Постанова

від 14.03.2023 по справі 344/2363/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2363/17

Провадження № 22-ц/4808/133/23

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Мальцева

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мальцевої Є.Є.,

суддів: Баркова М.В., Луганської В.М.,

секретар Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«Х-Адванс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ», до ОСОБА_1 , гаражного кооперативу«Соколи», Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа: Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська міська рада про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ТОВ«Х-Адванс» звернулося до суду із позовом, в якому зазначено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №657804 від 25.10.2012 року ТОВ «Х-Адванс» є власником земельної ділянки кадастровий номер 2610190501:09:003:0118 площею 6,2207 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №287 від 21.07.1998 року. Жодних рішень, чи документів дозвільного характеру на капітальну забудову вказаної ділянки іншими особами компетентними органами не приймалося та не видавалося, а встановлення гаражів на ній допускалося виключно на тимчасовій основі і без права реєстрації речових прав на них як на об`єкти нерухомого майна та за умови сплати власнику земельної ділянки (землекористувачу) зацікавленими особами за фактичне користування гаражною стоянкою. На даний час відповідні взаємини між зацікавленими особами та власником земельної ділянки врегульовано Тимчасовим порядком користування гаражною автостоянкою, затвердженим протоколом №1 загальних зборів учасників TOB «X-Адванс» від 01.02.2013 року. Всупереч вимог чинного законодавства та без погодження з ТОВ «Х-Адванс» як власником землі, в 2013-му році протягом кінця травня початку червня місяця Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області (надалі - Реєстраційна служба), було прийнято 38-м рішень про первинну реєстрацію речових прав на окремі гаражі, розташовані на належній ТОВ «Х-Адванс» земельній ділянці як на новостворені об`єкти нерухомого майна та видано свідоцтва про право власності на них.

30.06.2016 року прийнято постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області № 2741818 від 31.05.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на гараж, що розташований: АДРЕСА_2 за суб`єктом: ОСОБА_1 , відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна. Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду 30.06.2016 року по справі №809/1092/14 набрала законної сили 22.12.2016 року згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року по справі № 876/5843/16. У зв`язку з цим, 16.01.2017 року, вказану постанову суду разом з заявою встановленого зразка було подано у відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради для її виконання та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речових прав ОСОБА_1 на відповідний гараж і скасування записів про відкриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду заяви 17.01.2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №33459234, яким у внесенні запису про прийняття вище вказаного судового рішення відмовлено із посиланням на те, що право власності на зазначене в судовому рішенні майно зареєстровано за іншою особою, а за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований: м. Івано-Франківськ. «Соколи» гаражний кооператив.

Позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2741818 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71733126101) за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер 1892102925 відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2022 року в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Х-Адванс відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Іоліт-ІФ», яке не є учасником даної справи та не приймало участі у розгляді справи, звернулося до суду з апеляційною скаргою 18 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» є процесуальним правонаступником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Х-Адванс. Також зазначено, що в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про те, що вже був судовий розгляд між сторонами з того ж приводу і вже було ухвалено судове рішення, яким не вирішено питання визнання, зміни чи припинення речових прав, зареєстрованих за ОСОБА_1 . Про часткову невідповідність такого висновку свідчить той факт, що предметом оскарження в згаданій судом адміністративній справі № 809/1092/14 було рішення державного реєстратора щодо гаражу за номером АДРЕСА_2 , а в цивільній справі що розглядається оскаржується рішення щодо гаражу № НОМЕР_1 . Помилковим є й висновок суду про те, що в згаданій адміністративній справі не було вирішено питання визнання, зміни чи припинення речового права, зареєстрованого за ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 13.11.2019 року (через два з половиною роки після відкриття провадження у справі, що розглядається) рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 809/1092/14 дійсно були скасовані, а провадження у справі закрито у зв`язку зі зміною Верховним Судом своєї позиції щодо підсудності подібних справ. Проте, фактично на момент звернення ТОВ «Х-Адванс» до суду з цим цивільним позовом чинною була постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року у справі № 809/1092/14, залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року, якою було скасовано рішення державного реєстратора щодо реєстрації за ОСОБА_1 речових прав на гараж 69. В свою чергу, згідно діючого на той час законодавства, внаслідок скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права підлягало припиненню і саме право як таке. ОСОБА_1 подала державному реєстратору сфальсифіковану довідку про зміну номеру гаражу, зареєстрованого за нею, з 69 на 69а. Саме з цих підстав виконати судове рішення в адміністративній справі № 809/1092/14 виявилося неможливим і саме це спонукало ТОВ «Х-Адванс» оскаржити вже до суду цивільної юрисдикції окремо й реєстрацію за ОСОБА_2 речових прав на гараж.

Також в апеляційній скарзі вказано, що відсутність в матеріалах даної справи документів на користування земельною ділянкою, на якій встановлено гараж № НОМЕР_2 а та відсутність будь-яких дозвільних документів на його встановлення (будівництво) чи введення в експлуатацію, свідчить і про невідповідність висновку суду першої інстанції щодо недоведеності незаконності будівництва, здійсненого ОСОБА_1 .

Також судом не враховано висновок, який міститься у п.6.28-6.33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13 щодо юридичних наслідків реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво. Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 24.07.2021 року у справі № 906/495/20.

Суд першої інстанції не врахував, що на момент винесення ним оскаржуваного рішення 11.10.2022 року, згідно з пунктом 11 розділу 1 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» №2255-ІХ від 12.05.2022 року, який офіційно оприлюднено 26.05.2022 року, редакцію абзацу частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV (надалі Закон №1952-ІV) в чергове було змінено, в результаті чого з Закону № 1952-ІV положення про те, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства було виключено.

Відповідно, посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.02.2022 року у справі № 160/6762/21, на якому фактично ґрунтується оскаржуване рішення, є безпідставним і помилковим, як і твердження про те, що позивачем у цій справі обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту.

Помилковим є й позиціонування судом першої інстанції даного позову як такого, що заявлено позивачем на здійснення уявного захисту прав інших осіб, у власності яких перебувала земельна ділянка під гаражем відповідача ГК «Соколи» до часу набуття її позивачем.

На момент пред`явлення позову власником земельної ділянки було ТОВ «Х-Адванс» і саме його права як власника землі порушувалися (не визнавалися, нівелювалися) ОСОБА_1 саме з посиланням на оскаржуване рішення державного реєстратора.

З моменту відчуження відповідної земельної ділянки 30.07.2020 року ТОВ «Х-Адванс» на користь ТОВ «Іоліт-ІФ» об`єктом порушення з боку ОСОБА_1 є вже права ТОВ «Іоліт-ІФ» як чинного власника землі.

Саме переходом права власності на землю (сингулярним правонаступництвом) і була обумовлена подача 18.11.2020 року до суду від ТОВ» Х-Адванс» та ТОВ «Іоліт-ІФ» заяв про заміну первісного позивача у справі (процесуальне правонаступництво) з ТОВ «Х-Адванс» на ТОВ «Іоліт-ІФ». Проте за два роки з моменту подачі відповідних заяв суд першої інстанції не лише не виніс щодо них окремого процесуального документу, а й не відобразив відповідний факт в оскаржуваному рішенні. Також суд не розглянув та не згадав у рішенні численну кількість заяв позивача. Вказані факти є свідченням неналежного розгляду даної справи в цілому та свідченням ряду процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції. Зокрема, порушень ч.3 ст. 182, п.10 ч.2 ст. 197 та ч.1 ст. 222 ЦПК України.

Таким чином очевидним є факт неповного з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неповне дослідження ним доказів, які містяться в матеріалах справи та помилковість наданої судом оцінки таким доказам, невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що апеляційна скарга ТОВ «Іолліт-ІФ» не підлягає задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який обґрунтовано їх спростував.

Також ОСОБА_1 зазначила, що як і в першій інстанції так і в апеляційній вона заявляє клопотання про застосування строку позовної давності до позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 31.05.2013 року, оскільки вона заявлена 14.02.2017 року. Також апелянтом не доведено факт правонаступництва від ТОВ «Х-Адванс» до ТОВ «Іоліт-ІФ», адже на момент первинної реєстрації права власності на гараж у 2013 році будь-якими правами щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ТОВ «Іоліт-ІФ» не володіло взагалі. Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «Іоліт-ІФ» визнає, що при оформленні купівлі-продажу земельної ділянки йому було відомо про факт реєстрації права власності на гараж за ОСОБА_1 . Згідно з матеріалами справи предметом судового позову по даній справі є захист права власності ТОВ «Х-Адванс» на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі не зазначено яким способом порушені права апелянта і які саме обмеження у праві власності зазнав апелянт внаслідок здійснення спірної реєстрації. ТОВ «Іоліт-ІФ» обмежено у праві розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 23.09.2020 року, якою накладено арешт із забороною розпорядження на зазначену вище земельну ділянку. Апелянт не надав жодного доказу приналежності спірного гаражу саме йому або іншим особам. Так саме не доведено апелянтом та відсутні в матеріалах справи докази самочинного будівництва вказаного об`єкта нерухомості. Також безпідставними є посилання апелянта на ніби то усталену практику судів у подібних справах, оскільки відносини у зазначених справах не є подібними. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Відповідач ГК «Соколи» також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги є надуманими та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах. Судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірені обставини справи, розглянуто позовну заву відповідно до норм матеріального права, прийнято обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи, тому підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 року залучено до участі у справі як правонаступника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоліт-Іф».

Відповідач ОСОБА_1 , представники гаражного кооперативу«Соколи», Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, представники третіх осіб Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином електронною поштою та поштовими відправленнями, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення таких відправлень.

Відповідачем ОСОБА_1 надана суду заява про витребування доказів, в задоволенні якої колегією суддів відмовлено, оскільки заява не має обґрунтування в розрізі позовних вимог і заперечень проти позову. Також заявлено клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

Враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справ в суді апеляційної інстанції, і те, що провадження у справі відкрито 13.12.2022 року, і розгляд справи призначався судом на 07.02.2023 року засідання відкладено за заявою представника відповідача ОСОБА_1 (т.3 а.с.109), на 21.02.2023 року засідання відкладено за заявою представника відповідача ОСОБА_1 (т.3 а.с. 137), вбачається, що учасники справи не були обмежені в часі для ознайомлення із матеріалами справи, тому 14.03.2023 року судом справу вирішено розглянути по суті.

Відтак, сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання повторно не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «Іоліт-ІФ» адвоката Сохана В.Є., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про відмову в позовних вимогах Товариства з обмеженою «Х-Адванс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, крім того, не доведені обставини порушення його права відповідачем ОСОБА_1 , а обґрунтування позову зводяться до припущень можливих порушень прав позивача в майбутньому.

Погодитися з рішенням суду неможливо з наступних підстав.

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другоюстатті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Зі справи вбачається, що ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» є власником земельної ділянки площею 6,2207 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2610190501:09:003:0118, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного з ТОВ «Х-Адванс» від 30.07.2020 (т.2 а.с. 32-34).

З судових рішень у справі вбачається, що ТОВ «Х-Адванс» було власником вказаної земельної ділянки з 25.10.2012 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 657804 від 25.10.2012 року .

Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради прийнято рішення від 16.04.2008 про виготовлення АТВТ «Родон» державного акту на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та проведення державної реєстрації. Вказана земельна ділянка по розподільчому балансу від 19.10.2011 була передана ТОВ «Х-Адванс», а Вовчинецькою сільською радою видано останньому державний акт на право власності на спірну земельну ділянку .

На підставі рішення Вовчинецької сільської ради народних депутатів №12 від 12.05.1996 видано Державний акт, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2 від 13.05.1996 АТВТ Родон (а.с.160-161).

Отже, законним землекористувачем земельної ділянки був АТВТ «Родон».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, встановлення гаражів на зазначеній земельній ділянці здійснено відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 № 287 про надання АТВТ «Родон» дозволу здійснити: «будівництво тимчасово, терміном на 5 років гаражної автостоянки на власній території перспективного розширення на АДРЕСА_1 , (дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт рішення міськвиконкому №216 від 16.06.1998 року)» (а.с.9).

Гаражі на спірній земельній ділянці встановлені, коли ГК «Соколи» не існував, а законним користувачем земельною ділянкою був АТВТ Родон, який погоджував тимчасове встановлення гаражів.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності вбачається, що 31.05.2013 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_3 в ГК «Соколи» (т.1 а.с. 103-112) Державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Благим А.М. 31.05.2013 року прийнято рішення 2741818 про проведення державної реєстрації права власності: форма власності - приватна, розмір частки 1 на гараж № НОМЕР_2 , що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, гаражний кооператив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за ОСОБА_1 (т. 1 а.с.112-113).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року у справі №809/1092/14, залишеною без змін апеляційною інстанцією 20.12.2016 року (т.1 а.с.26-29), задоволений адміністративний позов «Х-Адванс» до реєстраційної служби, треті особи ГК «Соколи» та ОСОБА_1 : визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області № 2741818 від 31.05.2013 року про проведення державної реєстрації права власності на гараж, що розташований: АДРЕСА_2 за суб`єктом: ОСОБА_1 , відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна. (т.1 а.с.19-25)

На підставі вказаного судового рішення 16.01.2017 року позивач звернувся до відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради для його виконання та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речових прав ОСОБА_1 на відповідний гараж і скасування записів про відкриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

17.01.2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №33459234 про відмову в скасуванні запису про право власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_2 , оскільки право власності на зазначене в судовому рішенні майно зареєстровано за іншою особою, а за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований: м. Івано-Франківськ. «Соколи» гаражний кооператив (т.1 а.с.30) .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі довідки ГК «Соколи» від 10.06.2016 року відповідач ОСОБА_1 знов зареєструвала за собою право власності на гараж в даному кооперативі, але вже на гараж № НОМЕР_1 , який є тим самим, що гараж № НОМЕР_2 в ГК «Соколи», що підтверджується реєстраційним номером об`єкта нерухомості 71733126101, при цьому рішення державного реєстратора в запису зазначено також теж саме - №2741818 від 31.05.2013 року, яке постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року визнано незаконним і скасовано. (т.1 а.с.31).

Відповідач ГК «Соколи» не надав суду належних обґрунтувань, у зв`язку із чим була змінена адреса спірного гаражу, а саме його нумерація, яка була зафіксована у Державному реєстрі речових прав 31.05.2013 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 на підставі зміни номеру (адреси) гаражу фактично знов зареєструвала право власності на той самий об`єкт.

Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права;визнання правочину недійсним;припинення дії, яка порушує право;відновлення становища,яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі;зміна правовідношення;припинення правовідношення;відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди;визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Крім того, відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовано, що реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбаченихстаттею 14цього Закону. Скасований реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об`єкту нерухомого майна.

Інформація про скасовані реєстраційні номери зберігається у Державному реєстрі прав протягом усього часу існування цього реєстру.

Рішення у справі у справі №809/1092/14 набрало законної сили.

Відповідач ОСОБА_1 не має будь-якого права користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний гараж № НОМЕР_2 а в ГК «Соколи», і іншого відповідач суду не довела.

Договірних відносин між сторонами не існує.

Статтею 152 Земельного Кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. І захистправ громадянта юридичнихосіб наземельні ділянкиздійснюється,в томучислі,шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Розміщення гаражу відповідача на земельній ділянці позивача є свідченням користування відповідачем землею позивача без правових підстав і не на договірних умовах.

Наявність реєстрації речового права у відповідача на спірний гараж відбулася всупереч закону, що не вимагає доказування, оскільки встановлено судовим рішенням, позбавляє позивача в повній мірі реалізовувати права власника. Як пояснив в суді представник позивача, на даний час є спірні питання стосовно охорони власної земельної ділянки у зв`язку із вимогами відповідача права проходу, проїзду, обслуговування гаражу без будь-яких договірних відносин. Отже, наявні обставини, що свідчать про порушення прав позивача.

У зв`язку із цим неможливо погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що само по собі розміщення гаражу на чужій земельній ділянці не є безумовним порушенням права позивача.

ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» є власником земельної ділянки, площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, на якій і розташовано гараж № НОМЕР_1 , щодо якого приймалося оскаржуване рішення, тому є очевидним вплив державної реєстрації, проведеної на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора, на можливість подальшого здійснення позивачем своїх речових прав вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою незалежно від волі відповідача ОСОБА_1 чи майбутніх власників згаданого гаражу.

Встановивши зазначені обставини, а саме, що гараж № НОМЕР_1 (з 16.02.2016 року) з реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 71733126101 є той самий об`єкт (колишній гараж № НОМЕР_2 ), стосовно якого судовим рішенням вже скасовано рішення про державну реєстрацію права власності, колегія суддів вважає, що з набуттям відповідачем права власності на гараж № НОМЕР_1 , який розташований на земельній ділянці позивача, порушені права ТОВ «Х-Адванс», а нині ТОВ «Іоліт ІФ» на користування земельною ділянкою кад. номер 2610190501:09:003:0118, тому суд першої інстанції незаконно відмовив у вимогах про скасування рішення №2741818 від 31.05.2013 року державного реєстратора про проведення державної реєстрації прав власності на гараж за ОСОБА_1 .

Стаття 391 ЦК регламентує право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем не впливають і не можуть вплинути на права позивача, тому що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). І позивач на думку суду, не зазначив, які речові права необхідно припинити, не визначив правові наслідки такого позову. При цьому суд спирався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.

Однак з цим неможливо погодитися, оскільки в постанові від 08.02.2022 року правовий висновок щодо застосування абзацу третього частини третьої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стосувався виключно редакції даної норми викладеної в редакції згідно з Законом України №340-ІХ від 05.12.2019 року, який набрав чинності з 16.01.2020 року. На час же ухвалення оскарженого рішення нова редакція ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виключила положення про те, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації допускається виключно з одночасним визнанням , зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відтак, відповідно до положень 319, 391ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В ході апеляційного перегляду справи встановлено, що між сторонами договірних зобов`язань не існує, тому до спірних правовідносин застосовуються положеннястатті 391 ЦК України, що не врахував суд першої інстанції.

Суд виходив з того, що позивач повинен був би вказати, якої він прагне зміни чи припинення яких прав речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, тобто, на думку суду, спосіб захисту, обраний позивачем, не конкретизує правові наслідки в результаті вирішення спору. І тому таке рішення не може бути виконано.

Колегія суддів зауважує, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюютьсяЗаконом № 1952-IV.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першоїстатті 2 Закону № 1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації (частина другастатті 3 Закону № 1952-IV).

Частиною 2 статті 26Закону №1952-IV ( в редакції на час подання позову) встановлено, що у разі скасування на підставі Закону № 1952-IV рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Статтею 24 Закону передбачені підстави відмови в державній реєстрації прав, одною з яких є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тому державний реєстратор прийняв рішення про відмову в скасуванні запису про право власності ОСОБА_3 , на гараж № НОМЕР_1 , оскільки рішенням суду було визнано незаконним рішення про реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_2 за відповідачем.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_1 , заявлені ним позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 31 травня 2013 року опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Станом на 11.10.2022 року день ухвалення оскарженого рішення - частина третя статті 26 вищевказаного Закону передбачала, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. {Абзац другий частини третьої статті 26 в редакції Закону№ 2255-IX від 12.05.2022}

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. {Абзац третій частини третьої статті 26 в редакції Закону№ 2255-IX від 12.05.2022}

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно достатті 37цього Закону. {Абзац четвертий частини третьої статті 26 в редакції Закону№ 2255-IX від 12.05.202

Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна не мають договірного характеру, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судом як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову відповідає способу захисту, передбаченому частиною другою статті 16 ЦК України.

З огляду на викладене на момент ухвалення судом першої інстанцій рішення у цій справі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачем було б правомірним та ефективним способом захисту права, з урахуванням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відповідні права відповідача припиняються, і саме такий спосіб захисту прав позивача є дієвим та належним, його застосування призведе до відновлення порушеного права позивача.

Тому доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, оскаржене рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Х-Адванс» правонаступником якого є ТОВ «Іоліт ІФ», про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на гараж 69а в ГК «Соколи» за ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Доводи відзиву відповідача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу зводяться до заперечень фактичних обставин, які вказують на відсутність у ГК «Соколи» речового права користування земельною ділянкою позивача на час проведення реєстрації права власності на гараж 69а, відсутність у відповідача ОСОБА_1 документів, що підтверджують введення гаражу в експлуатацію. Вказані обставини вже встановлені постановою адміністративного суду у справі №809/1092/14, і доказуванню не підлягають. Таким чином, гараж відповідача є самочинним будівництвом, а державна реєстрація права власності на нього є одним з юридичних фактів у складі, необхідному для виникнення права власності, і самостійного значення для підстав виникнення права власності не має, і не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.07.2021 року у справі № 906/495/20. Також відповідач підтримує думку суду першої інстанції стосовно недоведеності факту порушення прав позивача діями відповідача, і такі висновки суду спростовуються обставинами справи і нормами матеріального права, які колегією суддів наведені вище.

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про скасування рішення державного реєстратора від 31.05.2013 року, оскільки звернувся до суду тільки 17.02.2017 року, не є слушними.

Зі справи вбачається, що саме звернення позивача з заявою 17.01.2017 року до державного реєстратора, в результаті якого останнім було прийнято рішення №33459234, яким у внесенні запису про прийняття вище вказаного судового рішення відмовлено із посиланням на те, що право власності на зазначене в судовому рішенні майно зареєстровано за іншою особою, а за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований: м. Івано-Франківськ. «Соколи» гаражний кооператив, і стало моментом, коли позивач дізнався про порушене право у зв`язку із новими обставинами. Позивач вже оспорював рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2741818 від 31.05.2013 року в суді у зв`язку із реєстрацією права власності на гараж № НОМЕР_2 в суді, і остаточне рішення було ухвалено 22.12.2016 року. Саме на підставі вказаного рішення позивач в січні 2017 року звернувся до державного реєстратора за скасуванням запису про право власності на спірне майно за

ОСОБА_4 позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (стаття 261 ЦК України). Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. (стаття 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, оскільки позивач послідовно з 2014 року вживає заходи для захисту порушеного відповідачем права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Х-Адванс», правонаступником якого є ТОВ «Іоліт-ІФ» задовольнити: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2741818 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, на гараж НОМЕР_1 , в ГК «Соколи» за суб`єктом ОСОБА_1 .

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на апеляційне оскарження пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4000 грн.

Керуючись статтями 367, 376, 381-382 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2022 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю«Х-Адванс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ», до ОСОБА_1 , гаражного кооперативу«Соколи», Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа: Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська міська рада про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2741818 від 31.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 71733126101) за суб`єктом ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» у відшкодування судових витрат 4000 (чотири тисячі) грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складений 29 березня 2023 року.

Головуюча Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Барков

В.М. Луганська