Рішення

від 03.11.2022 по справі 369/6774/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 369/6774/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М»

до ОСОБА_1

про стягнення 107 933,62 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Курпіль А.М.

від відповідача:не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 107 933,62 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.08.2020 відкрито провадження у справі № 369/6774/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 03.08.2021 клопотання представника позивача задоволено та прийнято відмову позивача від позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2021 у справі № 369/6774/20 апеляційна скарга позивача на ухвалу суду від 03.08.2021 задоволена; скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.08.2021 та прийнято нову постанову, якою клопотання представника позивача про закриття провадження у справі задоволено та закрито провадження у справі № 369/6774/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з підстав, передбачених п. 1. ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України.

18.12.2021 позивач звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про передачу справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.01.2022 у справі № 369/6774/20 заява позивача про передачу справи за встановленою юрисдикцією задоволена; справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за встановленою юрисдикцією направлено до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108) як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи на підставі ч. 4 ст. 377 Цивільного кодексу України.

27.01.2022 матеріали справи № 369/6774/20 надійшли до Господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2022, справу № 369/6774/20 було передано на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив; судове засідання у справі № 369/6774/20 призначено на 02.03.2022.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 .

Одночасно, судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент звернення із позовом, ОСОБА_1 припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець 26.04.2019.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Згідно із частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України, Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 909/454/19.

Отже, даний спір належний до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи-підприємця не припинились.

Так, з метою дотримання норм Господарського процесуального кодексу України, Господарським судом Київської області 24.06.2022 по справі № 369/6774/20 було здійснено запит на доступ до персональних даних до Центру надання адміністративних послуг Боярської міської ради (Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. М. Грушевського, 39) щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

01.08.2022 до канцелярії суду від виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області, у відповідь на запит від 24.06.2022 по справі № 369/6774/20 щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , надійшов лист № 02-10/2953 від 25.07.2022 в якому повідомлено, що згідно реєстру територіальної громади виконавчого комітету Боярської міської ради Побережний Р.М. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованим не значиться. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 в реєстрі територіальної громади відсутні.

10.08.2022 Господарським судом Київської області по справі № 369/6774/20 було здійснено новий запит до Києво-Святошинського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .

31.10.2022 до канцелярії суду від Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит від 10.08.2022 по справі № 369/6774/20 відповідно до якої, з 04.04.2016 територіальними підрозділами ДМС, у тому числі Боярським відділом ЦМУ ДМС у м. Києва та Київській області, припинено здійснення повноважень у сфері реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб та внесення відомостей до карток реєстрації. Оскільки Боярським відділ ЦМУ ДМС у м. Києва та Київській області не є володільцем/розпорядником реєстру з запитуваної інформації, Відділ просив надіслати запит з питань реєстрації місця проживання та зняття з реєстраційного обліку до відділу реєстрації Боярської міської територіальної громади та до органів реєстрації сільських/селищних рад Фастівського району.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відомостей щодо зміни місцезнаходження чи місця проживання відповідача під час розгляду справи до суду не надходили. Відомостей щодо офіційної електронної адреси або інших засобів зв`язку, які б забезпечили фіксацію повідомлення або виклик відповідача, матеріали справи також не містять.

Враховуючи приписи ч. 7 ст. 120 ГПК України, господарським судом здійснено направлення ухвал суду за останньою відомою суду адресою відповідача ( АДРЕСА_1 ) і вважаються врученими, навіть якщо відповідач за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.02.2022 була направлена судом 11.02.2022 та 19.09.2022 рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, зазначені поштові відправлення були повернуті поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.02.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, Господарським судом Київської області здійснено всі можливі дії для встановлення фактичної адреси місцезнаходження відповідача або місця його реєстрації та належного повідомлення останнього про справу № 369/6774/20, що перебувала на розгляді у Господарському суді Київської області, в якій ОСОБА_1 мав статус відповідача.

02.03.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області № 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений після виходу судді на роботу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2022, зокрема, повідомив учасників справи про те, що судовий розгляд справи № 369/6774/20 02.03.2022 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2022 судове засідання у справі № 369/6774/20 призначено на 18.05.2022.

Ухвалою суду від 16.05.2022 у справі № 369/6774/20 виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 28.04.2022.

18.05.2022 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2022 у справі № 369/6774/20 позовну заяву залишено без руху.

31.05.2022 до канцелярії суду від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2022 у справі № 369/6774/20 призначено судове засідання на 23.06.2022.

23.06.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; представник позивача в судовому засіданні надав для огляду оригінали документів. Ухвалою суду від 23.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 21.07.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 24.06.2022.

24.06.2022 Господарським судом Київської області по справі № 369/6774/20 здійснено запит на доступ до персональних даних до Центру надання адміністративних послуг Боярської міської ради щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

29.06.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання/заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.07.2022 по справі № 369/6774/20 клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів задоволено; вирішено судове засідання щодо розгляду справи № 369/6774/20 провести в режимі відеоконференції.

21.07.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; в судовому засіданні представник позивача усно клопотав про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Ухвалою суду від 21.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі № 369/6774/20 та призначено розгляд справи по суті на 07.09.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 25.07.2022.

25.07.2022 на електронну адресу суду від виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області надійшла відповідь на запит суду від 24.06.2022.

01.08.2022 до канцелярії суду від виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області надійшла відповідь на запит суду від 24.06.2022, яка також надійшла на електронну адресу суду 25.07.2022.

10.08.2022 Господарським судом Київської області по справі № 369/6774/20 було здійснено запит до Києво-Святошинського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .

15.08.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання/заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.09.2022 по справі № 369/6774/20 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.09.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення засідання без участі представника позивача.

07.09.2022 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; представник позивача в судове засідання також не з`явився, однак подав до суду клопотання про проведення засідання без участі представника позивача. Ухвалою суду від 07.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 06.10.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 08.09.2022 та, у зв`язку із відсутністю фінансування, направлено на електронні адреси сторін.

06.10.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 06.10.2022 суд вирішив відкласти судове засідання у зв`язку із відсутністю відповіді на запит суду від 10.08.2022 щодо місця проживання відповідача. Ухвалою суду від 06.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 03.11.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 06.10.2022.

06.10.2022 позивач подав до суду клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.10.2022 по справі № 369/6774/20 клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів задоволено; вирішено судове засідання щодо розгляду справи № 369/6774/20 провести в режимі відеоконференції.

31.10.2022 до канцелярії суду від Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит суду від 10.08.2022.

03.11.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 100 000,00 грн. у строки, визначені договором про безвідсоткову фінансову допомогу від 21.02.2019. У зв`язку із цим, позивачем подану дану позовну заяву про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. основного боргу, 5 623,62 грн. пені та 2 310,00 грн. інфляційних втрат.

03.11.2022 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час судового засідання був повідомлений належним чином.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Крім того, відповідач не був позбавлений права брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» (далі надавач, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Побережним Русланом Миколайовичем (далі отримувач, відповідач) укладено договір про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу № 21/02 (далі договір), умовами п. 1.1 якого сторони узгодили, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач передає у власність отримувача кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору (надалі іменується «поворотна фінансова допомога»), а отримувач зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 1.2 договору, поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (згідно з п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору сторони визначили, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 100 000,00 (сто тисяч) грн. За цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

Згідно з п. п. 3.1-3.3 договору, надавач передає поворотну фінансову допомогу отримувачу протягом двох днів з моменту підписання сторонами цього договору. Поворотна фінансова допомога надається в безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок отримувача. Поворотна фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок отримувача.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, було перераховано на рахунок відповідача 100 000,00 грн. безвідсоткової фінансової допомоги, на підставі платіжного доручення № 254 від 22.02.2019. Призначення платежу: надається безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно договору № 21/02 від 21.02.2019, без ПДВ (копія наявна у матеріалах справи).

Згідно з п. п. 4.1 та 4.2 договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим договором і становить 2 (два) календарних місяці (до 20 квітня 2019 р.). Строк визначений у п. 4.1 цього договору може бути продовжений за домовленістю сторін.

Пунктом 5.1 визначено, що поворотна фінансова допомога повертається в безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача та вважається поверненою надавачу отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує.

Відповідно до п. п. 8.1 та 8.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з часу надання поворотної фінансової допомоги отримувачу. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 21 квітня 2019 року.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого п. п. 4.1-4.2 та п. 5.1, в частині повного та своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн. У зв`язку із цим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 100 000,00 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів повернення поворотної фінансової допомоги у строки та в розмірі, передбачені умовами договору, до суду не надано.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу № 21/02 від 21.02.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фінансова допомога це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. При цьому, поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Наразі, господарський суд зазначає, що відносини за договором позики регулюються статтями 1046-1053 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та передбачено п. п. 2.1 та 2.2 договору сторони визначили, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 100 000,00 (сто тисяч) грн. За цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

Згідно з п. п. 3.1-3.3 договору, надавач передає поворотну фінансову допомогу отримувачу протягом двох днів з моменту підписання сторонами цього договору. Поворотна фінансова допомога надається в безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок отримувача. Поворотна фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок отримувача.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, передавши відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу по договору на загальну суму 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. п. 4.1 та 4.2 договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим договором і становить 2 (два) календарних місяці (до 20 квітня 2019 р.). Строк визначений у п. 4.1 цього договору може бути продовжений за домовленістю сторін.

В матеріалах справи відсутні докази продовження строку повернення фінансової допомоги, визначеного п. 4.1 договору. Протилежного суду не доведено.

Пунктом 5.1 визначено, що поворотна фінансова допомога повертається в безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача та вважається поверненою надавачу отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує.

Відповідно до п. п. 8.1 та 8.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з часу надання поворотної фінансової допомоги отримувачу. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 21 квітня 2019 року.

Враховуючи визначену сторонами чітку кінцеву дату повернення поворотної фінансової допомоги, а саме: до 20 квітня 2019, а також враховуючи, що доказів продовження строку повернення фінансової допомоги сторонами не надано, господарський суд встановив, що строк повернення грошових коштів є таким, що настав.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого п. п. 4.1-4.2 та п. 5.1, в частині повного та своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн.

Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд встановив, що відповідачем не виконано умови договору в повному обсязі та не повернуто позивачу грошові кошти у загальній сумі 100 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів перерахування грошових коштів в сумі 100 000,00 грн. до суду не подано.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 100 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.4 договору, при порушенні отримувачем строку повернення поворотної фінансової допомоги, вказаного у п. 4.1 цього договору, він повинен сплатити на поточний рахунок надавача пеню у розмірі 5% від розміру поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення її повернення.

Позивач за прострочення строків повернення поворотної фінансової допомоги за договором, керуючись п. 7.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5 623,62 грн.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період прострочення зобов`язання.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, враховуючи вищенаведене, останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку, згідно умов договору в частині повернення фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн., є день, що передує 20.04.2019, а саме 19.04.2022. Таким чином, позивачем вірно визначено дату початку розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з 20.04.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім здійснено нарахування пені на прострочену заборгованість із перевищенням шестимісячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, продовження такого терміну сторонами в договорі не узгоджено.

Отже, враховуючи все вищенаведене, розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання починається 20.04.2019 та, відповідно до вищенаведених норм, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто 20.10.2019.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, в межах періоду , що не перевищує 6 місяців, з урахуванням встановленої дати прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині нарахованої суми пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 520,55 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення повернення поворотної фінансової допомоги інфляційні втрати в сумі 2 310,00 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої дати прострочення повернення поворотної фінансової допомоги, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 2 310,00 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 409,67грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБОР-М» (місцезнаходження: Проспект Пушкіна, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49101; код ЄДРПОУ 38753360) 100 000,00 грн. основної заборгованості, 2 310,00 грн. інфляційних втрат, 2 520,55 грн. пені та 2 409,67 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко