Постанова

від 08.11.2022 по справі 146/1087/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/1087/20

Провадження № 22-ц/801/274/2022

Категорія: 17

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 рокуСправа № 146/1087/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів: Берегового О.Ю., Сала Т.Б.,

за участю секретаря Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 08 листопада 2021 року в смт. Томашпіль суддею цього суду Скаковською І. В., зі складанням його повного тексту 17 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» (далі ПрАТ «ПК «Поділля») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» (ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина») про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), мотивуючи його тим, що 11 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «ПК «Поділля» було укладено Договір оренди землі № 0297 строком на 10 років, який зареєстрований у Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 30 грудня 2010 року за номером №041006100066.

31 грудня 2010 року між ПрАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 підписаний акт приймання передачі об`єкта оренди, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 2,96 га.

01 вересня 2020 року між ПрАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі № 0297 від 11 серпня 2010 року.

14 вересня 2020 року позивач подав заяву до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, однак, право оренди не зміг зареєструвати, оскільки було зареєстроване інше речове право на дану земельну ділянку за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», за укладеним між цим товариством та ОСОБА_1 договором № 031 від 21 листопада 2017 року про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

На думку позивача, договір емфітевзису суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки укладений під час дії договору оренди, а чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного (одночасного) використання земельних ділянок кількома особами на умовах договору емфітевзису і договору оренди.

Пославшись на викладене, позивач просив: визнати недійсним договір № 031 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», щодо земельної ділянки площею 2,9644 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523986800:02:000:0591, яка розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38384025 від 28 листопада 2017 року 12:19:28, ухвалене державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р.А., щодо реєстрації права іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 23605828 від 28 листопада 2017 року 11:19:34 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», на підставі договору № 031 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21 листопада 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,2,9644 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523986800:02:000:0591; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 23605828 від 28 листопада 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,9644 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523986800:02:000:0591 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина». Стягнути на користь позивача судові витрати по справі.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з ухваленим рішенням ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, якими відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2021 року зупинено провадження у цій справі до залучення правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.37-38).

Ухвалою апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі.Судове засіданняпризначено на 08 листопада 2022 року, про що повідомлено учасників справи. Витребувано у приватного нотаріуса Тульчинського нотаріального округу Іськової Н.М належним чином завірену копію спадкової справи №158/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (т.2 а.с.56).

На виконання вимог ухвали приватним нотаріусом Тульчинського нотаріального округу Іськовою Н.М. подано до апеляційного суду належним чином завірену копію спадкової справи №158/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (т.2 а.с.58-68).

З копії спадкової справи апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 січня 2022 року (т.2 а.с.60).

За життя ОСОБА_1 склав заповіт, якими заповідав своєму сину ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,96 га, розташовану на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (т.2 а.с.64).

ОСОБА_2 у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини (т.2 а.с.63).

Відповідно до витягу зі спадкового реєстру №69342169 від 30 червня 2022 року цього дня відкрито та зареєстровано спадкову справу №158/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (т.2 а.с.68).

Жодних відмов від прийняття спадщини чи заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини матеріали зазначеної спадкової справи не містять. Разом з тим, нотаріусом було повідомлено, що для отримання свідоцтва про право наспадщину ОСОБА_2 не звертався.

Статтею55ЦПК Українизакріплено,що уразі смертіфізичної особи,припинення юридичноїособи,заміни кредиторачи боржникау зобов`язанні,а такожв іншихвипадках заміниособи увідносинах,щодо якихвиник спір,суд залучаєдо участіу справіправонаступника відповідноїсторони аботретьої особина будь-якійстадії судовогопроцесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням єперехід правта обов`язків(спадщини)від фізичноїособи,яка померла(спадкодавця),до іншихосіб (спадкоємців).До складуспадщини входятьусі правата обов`язки,що належалиспадкодавцеві начас йогосмерті,за виключеннямтих,що нерозривнопов`язані зособою спадкодавця.

У статті 1219 ЦК України зазначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

У частинах першій, третій - п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України).

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Статтею 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька, заяву про відкликання заяви про прийняття спадщини не подавав, апеляційний суд вважає, що останній фактично прийняв спадщину та є правонаступником ОСОБА_1 у цій справі.

Апеляційний суд згідно з вимогами статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 2,96 га, кадастровий номер 0523986800:02:000:0591, належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ВН № 063750 (т.1 а.с.22).

11 серпня 2010 року між ПрАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 укладено договір № 0297 оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва та належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю. Строк дії договору 10 років (т.1 а.с.17-18).

Зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 30 грудня 2010 року за №041006100066, про що зроблено відмітку на договорі оренди землі (т.1 а.с.18 зворот).

31 грудня 2010 року сторонами підписано акт приймання передачі об`єкта оренди між ПрАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 (т.1 а.с.20).

01 вересня 2020 року укладено додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі №0297 від 11 серпня 2010 року, якою сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі на той самий строк (10 років) і на тих самих умовах (т.1 а.с.25).

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №54031008 від 14 вересня 2020 року ПрАТ «ПК» «Поділля» відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523986800:02:000:0591 (т.1 а.с.26).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №223814445 від 14 вересня 2020 року видно, що на земельну ділянку, кадастровий номер 0523986800:02:000:0591 зареєстроване інше речове право право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» (т.1 а.с.27).

21 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» укладено договір № 031 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (т.1 а.с.36-40).

За умовами цього договору власник надає, а землекористувач приймає в користування земельну ділянку для ведення товарного сільського господарства з метою виробництва сільськогосподарської продукції. Даний договір укладено на сім років з дати передачі емфітевтичного права.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 11 серпня 2010 року № 0297, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Томашпільському районі 30 грудня 2010 року за № 041006100066 на строк десять календарних років з дати його державної реєстрації.

Відповідно доВитягу зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію іншогоречового права№ 105357618 від 28 листопада 2017 року, за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), кадастровий номер 0523986800:02:000:0591, площею 2,9644 га, яка належить ОСОБА_1 , згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) серії та номер 031, виданий 21 листопада 2017 року. Дата державної реєстрації 28 листопада 2017 року, строк дії речового права 7 років. Землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 11 серпня 2010 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Томашпільському районі 30 грудня 2010 року (т.1 а.с.41-42).

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, земельним Кодексом України, Законом України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Статтею 18 цього Закону передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 зроблено висновок, що: «у разі, якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди».

Як встановлено судами, договір емфітевзису між ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» та ОСОБА_1 було укладено 21 листопада 2017 року, тобто під час дії договору оренди від 11 серпня 2010 року, укладеного між ПАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 .

Пунктом 8.1. Договору емфітевзису сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації емфітевзису. Згідно п.8.10. цього ж Договору право користування земельною ділянкою (емфітевзис) підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. Обов`язки щодо реєстрації покладаються на землекористувача.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору емфітевзису передбачено, що землекористувач набуває емфітевтичних прав на наступний день після закінчення договору оренди землі № 0297 від 11 серпня 2010 року, передача емфітевтичного права проводиться власником землекористувачу 31 грудня 2020 року.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Позивач, скориставшись переважним правом на продовження терміну дії оренди, 01 вересня 2020 року уклав із ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі № 0297 від 11 серпня 2010 року.

Договір оренди, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , Додаткова угода до цього договору, з огляду на презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), є дійсними та у судовому порядку не оспорювалися.

Разом з тим, позивач не може зареєструвати Додаткову угоду в зв`язку із зареєстрованим правом емфітевзису, що і стало підставою для прийняття державним реєстратором Рішення № 53980562 від 10 вересня 2020 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладення ОСОБА_1 21 листопада 2017 року договору емфітевзису № 031 під час дії договору оренди земельної ділянки з іншим орендарем суперечить законодавству та порушує права та інтереси первинного орендаря щодо його переважного права на укладення договору оренди на новий строк та унеможливлює реєстрацію ним свого права, реалізованого шляхом укладення Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 146/1677/18 (провадження №61-15847св19), апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки в справі, яка була переглянута Верховним Судом, договір емфітевзису ( з огляду на відкладальну умову) не перешкоджав реалізації прав чинного орендаря, тоді як в справі, яка розглядається апеляційним судом зараз, наявність договору емфітевзису перешкоджає реєстрації права орендаря на підставі Додаткової угоди до Договору оренди землі, тому право позивача підлягає судовому захисту, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.

Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог у частині скасування рішення про державну реєстрацію та запису про державну реєстрацію слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 22 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 1ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав закон не передбачав, тому суд першої інстанції помилково констатував необхідність застосування позивачем такого способу захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах №906/516/19,№ 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про недійсність договору № 031 від 21 листопада 2017 року про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), правильно виснував про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38384025 від 28 листопада 2017 року, ухвалене державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Романом Анатолійовичем, про реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за ТОВ «Агрокомплекс Зелена долина» (Код ЄДРПОУ 32721857) на підставі договору № 031 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21 листопада 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,9644 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523986800:02:000:0591.

Проте, суд першої інстанції не врахував вищезазначені правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду та помилково задовольнив вимогу про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 23605828 від 28 листопада 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,9644 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523986800:02:000:0591 за ТОВ «Агрокомплекс Зелена долина» (Код ЄДРПОУ 32721857).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог ПрАТ «ПК «Поділля» до ОСОБА_2 , ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 23605828 від 28 листопада 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,9644 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523986800:02:000:0591 за ТОВ «Агрокомплекс Зелена долина», - підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У рішенні, яке переглядається апеляційним судом, питання розподілу судових витрат вирішено не було, а тому, в силу зазначених вимог процесуального законодавства, апеляційний суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених сторонами у цій справі, зокрема у суді першої інстанції.

Позивач ПрАТ «ПК «Поділля» при зверненні до суду сплатив 6306 грн судового збору (т.1 а.с.10-12). Відповідач ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» за подання апеляційної скарги сплатив 9459 грн (т.1 а.с.233), доказів понесення судових витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Частиною першої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції вірно задоволив дві вимоги з трьох, а третю вимогу задоволив помилково, тому, виходячи з принципу пропорційності, з відповідачів ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» та ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ПрАТ «ПК «Поділля» по 2102 грн. понесених ним судових витрат (6306 грн. : 3(кількість позовних вимог) * 2 (кількість вимог, які задоволено): 2(кількість відповідачів) = 2102.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» підлягає частковому задоволенню (одна вимога з трьох), з ПрАТ «ПК «Поділля» слід стягнути на користь ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина» 3153 (9459 : 3) грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.

Частиною 10 статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже,за правиламич.10ст.141ЦПК Україниз ПрАТПК «Поділля»на користьТОВ Агрокомплекс«Зелена Долина»слід стягнути1051(3153 2102)гривню понесенихсудових витрат,останнє,в своючергу звільняєтьсявід обов`язку сплачувати протилежній стороні іншу частину судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Продовольча компанія Поділля» у задоволенні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 23605828 від 28 листопада 2017 року щодо земельної ділянки площею 2,9644 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523986800:02:000:0591 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина».

В іншій частині рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» 1051 (одну тисячу п`ятдесят одну) гривню понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» 2102 (дві тисячі сто дві) гривні понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія Поділля» (код ЄДРПОУ 33143011).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелена долина» (код ЄДРПОУ 32721857).

Відповідач: ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ).

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

Т.Б.Сало

Повний текст постанови складено 08 листопада 2022 року