Рішення

від 08.11.2022 по справі 341/942/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/942/22

Номер провадження 2/341/375/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про визнання осіб таким, що втратили право користування житловим приміщенням.

установив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй належить будинок АДРЕСА_1 . Крім неї в цьому будинку зареєстровані відповідачі, але у ньому не проживають більше одного року. Просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 05 серпня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачам право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судове засідання призначено на 25 серпня 2022 року.

Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року залучено до участі у справі третю особу - Службу у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області. Судове засідання відкладено на 11 жовтня 2022 року, яке у зв`язку з неявкою сторін відкладено на 03 листопада 2022 року.

У судове засідання 03 листопада 2022 року сторони не з`явились.

Представниця позивачки ОСОБА_4 03 листопада 2022 року через канцелярію суду подала клопотання, у якому просить судове засідання відкласти, оскільки не має можливості з`явитись в судове засідання у зв`язку з сімейними обставинами.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом оголошення про виклик особи на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України (а. с. 73, 74).

Крім того, на офіційно зареєстровану адресу місця проживання відповідачів надсилалась поштова кореспонденція із суду, яка повернулась 01 листопада 2022 року з відміткою «адресат за кордоном».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідачі вважаються повідомленими. Відзив не подали, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилали.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча повідомлений про розгляд справи належним чином відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України. На офіційно зареєстровану електронну адресу третьої особи надсилалась судова повістка про виклик до суду (а. с. 47).

Оцінюючи обставини щодо розгляду цієї справи, перевіривши наявні у справі матеріали та надаючи оцінку заявленому представницею позивачки клопотанню про відкладення судового засідання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки ( пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Суд розцінює клопотання представниці позивачки від 01 листопада 2022 року про відкладення судового засідання як необгрунтоване та таке, що не підтверджується будь-якими доказами.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у клопотанні представниці позивачки про відкладення судового засідання та продовжувати розгляд справи за відсутності сторін, оскільки такі повідомлені про судове засідання.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до змісту копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно підтверджується, що позивачка є власницею будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Форма власності: приватна, розмір частки: 1/1. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 15 лютого 2005 року (а. с. 9).

Згідно з довідкою від 27 липня 2022 року № 460/13-13, яка видана старостою Вікторівського старостинського округу № 3 Галицької міської ради, установлено, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані зокрема позивачка та відповідачі. Позивачка зареєстрована з 1976 року, відповідачка ОСОБА_2 - з 2006 року, відповідач неповнолітній ОСОБА_3 - з 2007 року (а. с. 13).

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 27 липня 2022 року № 21/13-08 підтверджується, що при обстеженні, а також згідно зі слів сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 не проживають за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 з квітня 2021 року, тобто більше одного року (а. с. 16).

Згідно з довідкою від 10 листопада 2021 року № 827/10-08, яка видана старостою Вікторівського старостинського округу № 3 Галицької міської ради, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично проживають у АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 2621281201:01:001:0064, номер не присвоєний у зв`язку з відсутністю архітектора у Галицькій міській раді). Підстава: погосподарська книга № 9 (а. с. 15).

Відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини Галицької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням від 03 листопада 2022 року № 02.1-11/1804 вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини вирішила не надати згоду на визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до змісту позову відповідачі не проживають у спірному будинку більше одного року, тобто з часу смерті сина позивачки ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та був чоловіком відповідачки ОСОБА_2 та батьком відповідача ОСОБА_3 . Позивачка неодноразово зверталась до відповідачів з проханням виписатись з житлового будинку, однак останні не виконали цього прохання. Відповідач ніякої участі в утриманні житла не беруть, не сплачують комунальні послуги.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження встановлено, що батьками неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 є ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_2 (а. с. 7).

Відповідно до змісту копії свідоцтва про смерть від 26 липня 2022 року, серії НОМЕР_1 , яке видане повторно Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), підтверджується, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього захисту може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України та статтею першою Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Поняття права власності визначено статтею 316 ЦК України, згідно з якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

У статті 72 ЖК України передбачено визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі статтею 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).

Отже право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Конституцією України, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному житловому будинку зареєстрована неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , яку позивачка також просить визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, що знаходиться за вищевказаною адресою.

Своєю чергою комісія з питань захисту прав дитини Галицької міської ради вирішила не надати згоду на визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Частиною другою та третьою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.

Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного із них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі неповнолітньої дитини, а тому за своїм характером є поважними.

Підстава, на якій місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 реєструвалось в спірному житлі, у судовому порядку не оспорювалась, тому вважається, що він за фактом народження набув права користування цим житлом на законних підставах.

Оскільки неповнолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки неповнолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Оскільки підставою втрати особою права користування житлом є лише неповажність причин відсутності понад встановлені строки, то неповнолітня дитина як самостійний суб`єкт житлових правовідносин (окремо від батьків) не може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

З урахуванням наведеного, факт не проживання ОСОБА_3 у спірному житлі зумовлений поважними причинами, оскільки він в силу свого віку та обставин, які склалися у родині не може сам проживати у цьому житлі, а тому відсутні передбачені статтею 72 ЖК України підстави для позбавлення його права на житло шляхом визнання його таким, що втратив право користування цим житлом.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд враховує той факт, що відповідачка разом зі своїм сином у спірному житловому будинку проживала більше чотирнадцяти років, що свідчить про існування достатнього зв`язку із цим місцем проживання. Сторони разом з покійним сином позивачки ОСОБА_7 є членами однієї сім`ї. Вони постійно проживали у спірному житлі, вели спільне господарство. Смерть сина позивачки та чоловіка відповідачки і батька відповідача не означає, що сторони перестали бути сім`єю.

Водночас суд звертає увагу на те, що підтвердження факту не проживання відповідачки разом з сином з квітня 2021 року у спірному житлі не є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Крім того, суд враховує, що з 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан і це може бути вагомою причиною перебування відповідачів за кордоном та фактичною причиною відсутності за місцем проживання (реєстрації).

Крім того, суд зазначає, що позбавивши права користування житловим приміщенням відповідачку, покладе на таку надмірний тягар, порушить її права на житло, майно, яке знаходиться у житлі та може призвести до позбавлення житла неповнолітньої дитини.

Також, суд враховує ту обставину, що позивачка та її представниця не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реєстрація відповідачів у спірному житлі перешкоджає позивачці вільно володіти та користуватись будинком.

Таким чином, суд, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, дійшов висновку про недоведеність обгрунтованості позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його повного складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 УПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272 - 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про визнання осіб таким, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2022 року.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

третя особа - Служба у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження: Площа Волі, 1, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 44299676.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ