Постанова

від 01.11.2022 по справі 521/14495/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/14495/22

Номер провадження 3/521/9532/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Граніна В.Л.,

при секретарі Тураві Н.М.,

за участю:

представника Одеської митниці

Державної митної служби України Терновського М.С.,

захисника особи адвоката Ковташа Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу, що надійшла з Одеської митниці ДМС України за протоколом складеним відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , працюючого декларантом ТОВ «Алтайсіті» (Україна, 40020, м. Суми, пр-т Курський, 14, ЄДРПОУ 42656675) та директором ТОВ «Селена Інк» (Україна, 0453, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 14, ЄДРПОУ 44115856), за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол за №0851/50000/22 від 14.06.2022 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні гр. ОСОБА_1 за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України

З протоколу про порушення митних правил вбачається, що 20.02.2022 року між ТОВ «Авіа карго» (ЄДРПОУ 44323090) та компанією «Bofei logistics co.ltd» (Китай) було укладено контракт №BOFEI/AVIA/22 щодо поставок товарів в Україну. В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту 19.02.2022 року в зону діяльності Одеської митниці на судні закордонного плавання «Johanna Schulte» надійшов контейнер FCSU8480498 з товаром «pants» (брюки) загальною вагою брутто 22400 кг (згідно коносаменту №236438 від 15.01.2022 року).

01 травня 2022 року декларантом ТОВ «Алтайсіті» ОСОБА_1 , який діє на підставі договору про надання митно-брокерських послуг від 20.02.2022 року за №АЛТ/АВК/22, підготовлена та подана до Одеської митниці митна декларація типу «ІМ40ДЕ» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500020/2022/008627.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Одеської митниці були надані: інвойс від 22.02.2022 року №BOF/236438/2022, пакувальний лист до інвойсу від 22.02.2022 року, коносамент від 15.01.2022 року №236438, контракт від 20.02.2022 року № BOFEI/AVIA/22, CMR від 29.04.2022 року, наряд від 20.04.2022 року №236438 та інші товаросупровідні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД №UA500020/2022/008627 та товаросупровідних документах встановлено, що продавцем товару є компанія «Bofei logistics co.ltd» (Китай), відправником товару є компанія «Ningbo songshan impexp co.ltd» (Китай), а покупцем та одержувачем є ТОВ «Авіа карго» (Україна, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16, офіс 21, ЄДРПОУ 44323090).

Відповідно до граф 31,33, 35, 38, 41 МД №UA500020/2022/008627 було заявлено два найменування товару:

- товар №1 «одяг трикотажний, для жінок або дівчат з бавовн лосини, бриджі. Торгівельна марка: Ласточка. Країна виробництва: CN. Виробник: Ningbo songshan impexp co.ltd» (491 місце, 60192 шт., вага брутто 22695 кг, вага нетто 22695 кг) код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 6104620010;

- товар №2 «одяг трикотажний, для жінок або дівчат з бавовн шорти. Торгівельна марка: Ласточка. Країна виробництва: CN. Виробник: Ningbo songshan impexp co.ltd» (31 місце, 6696 шт., вага брутто 1035 кг, вага нетто 1035 кг) код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 6104620090.

Відповідно інвойсу компанії «Bofei logistics co.ltd» від 22.02.2022 року №BOF/236438/2022, вартість вище заявленого за МД товару складає 99 666 доларів США.

07 червня 2022 року під час проведення митного огляду співробітником ВМО №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці було встановлено невідповідність кількості місць, кількості одиниць, опису, маркування, ваги нетто, ваги брутто товарів №1 та №2.

Так, товар № 1: згідно МД заявлено «лосини та бриджі» у кількості 60 192 шт., вагою 22695 кг (491 місце). Фактично в наявності: лосини 27936 шт. (вагою нетто 9037,59 кг, вага брутто 9099,24 кг), бриджі - 3600 шт. (вагою нетто 1401, 31 кг, брутто 1404,24 кг).

Також серед задекларованого товару без ознак приховування виявлено джинси у кількості 18 048 шт., вагою нетто 7994,43 кг., брутто 8011,16 кг., кількість місць - 188, які не заявлені у МД та не зазначені у будь-яких товаросупровідних документах.

Відповідно до графи №54, відповідальною особою за заповнення та надання до митного органу України документів, необхідних для переміщення товарів через митний кордон України, зокрема МД від 01.05.2022 року №UA500020/2022/008627 є декларант ТОВ «Алтайсіті» гр. ОСОБА_1 , який відповідно до вимог ст. 266 МК України, несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у повному обсязі.

Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_1 було порушено процедуру декларування товарів, передбачену ст. 257 МК України, та не заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що призвело до порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.

На підставі вищевказаних обставин, посадовими особами митниці був складений протокол про порушення митних правил, за ознаками порушення ст. 472 МК України.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, однак приймав участь його захисник, який надав заперечення по суті складеного протоколу, в яких просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути до відповідальності за ст. 472 МК України та застосувати стягнення відповідно до санкції вказаної статті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за кваліфікуючими ознаками: недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Так, ст. 7 МК України визначено, що митну справу в Україні становлять, серед іншого, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, при цьому процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України визначаються Митним кодексом та іншими законами України.

Товари, що переміщуються через митний кордон України декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів (ч. 1 ст. 262 МК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 266 МК України, до обов`язків декларанта, в тому числі, входить декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленому Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України, порядок заповнення митних деклараційта інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зокрема, вказані питання врегульовані Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі Порядок 631), та Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 (даліПорядок 651).

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України, Порядку 631 та Порядку 651 - для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс), а у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом. У графі 38 «вага нетто (кг)» зазначається в кілограмах вага товару, описаного в графі 31 МД, без будь-якої упаковки (якщо описом цієї графи не передбачено інше), згідно з товаросупровідними документами.

Отже, від декларанта, як учасника правовідносин, пов`язаних з митним оформленням та декларуванням товарів, вимагається діяти виключно з додержанням встановленого Митним кодексом та іншими нормативними актами порядку, а саме заявляти відомості щодо найменування товарів, їх кількості та інше, згідно з рахунком (інвойсом) або іншим документом, що визначає вартість товару.

Як встановлено з матеріалів справи, 20.02.2022 року між ТОВ «Авіа карго» (ЄДРПОУ 44323090) та компанією «Bofei logistics co.ltd» (Китай) було укладено контракт №BOFEI/AVIA/22 щодо поставок товарів в Україну.

За умовами вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту, а саме пунктів 1.1., 2.1., 4.1. «Продавець поставить Покупцеві товар в асортименті, у кількості й за цінами, що зазначені в інвойсі до кожної партії товару, які є невід`ємною частиною даного контракту. Кількість, асортименти товару зазначені в рахунках-інвойсах, пакувальних листах до кожної партії товару у товаросупровідних документах. Покупець оплачує товар за цінами, визначеними в інвойсах до кожної партії товару, які є невід`ємною частиною цього контракту».

19 лютого 2022 року до Одеського морського торговельного порту на судні закордонного плавання за коносаментом № 236438 від 15.01.2022 року з Китаю (відправник компанія «Ningbo Songshan ImpExp Co., Ltd», продавець компанія «Bofei Logistics Co., Ltd» (Китай) на адресу ТОВ «АВІА КАРГО» (код ЄДРПОУ 44323090) у контейнері №FCSU8480498 надійшли товари «Одяг жіночий» (лосини, бриджі, шорти, тощо), загальною вагою брутто 23730 кг.

01 травня 2022 року гр. ОСОБА_1 , як представником декларанта (що діє на підставі митно-брокерського договору від 20.02.2022 року № АЛТ/АВК/22), для митного оформлення в режимі імпорт (випуск у вільний обіг) товару «Одяг жіночий» подано до Одеської митниці електронну митну декларацію (далі - ЕМД) № UA500020/2022/008627, а також товаросупровідні і комерційні документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 20.02.2022 року № BOFEI/AVIA/22, коносамент від 15.01.2022 року № 236438, інвойс від 22.02.2022 року №BOF/236438/2022, пакувальний лист до інвойсу від 22.02.2022 року, CMR від 29.04.2022 року, тощо.

Від декларанта, як учасника правовідносин, пов`язаних з митним оформленням та декларуванням товарів, вимагається діяти виключно з додержанням встановленого Митним кодексом та іншими нормативними актами порядку, а саме заявляти відомості щодо найменування товарів, їх кількості та інше, згідно з рахунком (інвойсом) або іншим документом, що визначає вартість товару.

Судом встановлено, що заповнення ЕМД №UA500020/2022/008627 та визначення коду товарів, згідно з УКТЗЕД, гр. ОСОБА_1 було здійснено шляхом відображення відомостей (опису, вагових, кількісних, вартісних характеристик товарів) із товаросупровідних та комерційних документів, складених компанією-контрагентом «Bofei Logistics Co., Ltd», відповідно до попередньо досягнутих домовленостей. Тобто ним, як представником декларанта, під час внесення відомостей до декларації щодо найменування та кількісних характеристик товарів були виконані вимоги Митного кодексу та Порядку 651.

Так, в ЕМД № UA500020/2022/008627 гр. ОСОБА_1 було заявлено всього 2 найменування товарів, а саме:

- товар № 1 «Одяг трикотажний, для жінок або дівчат з бавовни лосини, бриджі…», вагою брутто 22 695 кг, нетто 22 695 кг, код згідно з УКТ ЗЕД: 6104620010 (ставка ввізного мита 12%);

- товар № 2 «Одяг трикотажний, для жінок або дівчат з бавовни шорти…» вагою брутто 1 035 кг, нетто 1 035 кг, код згідно з УКТ ЗЕД: 6104620090 (ставка ввізного мита 12%).

Працівниками митниці 07.06.2022 року було проведено митний огляд товару, в результаті якого встановлено: товар № 1 «лосини» та «бриджі» у загальній кількості складають 31536 шт., вага нетто 10438,9 кг. Заявлено у ЕМД № UA500020/2022/008627 60192 шт., вага нетто 22695 кг (491 місце). Також виявлено «джинси» у кількості 18048 шт., вагою нетто 7994,43кг; товар № 2 «шорти» фактично в наявності 5400 шт., вага нетто 837,58 кг. У ЕМД №UA500020/2022/008627 заявлено 6696 шт., вага нетто 1035 кг.

Отже, із зазначеного вбачається, що гр. ОСОБА_1 товари №1 та №2 заявлено більше, ніж фактично виявлено.

Під час розгляду справи суду стало відомо, що 09.05.2022 року близько 22 години на території митного комплексу ТОВ «ЄВРОТЕРМІНАЛ» (м. Одеса, Хаджибейська дорога, 4) від ракетного удару, зі сторони російського агресора, постраждало 6 контейнерів компанії-одержувача ТОВ «АВІА КАРГО», зокрема контейнер №FCSU8480498, що підтверджується експертним висновком від 30.05.2022 року №УТЕ-119/2 Торгово-промислової палати України (Одеська регіональна Торгово-промислова палата).

Відповідно до експертного висновку від 30.05.2022 року №УТЕ-119/2: кабіна автопоїзда має пошкодження у вигляді тріщини на лобовому склі та бокових дзеркал, сліди деформації метала по периметру корпусу кабіни; контейнер має пошкодження у вигляді слідів деформації металу в різному ступені на правій стінці контейнера; на рампі та навколо контейнера знаходились фрагменти одягу трикотажного в асортименті, який був пошкоджений вогнем в різному ступені. В результаті суцільного підрахунку товару «Одяг жіночий» та зовнішнього огляду, фактично в наявності 432 тюки (54984 од.) без порушення цілісності пакування та слідів підмочки, що на 90 тюків менше, ніж було заявлено у контейнері № FCSU8480498.

З вказаного вбачається, що митний огляд товару було здійснено після ракетного удару, в результаті якого було пошкоджено та частково знищено товар. Дана обставина, на думку суду, ставить під сумнів об`єктивність такого огляду в частині кількісного підрахунку товару.

Суд бере до уваги, що Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 5:30 24 лютого 2022 року через військову агресію Російської Федерації проти України на всій території України запроваджено воєнний стан.

У зв`язку з необхідністю адаптувати життя країни до умов воєнного стану з початку війни було внесено ряд змін до правил оподаткування та митного оформлення товарів, що ввозяться на територію України.

Зокрема, 5 квітня 2022 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» № 2142-IX від 24 березня 2022 року («Закон 2142-IX»), який запровадив ряд тимчасових звільнень від оподаткування товарів, що ввозяться на територію України, та певним чином спрощує митне оформлення.

На час воєнного стану звільняються від оподаткування ПДВ товари, що ввозяться на територію України: (1) платниками єдиного податку ІІІ групи, які обрали застосування ставки податку у 2% від доходу; (2) платниками єдиного податку І-ІІІ груп, які застосовують ставку єдиного податку у 5%. Від оподаткування ввізним митом звільняються товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (юридичними особами та фізичними особами-підприємцями).

З наданих до суду доказів встановлено, що ТОВ «АВІА КАРГО» є платником єдиного податку ІІІ групи із застосуванням ставки податку у 2% від доходу (витяг № 199722 з реєстру платників єдиного податку додається), митне оформлення товару «Одяг жіночий» за ЕМД №UA500020/2022/008627 від 01.05.2022 року відбувалось саме із застосуванням тарифної преференції: 224000224 (цифровий код податкової пільги, графа 36 ЕМД), тобто зі звільненням від оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість (без сплати митних платежів).

Слід також зазначити, що ставка ввізного мита заявленого та фактично виявленого товару (код товару «джинси»: 6204623100 та товару «лосини»: 6104620010) не змінилась та залишилась на рівні 12%, а отже не зміниться загальна сума обов`язкових митних платежів по відношенню до МД №UA500020/2022/008627.

Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що у декларанта відсутні умисел на заявлення неточних відомостей відносно товару, оскільки ці дії не мають жодного значення в частині зменшення митних платежів чи ухилення від заходів нетарифного регулювання.

Відповідно до статей 268, 460 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що працівниками митниці не було враховано вищевказане та хибно зроблено висновок про відсутність підстав звільнення від адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за допущені в митній декларації помилки, на підставі положень статей 268, 460 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення при цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які відповідно чинного законодавства, представляють собою будь які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.

Диспозицією ст. 472 МК України передбачено, що відповідальність настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар. Тобто, відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.

Отже, основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 472 МК України, полягає у недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто у незаявленні за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність умислу чи необережності, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, чи може та повинен передбачати обставини і характер незаконного недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто, незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація

Зміст ст. 472 МК України вказує на те, що це правопорушення є навмисним, тобто особа, яка вчиняє такі дії, має усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачити їх шкідливі наслідки й бажати настання цих наслідків, об`єктивна сторона складу даного правопорушення характеризується діями, спрямованими на незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, а суб`єктивна сторона - лише прямим умислом.

Як встановлено під час розгляду справи, при заповненні митної декларації декларант відображав відомості із товаросупровідних та комерційних документів, які були надані компанією відправником товару, відповідно до попередньо досягнутих домовленостей. Тому, особою, як декларантом, були виконані вимоги Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 року №651, під час внесення відомостей до МД щодо найменування та кількісних характеристик товарів.

Встановлені судом особливості оподаткування товарів, надані стороною захисту докази, а також виконання вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну України від 30.05.2012 року №651, в сукупності вказують на відсутність наміру (умислу) особи на вчинення дій спрямованих на порушення процедури декларування товарів, та незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщенім через митний кордон України, що свідчить про відсутність суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Попри це, хотілося б звернути увагу на те, що процес про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та керуючись нормами закону, приходить до висновку, що у діях декларанта відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, отже, у зв`язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митним органом відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Товар, вилучений за протоколом про порушення митних правил №0851/50000/22 повернути власнику або уповноваженій особі в установленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Головуючий