Ухвала

від 08.11.2022 по справі 737/119/22

КУЛИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 737/119/22

Провадження № 1-кп/737/18/22

УХВАЛА

08 листопада 2022 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

за участі представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_4

за участі обвинуваченого ОСОБА_5

за участі захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Куликівка обвинувальнийакт у кримінальному провадженні № 42021272130000009 від 18.05.2021 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого у АТ «Чернігівгаз» Куликівська дільниця, слюсарем, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним актом, ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України, до земель історико - культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення, при змiнi цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються, зокрема, навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо, з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Незважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства, ОСОБА_5 , приблизно у травні місяці 2021 року, більш точний час не встановлено, з метою збільшення площ земель для вирощування сільськогосподарських культур та отримання прибутку за рахунок обробітку землі і вирощування сільськогосподарської продукції, маючи корисливий мотив, діючи умисно та протиправно, в особистих інтересах, всупереч вимогам ст.ст. 112, 116-126, 150 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, використовуючи невстановлену досудовим розслідуванням сільськогосподарську техніку, обробляючи сумiжнi земельні ділянки з кадастровими номерами 7422786500:01:002:0191; 7422786500:01:002:0192: 7422786500:01:002:0193: 7422786500:01:002:0197, які належать на прав приватної власності ОСОБА_5 , вчинив самовільне зайняття частини земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 7422786500:01:002:1059 площею 14,7431 га, розташованої за межами села Салтикова Дівиця, власником якої є Куликівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, у вигляді протиправного використання землі у власних потребах, шляхом її обробки та посіву сільськогосподарської культури - соняху, не маючи вiдповiдного рiшення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності будь-якого правочину щодо неї, яка потрапляє в межі пам`яток археології місцевого значення, а саме поселення «Салтикова Дівиця-5». III-V, XI-XIII ст., охоронний № 2347-Чр. за 3-3,5 км на захід від с. Салтикова Дівиця, та відповідно до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» перебуває під охороною держави.

Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_5 державі в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району заподіяно збитків на загальну суму 39 939, 60 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки та, відповідно, про закриття провадження у справі. Так, ОСОБА_5 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, вину визнає в повному обсязі, ще до повідомленняпро підозрудобровільно відшкодувавшкоду, спричиненусамовільним зайняттямземельної ділянки, тадобровільно припинивїї зайняття, кається у вчиненому. Обвинувачений має постійне місце роботи, позитивно характеризується, тобто на теперішній час перестав бути суспільно небезпечною особою.

В судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання заперечував, підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки на підставіст. 48 КК України не вбачає.

Представник Куликівськоїселищної ради ОСОБА_4 протизадоволення клопотанняне заперечувала,оскільки ОСОБА_5 шкоду відшкодуваву повномуобсязі, нарахунок селищноїради такожнадійшли коштивід реалізаціїсоняшнику, претензійдо ньогонема,земельна ділянкана данийчас ніким необробляється.

Обвинуваченому ОСОБА_5 роз`яснено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі на підставіст. 48 КК України, є нереабілітуючою підставою, між тим, обвинувачений в повному обсязі визнав вину у вчиненому, кається у скоєному, підтримав заявлене його захисником клопотання та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання, виходячи з такого:

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1ст. 285 КПК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 4ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 3ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Так, у відповідності до вимогст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 № 1 визначено, що для застосуванняст. 48 КК Українинеобхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставіст. 48 КК України- це право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченомуст. 7 КПК України.

Необхідною підставою для застосуваннястатті 48 Кримінального кодексу України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.

Отже, для застосування положеньст. 48 КК Українисуду належить встановити як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки за конкретних відповідних підстав (правова позиція Верховного суду ВС/ККС у справі № 161/1390/19 від 23 січня 2020 року).

На переконання суду, під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона в майбутньому не вчинятиме кримінально караних діянь. Для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності.

В судовомузасіданні встановлено,що обвинувачений ОСОБА_5 раніше несудимий,вперше притягуєтьсядо кримінальноївідповідальності,яке відповіднодо положеньст.12КК України,відноситься донетяжкого злочину, від слідства або суду не ухилявся, в повному обсязі визнав свою вину та щиро кається у скоєному, матеріальна шкода відшкодована. Земельна ділянка звільнена та перебуває у розпорядженні власника, нанесена їй шкода, яка за матеріалами справи носить розрахунковий характер, є такою, що нівелюється природним шляхом при поверненні ділянки до стану, який передував обробці землі. Слід також зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про завдання діями обвинуваченого шкоди пам`ятці археології місцевого значення руйнуванням або іншим пошкодженням історичного культурного шару. Обвинувачений має постійне місце роботи, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно. Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_5 на теперішній час перестав бути суспільно небезпечною особою.

Таким чином, суд, приймаючи до уваги вищенаведене, вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 може бути звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 197-1 КК України, на підставіст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Крім того, у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наявні речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні; застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження; цивільний позов представником потерпілої юридичної особи не заявлявся.

На підставіст. 48 КК України, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 285, ч. 1 ст. 286 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 197-1 КК Україниу зв`язку зі зміною обстановки - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2ст. 197-1 КК України на підставіст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження закрити у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Речові докази:

- земельну ділянку з кадастровим номером 7422786500:01:002:1059, площею14,7431га,розташовану за межамиСалтикова Дівиця,власником якоїє Куликівськаселищна радаЧернігівського районуЧернігівської області залишити власнику;

-вантажний самоскид марки «КАМАЗ» моделі 55102 д.н.з. НОМЕР_1 з металевим причепом марки «ГКБ» моделі «8527» д.н.з. НОМЕР_2 , вантажний самоскид марки «КАМАЗ» моделі 55102 д.н.з. НОМЕР_3 з металевим причепом марки «ГКБ» моделі «8527» д.н.з. НОМЕР_4 , комбайн марки «CLASS Lexion480» типу 546 залишити власникам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідно до зберігальних розписок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного сууд м. Чернігова від 25 жовтня 2021 року на зібраний урожай соняшнику, який знаходився в кузовах та причепах вантажного самоскиду марки «КАМАЗ» моделі 55102 д.н.з. НОМЕР_1 з металевим причепом марки «ГКБ» моделі «8527» д.н.з. НОМЕР_2 та в вантажному самоскиді марки «КАМАЗ» моделі 55102 д.н.з. НОМЕР_3 з металевим причепом марки «ГКБ» моделі «8527» д.н.з. НОМЕР_5 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного сууд м. Чернігова від 29 вересня 2021 року на земельну ділянку з кадастровим номером 7422786500:01:002:1059 площею 42.5847 га, розміщеної за межами смт Куликівка Чернігівського району в напрямку руху з вказаного населеного пункту до с. Салтикова Дівиця, власником якої є Куликівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області скасувати.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судової економічної експертизи № СЕ-19/125-22/1783-ЕК від 20.04.2022 у розмірі 4118,88 грн віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1