Постанова

від 01.11.2022 по справі 2-789/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №2-789/11

Апеляційне провадження №22-ц/813/6436/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гули Андрія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного районного судуОдеської області від 28 січня 2022 року, постановлене під головуванням судді Прийомової О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

У лютому 2020 року законний представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що ТОВ «ФК «Укрфінансгруп» подало до суду заяву про зміну стягувача у виконавчому листі, виправлення описки у виконавчому листі, поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Фактом подібного звернення до суду товариством заявлено намір подальшого примусового виконання виданого судом виконавчого листа по справі №2-789/11 від 09 квітня 2015 року.

Разом з тим, обов`язок боржника за таким виконавчим документом наразі є відсутнім через повне припинення основного зобов`язання, за яким було винесено судове рішення, оскільки 20 березня 2019 року відбулася державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, тобто стягувачем шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання погашена заборгованість за кредитним договором.

Після завершення позасудового врегулювання будь - які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Посилаючись на те, що стягувач ТОВ «ФК «Укрфінансгруп» отримав задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, просила визнати виконавчий лист Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі №2-789/11, виданий 09 квітня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 1070 075, 65 грн., в тому числі за кредитом 88 9420, 06 грн., за відсотками 79 411, 37 грн., пеня за прострочення тіла кредиту 31 049, 42 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту 70 194, 81 грн. та судових витрат в сумі 3647 грн. в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та в рівних частках - таким, що не підлягає виконанню (т.4а.с.1-3).

Зміст судовогорішеннясуду першоїінстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного районного судуОдеської області від 28 січня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено (т.4а.с.183-187).

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Гула А.С. в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт наводить наступні доводи та зазначає, що:

-станом на день винесення судом оскаржуваної ухвали, як і під час подання апеляційної скарги, рішення про державну реєстрацію права власності за фінансовою компанією не скасоване у встановленому законом порядку. Фінансова компанія з огляду на принцип презумпції правомірності набуття права власності залишається повноправним власником предмета іпотеки, доки протилежне не буде встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили;

-після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особо є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.5 ст.37 Закону України «Про іпотеку»;

-стягувач таким чином отримав задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, як то встановлено у договорі іпотеки;

-оскарження іпотекодавецем рішення про реєстрацію такого права не позбавляє такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки наданого йому законом позасудового характеру;

-фінансова компанія залишається поточним власником предмета іпотеки, доки не буде спростовано презумпцію правомірності набуття нею цього права в судовому порядку;

-фактом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рахунок основного зобов`язання, останнє в силу закону припинилося;

-суперечливим є дії фінансової компанії, а не заявника. Саме остання, після повного задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на іпотечне майно, всупереч цьому звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення раніше виданого виконавчого листа до виконання;

-20 березня 2019 року фінансовою компанією як кредитором за основним та забезпечувальним зобов`язаннями звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з реєстру речових прав та не заперечується самою фінансовою компанією. При цьому, вартість предмета іпотеки, який таким способом перейшов у власність фінансової компанії станом на день набуття цього права значно перевищував розмір основної зобов`язання (т.4а.с.189-194).

Правом відзиву на апеляційну скаргу учасники процесу не скористались.

Учасники судового процесу про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 01 листопада 2022 року, повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на іншу дату не подавали, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із відсутністю обов`язку боржника через набуття іпотекодержателем права власності на іпотечне майно та одночасне звернення до суду з позовом про скасування рішення про реєстрацію права власності на дане майно суперечить вимогам, заявлених законним представником боржника.

В даній справі ОСОБА_1 , в особі його законного представника, наполягає про відсутність його обов`язку боржника через задоволення іпотекодержателем (стягувачем) зобов`язань за рахунок іпотечного майна, а в іншій справі оскаржує такі дії і не визнає, отже, вважаючи дії ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» неправомірними, боржник не може стверджувати про припинення виконання обов`язку боржника.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд вважає, що мотивувальна частина рішення суду має бути викладена в редакції цієї постанови з таких підстав.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Встановлено, що 01 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки у виконання зобов`язань за кредитним договором від 20 липня 2006 року в розмірі 105000 доларів США.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, садовий будинок загальною площею 155,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодацю на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Ливіцькою О.В. Білгород-Дністровського міського нотаріального округу 01 серпня 2006 року за реєстром №2803, та земельна ділянка, що розташована за тією ж адресою площею 0,009 га (дев`ять тисячних гектара), на якій розташований будинок, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ливіцькою О.В. Білгород-Дністровського міського нотаріального округу 01 серпня 2006 року за реєстром № 2809. Під час укладання договору сторони погодили вартість предмета іпотеки в сумі 604793грн.(т.4а.с.7-9).

У червні 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом (справа № 2-789/11) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №014/0076/74/60584 від 20 липня 2006 року в розмірі 1 070 075,65грн.(т.1а.с.2-5).

В ході розгляду даної справи ОСОБА_3 помер, після чого було встановлено правонаступництво та замінено первісного відповідача на належних відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ,як правонаступників померлого ОСОБА_3 (т.2 а.с.2, 55).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2014 року в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0076/74/60584 від 20 липня 2006 року відмовлено (т.2 а.с.104-106).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року зазначене рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково, а саме: стягнуто зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 1070 075,65 грн., в тому числі: за кредитом 889 420,06 грн., за відсотками 79 411,37 грн., пеня за прострочення тіла кредиту 31 049,42 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту 70 194,81 грн. та судові витрати в сумі 3 647 грн. в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та в рівних частках (т.2 а.с.189-196).

09 квітня 2015 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області виданий виконавчий лист №2-789/11 відносно боржника ОСОБА_5 про стягнення кредиту в розмірі 1070 075,65 грн.(т.3 а.с.70-72).

У той же день, 09 квітня 2015 року, Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області був виданий ще один виконавчий лист №2-789/11 про стягнення 1070 075,65 грн. з другого боржника - Потопольського, у якому містилася описка відносно його ім`я по батькові та замість ОСОБА_7 було вказано ОСОБА_8 (т.3 а.с.68-69).

30 березня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» були укладені договори відступлення права вимоги, внаслідок яких ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» прийняло усі права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й за вищезазначеним кредитним договором №014/0076/74/60584 від 20 липня 2006 року (т.3 а.с.17-21, 27-33).

Між сторонами був укладений також договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, а саме за Договором іпотеки від 01 серпня 2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , щодо нерухомого майна - садового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т.3а.с.22-26, 34-39).

В подальшому, 30 січня 2020 року, у зв`язку з тим, що в рішенні Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року містилася описка, а саме помилково зазначено ім`я та по-батькові відповідача- ОСОБА_6 , замість правильного - ОСОБА_1 , правонаступник стягувача звернувся з відповідною заявою до Одеського апеляційного суду про виправлення описки у рішенні суду від 02 жовтня 2014 року (т.3а.с.8-10).

19 листопада 2019 року Одеським апеляційним судом задоволена заява ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та внесено виправлення до рішення апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року, шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини вказаного судового рішення у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 1070075,65 грн., в тому числі: за кредитом - 889420,06 грн., за відсотками - 79411,37 грн., пеня за прострочення тілу кредиту - 31049,42 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту - 70194,81 грн. та судові витрати в сумі 3647 грн. в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та в рівних частках» (т.3а.с. 49-53).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 липня 2020 року стягувачем ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» 20 березня 2019 року, як кредитором за основним та забезпечувальним зобов`язаннями, звернуто стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно - садовий будинок, загальною площею 155,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, що розташована за тією ж адресою площею 0,009га, на якій розташований будинок(т.4а.с.92-98).

30 січня 2020 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, виправлення описки у виконавчому листі, поновлення строку для його пред`явлення по справі №2-789/11(т.3а.с.56-62,144-147).

13 липня 2020 року ухвалою цього суду заяву ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про заміну стягувача у виконавчому листі, виправлення описки у виконавчому листі, поновлення строку для його пред`явлення по справі №2-789/11 задоволено.

Замінено стягувача- ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» у виконавчих листах №2-789/11, виданих Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі №2-789/11 щодо стягнення зі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 1070 075,65 грн., в тому числі: за кредитом -889 420,06 грн., за відсотками 79 411,37 грн., пеня за прострочення тіла кредиту 31 049,42 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту 70 194,81 грн., та судових витрат в сумі 3 647 грн., в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та в рівних частках.

Виправлено описку у виконавчому листі №2-789/11 відносно боржника ОСОБА_1 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі №2-789/11, зазначивши ім`я та по батькові відповідача ОСОБА_1 , замість помилково вказаного ОСОБА_6 .

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-789/11, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області відносно боржника ОСОБА_1 по справі №2-789/11.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-789/11, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області відносно боржника ОСОБА_5 по справі №2-789/11.

Видано виконавчий лист №2-789/11 відносно боржника ОСОБА_1 з виправленою опискою на ім`я правонаступника - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»(т.3а.с.160-166).

Постановою Одеського апеляційного судувід 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 задоволена частково.

Ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2020 року в частині задоволення вимог про поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів у цивільній справі №2-789/11 стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до виконання - скасовано та постановлено в цій частині нову про відмову у поновленні строків для пред`явлення виконавчих листів у цивільній справі №2-789/11 стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до виконання. В іншій частині ухвала залишена без змін (т.4а.с.166-173).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За положеннями ст.ст.1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 зазначено, що питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов`язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому ч.2 ст. 432 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

1) видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

2) коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

3) видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа;

4) помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

5)видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

6) пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (7) тощо.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010, від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14, від 16 вересня 2020 року у справі № 308/6024/14.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книгип`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Так, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню заявник посилався на відсутність обов`язку боржника через набуття іпотекодержателем права власності на вказане іпотечне майно в позасудовому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року по справі № 2-789/11 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області були видані виконавчі листи №2-789/11 від 09 квітня 2015 року.

Виконавчий лист №2-789/11 виданий 09 квітня 2015 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області відносно боржника ОСОБА_5 знаходився на примусовому виконанні у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області за ВП № 48269363, проте був повернутий на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 01 червня 2017 року, та може бути повторно пред`явлений до виконання протягом строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», тобто протягом трьох років до 01 червня 2020 року.

Також Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області був виданий виконавчий лист №2-789/11 від 09 квітня 2015 року, у якому містилася описка відносно боржника ОСОБА_1 у зв`язку з допущенням аналогічної помилки у рішенні Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року.

У зв`язку з тим, що у рішенні Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2014 року містилася описка та помилково зазначено ім`я та по - батькові відповідача- ОСОБА_6 , замість вірного- ОСОБА_1 , правонаступник стягувача звернувся з відповідною заявою до Одеського апеляційного суду про виправлення описки суду від 02 жовтня 2014 року.

19 листопада 2019 року Одеським апеляційним судом було задоволена заява ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та внесено виправлення до рішення апеляційного суду Одеської області 02 жовтня 2014 року.

У подальшому, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, виправлення описки у виконавчому листі, поновлення строку для його пред`явлення до виконання по справі №2-789/11.

При цьому у зв`язку з невиконанням спадкоємцями зобов`язань за іпотечним договором та рішенням суду, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» задовольнило свої вимоги за рахунок іпотечного майна та зареєструвало 20 березня 2019 року право власності на вищезазначене нерухоме майно, в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Також заявником подано позовну заяву до Державного реєстратора Дунай Х.Б. державного підприємства «Агенція з державної реєстрації», ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про оскарження рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем.

Крім того, реєстрація вказаного нерухомого майна за іпотекодержателем оскаржується також ОСОБА_4 , якою подана заява до суду про скасування рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на нерухоме майно - садовий будинок, загальною площею 155,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, про розташована за тією ж адресою площею 0,009 га, на якій розташований будинок.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2021 року (справа №495/2713/19) в позові ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено сторонами в апеляційному порядку, черговий розгляд справи призначено на 04 квітня 2023 року.

Розглядаючи справу №2-789/11, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що в даному випадку, не може йти мова про припинення обов`язку боржника у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна, оскільки рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем оскаржується у судовому порядку.

Так, згідно пункту 5.5.1 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомуст. 37 Закону України «Про іпотеку».

В цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Так, згідност.36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомуст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомуст. 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя; боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Положеннямист.37 Закону України «Про іпотеку», зокрема, встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» 20 березня 2019 року як кредитором за основним та забезпечувальним зобов`язаннями звернуто стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно - садовий будинок, загальною площею 155,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, що розташована за тією ж адресою площею 0,009 га (дев`ять тисячних гектара), на якій розташований будинок (т.4а.с.92-98).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо вартості вищевказаного іпотечного майна станом на час набуття стягувачем 20 березня 2019 року права власності на таке майно.

Матеріали справи не містять доказів чи припинено зобов`язання ОСОБА_1 , як правонаступника позичальника за кредитним договором у цілому (або в певній частині) за рішенням суду від 02 жовтня 2014 року, за яким борг за кредитним договором складав в розмірі 1070 075,65 грн.

Таким чином, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору та набуто право власності на вказане іпотечне майно, без надання оцінки цього майна, яка відсутня в матеріалах справи.

Заявник не надав до суду докази, що вартість майна на час набуття стягувачем 20 березня 2019 року права власності на таке майно перевищувала суму боргу в розмірі 1070 075,65 грн.

Отже, заборгованість за кредитним договором не погашена, зобов`язання позичальника та поручителя залишилися невиконаними.

Як було зазначено вище, за змістом нормист.432 ЦПК Українивиконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннямист. 432 ЦПК України

Отже, ураховуючи відсутність у матеріалах справи інформації про вартість предмета іпотеки станом на час набуття 20 березня 2019 року стягувачем права власності на іпотечне майно, а також відсутність доказів припинення обов`язку боржника, встановленого судовим рішенням, тому є передчасним та помилковим висновок заявника про те, що внаслідок позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» отримав у повному обсязі суму коштів, яка стягнута судовим рішенням, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Тобто, в матеріалах справи відсутні відомості про повне погашення боргу.

Доводи заявника про те, що вартість предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості, який підлягає стягненню на підставі виконавчого листа до уваги не приймаються, оскільки дані обставини не підтверджено належними та допустимими доказами.

Доводи заявника про те, що зобов`язання за кредитним договором припинились є необґрунтованими, з наступних підстав.

Як зазначено вище, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Відповідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК Українивизначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу(ст.605 ЦЦК України),

поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України).

Отже, матеріально-правовою підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення обов`язку боржника з підстав, визначених законом-ст.ст.599-601,604-609 ЦК України.

З огляду на викладене, боржником (правонаступником) не наведено обґрунтованих підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, законний представник малолітнього ОСОБА_1 не довела наявність правових підстав для визнання виконавчого листа, виданого по цивільній справі №2-789/11 таким, що не підлягає виконанню, а тому її заява задоволенню не підлягає.

Сам по собі факт, що постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року відмовлено у поновленні строків для пред`явлення виконавчих листів у цивільній справі №20789/11 стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до виконання, оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-789/11 сплинув, на вказаний висновок не впливає.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Гули Андрія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного районного судуОдеської області від 28 січня 2022 року змінити в її мотивувальній частині та залишити без змін в її резолютивній частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2022 року.

Головуючий

Судді: