття мотивованого рішення за наслідками такого розгляду.

Надаючи оцінку вимогам про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові № 823/106/18 від 15 червня 2021 року, який полягає у наступному.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

За змістом ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. В іншому випадку, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем не прийнято мотивованого рішення про відмову у наданні бажаного для позивачки дозволу, суд позбавлений можливості надати оцінку та перевірити дотримання позивачкою усіх умов, дотримання яких є необхідним для позитивного вирішення ініційованого нею земельного питання.

За таких обставин, позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню у спосіб покладення на Раду обов`язку повторно розглянути клопотання позивачки та прийняти відповідне рішення із урахуванням висновків суду у цій справі.

Крім цього, відповідач повинен врахувати, що на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Зазначене є ще одним аргументом, який виключає підстави для задоволення позовних вимог у бажаний для позивачки спосіб, адже обрання судом способу захисту порушених прав у вигляді зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою прямо суперечитиме Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-XI та фактично покладатиме на Раду обов`язок прийняти рішення, ухвалення якого цим Законом заборонено.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.