Рішення

від 08.11.2022 по справі 910/7418/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2022Справа № 910/7418/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 54/1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патерик" (04159, місто Київ, вул. Полярна, будинок 11, квартира 67) про стягнення 2610,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патерик" (далі-відповідач) про стягнення 2610,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №21149 від 28.12.2021 року про закупівлю товарів за державні кошти не здійснив поставку обумовленого товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 2610,00 грн суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача разом із заявою про усунення недоліків надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

Ухвалою суду від 02.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 02.09.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу (№ 0105492746955) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот.

Однак, конверти з ухвалою суду від 02.09.2022, який направлявся на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Патерик" (04159, місто Київ, вул. Полярна, будинок 11, квартира 67) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.09.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.12.2021 р між Державним вищим навчальним закладом "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" (надалі - Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патерик" (надалі - Постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №21149 (надалі -Договір).

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника періодичні друковані видання на 1 квартал 2022 року (журнали: 4 найменування, 4 комплекти) для Наукової бібліотеки Замовника (далі - Товар), а Замовник прийняти Товар належної якості та сплатити за нього суму в строки та розмірах, що обумовлені в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 1.2 Договору сторони передбачили, що найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість Товару, що передається згідно з цим Договором, індекс видання, термін підписки визначені у Специфікації (Додаток № 1). яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору, сторони передбачили, що ціна цього Договору становить 8 700 грн. 00 кой. без ІІДВ. відповідно до Специфікації.

Згідно з п. 2.5 Договору Замовник здійснює розрахунки за Договором на умовах попередньої оплати, розмір якої не перевищує 30 (тридцять) відсотків вартості Договору, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 04.12.2019 р. № 1070, з урахуванням особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплат сум грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника на підставі виставленого ним рахунку, відповідно до наказу МОН від 13.04.2021 року №413. Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до ч. І сг.49 Бюджетного кодексу України протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання Товару належної якості на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної на Товар.

Постачальник здійснює поставку Товару (іноземні друковані видання) на умовах цього Договору комплектами з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року протягом трьох днів з дня їх надходження в Україну (п. 4.1 Договору).

У відповідності до п. 4.2-4.3 Договору передання-прийняття Товару здійснюється у робочі дні (понеділок - п`ятниця) з 10:00 год. до 17:00 год. за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г (бібліотека, кім. 108).

Перехід права власності на Товар (партію Товару) відбувається в момент його фактичного передання Замовнику на підставі належно оформленої і підписаної Сторонами видаткової накладної на кожну партію Товару, але в будь-якому разі виключно після належного прийняття Замовником Товару за якісно, комплектністю та кількістю.

Пунктом 11.1 Договору сторони передбачили, що цей Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 березня 2022 року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань згідно з умовами Договору, що виникли протягом його дії.

У відповідності до Специфікації від 28.12.2021, яка є додатком №1до Договору сторони визначили: вид періодичного видання, термін передплати, кількість та ціну, відповідно до якої загальна вартість становить 8700,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов п.2.5 Договору, Позивач оплатив Відповідачу 2610,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3345 від 28.12.2021 р.

Як було вказано вище, позивачем було надано разом із заявою про усунення недоліків клопотання про долучення письмових доказів, а саме додаткові угоди.

Так, Додатковою угодою №1 від 31.03.2022 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №21149, сторони вирішили Продовжити строк дії Договору, внести зміни до п. 11.1 Договору і викласти його в наступній редакції:

« 11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 травня 2022 року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань згідно з умовами Договору, що виникли протягом його дії».

Внесено зміни до п. 4.1 Договору і викладено його в наступній редакції:

« 4.1. Постачальник здійснює поставку Товару (іноземні друковані видання) на умовах цього Договору комплектами з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року протягом трьох днів з дня їх надходження в Україну».

Усі інші умови Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання Сторонами.

Додатковою угодою №2 від 11.05.2022 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №21149, сторони вирішили на підставі Наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення України «Про припинення видачі та зупинення дії дозволів на ввезення видавничої продукції з території держави-агресора» рід 06.03.2022 № 94, згідно з яким у зв`язку з відкритою та широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України припинено видачу нових і зупинено дію раніше виданих дозволів на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, внаслідок виникнення істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Договору, що призвело до неможливості виконання Постачальником зобов`язань за Договором і відповідно до зменшення обсягів закупівлі, Сторони дійшли взаємної згоди про повернення Замовнику попередньої оплати, яка була отримана Постачальником за товар (періодичні друковані видання) згідно з умовами Договору, у розмірі 2 610,00 гри (дві тисячі шістсот десять гривень 00 копійок) без ПДВ в строк до 20 травня 2022 року включно.

Усі інші умови Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання Сторонами.

Додатковою угодою №3 від 31.05.2022 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №21149, сторони вирішили у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, а саме військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні, продовжити строк дії Договору, внести зміни до п. 11.1 Договору і викласти його в наступній редакції:

« 11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 30 червня 2022 року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань згідно з умовами Договору, що виникли протягом його дії.».

Усі інші умови Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання Сторонами.

Додатковою угодою №4 від 30.06.2022 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №21149, сторони вирішили у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, а саме військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні продовжити строк дії Договору, внести зміни до п. 11.1 Договору і викласти його в наступній редакції:

« 11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань згідно з умовами Договору, що виникли протягом його дії.».

Продовжити строк повернення Замовнику попередньої оплати, яка була отримана Постачальником за товар (періодичні друковані видання) згідно з умовами Договору, у розмірі 2 610,00 грн. (дві тисячі шістсот десять гривень 00 копійок) без ПДВ до 31 грудня 2022 року.

Усі інші умови Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання Сторонами.

Як стверджує позивач у зв`язку з тим, що Відповідачем не було виконано зобов`язання за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №21149 Позивач звернувся до суду про повернення передоплати у розмірі 2600,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як зазначалось, між сторонами був укладений Договір про закупівлю товарів за державні кошти №21149, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Параграфа 1. Глави 30 ГК України та Глави 54 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов п. 2.5 Договору, Позивач оплатив Відповідачу 2610,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3345 від 28.12.2021 р.

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з Додаткової угоди №4 від 30.06.2022 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №21149, сторони вирішили у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, а саме військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні продовжити строк дії Договору, внести зміни до п. 11.1 Договору і викласти його в наступній редакції:

« 11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань згідно з умовами Договору, що виникли протягом його дії.».

Продовжити строк повернення Замовнику попередньої оплати, яка була отримана Постачальником за товар (періодичні друковані видання) згідно з умовами Договору, у розмірі 2 610,00 грн. (дві тисячі шістсот десять гривень 00 копійок) без ПДВ до 31 грудня 2022 року.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже зі змісту вищевказаної Додаткової угоди №4 від 30.06.2022 сторони погодили строк повернення Замовнику попередньої оплати, яка була отримана Постачальником за товар (періодичні друковані видання) згідно з умовами Договору, у розмірі 2 610,00 грн. (дві тисячі шістсот десять гривень 00 копійок) без ПДВ до 31 грудня 2022 року. Вищевказана Додаткова угода №4 від 30.06.2022 підписана збоку позивача та відповідача та скріплена їх печатками.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси, зокрема, суб`єкта господарювання (ч. 2 ст. 20 ГК України).

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Згідно роз`яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.

Відтак враховуючи вищевикладене, а також те, що сторонами у Додатковій угоді №4 від 30.06.2022 досягнуто згоди стосовно строку повернення Замовнику попередньої оплати, яка була отримана Постачальником за товар (періодичні друковані видання) згідно з умовами Договору, у розмірі 2 610,00 грн. (дві тисячі шістсот десять гривень 00 копійок) без ПДВ до 31 грудня 2022 року, суд дійшов висновку, що позивач передчасно звернувся з даним позовом до суду оскільки строк повернення попередньої оплати у розмірі 2 610,00 грн ще не настав.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. ) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІПерехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ