Постанова

від 29.08.2006 по справі 15/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/190

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "29" серпня 2006 р.                                                  Справа № 15/190

Господарський суд Чернігівської області у складі:

                    головуючого -  судді Федоренко Ю.В.,

                    при секретарі  - Мельниченко А.М.,

за участю представників сторін:

                    від позивача     –   Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.

                    від відповідача   – Коваль О.А., дов. від 01.08.06,

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

                                      14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА:           спеціалізованого підприємства „Бересна” Всеукраїнського благодійного фонду регіональних досліджень „Єдність”, с. Гута Коропського району.

Про стягнення 4165 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 4165 грн. штрафних санкцій за нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Правильне найменування підприємства відповідача -  спеціалізоване підприємство „Бересна” Всеукраїнського благодійного фонду регіональних досліджень „Єдність”.

Відповідач у відзиві на позов посилається на не розроблення Кабінетом Міністрів України нормативного акту по реєстрації підприємств у Фонді інвалідів, що унеможливило реєстрацію підприємства у Фонду соціального захисту інвалідів, відсутність прибутку на підприємстві у 2005 р., не передбаченням створення на підприємстві інших робочих місць крім єгерів, що робить неможливим використання праці інвалідів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.  

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне   управління   в  галузі  забезпечення соціальної  захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої   влади   з   питань   праці  та  соціальної  політики, Міністерством  охорони  здоров'я  України  та  органами  місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа,  інший суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 08 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне не зайняте інвалідом робоче місце.

Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплата штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів проводиться підприємствами ( об”єднаннями ), установами і організаціями ( далі –підприємства ) відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів ( обов”язкових платежів ). А у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-ПІ, відповідно до якого позивачем зроблено розрахунок позовних вимог.

Як вбачається зі звіту форми № 10 –ПІ на підприємстві чисельністю 10 штатний працівник  норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 1 робоче  місце, середньо облікова чисельність працівників інвалідів становить 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного представника складає 8330 грн.

     Пунктами 3, 5, 10-14 Положення  про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю працівників МСЄК, органів держнагллядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда; підприємства інформують центри зайнятості,  державні органи  соціального захисту населення та відділення  Фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань  відповідно до висновків МСЕК.

    Відповідачем робочі місця для інвалідів у 2005 р. не створювались і інформація у органи, які займаються працевлаштуванням інвалідів про створення таких місць, не направлялась.

Згідно зі Статутом підприємства відповідача  зі змінами та доповненнями  прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Чистий прибуток ( після сплати передбачених законодавством податків та інших платежів до бюджету, розрахунків з кредиторами та виконання зобов”язань ) перераховується засновнику ( п. 5.4 Статуту ).

Підприємство відповідає за своїми зобов”язаннями всім закріпленим за ним майном, на яке відповідно до чинного законодавства може бути звернено стягнення ( п. 3.5 Статуту ).

Згідно з копією декларації з податку на прибуток підприємства у 2005 р., оригінал якої оглянуто у судовому засіданні, підприємство відповідача прибутку у 2005 р. не мало, що не є підставою для відмови у позові, враховуючи приписи ч. 3 та 4 ст. 20 Закону  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідну правову позицію з цього питання викладено у постановах Верховного суду України від 21.06.05 по справі № 1/255, та від 14.06.05 по справі № 6/324 в яких, зокрема, зазначено, що відмова суду в задоволенні такого позову лише з тієї підстави, що за звітний період у підприємства не було прибутку, є безпідставною.

Посилання відповідача на специфіку діяльності підприємства не звільняє його від сплати штрафних санкцій, оскільки це не передбачено Законами України „Про тваринний світ”, „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про мисливське господарство та полювання”, „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а факт реєстрації відповідача у позивача підтверджується поданим звітом.

Не розроблення порядку реєстрації підприємств у Фонді соціального захисту інвалідів також не звільняє від сплати штрафних санкцій.

Оскільки відповідач не надав доказів про сплату штрафних санкцій позов є обґрунтованим і підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного  судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Керуючись  ст. ст.  158-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:          

    Позов задовольнити повністю і стягнути з  спеціалізованого підприємстсва «Бересна»Всеукраїнського благодійного фонду регіональних досліджень «Єдність», с. Гута Коропського району, код 32362613, ( р/р 260036183 в ЧОД АППБ „Аваль” ), в дохід Державного бюджету України, ( отримувач –Державний бюджет Коропського району, банк отримувача –УДК в Чернігівській області,, р/р 31213230600207,  МФО 853592 ), 4165 грн. штрафних санкцій.

          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

     Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

     Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

     Постанова підписана 01.09.06

Суддя                                                      Ю.В.Федоренко