Постанова

від 25.01.2023 по справі 140/5538/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Лозовський О.А.

25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5538/22 пров. № А/857/17258/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 140/5538/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про наявність податкової заборгованості від 24.06.2022р;

- визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 03.02.2020р. №0022910-5533-0318 про нарахування 3025,43 грн. податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік; податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021р. № 0146622-2406-0318 про нарахування 3424,18 грн. податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік; податкове повідомлення-рішення від 21.07.2022р. №0333642-2406-0318 про нарахування 4350 грн. податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2022р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 17.12.2003р.- 12.05.2010р. зареєстрований як приватний підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , місце проживання ОСОБА_1 з 28.07.2016р. є: АДРЕСА_2 .

Як видно з даних ІКС Податковий блок, податкова адреса позивача: АДРЕСА_1 .

Із змісту даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №63845469 від 19.07.2016р. видно, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 265 кв.м, житлова площа 106 кв.м., дата прийняття рішення та внесення запису про державну реєстрацію 14.07.2016р.

Податковий орган на підставі вищевказаних документів нарахував позивачу податкове зобов`язання на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Так, Головне управління ДПС у Волинській області прийняв податкові повідомлення-рішення від 03.02.2020р. №0022910-5533-0318 на суму 3025,43 грн. за 2019 рік, від 05.04.2021р. №0146622-2406-0318 на суму 3424,18 грн. за 2020 рік; від 21.07.2022р. №0333642-2406-0318 на суму 4350,00 грн. за 2021 рік.

Вказані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган скерував на податкову адресу ОСОБА_1 а: АДРЕСА_1 . Однак, дані податкові повідомлення-рішення повернулися на адресу Головного управління ДПС у Волинській області з відміткою установи зв`язку: за вказаною адресою адресат відсутній.

24.06.2022р. податковий орган листом №5620/6/03-20-13-04-06 повідомив позивача (за адресою місто Луцьк, вулиця Героїв УПА, будинок 99В), що відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

Із змісту п.12.3 ст.12, пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів (п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 Кодексу).

При цьому ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів.

Так, згідно з пп.12.4.3 п.12.4 ст.12 ПК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

В пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

ст.10 ПК України передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

В пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України визначено, що органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

пп. 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Також, пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 цього ж кодексу визначено пільги із сплати податку, базою оподаткування якого є об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, а саме:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир і житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

В пп. 266.4.2 п. 266.4 ст.266 ПК України видно, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення суми податку передбачений п.п. 266.7.1 ст. 266 означеного Кодексу, а саме: обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку (підпункт а ).

Особливості визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб передбачені п.п. 266.1.2 ст. 266, відповідно до якої:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Згідно пп. 266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.п.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України).

Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.п. 266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України).

Відповідно до пункту а) п.п.266.10.1 п.266.10 ст.26 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що в матеріалах справи наявне Рішення Луцької міської ради Про встановлення ставок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 27.06.2018р. №43/3, з якого видно, що на території м. Луцька встановлено ставки із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком. Рішення набирає чинності з 01.01.2019р. та діє до 31.12.2019р..

Рішенням Луцької міської ради Про встановлення ставок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 26.06.2019р. №58/44 установлено на території Луцької міської ради ставки із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком. Рішення набирає чинності з 01.01.2020р. та діє до 31.12.2020р..

Рішенням Луцької міської ради Про встановлення ставок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 14.07.2020р. №87/3 встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Луцької міської територіальної громади. Встановлено ставки із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком. Інші елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (платники податку, об`єкт оподаткування та база оподаткування, податковий період, порядок обчислення суми податку та сплати податку, строки сплати податку) та відносини, що виникають у сфері справляння податку, визначаються згідно ПК України. Рішення набирає чинності з 01.01.2021р.

Вказані обставини вказують на те, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у спосіб, передбачений законодавством України, що виключає підстави для визнання протиправними та скасування оскаржених рішень.

Стосовно доводів апелянта про те, що оскаржені податкові повідомлення рішення прийняті та направлені апелянту з порушенням норм ПК України, колегія суддів ззначає наступне.

п.58.3 ст.58 ПК України чітко передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано па адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п.42.4 ст. 42 цього Кодексу.

В п.45.1 ст.45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться па-облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

п.42.3 ст.42 ПК України встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган, про будь-які зміни податкової адреси.

Згідно п.70.7 ст.70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Тобто, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов`язаний подати заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) для внесення змін щодо місця проживання.

Як видно даних ІКС Податковий блок податкова адреса позивача визначена, як: АДРЕСА_1 .

Доказів того, що платник податків ОСОБА_1 у встановленому порядку подавав заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) та повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання матеріали справи не містять.

Отже, оспорювані податкові повідомлення-рішення обґрунтовано прийняті податковим органом, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 03.02.2020р. №0022910-5533-0318 про нарахування 3025,43 грн. податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік; податкового повідомлення-рішення від 05.04.2021р. № 0146622-2406-0318 про нарахування 3424,18 грн. податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік; податкового повідомлення-рішення від 21.07.2022р. №0333642-2406-0318 про нарахування 4350 грн. податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування повідомлення від 24.06.2022р. про наявність податкової заборгованості з огляду на таке.

пп. 17.1.7. п.17.1 ст.17 ПК України передбачено, що платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Лист-повідомлення, який оспорюється позивачем, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не має обов`язкового характеру для позивача.

Такий лист є носієм інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства позивачем, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка листа може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі вказаного листа, або у випадку можливого використання такого листа, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, контролюючий орган надіслав позивачу лист- відповідь на його запит Щодо податкового боргу діяв у межах своїх повноважень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Волинській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 140/5538/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 25.01.2023р.