Рішення

від 07.11.2022 по справі 140/5538/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5538/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 24.06.2022 про наявність податкової заборгованості; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2020 №0022910-5533-0318 про нарахування 3025,43 грн податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік; від 05.04.2021 № 0146622-2406-0318 про нарахування 3424,18 грн податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік; від 21.07.2022 №0333642-2406-0318 про нарахування 4350 грн податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені контролюючим органом з порушенням приписів чинного податкового законодавства.

ОСОБА_1 , з 28 липня 2016 року зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 .

З 2016 року позивач являється власником житлового будинку загальною площею 265.0 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

У липні 2022 року ОСОБА_1 на вищевказану адресу отримав від Головного управління ДПС у Волинській області лист від 24.06.2022, в якому вказана наявна податкова заборгованість по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 9148,79 грн, після чого звернувся до Головного управління ДПС у Волинській області з заявою про надання підтверджуючих документів наявності податкової заборгованості.

11.08.2022 у відповідь на вказане звернення відповідачем надано копії податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

від 03.02.2020 №0022910-5533-0318 про нарахування 3025,43 грн зазначеного податку за 2019 рік;

від 05.04.2021 №0146622-2406-0318 про нарахування 3424,18 грн за 2020 рік;

від 21.07.2022 №0333642-2406-0318 про нарахування 4350 грн за 2021 рік.

З огляду на ту обставину, що з 2016 року позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачем на іншу адресу, з незалежних від нього причин оскаржувані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 не отримав.

Вважає, що в даному випадку має місце звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України.

Крім того, розрахунок податку на нерухоме майно за 2020 рік виконаний з порушенням статті 266 ПК України з тих підстав, що в нього включений березень 2020 року.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Отже, у 2021 році обчислення сум податку за звітний 2020 рік з об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється податковим органом за виключенням періоду з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Відповідачем вказану правову норму було порушено, а тому неправильність визначення контролюючим органом розміру податку свідчить про неправомірність такого податкового повідомлення-рішення.

При винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не враховано обставини, що позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи, що є підставою для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку.

На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Волинській області наголосило на правомірності своїх дій. Зазначило, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 265,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а отже на нього поширюються приписи чинного законодавства щодо оподаткування зазначеного нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. На підставі викладеного просило відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Щодо клопотання представника податкового органу, викладеного у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях про розгляд справи за участі сторін, суд зазначає наступне.

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позову заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не підлягало судом вирішенню по суті.

06.10.2022 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

14.10.2022 від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких представник відповідача вказав, що відповідно до даних ІКС «Податковий блок» у позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 нього Кодексу. З огляду на зазначене, контролюючим органом дотримано вимоги щодо надіслання (вручення) платнику податків податкових новідомлень-рішень.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб не є об`єктом оподаткування податком па нерухоме-майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до статті 266 ПК України в період з 1 березня по 31 березня 2020 року. ОСОБА_1 зазначає, що є власником житлового будинку загальною площею 265,0 кв.м., відповідно до якого відбулись нарахування, тому посилання на вищевказану норму закону є безпідставними.

20.10.2022 позивачем подано до суду письмові пояснення, у яких вказав, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, як можна встановити із доданої відповідачем роздруківки даних ІКС Податковий блок, відомості, що визначені у даній системі - стосуються діяльності ОСОБА_1 , як діяльності фізичної особи - підприємця, а не фізичної особи - платника податків. Також, згідно даних відомостей, його діяльність, як діяльність фізичної особи - підприємця - є давно припиненою. Враховуючи наведене, вважає, що доводи відповідача про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були направлені належним чином (за належною адресою) - є безпідставними, що стверджується наведеними вище обставинами.

Щодо обов`язку подання заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) для внесення змін щодо місця проживання, то зазначаю, що ГУ ДПС у Волинській області було відомо про зміну місця моєї реєстрації та постійного проживання (з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 ). Так, у 2017 році, на вимогу податкового органу, позивачем було сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що стверджується квитанцією № 5 від 12 жовтня 2017 року.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , місцем проживання ОСОБА_1 з 28.07.2016 є: АДРЕСА_1 .

В період з 17.12.2003 по 12.05.2010 позивач був зареєстрований як приватний підприємець за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до даних ІКС «Податковий блок» податкова адреса позивача: АДРЕСА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №63845469 від 19.07.2016 ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 265 кв.м, житлова площа 106 кв.м., дата прийняття рішення та внесення запису про державну реєстрацію 14.07.2016.

Головне управління ДПС у Волинські області па підставі Інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 нараховано податок па нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, а саме: податкові повідомлення-рішення від 03.02.2020 №0022910-5533-0318 на суму 3025,43 грн за 2019 рік, від 05.04.2021 №0146622-2406-0318 на суму 3424,18 грн за 2020 рік; від 21.07.2022 №0333642-2406-0318 на суму 4350,00 грн за 2021 рік.

Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення направлені контролюючим органом за адресою: АДРЕСА_3 , однак повернулися на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку: «за вказаною адресою адресат відсутній».

Отже, позивач фактично не отримав жодного з спірних цій адміністративній справі податкових повідомлень-рішень.

Листом від 24.06.2022 №5620/6/03-20-13-04-06 ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача (за адресою місто Луцьк, вулиця Героїв УПА, будинок 99В), що відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно СГ - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) володіє наступними об`єктами які підлягають оподаткуванню та не були сплачені як обов`язкові платежі.

Нерухомість:

1. Житловий будинок, адреса: АДРЕСА_1 , загальна площа: 265 кв.м.;

Земельні ділянки:

1. Земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0710100000:22:022:0050, площа: 0,089 га.

Всі громадяни України, які володіють рухомим або нерухомим майном мають сплачувати обов`язкові платежі або податки державі. Зокрема, власники земельних ділянок щороку зобов`язані сплачувати земельний податок. Плата за землю віднесена до місцевих податків і є однією із складових податку на майно. Тому встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних громад, які встановлюють розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених Кодексом та затверджують їх своїм рішенням щороку до 15 липня.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів Житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базою оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом.

Згідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Станом на 23.06.2022 по ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість в сумі - 9848,12 грн, в тому числі:

-Земельний податок з фізичних осіб - 699,33 грн;

-Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникаїми об`єктів житлової нерухомості - 9 148,79 грн. З огляду на вищеописане, просимо сплатити вказані платежі на відповідні рахунки.

На звернення ОСОБА_1 від 19.07.2022 щодо надання підтверджуючих документів наявності податкової заборгованості, ГУ ДПС у Волинській області листом від 09.08.2022 №7552/6/03-20-24-06-06 надало копії рішень про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та відповідні матеріали щодо надсилання податкових повідомлень-рішень поштою.

Вважаючи повідомлення від 24.06.2022 та податкові повідомлення-рішення від 03.02.2020 №0022910-5533-0318, від 05.04.2021 № 0146622-2406-0318, від 21.07.2022 №0333642-2406-0318 протиправними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок сплати податку, строки сплати податку врегульовані положеннями пунктів 266.6. 266.7. 266.8. 266.9. 266.10 статті 266 ПК України, дотримання яких не є спірним в межах цієї справи.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 07.12.2017 № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Цей Закон відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності 01.01.2018.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення адміністрування та перегляду окремих видів податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України. Зокрема пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону установлено, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Рішенням Луцької міської ради «Про встановлення ставок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 27.06.2018 №43/3, установлено на території м. Луцька ставки із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком. Рішення набирає чинності з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019.

Рішенням Луцької міської ради «Про встановлення ставок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 26.06.2019 №58/44 установлено на території Луцької міської ради ставки із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком. Рішення набирає чинності з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020.

Рішенням Луцької міської ради «Про встановлення ставок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 14.07.2020 №87/3 встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Луцької міської територіальної громади. Встановлено ставки із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком. Інші елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (платники податку, об`єкт оподаткування та база оподаткування, податковий період, порядок обчислення суми податку та сплати податку, строки сплати податку) та відносини, що виникають у сфері справляння податку, визначаються згідно з Податковим кодексом України. Рішення набирає чинності з 01.01.2021.

Як встановлено судом, ГУ ДПС у Волинській області на підставі вищевикладених норм податкового законодавства та рішень Луцької міської ради винесло та направило позивачу наступні податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

від 03.02.2020 №0022910-5533-0318 про нарахування 3025,43 грн зазначеного податку за 2019 рік;

від 05.04.2021 №0146622-2406-0318 про нарахування 3424,18 грн за 2020 рік;

від 21.07.2022 №0333642-2406-0318 про нарахування 4350 грн за 2021 рік.

Щодо доводів позивача про те, що податкові повідомлення-рішення від 03.02.2020 №0022910-5533-0318; від 05.04.2021 № 0146622-2406-0318; від 21.07.2022 №0333642-2406-0318 направлені з порушенням встановленої процедури (такі податкові повідомлення-рішення направлені за адресою: 43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 2Б, квартира 20)

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано па адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 етапі 42 цього Кодексу.

Пунктом 45.1 статті 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться па-облік як платник податків,у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до вимог пункту 42.3 статті 42 ПК України встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган, про будь-які зміни податкової адреси.

Згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Тобто, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов`язаний подати заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) для внесення змін щодо місця проживання.

Згідно з даними ІКС «Податковий блок» податкова адреса позивача: АДРЕСА_3 .

Доказів того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання ОСОБА_1 не надано.

Крім того, дослідження вказаних обставин виходить за межі предмету спору в цій справі. Суд в цій адміністративній справі досліджує правомірність прийняття контролюючим органом цих індивідуальних актів, а не правомірність дій відповідача, що мали місце після вчинення таких фактів. Дослідження таких питань матиме місце в разі звернення контролюючого органу з позовом про стягнення податкового боргу на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень при встановленні обставин щодо узгодження грошових зобов`язань, визначених в цих рішеннях.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що ГУ ДПС у Волинській області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахувало, що позивач є особою з інвалідністю другої групи, що в свою чергу є підставою для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено обставини для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, не є об`єктом оподаткування:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Також за змістом статті 266 ПК України, рівень доходу платника податку чи його статус пенсіонера, не впливає на розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на об`єкт та базу оподаткування для позивача. Вказані норми податкового закону є чіткі та зрозумілі.

Щодо включення березня місяця 2020 року до розрахунку податку на нерухоме майно, то як чітко визначено Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», а саме пунктом 525, об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 265,0 кв.м., а у зазначеній нормі про об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, тому посилання на вищевказану норму закону є безпідставними.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення від 24.06.2022 про наявність податкової заборгованості, то вказана позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Лист-повідомлення, який оспорюється позивачем, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не має обов`язкового характеру для позивача.

Такий лист є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства позивачем, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка листа може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі вказаного листа, або у випадку можливого використання такого листа, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Як вказано, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

В даному випадку відповідач, формуючи і надсилаючи позивачу лист «Щодо податкового боргу» діяв у межах своїх повноважень. Разом з тим, на підставі такого листа для позивача ще не виникли нові правовідносини, а отже права позивача у спірному випадку не порушені.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу).

Підсумовуючи свої висновки суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 03.02.2020 №0022910-5533-0318 на суму 3025,43 грн за 2019 рік, від 05.04.2021 №0146622-2406-0318 на суму 3424,18 грн за 2020 рік; від 21.07.2022 №0333642-2406-0318 на суму 4350,00 грн за 2021 рік відповідають критеріям, які викладені в частині другій статті 2 КАС України.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44106679) про визнання протиправним та скасування повідомлення, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський