Рішення

від 05.04.2023 по справі 916/1768/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1768/22Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/1768/22

за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89)

в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, 2; код ЄДРПОУ 35768772)

про стягнення 561 552,08 грн;

учасники справи:

від прокуратури Капустін М.В.,

від позивача Явченко Д.В.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 561 552,08 грн.

В обґрунтування позову посилається на використання відповідачем земельної ділянки (кадастровий номер 5110137600:28:001:0008) для експлуатації та обслуговування будівель за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Ухвалою від 01.08.2022 позовну заяву (вх. № 1832/22 від 28.07.2022) заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1768/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2022, запропоновано відповідачу подати відзив.

Ухвалою суду від 01.08.2022 відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 2-627/22 від 28.07.2022) заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі № 916/1768/22.

Протокольною ухвалою від 31.08.2022 підготовче судове засідання відкладено на 10.10.2022.

20.09.2022 на адресу суду надійшла заява заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову від 14.09.2022 № 53-5081ВИХ-22 (вх. № 2-805/22), в якій заявник просив суд накласти арешт на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, та які належать Приватному підприємству «Малі Ленд» на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008 (реєстраційний номер об`єкта майна - 2355262651101).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Одеської області від 20.09.2022, у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. з 12.09.2022 на лікарняному та надходженням заяви про забезпечення позову вх. № 2-805/22 від 20.09.2022 у справі № 916/1768/22, з метою дотримання процесуальних строків, встановлених статтею 140 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної заяви.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2020 заяву від 14.09.2022 № 53-5081ВИХ-22 (вх. № 2-805/22 від 20.09.2022) передано на розгляд судді Шаратову Ю.А.

Ухвалою від 21.09.2022 (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні заяви (вх. № 2-805/22 від 20.09.2022) прокурора про забезпечення позову відмовлено.

29.09.2022 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла ухвала Південнозахідного апеляційного господарського суду про витребування справи № 916/1768/22 у зв`язку з надходженням до суду апеляційної інстанції скарги заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу господарського суду від 21.09.2022 про відмову у забезпеченні позову.

04.10.2022 супровідним листом справу направлено до Південнозахідного апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим підготовче судове засідання, яке було призначено на 10.10.2022, не відбулося.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 ухвалу про відмову у забезпеченні позову від 21.09.2022 у даній справі залишено без змін.

18.11.2022 справу повернуто до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 01.12.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 21.12.2022.

Протокольною ухвалою від 21.12.2022 підготовче судове засідання відкладено на 18.01.2023.

Судове засідання, призначене на 18.01.2023р., не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 25.01.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 15.02.2023.

Протокольною ухвалою від 15.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.03.2023.

13.03.2023, після стадії дослідження доказів, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23.03.2023.

23.03.2023р. з 09 год. 11 хв. до 11 год. 05 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 23.03.2023 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 05.04.2023.

05.04.2023 у судове засідання з`явився прокурор, який просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, який також був присутнім у судовому засіданні, повністю підтримав позовні вимоги прокуратури та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку представника не забезпечив, відзиву до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали, які надсилались відповідачу рекомендованими листами, повертались на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали, постановлені в порядку ст. 120 ГПК України, направлялися судом за належною адресою відповідача і повернуті поштою у зв`язку із відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, прийняття позовної заяви до розгляду, а також про дату, час та місце слухання справи.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

05.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав для представництва Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд у справах за позовом прокурора в інтересах держави повинен вирішити питання чи є позивач (особа, в інтересах якої поданий прокурором позов) тією заінтересованою особою, про яку йдеться в частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу по суті. При вирішенні такого питання суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин та оцінки конкретних фактичних обставин справи.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, а тому має наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. «а» ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Таким чином, територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником земельних ділянок та отримувачем коштів - орендної плати, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звертається до суду з позовом саме в інтересах вказаної міської ради.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, міською радою протягом тривалого часу не вживалось ефективних заходів для стягнення до бюджету з Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» сум недоотриманих коштів.

Обставини невжиття Одеською міською радою відповідних заходів підтверджуються наступним.

Так, Суворовська окружна прокуратура м. Одеси 14.07.2021 (лист № 53-3114вих-21) звернулась до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради та вказала на перелік суб`єктів господарювання, які використовують земельні ділянки без правовстановлюючих документів.

На вказаний лист Департамент 13.08.2021 (лист № 01-19/382) повідомив, зокрема, про видачу згоди на розробку проекту землеустрою ПП «Малі Ленд» і зазначив, що розроблений проект землеустрою до Департаменту не надходив. Рішень про передачу земельної ділянки, площею 1,7 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137600:28:001:0008) не приймалось.

Надалі, окружна прокуратура 07.12.2021 (лист № 53-6951вих-21), з урахуванням наявної інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва, запросила Департамент надати розрахунок безпідставно збережених коштів, зокрема, стосовно ПП «Малі Ленд».

На вказаний запит Департамент 09.02.2022 (лист № 01-19/1253) надав необхідні розрахунки безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307.

Отже, виконавчий орган Одеської міської ради мав всю наявну інформацію про несплату коштів за користування земельною ділянкою ПП «Малі Ленд», однак, не вживав будь-яких заходів реагування з цього приводу.

Згодом, 15.02.2021 (лист № 53-1293вих-22) Суворовська окружна прокуратура м. Одеси звернулась до Одеської міської ради та повідомила про виявлені порушення земельного законодавства з боку ПП «Малі Ленд» для вжиття компетентним органом заходів реагування. Крім того, окружною прокуратурою детально роз`яснено положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та наслідки бездіяльності компетентного органу.

Прокурор зауважив, що Одеська міська рада навіть не відповіла на згаданий лист окружної прокуратури та лише 06.06.2022 заступником міського голови Одеської міської ради надано доручення Департаменту розглянути лист окружної прокуратури від 15.02.2022.

Департаментом 20.06.2022 (лист № 01-19/576) повідомлено окружну прокуратуру, що безпосередньо Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради не наділений повноваженнями щодо подачі позовних заяв з питань стягнення коштів за користування земельними ділянками. Зазначені повноваження покладено на юридичний департамент Одеської міської ради. Крім того, відповідні документи до юридичного департаменту Одеської міської ради не направлялись.

Таким чином, міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

Отже, суд погоджується з твердженням прокурора, що ним виконано всі можливі та передбачені законодавством дії для спонукання компетентного органу пред`явити відповідний позов, однак Одеська міська рада не виконала належним чином свої повноваження, у зв`язку з чим прокурор був зобов`язаний самостійно реагувати на факти порушення земельного законодавства.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Суворовською окружною прокуратурою м. Одеси листом від 22.07.2022 №53-3773ВИХ-22 повідомлено Одеську міську раду та зазначено, що позовна заява буде скерована до суду для розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватне підприємство "Малі Ленд" (надалі - ПП "Малі Ленд", Відповідач) набуло право власності на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008 (серія та номер: 4702). Державну реєстрацію речових прав здійснено 11.05.2021 (реєстраційний номер об`єкта майна -2355262651101).

Вказане нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 1,7 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137600:28:001:0008).

Рішенням Одеської міської ради від 09.10.2008 №3616-У ПП "Малі Ленд" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,7 га, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України сформована та зареєстрована.

При цьому, речові права щодо земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі пансіонату, за ПП "Малі Ленд" не зареєстровано.

Таким чином, ПП "Малі Ленд" з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, до теперішнього часу використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування цих будівель без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.

Відповідно до вимог ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 Верховним Судом неодноразово зазначалося, що при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати, встановленню підлягає, зокрема, факт того, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з імперативними нормами ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Як регламентовано ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.2 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

З наведеного вбачається обов`язок ПП "Малі Ленд" з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі пансіонату за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку під нежитловими будівлями, належні йому на праві власності в порядку вимог ст. 123, 128 ЗК України.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

П. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, плата за землю, що є обов`язковим платежем, може виявлятися виключно у формі земельного податку або орендної плати.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст.14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст.14 ПК України).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Така правова позиція відображена у п. 22 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.05.2020 №922/2843/19.

Право власності ПП "Малі Ленд" на нерухоме майно загальною площею 1305,2 м2, за адресою: вул. Миколаївська дорога, 307, м. Одеса, та, відповідно, й право користування земельною ділянкою за аналогічною адресою, площею 1,7 га, набуто 26.03.2008.

Таким чином, обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою у ПП "Малі Ленд" з`явився саме з цієї дати

При цьому, ПП "Малі Ленд" з часу набуття права власності на нежитлові будівлі до теперішнього часу не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Водночас, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 (№ 905/1680/20) зазначено, що земельним законодавством і ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.06.2021, витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим № 5110137600:28:001:0008 сформовано у 2017, 2019 та 2021 роках, згідно яких, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307 загальною площею 1,7 га при застосуванні коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф=0,5 (07.01), становить 7 462 485,65 грн.

На підставі зазначеної інформації, департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради (надалі - Департамент) здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Миколаївська дорога, 307 у м.Одесі. Так, відповідно до розрахунку Департаменту за період з лютого 2019 року по січень 2022, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, що підлягають сплаті становить 654833,13 грн. (місячний розмір оплати 45 128,01 грн.).

Разом з тим, прокурор, посилаючись на ч. 1 ст. 257 ЦК України, введення на території України воєнного стану, отримання відповіді від Департаменту щодо вжитих заходів реагування лише 24.06.2022, а також на Закон України від 02.04.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» вказав, що безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з лютого по червень 2019 року та за березень 2020 року при підрахунку позовних вимог не враховувалися.

Перевіривши запропонований прокурором розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування належною позивачу земельною ділянкою за період з липня 2019 року по січень 2022 року, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

Слід зазначити, що предметом вказаної позовної заяви є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених Відповідачем, що пов`язується із втратою Позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином, ПП "Малі Ленд" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності чи права оренди земельної ділянки, тим самим збільшує вартість власного майна, а територіальна громада м. Одеси в особі представницького органу - Одеської міської ради - втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

В даному контексті під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок сформульований Великою Палатою Верховного суду в постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16, 629/4628/16-ц від 23.05.2018, №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Слід також зауважити, що за змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (п. 27, 29 постанови Касаційного господарського суду Верховного суду від 29.05.2020 № 922/2843/19, п. п. 31, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Беручи до уваги, що відповідач як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України кошти, збережені Приватним підприємством «МАЛІ ЛЕНД» у вигляді несплаченої орендної плати, підлягають стягненню на користь Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, законні інтереси Одеської міської ради може бути поновлено шляхом стягнення з Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» безпідставно отриманих коштів у розмірі 561 552,08 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) до Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, 2; код ЄДРПОУ 35768772) про стягнення 561 552,08 грн задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, 2; код ЄДРПОУ 35768772) на користь Одеської міської ради (Банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса (Одеська міська ТГ), номер рахунку (IBAN) UA278999980314080544000015744, Інші надходження, КБК 24060300) безпідставно збережені кошти у сумі 561 552,08 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, 2; код ЄДРПОУ 35768772) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552.) сплачений судовий збір у сумі 8 423,28 грн за наступними реквізитами: р/р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 05 квітня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков