Ухвала

від 14.03.2023 по справі 737/119/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 737/119/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/133/23 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

З участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 18 травня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021272130000009 за апеляційною скаргою прокурора Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_6 на ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2022 року, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 у зв`язку зі зміною обстановки.

Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження закрито у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2021 року та 29 вересня 2021 року на зібраний урожай соняшнику та на земельну ділянку скасовано.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судової економічної експертизи № СЕ-19/125-22/1783-ЕК від 20.04.2022 у розмірі 4118,88 грн. віднесено на рахунок держави.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що земельна ділянка звільнена та перебуває у розпорядженні власника, нанесена їй шкода, яка за матеріалами справи носить розрахунковий характер, є такою, що нівелюється природним шляхом при поверненні ділянки до стану, який передував обробці землі, матеріали справи не містять відомостей про завдання діями обвинуваченого шкоди пам`ятці археології місцевого значення руйнуванням або іншим пошкодженням історичного культурного шару. Крім того, обвинувачений має постійне місце роботи, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно, в повному обсязі визнав свою вину та щиро кається у скоєному, матеріальна шкода відшкодована. Зазначене у своїй сукупності, на переконання суду, свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_8 на теперішній час перестав бути суспільно небезпечною особою і може бути звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що необхідною підставою для застосування ст.. 48 КК України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину, а в поданому захисником клопотанні та оскаржуваній ухвалі суду не наведено жодних відповідних підстав. Вважає, що вимогам закону не відповідає застосування ст.. 48 КК України без зміни обстановки лише з мотивів недоцільності притягнення до кримінальної відповідальності певної особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.

Як встановлено судом першої інстанції згідно з обвинувальним актом, ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України, до земель історико - культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення, при змiнi цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються, зокрема, навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо, з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Незважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства, ОСОБА_8 , приблизно у травні місяці 2021 року, більш точний час не встановлено, з метою збільшення площ земель для вирощування сільськогосподарських культур та отримання прибутку за рахунок обробітку землі і вирощування сільськогосподарської продукції, маючи корисливий мотив, діючи умисно та протиправно, в особистих інтересах, всупереч вимогам ст.ст. 112, 116-126, 150 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, використовуючи невстановлену досудовим розслідуванням сільськогосподарську техніку, обробляючи сумiжнi земельні ділянки з кадастровими номерами 7422786500:01:002:0191; 7422786500:01:002:0192: 7422786500:01:002:0193: 7422786500:01:002:0197, які належать на прав приватної власності ОСОБА_8 , вчинив самовільне зайняття частини земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 7422786500:01:002:1059 площею 14,7431 га, розташованої за межами села Салтикова Дівиця, власником якої є Куликівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, у вигляді протиправного використання землі у власних потребах, шляхом її обробки та посіву сільськогосподарської культури - соняху, не маючи вiдповiдного рiшення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності будь-якого правочину щодо неї, яка потрапляє в межі пам`яток археології місцевого значення, а саме поселення «Салтикова Дівиця-5». III-V, XI-XIII ст., охоронний № 2347-Чр. за 3-3,5 км на захід від с. Салтикова Дівиця, та відповідно до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» перебуває під охороною держави.

Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_8 державі в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району заподіяно збитків на загальну суму 39 939, 60 грн.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, щодо підтримки поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Стаття 48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звертається до суду з клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст.48 КК України підстав закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до ухвали місцевого суду, захисник обвинуваченого під час судового засідання заявив клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України.

Місцевий суд, дослідивши подане клопотання та заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов висновку, що внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_8 діяння втратило суспільну небезпечність, а він сам перестав бути суспільно небезпечною особою, а тому клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження на цих підставах підлягає задоволенню.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного суду від 03 жовтня 2019 року справа № 756/12390/18, застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки є дискреційними повноваженнями суду. При цьому ретельній перевірці судами підлягають дані про особу обвинуваченого, його вік, ставлення до вчиненого.

Звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст.48 КК України це право, а не обов`язок суду і застосування вказаної норми закону є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.

Відповідно до абзацу 17 постанови Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 161/1390/19, провадження № 51-5089 км 19 особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв`язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, від слідства або суду не ухилявся, в повному обсязі визнав свою вину та щиро кається у скоєному, матеріальна шкода відшкодована. Земельна ділянка звільнена та перебуває у розпорядженні власника, нанесена їй шкода, яка за матеріалами справи носить розрахунковий характер, є такою, що нівелюється природним шляхом при поверненні ділянки до стану, який передував обробці землі. Слід також зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про завдання діями обвинуваченого шкоди пам`ятці археології місцевого значення руйнуванням або іншим пошкодженням історичного культурного шару. Обвинувачений має постійне місце роботи, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно.

Також слід відмітити, що в судовому засіданні місцевого суду представник Куликівської селищної ради ОСОБА_9 проти задоволення клопотання не заперечувала, оскільки ОСОБА_8 шкоду відшкодував у повному обсязі, на рахунок селищної ради також надійшли кошти від реалізації соняшнику, претензій до нього нема, земельна ділянка на даний час ніким не обробляється.

Крім того, згідно листа Куликівського селищного голови до апеляційного суду вона висловила згоду з оскаржуваним судовим рішенням.

З урахування наведених обставин, даних про особу обвинуваченого, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку виправлення ОСОБА_8 можливе без застосування щодо нього заходів кримінально-правової репресії. А тому місцевий суд обґрунтовано звільнив обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України.

На думку апеляційного суду, наведене свідчать про те, що на час розгляду справи судом, вчинене ОСОБА_8 діяння втратило суспільну небезпечність та й сам обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою, оскільки відпали обставини, що сприяли вчиненню ним кримінального правопорушення. Обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення злочину, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, підставно звільнив обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки.

На думку апеляційного суду, прийняте рішення не приведе до порушення засад виваженості, що включають наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування ухвали суду, апеляційним судом не встановлено.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2022 року, щодо ОСОБА_8 , якою його звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України на підставі ст. 48 КК України без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3