Постанова

від 31.10.2022 по справі 463/1167/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1167/22 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/811/1991/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника відповідача Ященко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняЛичаківськогорайонного судум.Львовавід05липня2022року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" про визнання неправомірним, скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" про визнання неправомірним, скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Просила визнати незаконним та скасування наказу директора Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" №119 від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи не вакцинованих працівників». Зобов`язати Комунальний заклад Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" і допустити до роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ". Зобов`язати Комунальний заклад Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з дня відсторонення від роботи 08.11.2021 до дня фактичного виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що працює на посадівихователя Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ".Наказом директораКомунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ"Ліпіцькою М. І. №119 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників» ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року відсторонено від роботи вихователя на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою відсторонення згідно цього наказу є Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 22.10.2021 № 1 та акт №2 від 01.11.2021 про відмову ОСОБА_1 засвідчити факт отримання повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 22.10.2021 №1, а також акт №1 про відмову ОСОБА_1 надати підтверджуючі документи про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Оскаржуваний Наказ № 119 від 08 листопада 2021 року позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню зважаючи на таке.

Оскаржуваний Наказ від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників» базується на незаконному Наказі МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 р. № 2153, який обмежує гарантоване позивачу Конституцією України право на працю та є прийнятим в спосіб та у порядку, які не передбачені чинним законодавством України, за умов відсутності особливого періоду (надзвичайного/воєнного стану) та суб`єктом владних повноважень, який відповідно до закону не уповноважений на прийняття рішень в частині звуження прав людини.

Положення оскаржуваного наказу не містять жодної вказівки на обставину, які підставу для відсторонення від посади, передбачену ст.46 КЗпП України. Хоч положеннями ст.46 КЗпП України і передбачено невичерпний перелік підстав для відсторонення, однак такої як Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 не містить. А відтак позивач вважає, що в оскаржуваному наказі відсутня будь-яка законодавчо закріплена та обґрунтована відповідачем правова підстав для його відсторонення.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" про визнання неправомірним, скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу- відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликаються на те, що в оскаржуваному Наказі від 08.11.2021 року відсутня інформація про наявність подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення ОСОБА_1 у зв`язку з ухилення від проходження обов`язкових профілактичних щеплень, а також позивачу невідома інформація про його існування.

Щеплення відносно коронавірусної інфекції не належить до числа обов`язкових, оскільки відомості про такі відсутні в Календарі профілактичних щеплень в Україні, який затверджений наказом МОЗ України від 19.09.2011 року №595, у якому міститься вичерпний перелік тих щеплень, які носять обов`язків характер. Серед такого переліку щеплення відносно коронавірусної інфекції відсутні. А тому покликання сторони відповідача в частині підставності відсторонення від посади на положення ст.46 КЗпП України («інші випадки, передбачені законодавством») та відповідно положення ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» позивач вважає хибними та такими, що не відповідають обставинам справи. Крім того, обґрунтовуючи незаконність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 08.11.2021 року позивач зазначив про те, що такий є незаконним не лише по суті, а й за формою.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання 31.10.2022 року, подала до суду заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з навчанням і поганим самопочуттям.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно дост. 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо хтось учасників судового процесу не з`явився в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні одної із сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання неправомірним, скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що держава, встановивши процедуру відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу. А відтак, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 49 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_1 працює уКомунальному закладі Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" на посаді вихователя.

Наказом директораКомунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ"Ліпіцькою М.І. №119 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників» з 08 листопада 2021 року відсторонено від роботи вихователя на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.91).

Згідно копії оскаржуваного наказу № 119 від 08 листопада 2021 року підставою відсторонення позивача було Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 22.10.2021 р. № 1 та акт №2 від 01.11.2021 про відмову ОСОБА_1 засвідчити факт отримання повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 22.10.2021 №1, а також акт №1 про відмову ОСОБА_1 надати підтверджуючі документи про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Крім того, вказаний наказ видано на виконання вимогст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно листа управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 02.11.2021 року №4-2604.

На виконаннявказаних листів та наказуМіністерства охорони здоров`явід 04 жовтня 2021 року №2153відповідачем 22.10.2021р.було підготовлене позивачу під розпис повідомлення від 22.10.2021 №1 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», роз`яснено умови за яких відсторонення не відбудеться, поінформовано про те, що у випадку відсторонення за позивачем зберігається його робоче місце, але не зберігається заробітна плата, і приступити до роботи він зможе після того, як надасть документ про щеплення або довідку про протипоказання до профілактичних щеплень.

17 листопада 2021 року був складений Акт №1 про відмову ОСОБА_1 надати підтверджуючі документи про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому зокрема було зазначено про те, що позивачку проінформовано про необхідність ознайомитися з наказом про відсторонення під підпис від 08 листопада 2021 року.

Згідно зі ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупинення з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Пунктами а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частин 1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні, є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом 8АЛ.8-СоV-2», на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19 , виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 , спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

А відтак, працівники Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ", як працівники закладу загальної середньої освіти, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 на період дії карантину.

Оскільки переліком професій не конкретизовано найменування посад, на яких працюють працівники, що підлягають обов`язковій вакцинації, то всі працівники Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ", підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти СОVID-19 на період дії карантину, в тому числі і позивач, як викладач школи.

Разом з тим, наказ Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачає, що щеплення проводиться в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595.

Відповідно до п. 3 вказаного Переліку... протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах, а у п.4 Переліку... визначені абсолютні протипоказання до ведення вакцини.

02 листопада 2021 року наказом МОЗ №2394 затверджено форму довідки №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5.02.2020 за №521 Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року N 133, доповнено розділом «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «СОVID-19».

З оскаржуваного позивачем наказу вбачається, що вихователя ОСОБА_1 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати через відсутність щеплення проти СОVID-19.

На підставі матеріалів справи безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , працюючи вихователем Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ", посада якої віднесена до тих, працівники на якій підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти СОVID-19, не надала керівнику Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" ні довідки відповідної форми про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, ні сертифікату про проходження вакцинації, що беззаперечно підтверджує відсутність у ОСОБА_1 протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 та те, що ОСОБА_1 не вакцинувалась проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, що відповідно до згаданого вище законодавства було її обов`язком.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що роботодавець, в особі директора Комунального закладу Львівської обласної ради "Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ступенів "ОБЕРІГ" Ліпіцької М.І., з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, для забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, в тому числі і учнів, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпунктів 1-2 пункту 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 року №1236, якими на керівників покладено обов`язок забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена переліком, правомірно прийняв рішення про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1 , а відтак оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236, відповідає вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що держава, встановивши педагогам, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, заборону працювати, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всього колективу працівників закладу освіти, а також учнів, які в ньому навчаються, тому право ОСОБА_3 на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона не вакцинувалась проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, яке є обов`язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для вакцинації, відсторонення ОСОБА_1 від роботи має об`єктивне та розумне обґрунтування.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Примушування до вакцинації чинним законодавством України не передбачене, навіть якщо вакцинація проти окремих хвороб є обов`язковою, а тому змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, і з огляду на це чинне законодавство надає право керівникам підприємств, установ, організацій відсторонювати від роботи певних працівників без збереження за ними заробітної плати.

Слід зазначити, що ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно- протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, і роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово- господарську та іншу діяльність закладу освіти.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяв у межах своїх повноважень і відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, ст. 26 Закону України «Про освіту» та ст. 46 КЗпП, а відтак правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, (дивитися справу "Брумареску проти Румунії". (Brumarescu v. Romania) /GC/ N28342/95, n.61, ECHR 1999- УII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. ( Справа Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia ) заява № 52854/99, п. 52,ECHR .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Керуючись ст.ст. 374 ч.І п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районногосуду м.Львова від05липня 2022року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07.11.2022 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.