Рішення

від 03.10.2022 по справі 372/391/17

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/391/17

Провадження № 2-743/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за цивільну справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок. На обґрунтування позову прокурор зазначав, щопід час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013000000000148 від 23.01.2013 року за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 209 КК України, встановлені порушення вимог земельного та лісового законодавства при укладенні договорів купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а також між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , оскільки відсутні рішення про виділення земельних ділянок із державної власності, державні акти є підробленими, тому всі договори із спірними ділянками є нікчемними, в уточнених позовних вимогах прокурор просив витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння: ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:002:0004 загальною площею 1,1244 га.; ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:003:0070 загальною площею 1,4000 га.; ОСОБА_6 земельні ділянки із кадастровими номерами 3223155400:06:002:0019, 3223155400:06:003:0106, 3223155400:06:003:0104, 5223155400:06:003:0107, 3223155400:06:003:0105, 3223155400:06:003:0002 загальною площею 20,596 га..

Крім того прокурор зазначив, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено ряд договорів дарування та купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені нотаріусом Обухівського нотаріального округу Щур Н.Р., а саме: договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13885, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0071, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13836, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0069, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13841, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0067, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13680, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0066, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за № 13860, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0012, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13675, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0011, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13816, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0064, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13846, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0063, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13831, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0062, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за № 13811, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0061, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13821, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0059, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13781, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0059, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за № 13791,дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0058, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за № 13856, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0057, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13806, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням /для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0056, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13801, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0055, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за № 13851, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0054, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13865, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0053, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13828, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0052, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13786, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0052, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 23.10.07, який зареєстровано в реєстрі за №13796, дарування земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0015, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області; договір від 01.11.07, який зареєстровано в реєстрі за №14220, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га із кадастровим номером 3223155400:06:006:0009, яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу та за результатами об`єднання, ОСОБА_4 сформовано наступні земельні ділянки: земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0098 загальною площею 1,8 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0099 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0100 загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101загальною площею 3 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0102 загальною площею 4,2 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103 загальною площею 4 га.

Частина з вказаних вище земельних ділянок були відчужені ОСОБА_4 на підставі підставі договорів купівлі-продажу, а саме: ОСОБА_8 відчужена земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103 загальною площею 4 га; ОСОБА_9 земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0102 загальною площею 4,2 га; ОСОБА_3 земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101 загальною площею 3,0 га; ОСОБА_9 земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097 загальною площею 3,0 га. На підставі вказаних вище договорів купівлі-продажу та за результатами поділу, останніми власниками отримані наступні державні акти: державний акт серії ЯИ 495032 від 07.06.10 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку загальною площею 4,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0103; державний акт серії ЯЕ 956724 від 02.11.07 на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097; державний акт серії ЯЕ 956721 від 02.11.07 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0101; державний акт серії ЯЖ 676100 від 12.08.09 на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку загальною площею 0,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0005; державний акт серії ЯЖ 676125 від 12.08.09 на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку загальною площею 3,6 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0002.

12.12.2019 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області в справі призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор подав заяву про розгляд справи у його відсутність позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник Кабінету Міністрів України подав заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, враховуючи інтереси сторін, строки розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно дост.263ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок від 24 жовтня 2007 року, які зареєстровано в реєстрі за № 14006, 14031, 13981, 14036, 14051, 14066, 14061, 14011, 14026, 14056, 14071, 13991, 14021, 14046, 14041, 13986, 14001, 13996, 14016, загальною площею, відповідно 1, 1244 га, 1, 2 га, 1 га, 1, 2 га, 1, 6 га, 0, 6 га, 1 га, 0, 8 га, 1, 8 га, 0, 8 га, 1, 8 га, 1, 1997 га, 1, 4 га, 1, 2 га, 1, 2 га, 1, 2 га, 1, 4 га, 1, 1963 га, 1, 4 га, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані у смт Козин Обухівського району Київської області та посвідчені нотаріусом Обухівського нотаріального округу Щур Н. Р.

Продавець за цими договорами ОСОБА_4 є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності від 26 березня 2004 року № 794076, 794077, 794088, 794087, 794086, 794100, 794099, 794098, 794096, 794097, 794095, 794094, 794093, 794084, 794092, 794091, 794090, 794089, 794085, виданих на підставі договорів купівлі-продажу від 26 березня 2004 року № 2834, 2833, 2841, 2842, 2835, 2832, 2831, 2830, 2828, 2 829, 2827, 2826, 2824, 2832, 2838, 2839, 2836, 2840, 2844.

На підставі зазначених договорів та за результатами об`єднання, ОСОБА_6 сформовано такі земельні ділянки: земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:002:0020, загальною площею 1, 1244 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0105, загальною площею 5 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0106, загальною площею 5 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0104, загальною площею 2, 9997 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0107, загальною площею 5 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0070, загальною площею 1, 4 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:002:0019, загальною площею 1, 1963 га; земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0002, загальною площею 1, 4 га.

У подальшому земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:002:0020, загальною площею 1, 1244 га, ОСОБА_6 відчужена ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 14 серпня 2008 року (номер в реєстрі 5558); земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0070, загальною площею 1, 4 га, ОСОБА_6 відчужена ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2009 року (номер в реєстрі 3338); земельна ділянка із кадастровим номером 3223155400:06:003:0002, загальною площею 1, 4 га, ОСОБА_6 відчужена ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2009 року (номер в реєстрі 3339).

На підставі договору дарування ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 28 серпні 2008 року серії ЯЖ № 618170.

Відповіднол до інформації з Управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 17 серпня 2016 року № 10-1003-99.2-4211/2-16 та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна, державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не реєструвалися та не видавалися.

Згідно з інформацією Управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 26 липня 2016 року № 8-1003-99.2-3159/2-16 у програмному забезпеченні ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система» земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0070 обліковується за ОСОБА_3 , а земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0002 обліковується за ОСОБА_6 .

Також з матеріалів справи встановлено, що у договорах купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , продавець є власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності від 26 березня 2004 року серії ЯБ № 794076, 794077, 794088, 794087, 794086, 794100, 794099, 794098, 794096, 794097, 794095, 794094, 794093, 794084, 794092, 794091, 794090, 794089, 794085, виданих (яким органом в договорах не зазначено) на підставі договорів купівлі-продажувід 26 березня 2004 року №№ 2834, 2833, 2841, 2842, 2835, 2832, 2831, 2830, 2828, 2 829, 2827, 2826, 2824, 2832, 2838, 2839, 2836, 2840, 2844, однак з матеріалів кримінального провадження від 23 січня 2013 року № 12013000000000148 установлено, що зазначені як підстава набуття ОСОБА_4 права власності на спірні земельні ділянки, договори

купівлі-продажу в 2004 році останнім не укладались, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , поданими нотаріусом Щур Н. Р. звітами про вчинені нотаріальні дії, а також вилученими під час досудового розслідування реєстрів вчинених нотаріальних дій нотаріуса Щур Н. Р. за період з 16 січня до 22 квітня 2004 року.

Також з матеріалів кримінального провадження встановлено, що заявка на друк державних актів на право власності від 26 березня 2004 року серії ЯБ № 794076, 794077, 794088, 794087, 794086, 794100, 794099, 794098, 794096, 794097, 794095, 794094, 794093, 794084, 794092, 794091, 794090, 794089, 794085 подана Держкомземом України лише 02.09.2005 року, що доводить неможливість їх видачі у 2004 році.

Також установлено, що державні акти зазначеної серії Головним управлінням Держкомзему у Київській області видані на Управління земельних ресурсів у Миронівському районі за накладною від 22 грудня 2005 року № 141, звіти про використання Миронівським районним центром ДЗК зазначених бланків державних актів до Миронівського відділу земельних ресурсів не надходили.

Відповідно до інформації Козинської селищної ради, схеми формування, та іншими графічними матеріалами, встановлено, що спірні земельні ділянки ніколи не знаходились у межах смт Козин, а розташовані орієнтовно в 3 км від меж зазначеного населеного пункту.

Згідно інформації ДП «Київське лісове господарство», викладеної в листі №02-1008 від 30.11.2011 року спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду Козинського лісництва (планшет 21), розміщені в кварталах 10,14,15,18,19,20,24 на території Кизинської селищної ради.

Відповідно до положень частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є:громадяни та юридичні особи на землі приватної власності;територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності;держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (стаття 13 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (частини друга, третя статті 56 ЗК України).

Відповідно до частин першої статті 57 ЗК України, частини першої статті 17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має тільки власник цього майна.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).

При цьому право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

В постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 було висловлено правову позицію, згідно з якою при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку усіх сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене в чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Встановлено, що спірні земельні ділянки лісового фонду з кадастровим номером 3223155400:06:002:0004 загальною площею 1,1244 га.; із кадастровим номером 3223155400:06:003:0070 загальною площею 1,4000 га.; із кадастровими номерами 3223155400:06:002:0019, 3223155400:06:003:0106, 3223155400:06:003:0104, 5223155400:06:003:0107, 3223155400:06:003:0105, 3223155400:06:003:0002 загальною площею 20,596 га. ОСОБА_4 не виділялась, а в подальшому вони перейшли у власність відповідачів, та вибули з державної власності поза волею власника держави Україна без дотримання передбаченої законом процедури.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції втручання у право на мирне володіння майном є таким, що ґрунтується на національному законі, переслідує легітимну мету та відповідає заходу, пропорційному легітимній меті втручання у право.

У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання, зокрема з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, від 16 лютого 2017 року в справі «Кривенький проти України», заява № 43768/07).

Суд вважає, що відповідачі в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Враховуючи наведене, та те, що судом достеменно встановлено, щоспірні земельні ділянки лісового фонду, вибула з державної власності поза волею власника держави Україна без дотримання передбаченої законом процедури вилучення у постійного користувача, суд робить висновок, про те, що спірна земельна ділянка лісового фонду підлягає поверненню власнику за правилами статті 388 ЦК України, а позов задоволенню.

Суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до поданої представником відповідача заяви.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Верховний Суд України в постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 зазначив, що відповідно до Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Заявляючи про сплив позовної давності, представник відповідача посилалися на те, що прокурор був обізнаний про порушення прав ще у 2008 році, оскільки тоді прокурором було порушено кримінальну справу за фактом підробки державних актів, на підставі яких земельні ділянки вибули з власності держави, робились відповідні запити.

Разом з тим, такі посилання не відповідають нормам чинного законодавства. Як було зазначено, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України як належного розпорядника землі. Визначальним для визначення початку перебігу строків позовної давності в даній справі є момент, з якого саме Кабінет Міністрів України дізнався про порушення права власності на спірні земельні ділянки. Саме по собі здійснення прокурором процесуальних дій по факту підробки документів в рамках кримінального провадження не впливає на перебіг позовної давності для Кабінету Міністрів України, якийє належним розпорядником спірних земель.

Як вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України про вказані порушення дізнався в 2017 році, з листа прокурора, про порушення права державної власності на спірні земельні ділянки після отримання ним листа від 02.02.2017 № 05/1-295 вих-17, яким повідомлено про встановлені порушення вимог земельного законодавства та права власності держави на спірні землі лісогосподарського визначення.

При цьому відповідачами не спростовані вказані обставини та не надано доказів на підтвердження того, що Кабінету Міністрів України було відомо про порушення прав раніше.

Позов прокурора в інтересах Кабінету Міністрів України поданий до суду 08.02.2017 року. З урахуваннямвикладеного, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було пропущено строки позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висноку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь Київської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір, сплачений у при зверненні до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок, задовольнити.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:002:0004 загальною площею 1,1244 га.;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:003:0070 загальною площею 1,4000 га.;

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_6 земельні ділянки із кадастровими номерами 3223155400:06:002:0019, 3223155400:06:003:0106, 3223155400:06:003:0104, 5223155400:06:003:0107, 3223155400:06:003:0105, 3223155400:06:003:0002 загальною площею 20,596 га..

Стягнути з кожного ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Київської обласної прокуратури по 4903,10 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.В.Потабенко