Рішення

від 11.10.2022 по справі 344/2363/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2363/17

Провадження № 2/344/133/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Х-Адванс до ОСОБА_1 , гаражного кооперативу Соколи, Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради третя особа:Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , Івано-Франківська міська рада про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №657804 від 25.10.2012 року ТОВ «Х-Адванс» є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610190501:09:003:0118 площею 6,2207 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №287 від 21.07.1998 року. Жодних рішень, чи документів дозвільного характеру на капітальну забудову вказаної ділянки іншими особами компетентними органами не приймалося та не видавалося, а встановлення гаражів на ній допускалося виключно на тимчасовій основі і без права реєстрації речових прав на них, як на об`єкти нерухомого майна та за умови сплати власнику земельної ділянки (землекористувачу) зацікавленими особами за фактичне користування гаражною стоянкою. На даний час, відповідні взаємини між зацікавленими особами та власником земельної ділянки, врегульовано Тимчасовим порядком користування гаражною автостоянкою затвердженим протоколом №1 загальних зборів учасників TOB «X-Адванс» від 01.02.2013 року. Попри це, в супереч вимог чинного законодавства та без погодження з ТОВ «Х-Адванс», як власником землі, в 2013-му році протягом кінця травня початку червня місяця, Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області (надалі - Реєстраційна служба), було прийнято 38-м рішень про первинну реєстрацію речових прав на окремі гаражі розташовані на належній ТОВ «Х-Адванс» земельній ділянці як на новостворені об`єкти нерухомого майна та видано Свідоцтва про право власності на них. 30.06.2016 року прийнято постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області № 2741818 від 31.05.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на гараж, що розташований: АДРЕСА_2 за суб`єктом: ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 відкриття розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна. Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду 30.06.2016 року по справі №809/1092/14 набрала законної сили 22.12.2016 року згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року по справі № 876/5843/16. У зв`язку з цим, 16.01.2017 року, вказану постанову суду разом з заявою встановленого взірця, було подано у відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради для її виконання та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речових прав ОСОБА_1 на відповідний гараж і скасування записів про відкриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За результатами розгляду заяви 17.01.2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №33459234, яким у внесенні запису про прийняття вище вказаного судового рішення відмовлено посилаючись на те, що право власності на зазначене в судовому рішенні майно зареєстровано за іншою особою, а за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_2 , що розташований м. Івано-Франківськ. «Соколи» гаражний кооператив.

За змістом прохальної частини позову позивач просив суд «… скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2741818 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71733126101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Відповідачі подали відзиви на позов, зміст яких зведено не до заперечення фактичних обставин, а до заперечення юридичної оцінки таких обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так сторонами не заперечено обставину будівництва ОСОБА_1 гаража та реєстрації у власність відповідача гаража на земельній ділянці, що перебуває у власності позивача.

Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.

В п. ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином державою визнано набуття відповідачем речових прав на зареєстрований за нею спірний гараж АДРЕСА_2 гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 7173312610.

У зв`язку із регулюванням спірних відносин положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» практикою Верховного Суду сформовано способи здійснення права на позов, які є обов`язковими для позивачів.

Так, за змістом постанови Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №160/6762/21 правовим наслідком за результатами обґрунтування позову повинно бути визнання, зміну чи припинення рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Однак в позові та в уточненні його підстав не вказано на визнання, зміну чи припинення рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

При цьому безпосередньо в позові вказано, що вже був судовий розгляд між сторонами, вже було ухвалено судове рішення, яким не вирішено питання визнання, зміни чи припинення речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства і у зв`язку з цим позивачем знову подано новий позов з недотриманням його відповідного обов`язку.

Так в ст. 129 Конституції України в якості загальної засади правосуддя проголошено обов`язковість судового рішення.

Таким чином не може бути ухвалено судове рішення, яке заздалегідь неможливо виконати. За змістом практики Верховного Суду заздалегідь передбачувана неможливість виконання судового рішення є самостійною підставою для відмови в позові.

Недотримання позивачем його обов`язку в частині формулювання підстав і предмету звернення до суду вже має своїм наслідком ухвалення судового рішення, яке не вирішило спору, а внаслідок чого виник новий спір.

Натомість позивачем повторно створено аналогічну ситуацію із подання позову, який не відповідає вимогам, що однозначно вказані у відповідній постанові Верховного Суду, єдиним правовим наслідком, якого є не вирішення спору, а породження нового спору.

Саме в позові вказано, що на користь позивача вже ухвалено судове рішення про скасування відповідного запису рішення державного реєстратора.

Так в ч. 4 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже безпосередньо на сторону позивача процесуальним законом покладено настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В заяві позивача про зміну підстав позову вказано на припущення позивача про те, що гараж відповідача є самочинно збудованим, але в позові відсутні матеріально-правові вимоги щодо знесення самочинного будівництва, а також в змісті позову не доводиться незаконність будівництва відповідача.

Скасування рішення державного реєстратора без вирішення питання про юридичну долю речового права, яке ним зареєстровано та юридичної долі об`єкта речових прав не вирішить спір, а створить чергову юридичну невизначеність, що створить новий спір.

Одночасно з цим в заяві позивача про зміну підстав позову вказано, що «…З позовної заяви вбачається, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №657804 від 25.10.2012 року (копія додається) ТОВ «Х-Адванс» є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610190501:09:003:0118 площею 6,2207 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №287 від 21.07.1998 року».

Отже цільовим призначенням ділянки під гаражем відповідача є обслуговування гаражної стоянки автомобілів.

Зазначене однозначно обґрунтовує необхідність вирішення за результатами судового розгляду питання щодо юридичної долі речового права та об`єкту нерухомого майна за обставин скасування рішення реєстратора про реєстрацію такого права.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому за умов зазначення позивачем в його заяві про зміну підстави позову про самочинність будівництва відповідача на нього покладено обов`язок довести перед судом відповідну обставину, а не проголошувати припущення про таку обставину через зміну поштової адреси.

За ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином позивачу не гарантовано можливість подання позову на основі припущень.

Позивачем не може бути повторно створену ситуацію скасування рішення про державну реєстрацію без вирішення юридичної долі речового права, яке зареєстровано за особою та об`єкта нерухомого майна.

Не вирішення спору в частині юридичної долі речового права, яке зареєстровано за особою та об`єкта нерухомого майна створює нічим не обмежену можливість повторення нових спорів та продовження існування вже існуючих спорів, вчинення нових записів та ухвалення нових рішень про здійснення реєстрацій права, яке позивач не оспорює.

Так само і зазначення позивачем різноманітних відповідачів, до яких ним не сформульовано будь-яких самостійних вимог за предметом позову та за змістом прохальної частини позову однозначно вказує на не доведення позивачем правових підстав його позову до кожного з відповідачів та заснуванні позову на основі абстрактних припущень без доведення перед судом фактичних обставин спору, неправомірних дій кожного з відповідачів.

Разом з цим відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак у разі подання нового позову доказуванню підлягають нові спірні обставини та до обов`язків позивача належить доведення перед судом фактичних обставин спору та їх відповідна юридична оцінка, оскільки за ч. 4 ст. 82 ЦПК України юридична оцінка обставин попереднього спору не належить до фактичних обставин, які не підлягають доказуванню. Тому саме на позивача покладено однозначне доведення ним підстав його позову, а не заснування доказування на припущеннях про те, що аналогічний спір вже було вирішено за реєстрацією на гараж № НОМЕР_3 , а тому скасуванню підлягає те саме рішення реєстратора за новою поштовою адресою.

Також до чергових припущень позивача належить неможливість державної реєстрації речового права на гараж на відповідній земельній ділянці позивача, оскільки законодавство України не містить таких заборон. Так в змісті позову не вказано на безпосередню заборону для відповідача за змістом матеріального закону мати речове право на гараж, що розташований на ділянці позивача.

Так само і незалежно від видової належності гаража відповідача до рухомих чи нерухомих речей за змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже саме лише припущення позивача про те, що належність гаража відповідача до нерухомих, а не до рухомих речей порушує уявне ним право позивача, але не вказує на неправомірність дій відповідача і припиняє відповідне право відповідача, яке втім навіть не вказано в змісті позову.

Однак не може бути спростовано припущення позивача іншим припущенням відповідача. При цьому саме відповідач позбавлений можливості спростовувати припущення позивача, оскільки вони розміщуються в позові та заяві про зміну його підстав, що складені позивачем, а судовий розгляд розпочато саме за заявою позивача.

Так в змісті позову вказано, що земельна ділянка, на якій розташовано гараж відповідача належить до земельних ділянок для обслуговування гаражної стоянки, незадоволення ж позивача за змістом позову полягає не в стоянці гаража відповідача на земельній ділянці та неправомірність такої стоянки в позові не вказана, а в тому, що державним реєстратором здійснено реєстрацію речового права на об`єкт нерухомого майна.

У свою чергу у відзиві на позов вказано, що «…на момент побудови гаражу, реєстрація переходу права власності на який оскаржується, власником земельної ділянки була Івано-Франківська міська рада, а користування земельною ділянкою здійснювалось гаражним кооперативом «Соколи» на підставі відповідного договору оренді землі».

Отже на час подання позову, зміни підстав позову та у зв`язку із поданням відповідачем відзиву до обов`язку позивача належало доведення обставини часу і способу будівництва гаражу на час належності земельної ділянки третім особам.

Необхідно особливо відзначити, що саме лише заперечення і не визнання позивачем відповідного пояснення відповідача, за змістом процесуального закону, не належить до спростування відповідної обставини.

Як неодноразово зазначено в усталеній практиці Верховного Суду захисту підлягає порушене право особи, а не уявний захист права, що не порушено. З тих самих причин не підлягає судовому захисту і похідний інтерес позивача в захисті порушеного права іншої особи, як це вказано в постанові Касаційного господарського суд у справі №925/593/21.

Тому саме до обов`язку позивача належало доведення перед судом неправомірного будівництва відповідачем гаража на час перебування земельної ділянки у власності позивача, а не третіх осіб, правонаступником яких він не є.

Безпосередньо в позовній заяві вказано, що «…Попри це, в супереч вимог чинного законодавства та без погодження з ТОВ «Х-Адванс», як власником землі, в 2013-му році протягом кінця травня початку червня місяця, Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області (надалі - Реєстраційна служба), було прийнято 38-м рішень про первинну реєстрацію речових прав на окремі гаражі розташовані на належній ТОВ «Х-Адванс» земельній ділянці як на новостворені об`єкти нерухомого майна та видано Свідоцтва про право власності на них».

Таким чином в позові зазначено про незадоволення позивачем діями Івано-Франківської міської ради, а не будь-якими діями ОСОБА_1 . Однак будь-яких матеріально-правових вимог безпосередньо до ОСОБА_1 не пред`явлено, хоча оспорюване речове право належить саме відповідній особі.

Крім цього безпосередньо в позові вказано, що за ОСОБА_1 зареєстровано гараж № НОМЕР_2 , а не №69, ОСОБА_1 змінила адресу гаражу на № НОМЕР_2 .

Однак в позові не обґрунтовано яким чином саме відповідач, за відсутності її компетенції ухвалювати організаційно-розпорядчі рішення самостійно змінила адресу гаражу на № НОМЕР_3 а чи особисто здійснила його державну реєстрацію і в чому полягає неправомірність таких дій, за черговим припущенням позивача про це. Разом з цим за змістом ст. 82 ЦПК України доведення відповідної обставини належить безпосередньо до обов`язку позивача.

Виклад позивачем обставин на основі казуїстики, а не як вони в дійсності відбулись вказує на умисне зазначення позивачем інформації не про дійсні фактичні події і обставини спору, а як за його лише уявленням вони відбулись.

Однак відповідно до ч. 4 ст. 43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Тому процесуальним законом не гарантовано будь-якій особі надавати суду неправдиву інформацію щодо фактичних обставин справи.

Приховання та спотворення сторонами інформації не належить до точного викладу інформації про фактичні обставини та вказує на використання припущень в процесі доказування. Однак до обов`язків суду та інших сторін спору з юридичної оцінки фактичних обставин спору не належить спростування припущень будь-якої сторони спору.

Також в позові вказано, що «…З Інформаційної довідки №78395681 від 18.01.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що реєстрація зміни адреси на гараж НОМЕР_3 здійснена на підставі довідки Гаражного кооперативу «Соколи» №34/01-04 від 10.06.2016 року. Проте, незмінними залишились і реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (71733126101), і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2741818 від 31.05.2013 року, яке визнано протиправним та скасовано судом».

Отже позивачем зроблено висновок про неправомірність рішення про державну реєстрацію зміни адреси не за його протиправністю чи іншою суперечністю закону, а за самою обставиною зміни поштової адреси.

В постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №160/6762/21 вказано, «…На цій підставі Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-ІV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як: скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

Однак прохальна частина позову не містить прохання позивача про визнання, зміну чи припинення рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому відсутність оспорюваних прав ОСОБА_1 позивачем також перед судом не доведено.

Сама ж сторона відповідача за змістом відзиву на позов вважає, що у неї наявні відповідні права, а факт державної реєстрації, за змістом відповідного закону вказує, що за відповідачем від імені Держави визнано наявність речового права.

Так само в змісті мотивувальної частини позовної заяви позивачем не доведено припинення, передбачуваним позивачем судовим рішенням на задоволення позову, речових прав відповідача, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) або їх відсутність.

Однак в ч. 1 ст. 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже безпосередньо на позивача процесуальним законом покладено обов`язок доведення перед судом припинення рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) або їх відсутність.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Так само суд не виконує обов`язки позивача щодо формування ним матеріально-правових вимог до кожного з відповідачів та доведення позивачем не здійснення ним уявного захисту прав інших осіб у власності яких перебувала земельна ділянка під гаражем відповідача до часу набуття її позивачем.

Таким чином позов позбавлено будь-яких правових підстав.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Х-Адванс до ОСОБА_1 , гаражного кооперативу Соколи, третя особа: Відділ державної з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2741818 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71733126101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.