Постанова

від 07.11.2022 по справі 916/1768/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1768/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Дичко В.О., за посвідченням;

від Одеської міської ради, м. Одеса Асташенкова О.І., за посвідченням;

від Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси, м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, м. Одеса, суддя Шаратов Ю.А.

у справі №916/1768/22

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси, м.Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності в розмірі 561 552 грн. 08 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції.

В липні 2022 року Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса на користь Одеської мiської ради, м. Одеса безпiдставно збереженi кошти за користування земельною дiлянкою площею 1,7 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 (кадастровий номер-5110137600:28:001:0008) в сумi 561 552 грн. 08 коп.; вирішити питання про стягнення з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який є власником нежитлових будівель пансіонату, загальною площею 1305,2 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, без достатньої правової підстави користується земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:28:001:0008, яка належить Одеській міській раді на праві комунальної власності, з огляду на що з останнього належить стягнути безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності у зазначеному вище розмірі, оскільки у Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса з моменту набуття права власностi на нежитлові будiвлі пансіонату до теперішнього часу право власності на вказану вище земельну ділянку не виникло.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2022 року у справі №916/1768/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

20.09.2022 року Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову (вх. №2-805/22), у якій прокурор просив суд накласти арешт на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, та які належать Приватному підприємству «Малі Ленд», м. Одеса на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008 року (реєстраційний номер об`єкта майна - 2355262651101).

Зокрема, у вказаній заяві про забезпечення позову, прокурор, посилаючись на обставини, визначені ним у позовній заяві, правові позиції Верховного Суду, зазначив, що пiдставою для його звернення з позовом до суду i заявою про його забезпечення є ухилення вiдповiдача вiд оформлення протягом тривалого часу речового права на земельну ділянку, в тому числі, з метою уникнення сплати за землю. Відтак, на переконання прокурора, протиправна поведiнка Приватного підприємства «Малі Ленд», м. Одеса свiдчить про високу ймовірність його ухилення, у разi задоволення позовних вимог, вiд сплати безпiдставно збережених коштiв в належному розмiрi.

Також прокурор вказав, що коштiв на рахунку вiдповiдача може бути недостатньо для виконання рiшення суду, у разi його задоволення, а майно, яким володіє Приватне підприємство «Малі Ленд», м. Одеса може бути вiдчуженим до ухвалення рiшення по справi, що унеможливить його виконання. При цьому, застосування судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно вiдповiдача не призведе до перешкоджання його господарської дiяльностi, а з iншої сторони - зможе забезпечити виконання рiшення суду у випадку задоволення позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року у справі №916/1768/22 (суддя Шаратов Ю.А.), у задоволенні заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси від 14.09.2022 року № 53-5081ВИХ-22 (вх. № 2-805/22 від 20.09.2022) про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами наявність фактичних підстав для застосування такого виду забезпечення як арешт нерухомого майна, зокрема, вчинення відповідачем дій щодо реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації.

Відтак, враховуючи те, що заявником документально не підтверджено існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у забезпеченні позову від 21.09.2022 року у справі №916/1768/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повнiстю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що інших обґрунтувань відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову, окрім того, що прокурором не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявність фактичних підстав для застосування такого виду забезпечення як арешт нерухомого майна, зокрема, вчинення відповідачем дій щодо реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, суд першої інстанції не навів.

Крім того, прокурор вважає, що таке зауваження місцевого господарського суду є суто декларативним і необґрунтованим. При цьому, на переконання скаржника, суд не роз`яснює, які саме докази мав надати прокурор для підтвердження намірів відповідача ухилитись від виконання зобов`язання.

На переконання апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що від відповідач не вчиняв дій щодо відчуження майна, оскільки не знав і не міг знати про пред`явлення позову прокурором, проте, та обставина, що відповідач з 2008 року не належним чином не оформлює користування земельною ділянкою для мінімізації своїх втрат, свідчить про високу ймовірність ухилення, у разі задоволення позовних вимог, від сплати безпідставно збережених коштів в належному розмірі.

Разом з тим, як вважає прокурор, коштів на рахунку відповідача може бути недостатньо для виконання рішення суду, у разі його задоволення, а майно, яким володіє останній може бути відчуженим до ухвалення рішення у справі.

Також скаржник зазначає про те, що нежитлове примiщення, на яке прокурор просить накласти арешт, знаходиться саме на земельнiй дiлянцi комунальної власностi, яку багато рокiв використовує вiдповiдач, несплачуючи необхiднi кошти, з огляду на що у даному випадку є безпосереднiй зв`язок мiж предметом позову та заходом його забезпечення.

Прокурор, посилаючись на прецедентну практику Верховного Суду, вважає, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їx захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нового звернення до суду.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 10.10.2022 року за апеляційною скаргою Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 916/1768/22 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Одеська міська рада, м. Одеса та відповідач у справі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, викладені письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Представник Одеської міської ради, м. Одеса в судовому засіданні усно підтримав позицію прокурора, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову скасувати.

Представник Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення щодо направлення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Так, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Приватного підприємства Малі Ленд, м.Одеса, повідомленого належним чином про час та місце розгляду скарги.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про відмову у забезпеченні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 916/1768/22 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2022 року Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса на користь Одеської мiської ради, м. Одеса безпiдставно збереженi кошти за користування земельною дiлянкою площею 1,7 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 (кадастровий номер-5110137600:28:001:0008) в сумi 561 552 грн. 08 коп.

Зокрема, вказана позовна заява ґрунтується на таких обставинах:

-За результатами вивчення питання наявностi пiдстав для представництва iнтересiв держави в судi у сферi земельних правовiдносин Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси виявлено порушення прав та iнтересiв територiальної громади мiста Одеси пiд час використання земельних ділянок, розташованих на територiї Суворовського району мiста Одеси;

-з 26.03.2008 року Приватне підприємство Малі Ленд, м. Одеса є власником нежитлових будівель пансіонату, загальною площею 1305,2 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307;

-Вказане нерухоме майно розташовано на земельнiй дiлянцi площею 1,7 га, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 (кадастровий номер-5110137600:28:001:0008);

-Рiшенням Одеської мiської ради вiд 09.10.2008 року №3616-V Приватному підприємству Малі Ленд, м. Одеса надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної дiлянки в оренду, орієнтовною площею 1,7 га, за адресою: м.Одеса, вул. вул. Миколаївська дорога, 307 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд;

-Проте, як зазначив прокурор, відповідачем спірна земельна ділянка використовується без належних правовстановлюючих документів, що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду;

-Крім того, у позовній заяві, прокурор обумовлює підстави для представництва ним прав та інтересів Одеської міської ради.

На підтвердження вказаних обставин, прокурором надано до місцевого господарського суду копії наступних документів:

-Інформаційної довідки з ДРРП;

-підтвердження повiдомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";

-листа Департаменту земельних ресурсiв Одеської міської ради вiд 13.08.2021 року;

-листа окружної прокуратури вiд 14.07.2021 року та від 07.12.2021 року;

-листа Департаменту земельних ресурсiв Одеської міської ради вiд 09.02.2022 року;

-розрахунку розмiру безпiдставно збережених коштів Приватним підприємством Малі Ленд, м. Одеса;

-листа Головного управління Держгеокадастру в Одеськiй областi вiд 09.06.2021 року;

-листа окружної прокуратури вiд 15.02.2022 року;

-листа Департаменту земельних ресурсiв Одеської міської ради вiд 20.06.2022 року;

-листа департаменту земельних ресурсiв Одеської міської ради вiд 14.07.2022 року.

Після подання позову, 20.09.2022 року Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову (вх. №2-805/22), у якій прокурор просив суд накласти арешт на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, та які належать Приватному підприємству «Малі Ленд», м. Одеса на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008 року (реєстраційний номер об`єкта майна - 2355262651101).

Зокрема, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор, посилаючись на обставини, визначені ним у позовній заяві, правові позиції Верховного Суду, зазначив, що пiдставою для його звернення з позовом до суду i заявою про його забезпечення є ухилення вiдповiдача вiд оформлення протягом тривалого часу речового права на земельну ділянку, в тому числі, з метою уникнення сплати за землю. Відтак, на переконання прокурора, протиправна поведiнка Приватного підприємства «Малі Ленд», м. Одеса свiдчить про високу ймовірність його ухилення, у разi задоволення позовних вимог, вiд сплати безпiдставно збережених коштiв в належному розмiрi.

Також прокурор вказав, що коштiв на рахунку вiдповiдача може бути недостатньо для виконання рiшення суду, у разi його задоволення, а майно, яким володіє Приватне підприємство «Малі Ленд», м. Одеса може бути вiдчуженим до ухвалення рiшення по справi, що унеможливить його виконання. При цьому, застосування судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно вiдповiдача не призведе до перешкоджання його господарської дiяльностi, а з iншої сторони - зможе забезпечити виконання рiшення суду у випадку задоволення позовної заяви.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року у справі №916/1768/22, у задоволенні заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси від 14.09.2022 року № 53-5081ВИХ-22 (вх. № 2-805/22 від 20.09.2022) про забезпечення позову відмовлено.

Предметом апеляційного розгляду у даному випадку є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для забезпечення позову у справі № 916/1768/22 шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, та які належать Приватному підприємству «Малі Ленд», м. Одеса на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008 року (реєстраційний номер об`єкта майна - 2355262651101).

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру про стягнення з Приватного підприємства Малі Ленд, м. Одеса на користь Одеської мiської ради, м. Одеса безпiдставно збереженi кошти за користування земельною дiлянкою площею 1,7 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 (кадастровий номер-5110137600:28:001:0008) в сумi 561 552 грн. 08 коп.

При цьому, у даному випадку, заявник, за вимогами заяви про забезпечення позову, просив суд першої інстанції застосувати такий вид заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, та які належать Приватному підприємству «Малі Ленд», м. Одеса на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008 року (реєстраційний номер об`єкта майна - 2355262651101), які фактично і знаходяться на спірній земельній ділянці.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає, що системний аналіз правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова колегія зазначає, що така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник.

Так, єдиною підставою для вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлі пансіонату відповідача, які розташовані на спірній земельній ділянці, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження, що відповідач по справі ухиляється від виконання обов`язку щодо оформлення правовстановлюючих документів на користування такою земельною ділянкою та, відповідно, сплати коштів за користування нею власнику Одеській міській раді, м. Одеса.

Судова колегія зазначає, що вищезазначені обставини, на які позивач посилається як на підставу для забезпечення позову, можуть свідчити лише про ухилення відповідача по справі від виконання своїх обов`язків щодо здійснення відповідних дій, проте будь-яким чином не свідчить про можливість ухилення такої особи від виконання майбутнього рішення суду, оскільки на переконання колегії суддів, заявником жодним чином не доведено як саме, у даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У даному випадку, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявником, ані під час розгляду заяви у суді першої інстанції, ані під час розгляду заяви у суді апеляційної інстанції не було наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на вказане, судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника, визначені ним в апеляційній скарзі про необхідність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будівлі пансіонату, що належить відповідачу, з посиланням лише на те, що невжиття заходу до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки, на даний час позивачу невідомо чи є у відповідача рахунки, на яких можуть бути відповідні кошти, за рахунок яких відповідач спроможний відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою.

Більш того, колегія суддів вважає, що припущення прокурора про ймовірність відчуження майна відповідачем для умисного невиконання рішення суду у даній справі є жодним чином не підтвердженим належними та допустимими доказами, як то наприклад, наявними попередніми домовленостями з третіми особами щодо купівлі-продажу будівель пансіонату, застави, іпотеки, тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що подана прокурором заява про забезпечення позову мотивована лише припущенням про ймовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Крім того, у даному випадку господарським судам, під час вирішення питання щодо застосування заходів забезпечення позову, необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Разом із зазначеним вище, колегія суддів наголошує, що у даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (будівлю складу) і предметом позовних вимог у справі - фактично про стягнення коштів, оскільки обов`язок відповідача по відшкодуванню безпідставно збережених коштів жодним чином не пов`язаний із наявністю у нього на праві приватної власності відповідного нерухомого майна.

Верховний Суд, у тому числі, у постановах від 09.12.2020 року у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 року у справі № 910/9627/20 неодноразово наголошував, зокрема, на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відтак, з огляду на вимоги щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, предмет позову у даній справі, колегія суддів зазначає, що у даному випадку пов`язаність заходу забезпечення позову, який просить прокурор у прохальній частині заяви з предметом спору відсутня, з огляду на що, висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову є правомірним та таким, що не потребує скасування.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи «Устименко проти України" принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Саме до цього й може призвести задоволення заяви прокурора у даній справі про забезпечення позову без з`ясування обставин справи по суті спору та без дослідження і надання правової оцінки наданих учасниками спору доказів по справі.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса від 20.09.2022 року про забезпечення позову (вх. №2-805/22).

Обґрунтованим визнається судове рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси необґрунтованою та такою, що не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 916/1768/22, відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 916/1768/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 916/1768/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 07.11.2022 року.

Повний текст постанови складено та підписано 07 листопада 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош