Рішення

від 01.11.2022 по справі 916/1491/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1491/22Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Одеського обласного вузла спеціального зв`язку (пл. Старосінна, буд. 1, м. Одеса, 65012)

до відповідача: Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (Люстдорфська дорога, буд. 9 м. Одеса, 65017)

про стягнення 123681,47 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пустовгар А.О.;

від відповідача: Амельчакова Н.М., Ягодкін В.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство спеціального зв`язку в особі Одеського обласного вузла спеціального зв`язку звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 123681,47грн, з яких: основний борг в сумі 87161,40 грн, інфляційні втрати в сумі 17866,54 грн, 3% річних в сумі 2773,00грн, пеня в сумі 15880,53 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на послуги спеціального зв`язку від 29.01.2020 № 990 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем у період з листопада 2020 року по лютий 2021 року послуги поштового зв`язку спеціального призначення.

17.08.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с. 128-149, т.2), в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, наголосивши, що Державною казначейською службою було в повному обсязі перераховано на користь позивача всю суму договору у розмірі 150000,00 грн, а тому, за переконанням відповідача, відсутні правові підстави для стягнення боргу, який перевищує цю суму. Між цим відповідач наголосив, що позивач відповідно до умов договору мав можливість припинити надання послуг, у зв`язку з неповною оплатою вартості послуг відповідачем, разом з цим, позивач на власний розсуд таким правом не скористався. Також у відзиві відповідач повідомив суду відомості щодо реорганізації відповідача, який на час розгляду справи перебуває у процесі припинення.

25.08.2022 позивачем було подано до суду відповідь на відзив (а.с. 150-158, т.2), в якій він наголосив, що відповідач помилково ототожнює поняття бюджетного зобов`язання та господарського зобов`язання, при цьому позивач відзначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушене зобов`язання. Також позивач наголошує, що договір між сторонами не розірваний, а на підтвердження іншого відповідачем доказів не подано.

03.10.2022 позивачем були подані до суду додаткові письмові пояснення (а.с. 5-11, т.3), в яких він пояснив, що акти виконаних послуг по спірному періоду були направлені відповідачем одним пакетом від 04.03.2021 за № 1863, що підтверджується накладною від 04.03.2021 № 37. Як зазначив позивач, відповідач вищевказані акти отримав 09.03.2021, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача.

07.10.2022 відповідачем було подано до суду пояснення щодо стадії реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (а.с. 12-13, т.3), в яких останній відзначив, що станом на цей час комісією з реорганізації були вжиті такі заходи: внесено запис в Реєстр про припинення юридичної особи в результаті її реорганізації; утворено комісію з інвентаризації майна відповідача; забезпечено передачу в установленому порядку майна, матеріальних цінностей з балансу відповідача на баланс Департаменту з питань виконання кримінальних покарань; переведено або звільнено за скороченням персонал відповідача. При цьому у судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що станом на час вирішення спору судом, відповідач, як юридична особа, не припинився, процедура реорганізації не завершена, передавальний акт з правонаступником відповідача не підписаний.

25.10.2022 позивачем були подані письмові пояснення (а.с. 29-57, т.3), в яких він пояснив, що всього у період з 03.02.2020 по 23.02.2021 позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 224776,80 грн, а до укладення договору у відповідача рахувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 12384,60 грн, при цьому, як пояснив суду представник позивача у судовому засіданні 01.11.2022, послуги на суму 12384,60 грн були надані у 2019 році, тобто не по договору. Далі позивач визнав, що по договору від 29.01.2020 № 990 всього відповідачем були сплачені позивачу кошти в розмірі 150000,00 грн, а за здійсненим ним розрахунком заборгованість відповідача становить 87161,40 грн.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача заявлені до відповідача вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечив, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 позовну заяву Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Одеського обласного вузла спеціального зв`язку було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1491/22; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.08.2022 клопотання Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Одеського обласного вузла спеціального зв`язку про розгляд справи №916/1491/22 у судовому засіданні з викликом сторін було задоволено; призначено розгляд справи №916/1491/22 у судовому засіданні з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 вересня 2022 об 11:00.

Судове засідання 12 вересня 2022 об 11:00 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.09.2022 було призначено судове засідання у цій справі на 26 вересня 2022 року о 17:00. Далі, у судових засіданнях оголошувались протокольні перерви: 26.09.2022 до 06 жовтня 2022 року о 16:40; 06.10.2022 до 13 жовтня 2022 року о 17:00; 13.10.2022 до 25 жовтня 2022 року о 12:00; 25.10.2022 до 01 листопада 2022 року о 17:00.

У судовому засіданні 01.11.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

29.01.2020 між Одеським обласним вузлом спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку (виконавець) та Міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (відправник) був укладений договір на послуги спеціального зв`язку № 900 (а.с. 8-10, т.1; далі - договір), згідно з п.1.1. якого виконавець взяв на себе зобов`язання надавати відправнику послуги поштового зв`язку спеціального призначення (далі послуги) перевезення та доставка відправлень спеціального зв`язку, код ДК 021:2015 64120000-3 «Кур`єрські послуги» (далі відправлення), які відповідають вимогам спеціального зв`язку.

Відповідно до п. 2.2. договору відправник зобов`язався оформляти всі передбачені виконавцем документи на відправлення, призначені для перевезення та доставки (реєстр встановленої форми тощо) та знайомитись з інформацією виконавця в залах обслуговування споживачів та на офіційному сайті виконавця (www.emsukraine.com.ua) щодо змін умов обслуговування, тарифів тощо.

За умовами п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5. договору за послуги виконавця по забезпеченню умов даного договору відправником сплачуються кошти згідно діючих тарифів на послуги спеціального зв`язку на день надання послуги. В кінці кожного місяця виконавець надає відправнику в приміщенні спецзв`язку для підписання акт виконання послуг спецзв`язку та відповідний рахунок на оплату. Відправник здійснює оплату за послуги виконавця протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку та акту виконання послуг спецзв`язку. При несвоєчасній сплаті виставленого рахунку виконавець припиняє приймання відправлення без попередження. Приймання відправлень може бути відновлено при умові погашення заборгованості. При прийманні відправлень виконавець видає відправнику квитанцію, де вказується сума послуг, сума ПДВ, загальна сума наданих послуг. Розрахункова вартість послуг за цим договором на 2020 рік складає 180000,00 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору припинення надання послуг чи розторгнення даного договору не звільняє відправника від сплати заборгованості.

Згідно з п. 7.1. договору він набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020. Умови цього договору, згідно з п. 3 ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з 01.01.2020.

Пунктом 7.2. договору визначено, що якщо за один місяць до завершення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається кожного разу продовженим на попередніх умовах на той же термін. При цьому відповідно до п. 7.4. договору сторони мають право розірвати договір у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов`язань, про що письмово повідомляють іншу сторону.

18.03.2020 між сторонами була укладена додаткова угода до договору (а.с.11, т.1), згідно з якою останні змінили по тексту договору найменування відправника на Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

У додатку №1 до договору (а.с.13-17, т.1) визначені тарифи на послуги спеціального зв`язку, що надаються за договором.

Додатковою угодою № 2 від 12.09.2020 до договору (а.с. 12, т.1) сторонами було погоджено внести зміни до додатку №1, у зв`язку зі зміною тарифів на послуги спеціального зв`язку, що затверджені відповідно до наказу Державного підприємства спеціального зв`язку від 26.08.2020 № 252.

20.10.2020 між сторонами була укладена додаткова угода № 3 договору (а.с.146, т.2), відповідно до якої останні, зокрема, за взаємною згодою домовились зменшити суму договору на 30000,00 грн та викласти п. 3.5. договору в такій редакції: «Розрахункова вартість послуг за цим договором на 2020 рік складає 150000,00 грн.».

Так, в межах цієї справи позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 87161,40 грн, яка, за твердженням позивача, виникла у зв`язку з неповною оплатою відповідачем наданих позивачем послуг у період листопад 2020 року лютий 2021 року. За даними позивача, вартість послуг у спірному періоді по кожному місяцю становить: в листопаді 2020 року 24381,00 грн; в грудні 2020 року 28358,40 грн; в січні 2021 року 25507,80 грн; в лютому 2021 року 12304,20 грн. На підтвердження обставини надання послуг по договору у спірному періоді на вищевказані суми позивач до матеріалів справи долучив складені ним рахунки та акти, які не містять підписів відповідача (а.с. 25-26, 94-95, 164-165, т.1; а.с. 27-28, т.2), при цьому в матеріалах справи відсутні обґрунтовані заперечення відповідача щодо цих актів. За поясненнями позивача акти та рахунки були направлені ним відповідачу одним пакетом за накладною від 04.03.2021 №37, а відповідно до даних реєстру від 04.03.2021 № 3/3 уповноважена особа відповідача ці документи отримала 09.03.2021 (а.с. 117-118, т.2).

Крім цього, позивачем по кожному місяцю на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг подано складені ним журнали-ордери і відомості по рахункам, журнали проводок за відповідні періоді, квитанції, складені позивачем під кожне здійснене відправлення у спірному періоді, а також реєстри на кореспонденцію, які, відповідно до умов договору, зобов`язаний складати відповідач (п. 2.2.), що містять печатки та підписи уповноважених осіб останнього та підписи уповноважених осіб позивача (а.с.27-201, т.1; а.с.1-74, т.2). Під час розгляду справи відповідач обставину надання йому послуг позивачем у спірному періоді не заперечив, а також не заперечив вартість цих послуг, з урахуванням тарифів на послуги спеціального зв`язку. Заперечення відповідача зводяться лише до того, що загальна вартість наданих позивачем послуг перевищує договірну ціну, при цьому відповідач наголошував під час розгляду справи, що договір не міг бути продовжений на наступний рік на тих же умовах (п. 7.2. договору), через зміну керівника відповідача, при цьому в матеріалах справи відсутні докази про заявлення однією із сторін щодо припинення дії договору.

При зверненні до суду з позовом, що розглядається судом, позивач повідомляв, що за отримані у спірному періоді послуги відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 3390,00 грн 21.12.2020 (а.с. 75, т.2). Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача по договору становить 87161,40 грн.

Водночас, з пояснень представника позивача у судовому засіданні 01.11.2022 судом було встановлено, що частина з вказаних коштів, а саме в сумі 12384,60 грн (а.с. 53, т.3), становить вартість послуг, наданих поза межами договору від 29.01.2020 № 990 у 2019 році. Також позивач пояснив суду, що всього у період з 03.02.2020 по 23.02.2021 ним було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 224776,80 грн, з яких відповідачем було сплачено всього у 2020 році 150000,00 грн. На підтвердження загальної суми наданих послуг у період з 03.02.2020 по 23.02.2021 позивач посилається на подані ним рахунки у вказаний період (а.с. 40-52, т.3), при цьому відповідачем ці обставини не спростовані, на підтвердження іншого останнім доказів не подано. Щодо здійсненої відповідачем оплати по договору в сумі 150000,00 грн свідчать відомості, які викладені у листі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 16.08.2022 № 10-06-06/5364 (а.с. 148, т.2), при цьому ця обставина визнається обома сторонами у справі.

Отже, з вищевказаного судом встановлено, що з урахуванням суми, яка заявлена до стягнення позивачем та враховуючи суму здійсненої відповідачем оплати в розмірі 150000,00 грн, позивачем при здійснені розрахунку спірної суми було включено вартість послуг, які за його ж поясненнями надавались у 2019 році, тобто поза межами строку дії договору №900 та, відповідно, поза межами обставин (періоду), які визначені позивачем підставами позову.

08.06.2021 позивач звертався до відповідача із претензією № б/н та з листом від 28.10.2021 № 278 (а.с. 76-77, т.2), в яких просив погасити заборгованість у розмірі 87161,40 грн.

У відповідь на вищевказаний лист (а.с. 78, т.2) відповідач повідомив щодо обставин його реорганізації та відзначив, зокрема, що він зацікавлений у співпраці з позивачем щодо надання послуг з приймання та доставки кореспонденції та відшукує можливість розрахуватись з позивачем за раніше надані послуги, наголосивши на необхідності укладення між сторонами у 2021 році угоди про надання відповідних послуг. Тобто, у вказаному листі відповідач обставину отримання послуг на спірну суму та наявності заборгованості перед позивачем не заперечив.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за надані ним послуги по договору від 29.01.2020 № 990, останній звернувся до суду за захистом своїх прав, заявивши до стягнення з відповідача основний борг в сумі 87161,40грн, інфляційні втрати в сумі 17866,54 грн, 3% річних в сумі 2773,00грн, пеню в сумі 15880,53 грн.

Розрахунки спірних сум позивачем здійснено по кожному місяцю окремо в межах періоду (а.с. 18-24, т.1):

1) за актом по листопаду 2020 року на суму боргу 20991,00 грн: 3% річних з 01.01.2022 по 31.05.2022; пеню з 01.01.2022 по 31.05.2022; інфляційні нарахування за січень-травень 2022 року;

2) за актом по грудню 2020 року на суму боргу 28358,40 грн: 3% річних з 01.02.2021 по 31.05.2022; пеню з 01.02.2021 по 31.05.2022; інфляційні нарахування за лютий 2021 року травень 2022 року;

3) за актом по січню 2021 року на суму боргу 25507,80 грн: 3% річних з 01.03.2021 по 31.05.2022; пеню з 01.03.2021 по 31.05.2022; інфляційні нарахування за березень 2021 року травень 2022 року;

4) за актом по лютому 2021 року на суму боргу 12304,20 грн: 3% річних з 01.04.2021 по 31.05.2022; пеню з 01.04.2021 по 31.05.2022; інфляційні нарахування за квітень 2021 року травень 2022 року.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За умовами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за надані позивачем у період листопад 2020 року лютий 2021 року послуги спеціального зв`язку за договором від 29.01.2020 № 990 в сумі 87161,40 грн, а також нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов`язання сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем були надані відповідачу у 2020 році послуги спеціального зв`язку на загальну суму 186964,80 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем. За отримані у 2020 році послуги відповідач сплатив на користь позивача кошти в розмірі 150000,00 грн, а отже станом на час вирішення спору судом за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за надані останнім у 2020 році послуги в розмірі 36964,80 грн. Приймаючи до уваги, що обставина наявності у відповідача заборгованості за отримані у 2020 році послуги знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім цього судом встановлено, що у 2021 році, а саме у січні та лютому, відповідачем було замовлено у позивача, а позивачем надано відповідачу послуги зі спецзв`язку на загальну суму 37812,00 грн, про що свідчать, зокрема, складені та підписані відповідачем з проставленням печатки Управління реєстри, що містять, в тому числі, посилання на договір № 990, при цьому сама обставина надання цих послуг та вірність визначення їх вартості відповідачем не заперечується. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення відповідачем оплати отриманих у 2021 році послуг на суму 37812,00 грн, суд дійшов висновку, що в цій частині вимоги позивача також підлягають задоволенню.

Водночас, суд не знайшов підстав для стягнення з відповідача в межах цієї справи вартості послуг в розмірі 12384,60 грн, оскільки надання останніх виходить за межі визначених позивачем підстав позову та стосується періоду - 2019 року, а заяв/пояснень/клопотань про доповнення позивачем підстав позову новими обставинами (укладенням та виконанням іншого письмового договору, прийняттям виконання, складення актів, рахунків тощо) або зміну підстав позову позивач суду не заявляв. Так, у позові позивач визначав суму боргу саме за період листопад 2020 року лютий 2021 року, вважаючи, що сума боргу за цей період становить 87161,40 грн, між цим судом встановлено та визнано обома сторонами, що за договором у 2020 році позивачу було сплачено 150000,00 грн, відповідно, сума боргу за листопад-грудень 2020 року становить 36964,80 грн, а за січень-лютий 2021 року - 37812,00 грн.

Крім цього, щодо заперечень відповідача суд вважає необхідним зауважити, що договором не встановлено залежності оплати вартості послуг від фактичного фінансування відповідача з бюджету, в цей же час Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, оскільки бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за фактично отримані від позивача послуги суперечить як договору, так і нормам законодавства, застосованих судом у спірних правовідносинах, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судом було встановлено його часткову невірність, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з умов договору та положень ст. 530 ЦК України, на підставі яких суд визначив період нарахування спірних сум та виходячи з дати отримання відповідачем актів по спірному періоду 09.03.2021, але в межах періоду, визначеного позивачем по кожній накладній та станом на 31.05.2022. Здійснивши власний розрахунок таким чином судом встановлено, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних в сумі 2734,99 грн та інфляційні втрати в сумі 16789,96 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 15880,53 грн, суд зазначає про таке.

За наведеними вище положеннями законодавства вбачається, що господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Так, в межах цієї справи позивач здійснив розрахунок пені за кожний день прострочення відповідачем зобов`язань по договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, посилаючи, при цьому, у своїх поясненнях (а.с. 5, т.3) як на положення ст. 231 ГК України, так і на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Так, ст. 231 ГК України передбачено застосування пені за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів (робіт, послуг), а положеннями статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачений обов`язок платників грошових коштів сплачувати на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а також визначено, що такий розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Тобто, виходячи з розміру застосованої позивачем пені у спірних правовідносинах судом встановлено, що такий розрахунок не кореспондується з положеннями ст. 231 ГК України, а тому враховуючи, що умовами договору на послуги спеціального зв`язку від 29.01.2020 № 990 сторонами не було погоджено обов`язок відповідача сплачувати пеню внаслідок прострочення зобов`язання та сторонами не було визначено розмір та базу нарахування пені, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 15880,53 грн, обрахованої з подвійної облікової ставки НБУ.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Одеського обласного вузла спеціального зв`язку до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 74776,80 грн, 3% річних в сумі 2734,99 грн та інфляційні втрати в сумі 16789,96 грн.

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення дії договору від 29.01.2020 № 990, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо строку дії договору, оскільки пунктом 7.2. цього договору визначено, що якщо за один місяць до завершення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається кожного разу продовженим на попередніх умовах на той же термін.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 1891,65 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (Люстдорфська дорога, буд. 9 м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40867311) на користь Державного підприємства спеціального зв`язку в особі Одеського обласного вузла спеціального зв`язку (пл. Старосінна, буд. 1, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 01186679) борг в сумі 74776 /сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят шість/грн 80 коп, 3% річних в сумі 2734 /дві тисячі сімсот тридцять чотири/грн 99 коп, інфляційні втрати в сумі 16789 /шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять/грн 96 коп та судовий збір в сумі 1891 /одну тисячу вісімсот дев`яносто одну/грн 65 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля