Постанова

від 01.11.2022 по справі 756/15772/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/15772/16-ц

головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.

провадження № 22-ц/824/3390/2022

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «ЮБК Девелопмент Груп» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року

у справі за позовом Дочірнього підприємства «ЮБК Девелопмент Груп» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування з нарахуванням пені, інфляційних витрат, процентів річних, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року Дочірнє підприємство «ЮБК Девелопмент груп» (далі по тексту - ДП «ЮБК Девелопмент груп») звернулося до суду із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Провідна» (далі по тексту - ПрАТ «СК «Провідна») страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля «Range Rover» д/н НОМЕР_1 з урахуванням зносу та без нарахування ПДВ, із нарахуванням пені, інфляційних втрат та процентів річних, та про стягнення з ОСОБА_1 заподіяної шкоди, яка полягає у різниці між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу та вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу, втрату товарної вартості автомобіля та суму ПДВ.

В обґрунтування позову ДП «ЮБК Девелопмент груп» вказувало, що 27 квітня 2016 року близько 12 год. 00 хв. на пр. Героїв Сталінграда, 4 у м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля «Mercedes-Benz Vito» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Range Rover» д/н НОМЕР_1 , який належав ДП «Четлайн-Львів» під керуванням Геншафт О.Г .

Згідно з п.1.2 нової редакції Статуту ДП «ЮБК Девелопмент груп» від 16 січня 2009 року останнє є правонаступником прав та обов`язків ДП «Четлайн-Львів».

За твердженням позивача ДТП трапилось з вини ОСОБА_1 , який під час руху не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення транспортних засобів, чим порушив п.13.1 ПДР. При цьому, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №3412 від 27 квітня 2016 року.

Відповідно до поліса №АЕ 5830580 від 07 листопада 2015 року цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito» д/н НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна».

З моменту отримання ПрАТ «СК «Провідна» заяви про страхове відшкодування, а саме 05 травня 2016 року минуло більше 90 днів, при цьому розмір страхового відшкодування не було узгоджено та не виплачено страхового відшкодування, а отже страховою компанією не виконано свого зобов`язання у разі настання страхового випадку.

Таким чином, позивач вказує, що здійснення страхової виплати є грошовим зобов`язанням і в разі прострочення його виконання для страховика настає відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

В свою чергу страхувальник в порядку статті 1194 ЦК України зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у якій просив:

стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» суму страхового відшкодування, враховуючи вартість відновлювального ремонту автомобіля «Range Rover» д/н НОМЕР_1 з урахуванням зносу та без нарахування ПДВ у розмірі 10 997 грн 30 коп., 1 992 грн 70 коп. інфляційних втрат, 3 732 грн 74 коп. пені, 410 грн 90 коп., 3% річних за період з 04 серпня 2016 року до 01 листопада 2017 року;

стягнути з ОСОБА_1 заподіяну шкоду яка полягає у різниці між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу та вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу, що становить 30 338 грн 70 коп., суму ПДВ у розмірі 2 600 грн 46 коп., 5 968 грн 54 коп. інфляційних втрат, 11 180 грн 31 коп. пені, 1230 грн 72 коп. - 3% річних за період з 04 серпня 2016 року до 01 листопада 2017 року.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ДП «ЮБК Девелопмент Груп».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається та підтверджено у судовому засіданні, що 09 серпня 2016 року представнику позивача Геншафт О.Г. за його ж заявою від 13 червня 2016 року страховою компанією у межах 90 днів перераховано страхове відшкодування в узгодженому розмірі 4 219 грн 31 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 09серпня 2016 року №0034161.

Таким чином, позовні вимоги ДП «ЮБК Девелопмент груп» про стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» заборгованості із страхового відшкодування та збитків завданих неналежним виконанням зобов`язання з виплати страхового відшкодування які, на думку позивача, складаються з пені за прострочення виплати страхового відшкодування, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції також враховуючи статтю 1194 ЦК України, статті 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ліміт відповідальності страховика, дійсний розмір вартості пошкодженої деталі та розмір здійсненого страхового відшкодування, дійшов висновку про те, що позовна вимога вимога про стягнення з ОСОБА_1 шкоди у розмірі 30 338 грн 70 коп. - не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ДП «ЮБК Девелопмент Груп» - адвокат Луцишин Ю.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та:

стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» суму страхового відшкодування, із врахуванням вартості відновлювального ремонту автомобіля «RangeRover», державний номер НОМЕР_1 , та з урахуванням зносу без нарахування ПДВ у розмірі 10 997 грн 30 коп., 1 992 грн 70 коп. інфляційних втрат, 3 732 грн 74 коп. пені, 410 грн 90 коп. трьох відсотків річних за період з 04 серпня 2016 року по 01 листопада 2017 року;

стягнути з ОСОБА_1 заподіяну шкоду, яка полягає у різниці між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу та відсутністю відновлювального ремонту без урахування зносу, що становить 30 338 грн 70 коп., суму ПДВ у розмірі 2 600 грн 46 коп., 5 968 грн 54 коп., інфляційних втрат, 11 180 грн 31 коп. пені, 1 230 грн 72 коп. трьох відсотків річних за період з 04 серпня 2016 року по 01 листопада 2017 року.

Відповідачі ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1 , у визначений ухвалою суду строк, не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

27 квітня 2016 року близько 12 год. 00 хв. на пр. Героїв Сталінграда, 4 у м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля «Mercedes-Benz Vito» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Range Rover» д/н НОМЕР_1 , який належав ДП «Четлайн-Львів» під керуванням Геншафт О.Л. , що підтверджується довідкою №91002722 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 56 т. 1).

ДТП трапилось з вини ОСОБА_1 , який під час руху не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення транспортних засобів, чим порушив п.13.1 ПДР. Вина ОСОБА_1 на думку позивача підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №3412 від 27 квітня 2016 року (а.с. 7-8 т. 1).

Матеріали справи не містять постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, або інших доказів визнання ОСОБА_1 винуватим у скоєнні ДТП, що мало місце 27 квітня 2016 року близько 12 год. 00 хв. на пр. Героїв Сталінграда, 4 у м. Києві.

Протокол про адміністративне правопорушення за своїм характером лише встановлює та фіксує певні фактичні обставини, пов`язані з вчиненням адміністративного правопорушення. Таким чином, складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не встановлює вину особи.

Розглядаючи спори про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, суд повинен враховувати всі докази, надані учасниками справи для доведення позовних вимог, суд розглядає справи … на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 35 ГПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом вини заподіювача шкоди. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові КГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16.

З огляду вище встановлене та положення статті 1166, 1187 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є особою, яка завдала шкоди автомобілю «Range Rover» д/н НОМЕР_1 при використанні автомобіля «Mercedes-Benz Vito» д/н НОМЕР_2 .

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пошкоджений при ДТП автомобіль «Range Rover» д/н НОМЕР_1 , належить ДП «Четлайн-Львів», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 10 т. 1).

Відповідно до п.1.2 нової редакції Статуту ДП «ЮБК Девелопмент груп» від 16 січня 2009 року, останнє є правонаступником прав та обов`язків ДП «Четлайн-Львів» (а.с. 18 зворот т. 1).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ДП «ЮБК Девелопмент груп» має право на відшкодування від особи, яка завдала шкоди автомобілю «Range Rover» д/н НОМЕР_1 в ДТП, що мала місце 27 квітня 2016 року.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 власника наземного транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito» д/н НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» про що було видано Поліс №ЕА/5830580 (а.с. 43 т. 1).

Згідно з вказаного договору, ПрАТ «СК «Провідна» взяла на себе обов`язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності, відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну та моральну шкоду третім особам.

За страховим полісом №ЕА/5830580 ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СК «Провідна» за шкоду заподіяну майну 50 000 грн із нульовою франшизою.

Із інформаційного листа від 29 квітня 2016 року про дії потерпілого по ОСЦПВ, ДСЦВ при врегулюванні страхової події у справі №2300107230 (а.с. 66 т. 1) вбачається, що ОСОБА_1 в установлений термін та в установленому законом порядку повідомив ПрАТ СК «Провідна» про настання страхового випадку.

Відповідно до статті 22.1 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 29 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Представник позивача ДП «ЮБК Девелопмент груп» Геншафт О.Г. звернувся до ПрАТ СК «Провідна» з заявою №2300107294 від 05 травня 2016 року про виплату страхового відшкодування (а.с. 44 т. 1).

Так, Геншафт О.Г. зазначив, що бажає отримати відшкодування по калькуляції складеній спеціалістом страховика відповідно до вимог статті 36.2 Закону №1961-ІV, з розміром та способом визначення страхового відшкодування за розрахунком страховика згоден.

До заяви на підтвердження повноважень заявника додано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Статут ДП «ЮБК Девелопмент груп» зі змінами до нього, довіреність ДП «ЮБК Девелопмент груп» від 27 жовтня 2014 року на право керувати і користуватися автомобілем «Range Rover» д/н НОМЕР_1 з правом бути представником в страхових компаніях та з правом отримувати страхові суми (а.с. 46-52 т. 1).

05 травня 2016 року в присутності представника позивача Геншафт О.Г. із застосуванням фотозйомки було проведено огляд пошкоджень автомобіля «Range Rover» д/н НОМЕР_1 , за результатами якого складено Акт №2300107294 огляду транспортного засобу від 05 травня 2016 року, який підписаний представником позивача, заяв та зауважень від представника позивача не надходило, що свідчить про те, що він погодився з даним актом, правильність та достовірність даних, викладених у ньому погодив своїм підписом (а.с. 80 т. 1).

Відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону №1961-ІV виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Представник позивача ДП «ЮБК Девелопмент груп» Геншафт О.Г. звернувся до ПрАТ СК «Провідна» з заявою від 13 червня 2016 року (вх. 1654 від 14 червня 2016 року) про перерахунок належного страхового відшкодування на рахунок (а.с. 84 т. 1).

09 серпня 2016 року представнику позивача ДП «ЮБК Девелопмент груп» Геншафт О.Г. за його ж заявою від 13 червня 2016 року ПрАТ СК «Провідна» у межах 90 днів перераховано страхове відшкодування в узгодженому розмірі 4 219 грн 31 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 09 серпня 2016 року №0034161 (а.с. 85).

Зазначене свідчить про те, що відповідач ПрАТ СК «Провідна» та позивач ДП «ЮБК Девелопмент груп» дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що відповідає вимогам статті 30, пункту 34.4 статті 34 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.

Отже, ДП «ЮБК Девелопмент груп» скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав страхове відшкодування, а ПрАТ СК «Провідна» забезпечило реалізацію права позивача на отримання страхового відшкодування у розмірі погодженого зі страховою компанією.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в справі № 569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18) та в постанові в справі № 333/2096/17 від 10 червня 2020 року.

Таким чином, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги ДП «ЮБК Девелопмент груп» про стягнення з ПрАТ СК «Провідна» заборгованості із страхового відшкодування та збитків завданих неналежним виконанням зобов`язання з виплати страхового відшкодування, - є безпідставними та правомірно не задоволені судом першої інстанції.

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, колегія апеляційного суду також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги ДП «ЮБК Девелопмент груп» про стягнення з ОСОБА_1 заподіяної шкоди, яка полягає у різниці між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу та вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу, втрату товарної вартості автомобіля та суму ПДВ, - є безпідставними та правомірно не задоволені судом першої інстанції.

Колегія апеляційного суду також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав правильну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «ЮБК Девелопмент Груп» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська